Рішення № 64849991, 15.02.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38328/16-ц

Провадження № 2/761/2120/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Кияшко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про знесення самочинної побудованої прибудови (споруди), -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1), Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - відповідач 2) про знесення самочинної побудованої прибудови (споруди).

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, обґрунтовані тим, що позивач є співвласником нежитлових приміщень, що знаходяться в будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Впритул до заднього фасаду вказаної будівлі розміщена прибудова, що унеможливлює доступ до основного будинку для його обслуговування, користування прилеглою земельною ділянкою, порушує будівельні норми, норми пожежної безпеки. Балансоутримувачем спірної споруди є КП «Київжитлоспецексплуатація», частина приміщень (площею 100,9 кв.м.) відносяться до комунальної власності територіальної громади м. Києва відповідно до рішення Київради № 208/1642 від 27.12.2001 року. На даний час вказане рішення оскаржене, оскільки формування комунальної власності не може здійснюватись об'єктом нерухомого майна, який є самочинною спорудою, не прийнятий в експлуатацію. Згідно з рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 було взагалі відсутнє. Але вже відповідно до п. 204 Додатку №1 рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 року «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» до комунальної власності віднесено складські приміщення площею 100,9 кв.м.. Однак, аналіз площ спірної споруди показує (з технічної інвентаризації БТІ), що приміщення такої площі у будівлі (її частині) не існують. Вказане рішення Київради оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва. З відповіді КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 12045 (И-2016) від 16.09.2016 року вбачається, що в попередній період під літерою «В» знаходився житловий одноповерховий будинок площею 258,6 кв.м.. В справах бюро технічної інвентаризації міститься інформація про непридатний стан цього житлового будинку, який підлягав знесенню. Частина даного житлового одноповерхового будинку знесена не була і пізніше до нього з різних боків здійснено прибудови. На даний час площа спірної споруди за даним технічного паспорту БТІ становить 186 кв.м.. Згідно з технічним паспортом БТІ на спірну споруду, де зазначено наступне: об`єкт самочинно реконструйований. Дозвіл на переведення житлового фонду до нежитлового та добудову БТІ не надано. Згідно з відповіддю Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 8779 від 11 липня 2016 р.(копія надається) вказано: «... Бюро проводило в 2015 р. та 2016 р. технічну інвентаризацію самочинно реконструйованих нежитлових будівель літ. «В» та літ. «В 1», розташованих за адресою: АДРЕСА_3. В матеріалах технічної інвентаризації зазначено, що дозвіл на переведення групи, приміщень №1 та №2 в зазначених будівлях з житлових в нежитлові не надавався. Оскільки, реконструкція це комплекс будівельних робіт, пов'язаних із зміною техніко-економічних показників чи використання об'єкта за новим, призначенням у межах існуючих будівельних габаритів, Бюро не визначає, які саме частини зазначених вище будівель самочинно реконструйовані і вважає, що всі приміщення в зазначених будівлях самочинно реконструйовані». Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури КМДА № 055-9638 від 20.07.2016 року на запит щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 вказано: «містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вказаною адресою Департамент містобудування та архітектури не надавав, проектна документація на розгляд представлена не була». Згідно з листом Департаменту містобудування та архітектури КМДА № 055/13911 від 21.09.2016 року поштова адреса на вказану споруду не надавалась. Отже, всі наведені факти у сукупності свідчать, що протягом вказаного періоду спірна споруда споруджена та розширена (реконструйована) за відсутності належних дозволів, погоджень, проектної документації тощо. Правовстановлюючі документи на спірну споруду відсутні. Використання самочинно збудованої споруди порушує права власників та орендарів основної будівлі, її частини (більше того - несе загрозу працівникам, відвідувачам та необмеженому колу осіб, які перебувають біля вказаної незаконної споруди та в основній будівлі), а також права вказаних осіб на користування земельною ділянкою. Так, відповідно до висновку будівельної лабораторії КП «Київжитлоспецексплуатація» № 190/74 від 16 травня 2016 року: «несучі та огороджувальні конструкції будівлі за адресою: АДРЕСА_2 знаходяться в непридатному для нормальної експлуатації стані». Спірна споруда: незаконно займає земельну ділянку, на яку має право користування, в тому числі позивач; збудована та експлуатується з грубим порушення будівельних норм та пожежних правил, несе реальну загрозу позивачу, його співробітникам, відвідувачам та іншим особам, які перебувають (можуть перебувати) в спірній споруді, основній п'ятиповерховій будівлі. Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу (КМДА) був складений акт та винесений припис від 13.12.2016 року, яким зафіксовані порушення та зобов`язано відповідача 1 усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення: групи приміщень № 1 номер приміщень 1, групи приміщень № 1 номер приміщень 2, групи приміщень № 3 номер приміщень 1, групи приміщень № 3 номер приміщень 2, групи приміщень № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_2.

