Ухвала суду № 64851548, 21.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/4185/16-ц Номер провадження 22-ц/775/381/2017

Єдиний унікальний номер 233/4185/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/381/2017

Головуючий у 1 інстанції - Каліуш О.В. Доповідач - Біляєва О.М.

Категорія 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Папоян В.В., Санікової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ротар Я. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2017 року позов задоволений частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 21750 грн., моральної шкоди - 1200 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення розміру компенсації на відшкодування моральної шкоди та відмови у стягненні витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції при визначенні розміру компенсації на відшкодування моральної шкоди не врахував тривалість її моральних страждань, пов'язаних з проживанням більше двох років у квартирі без проведення ремонту. Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу з тих підстав, що відсутні дані про надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 юридичних послуг, суд залишив поза увагою постанову Донецького апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду повідомлені в установленому порядку.

Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що у березні 2013 року з вини ОСОБА_2, яка є власником квартири АДРЕСА_1, була залита належна позивачеві квартира НОМЕР_1, внаслідок чого зазначена квартира отримала пошкодження. ОСОБА_1 винними діями відповідача із залиття квартири завдана майнова та моральна шкода. Витрати на правову допомогу, пов'язані зі складанням позовної заяви, відшкодуванню не підлягають з підстав недоведеності здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 діяльності з надання юридичних послуг.

Рішення суду в частині задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди сторонами не оскаржено.

Перевіряючи законність й обґрунтованість рішення в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що висновок суду відповідає обставинам справи і ґрунтується на законі.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом попередньої інстанції установлено, що у квітні 2013 року була залита квартира АДРЕСА_2, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 Унаслідок залиття майно позивача зазнало пошкоджень.

Установивши, що залиття сталося з вище розташованої квартири НОМЕР_2, власником якої є ОСОБА_2, суд дійшов обґрунтованого висновку, що з вини останньої позивачеві ОСОБА_1 завдана моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди у розмірі 1200 грн., суд першої інстанції виходив зі ступеня, характеру та тривалості моральних страждань власника квартири в зв'язку з пошкодженням майна. Розмір компенсації визначено судом із урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості.

ОСОБА_5 не надано доказів, що розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди дорівнює 50000 грн., а також що визначений судом розмір компенсації за завдану залиттям квартири моральну шкоду не є справедливим і розумним. Підстави для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації не встановлені. Будь-яка грошова компенсація за завдану моральну шкоду носить суто умовний характер.

Апеляційний суд визнає, що 1200 гр. є справедливою сатисфакцією за заподіяну відповідачем моральну шкоду. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що компенсація моральної шкоди в такому розмірі відповідає характеру та тривалості моральних страждань позивача, навівши відповідні мотиви у судовому рішенні.

Щодо висновку суду про відмову у стягненні витрат на правову допомогу, слід зазначити таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Згідно зі статтею 84 ЦПК України, роз'ясненнями, викладеними Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 47 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід ураховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права.

Отже, вирішуючи спір у частині стягнення витрат на правову допомогу, слід перевіряти, чи є особа фахівцем у галузі права та чи має вона право за законом на надання правової допомоги.

Установлено, ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 15 серпня 2016 року уклали договір № 50 про надання останньою юридичних послуг зі складання позовної заяви (ас. 47).

Проте, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вид діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 зазначений «надання ландшафтних послуг» (ас. 112-113).

Таким чином, судом першої інстанції перевірено та встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не є адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Відтак суд дійшов правильного висновку, що витрати, понесені позивачем за надання послуги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 зі складання позовної заяви, відшкодуванню не підлягають.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, на яку ОСОБА_1 посилається у апеляційній скарзі в обґрунтування доводів, зобов'язує державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області розглянути заяву про проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_3

Зазначене судове рішення не зобов'язує суб'єкта владних повноважень внести певні зміни до відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, у тому числі щодо надання юридичних послуг.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції при вирішенні справи в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягненні витрат на правову допомогу правильно встановив обставини справи, визначився з характером виниклих спірних правовідносин та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу позивача і залишає рішення без змін.

Рішення суду в частині задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди сторонами не оскаржується; його законність й обґрунтованість апеляційний суд не перевіряв.

Ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження у даній справі від 13 лютого 2017 року було відстрочено ОСОБА_1 на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 82 ЦПК України сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, що є підставою для стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1212 грн. 64 коп.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги 1212 грн. 64 коп. (розрахунковий рахунок - 31212206780015, отримувач - Бахмутське УК/м. Бахмут/22030101, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО - 834016, ЄДРПОУ - 37868870, призначення платежу - *;101; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; Судовий збір, за позовом _____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді В.В.Папоян

О.С.Санікова