Ухвала суду № 64851876, 14.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/6469/15-к

Номер провадження 11-кп/775/42/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Залізняк Р.М.,

суддів Опрі Л.О., Половинкіна Б.О.

при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та прокурора Мироненка С.В. на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.03.2016р., яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дружківка Донецької області, який проживає у АДРЕСА_2,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років,

за участю прокурора Павлової А.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.03.2016р., ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23.04.2015р., приблизно о 17.00 год., зустрівся поблизу магазину «Фенікс», розташованого по вул. Чайковського в м. Артемівську, Донецької області з раніше своїм знайомим ОСОБА_4, із знайомим ОСОБА_4 - ОСОБА_5, з якими вирішили вжити спиртні напої, а саме спиртову настоянку «Глоду». Придбавши 4 спиртові настоянки «Глоду», ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 попрямували до місця проживання ОСОБА_4, а саме до приміщення квартири АДРЕСА_1, де, розташувавшись на кухні, почали вживати спиртні напої. В ході вживання спиртних напоїв, приблизно о 18 годині 30 хвилин, між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, схопив у праву руку кухонний ніж, який лежав на столі в приміщенні кухні квартири ОСОБА_4, та обхопивши лівою рукою за шию потерпілого ОСОБА_5 і нахиливши останнього вперед, завдав кілька ударів в область життєво - важливих органів, а саме грудної клітини і черева.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки з ушкодженням великого сальника, які згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

На зазначений вирок суду обвинуваченим ОСОБА_1, його захисником ОСОБА_2 та прокурором Мироненком С.В. подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1:

-прохає скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, оскільки вважає вирок суду першої інстанції незаконним, несправедливим, у зв'язку із однобічністю, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи;

-зазначає, що досудове розслідування та судове провадження проводилось з обвинувальним ухилом, при дослідженні обставин справи суд першої інстанції допустив явну необ'єктивність та однобічність;

-вказує, що висновок суду першої інстанції про його винуватість повністю ґрунтується на доказах, отриманих з порушенням норм національного та міжнародного законодавства, які в достатній мірі не перевірені судом;

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2:

-зазначає, що покази потерпілого ОСОБА_5 про те, що він не бив ОСОБА_1 не відповідають показам свідка ОСОБА_4, який пояснив суду, що потерпілий ОСОБА_5 першим вдарив ОСОБА_1 та наніс йому декілька ударів;

-вказує, що огляд місця події ( квартири свідка ОСОБА_4) є незаконним, оскільки відповідно до свідчень свідка ОСОБА_4 та понятого ОСОБА_6 працівник поліції до початку огляду місця події не приймав від свідка ОСОБА_4 заяву про дозвіл на огляд квартири;

-зазначає, що протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 23.04.2015р. з 20.06 год. до 20.30 год. є недопустимим доказом, оскільки в цей час ОСОБА_4 був присутній при огляді місця події з 19.30 год. до 20.40 год.;

-вказує, що слідчим під час досудового розслідування фактично не встановлені обставини утворення у потерпілого ОСОБА_5 колото - різаної рани довжиною близько 1 см;

- зазначає, що слідчим не усунута суперечність між заявою про вчинення правопорушення від 24.04.2015р., відповідно до якої потерпілий ОСОБА_5 вказав, що 23.04.2015р. о 18.30 год. ОСОБА_1 вдарив його ножем та показами свідка ОСОБА_7, який є лікарем станції швидкої медичної допомоги. ОСОБА_7 слідчому показав, що після приїзду до потерпілого ОСОБА_5 останній пояснив, що коли він виходив з під'їзду, то його вдарив ножем невідомий чоловік;

-вказує, що досудовим розслідуванням не спростовано версію того, що біля під'їзду за місцем мешкання свідка ОСОБА_4 саме він вдарив потерпілого ОСОБА_5, а потім викинув ніж;

-зазначає, що протокол слідчого експерименту від 24.04.2015р. за участю свідка ОСОБА_4 не може бути визнано допустимим доказом, оскільки слідчий експеримент було проведено в кабінеті слідчого, а не в квартирі свідка ОСОБА_4, в результаті чого не були з'ясовані важливі відомості;

-прохає скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор:

-зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні вироку відносно ОСОБА_1 не конкретизовано виклав обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме не зазначив умисел ОСОБА_1 на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, що грубо порушує його право на захист;

-прохає скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора Павлової А.Ю., яка підтримала апеляційну скаргу прокурора Мироненка С.В., доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційних скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, прохали вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційних скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора Мироненка С.В. та про часткове задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 за таких підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 368 ч.1, 370 КПК України вирок повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, а саме, по-перше, ухваленим судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням кримінального процесуального права щодо кримінального провадження, по-друге, ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, та, по-третє, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не дотримався цих вимог закону та ухвалив незаконний вирок.

Незаконність вироку суду першої інстанції полягає в наступному.

Як видно з кримінального провадження, формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_1 за ст. 121 ч.1 КК України, яке визнане судом доведеним фактично співпадає з формулюванням обвинувачення, що міститься в обвинувальному акті, а саме судом першої інстанції при встановленні фактичних обставин справи не встановлено та не зазначено в формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним форму вини, а саме умисел ОСОБА_1 при нанесенні кількох ударів ножем в область грудної клітини та черева потерпілого ОСОБА_5, які відповідно до ст. 91 КПК України є обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Матточча проти Італії» від 07.03.2000р. та 04.07.2000р. та «Ващенко проти України» від 26.06.2008р., в яких Суд зауважив: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

У рішенні від 25.07.2000р., ухваленому у справі «Матточча проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».

У цьому відношенні, наголосили в ЄСПЛ, обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене вище, колегія суддів прийшла до висновку про те, що як в обвинувальному акті, так і в формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним міститься неконкретне за своїм змістом обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України, яке порушує право обвинуваченого ОСОБА_1 на захист, оскільки не містить конкретної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, та тягне за собою скасування вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, при якому в повному обсязі необхідно врахувати доводи всіх апеляційних скарг.

Якщо суд першої інстанції при новому розгляді справи прийде до аналогічного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 121 ч.1 КК України, то на думку колегії суддів, покарання призначене йому за цим вироком відповідає вимогам ст. 65 КК України .

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 412 КПК України.

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.03.2016р., яким його визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.03.2016р., яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Мироненка Сергія Володимировича на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.03.2016р., яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років задовольнити.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.03.2016р., яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в Бахмутській УВП УДПтСУ в Донецькій області (№6), продовжити на 60 (шістдесят ) днів, а саме по 14.04.2017р. включно.