Тому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив суд знести за рахунок Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» групи приміщень № 1 номер приміщень 1, групи приміщень № 1 номер приміщень 2, групи приміщень № 3 номер приміщень 1, групи приміщень № 3 номер приміщень 2, групи приміщень № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_2.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, зазначивши у поданих запереченнях, що позивач згідно договору дарування частини нежилих приміщень від 07.08.2012 набув право власності на ? частину нежилих приміщень загальною площею 239,30 кв.м. розташованих в будинку АДРЕСА_1, в той час, як спірні приміщення знаходяться за іншою адресою, а саме в будинку АДРЕСА_2, а тому перебування на обліку будівлі АДРЕСА_2 ніяким чином не порушує права співвласників іншого будинку АДРЕСА_1. Крім того, зазначив, що позивач не має права власності на земельну ділянку на якій розміщений спірний об`єкт нерухомості, а отже не має права вимоги щодо його знесення. Земельна ділянка разом із нежитловою будівлею АДРЕСА_2 перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва, представницьким органом якої виступає Київська міська рада відповідно до ст. 140 Конституції України. До матеріалів справи додані заперечення на позовну заяву.

У судовому засіданні представник відповідача 2 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, зазначивши у поданих запереченнях, що відповідач 2 є балансоутримувачем, а відповідач 1 є власником спірної будівлі АДРЕСА_2, а також власником земельної ділянки на якій розміщена спірна будівля. Враховуючи той факт, що правовстановлюючі документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою у позивача відсутні, його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачі не порушили, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, надані докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно Договору дарування частини нежилих приміщень від 07 серпня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстровано в реєстрі за № 6022, ОСОБА_1 є власником ? частини нежилих приміщень (в літ. Б) загальною площею 239,30 кв.м., що розташовані в будинку АДРЕСА_3.

Згідно пояснень позивача, викладених у позовній заяві, впритул до заднього фасаду нежитлових приміщень, що знаходяться в будівлі за адресою: АДРЕСА_1, розміщена прибудова, що унеможливлює доступ до основного будинку для його обслуговування, користування прилеглою земельною ділянкою, порушує будівельні норми, норми пожежної безпеки.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 року № 26 «Про формування комунального майна міста та районів» було затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста, Додаток 1. Так, згідно Додатку 1 до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 року № 26, до переліку нежилих будинків та споруд, які передаються до комунальної власності міста входить триповерховий, 1969 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4; двоповерховий, 1213,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. та двоповерховий, 480,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2.

27.12.2001 року рішенням Київської міської ради № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» було затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатком 1, де складські приміщення за адресою: АДРЕСА_2, площа - 100,90, віднесені до майна комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 року № 347 «Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва» було закріплено нежилі будинки, приміщення та окреме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за комунальними підприємствами та організаціями на праві повного господарського відання та оперативного управління згідно з додатками 1-7, де у переліку нежилих будинків (приміщень), що закріплюються за КП «Київжитлоспецексплуатація» на праві повного господарського відання (Додаток 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 року № 347) зазначено нежилі будинки (приміщення) за адресою: АДРЕСА_2, площа - 100,90.

Відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації від 11.07.2016 року № 8779 (И-2016), в якому зазначається, що Бюро проводило в 2015 та 2016 р. технічну інвентаризацію самочинно реконструйованих нежитлових будівель літ. «В» та літ. «В1», розташованих за адресою: АДРЕСА_3 та в матеріалах технічної інвентаризації зазначено, що дозвіл на переведення групи приміщень № 1 та № 2 в зазначених будівлях з житлового в нежитлові не надавався.

Також, листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.07.2016 № 055-9638 на звернення щодо прибудови на АДРЕСА_1, повідомило, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вказаною адресою Департамент містобудування та архітектури не надавав, проектна документація на розгляд представлена не була.

Листом Київського міського бюро технічної інвентаризації від 16.09.2016 року № 12045 (И-2016) було повідомлено: слідчим відділом прокуратури м. Києва в квітні місяці 2010 року була проведена виїмка матеріалів технічної інвентаризації на деякі об`єкти нерухомого майна, під час якої з приміщення Бюро була вилучена інвентаризаційна справа на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3. Таким чином, в інвентаризаційній справі на домоволодіння АДРЕСА_3 залишились копії матеріалів технічних інвентаризацій, які проводились до квітня 2010 року. Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої 24.05.2001 р. наказом Держбуду України за № 127 і зареєстрованої 10.07.2001 р. в Міністерстві юстиції України за № 582/5773 (із змінами та доповненнями, далі - Інструкція), технічній інвентаризації підлягають об`єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках за окремими поштовими адресами. Згідно Інструкції, на плані земельної ділянки кожен будинок та господарська будівля, починаючи з основної, літерується великими буквами алфавіту. Так наприклад: «А» - житловий будинок (основний); «А1», «А2» - житлові (основні) прибудови; «а», «а1» - прибудови допоміжного призначення. В інвентаризаційній справі на домоволодіння є копія плану земельної ділянки зазначеного домоволодіння, який Бюро виготовило в 1967 році. В подальшому складання схематичного плану зазначеної земельної ділянки в Бюро не замовлялось. Також в 1967 році Бюро провело технічну інвентаризацію і виготовило поверхові плани на будинки літера «А», «Б», «В» та «Г» домоволодіння АДРЕСА_3. За даними технічної інвентаризації 1967 року, загальна площа одноповерхового житлового будинку літера «В» складала 258,6 кв.м., в т. ч. житловою - 172,9 кв.м. В 1998, 2000, 2004 та 2015 році Бюро проводило технічну інвентаризацію будівлі літ. «В» з прибудовою літ. «В1» на підставі звернень ДКП «Київжитлоспецексплуатація». Відмітка про те, що дозвіл на переобладнання будівлі літера «В» в БТІ не поданий, була вперше проставлена під час інвентаризації проведеної в 1998 році. Літерою «В1» прибудова до будинку літ. «В» була вперше позначена в 2015 році. Також повідомлено, що за даними технічних інвентаризацій, які проводились в 1998, 2000, 2004 та 2015 році, прибудова літ. «В1» розташована між будинками літ. «В» та літ. «Б» і впритул до них. Отже, будинок літера «В» (флігель) з прибудовою літера «В1» не об`єднаний з фасадним будинком літера «А». Бюро вражає, що теперішній флігель літ. «В» це частина житлового будинку літ. «В», загальна площа якого, за даними технічної інвентаризації проведеної в 1967 році, складала 258,6 кв.м. Оскільки, до Бюро не надавалась дозвільна документація на будівництво прибудови літера «В1», вказати її цільове призначення немає можливості».

Згідно відповіді Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.09.16 № 055-13911 на лист від 15.08.2016 щодо надання інформації про присвоєння об'єктам нерухомого майна поштових адрес: АДРЕСА_4, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 повідомило, що: «Відповідно до п. 4.16 Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394, присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації за попереднім погодженням з Департаментом містобудування та архітектури. Присвоєння поштових адрес іншим об'єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури. За наявною інформацією, Департамент містобудування та архітектури не присвоював та не погоджував об'єктам нерухомого майна зазначених поштових адрес. Також звертають увагу, що в проекті реєстру адрес, який розроблений в м. Києві відповідно до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві», зафіксовані будівлі з адресами АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у Шевченківському районі м. Києва. Оскільки, дані будівлі збудовані ще за радянських часів документи на присвоєння адрес в Департаменті містобудування та архітектури відсутні».

Крім того, згідно висновку № 105 експертного будівельно-технічного дослідження, складеного 03 жовтня 2016 року експертами Науково-технічного центру «Будівельна експертиза», прибудова примикає до південно-західного фасаду по всій довжині будинку АДРЕСА_1, на рівні цокольного поверху, крім того, у висновку зазначено, що при здійсненні прибудови за адресою: АДРЕСА_2 порушені пожежні та інші обов'язкові для будівництва норми; в результаті прибудови були закриті вікна цокольного поверху в приміщеннях № 3, № 5 та № 6 на південно-західному фасаді та вікно сходової клітки над міжповерховою площадкою між цокольним та першим поверхом будинку АДРЕСА_1.

Згідно Акту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Будівельна лабораторія від 16.05.2016 року № 190/74 обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій нежитлової будівлі АДРЕСА_2, встановлено: несучі та огороджувальні конструкції нежитлової будівлі АДРЕСА_2 знаходяться в непридатному для нормальної експлуатації технічному стані (Нормативні документи з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель і споруд» 1999 р.) та будинок потребує ремонтних робіт.

Відповідно до технічного паспорту на громадський (виробничий) будинок (приміщення), який виготовлено станом на 09 квітня 2015 року, де внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку АДРЕСА_2, всього по літері «В, В1» загальна площа приміщень (підрахована за формулами гр.. 6) становить 186,1 кв.м..

13.12.2016 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва було складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, де за результатами перевірки встановлено: «Відповідно до наданих уповноваженими особами Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» документів, а саме: технічного паспорту виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 09.04.2015 (Інвентаризаційна справа № 134689 том 3) встановлено, що на плані нежилих приміщень на громадський (виробничий) будинок (приміщення) будинку АДРЕСА_2, розташована група приміщень № 1 номер приміщень 1 загальною площею 41,0 кв.м., група приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м. Беручи до уваги технічні документи на будівлю літ. В за адресою АДРЕСА_3, які надійшли до Департаменту у додатку до листа Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 25.11.2016 № 14962 (И-2016) було встановлено, що відповідно до поверхового плану виготовленого 20.03.1967, приміщення літ. В', група приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м. відсутні. Станом на час проведення перевірки згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо наявності документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вказаною вище адресою. Під час перевірки уповноваженими особами Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» не надано документів, які б підтверджували право власності або засвідчували прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів групи приміщень № 1 номер приміщень 1 загальною площею 41,0 кв.м., групи приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., групи приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., групи приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м. за вказаною вище адресою. Одночасно перевіркою було встановлено, що Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016, виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві не виконано, чим порушено підп. а п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»».

Крім того, головним державним інспектором інспекційного відділу № 1 управління контролю за будівництвом Лук`яновим Андрієм Олександровичем відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, видано Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація», керівник - Котляренко Олег Олегович припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, про те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на АДРЕСА_2 «нежилі приміщення», встановлено, що Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016, виданого посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві не виконано, що є порушенням підп. а п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, даним приписом вимагалося у термін до 17.01.2017 усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення: групи приміщень № 1 номер приміщень 1, групи приміщень № 1 номер приміщень 2, групи приміщень № 3 номер приміщень 1, групи приміщень № 3 номер приміщень 2, групи приміщень № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_2 (згідно технічного паспорту виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 09.04.2015 (Інвентаризаційна справа № 134689 том 3)).

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень. Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови. Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки. Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-VIдозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України № 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону. Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо (п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року).

Замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (ч. 1 та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, враховуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлено, що прибудова літ. В1 розташована між будинками літ. В та літ. Б за адресою: АДРЕСА_3, і впритул до них.

Крім того, встановлено, що право власності Київської міської ради на складські приміщення за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується відповідними документами тільки на загальну площу 100,9 кв.м., проте відсутні документи, які б підтверджували право власності або засвідчували прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів групи приміщень літ. В1 загальною площею 186,1 кв.м..

У судовому засіданні представник відповідача 1 зазначив, що ОСОБА_1 не має права власності на земельну ділянку на якій розміщений спірний об`єкт нерухомості, а отже не має права вимоги щодо його знесення, тобто є неналежним позивачем.

Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року передбачено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК). Відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою. Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил. За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-180 цс14).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 1 та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Враховуючи те, що прибудова літ. В1 розташована впритул до будинку літ. Б, де власником ? частини нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 є позивач, та звертаючи увагу на висновок № 105 експертного будівельно-технічного дослідження, складеного 03 жовтня 2016 року експертами Науково-технічного центру «Будівельна експертиза», у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивачем доведено порушення його права на користування та розпорядження своїм майном, а отже ОСОБА_1 має право звертатися з даним позовом до суду.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року, позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК. Якщо позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно пред'явлено до власника (користувача) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на це майно за особою, що його збудувала, власник (користувач) має право відповідно до вимог статті 123 ЦПК пред'явити зустрічний позов про знесення нерухомого майна. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року передбачено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову. Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Враховуючи те, що позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення, проте позивачем не зазначено особу, яка здійснила самочинне будівництво вказаних приміщень та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження цього.

Даючи юридичну оцінку поясненням та доказам наявним у матеріалах справи, враховуючи те, що не встановлено особу, яка здійснила будівництво групи приміщень № 1 номер приміщень 1, групи приміщень № 1 номер приміщень 2, групи приміщень № 3 номер приміщень 1, групи приміщень № 3 номер приміщень 2, групи приміщень № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_2 і дані приміщення не були віднесені до майна комунальної власності територіальної громади м. Києва і не були закріплені на праві повного господарського відання відповідними рішеннями, а згідно рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 року складські приміщення за адресою: АДРЕСА_2, віднесені до майна комунальної власності територіальної громади м. Києва тільки площею 100,90, а також розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 року № 347 було закріплено за відповідачем 2 на праві повного господарського відання нежилі будинки (приміщення) за адресою: АДРЕСА_2, площею 100,90, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 361, 376, 391 ЦК України; ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 174, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 34, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 120 Земельного кодексу України, п. 4, 5, 17, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року, суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про знесення самочинної побудованої прибудови (споруди) - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя