Постанова № 64849832, 16.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

760/19421/16-а

2-а/760/296/17

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ районний суд м. КИЄВА

П О С Т А Н В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва КицюкВ.С.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов`язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягали у відмові ОСОБА_2 призначити і виплатити одноразову грошову допомогу відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у відповідності до вимог законодавства та прийняти відповідне рішення про призначення та виплату такої допомоги, здійснивши відповідно її призначення та виплату,мотивуючи свої вимоги наступним.

Так, позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, ветеран війни - інвалід війни.

17.11.2015 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

Позивач звернувся із заявою до Київського міського військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до вищезазначеного закону та постанови КМУ, надавши всі необхідні документи.

Проте, 04.02.2016 позивачем було отримано листа від Київського міського військового комісаріату №ВСЗ/193 про необхідність надання довідки МСЕК первинного огляду, із зазначенням що в разі не направлення такої довідки на їх адресу документи позивача будуть повернуті «без реалізації».

Позивач наполягав на тому, що призначення одноразової грошової допомоги повинно бути здійснено йому саме на підставі попередньо наданих документів, а саме довідки МСЕК від 17.11.2015 і просив Київський міський військовий комісаріат направити повний пакет наявних документів для розгляду до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, що 16.02.2016 останній і зробив супровідним листом №ВСЗ/307.

31.03.2016 відповідач направив до Київського міського військового комісаріату документи позивача для доопрацювання.

Причиною відсутності підстав для вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України було вказано відсутність в пакеті документів довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності, що не дає можливості визначити розмір одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку.

В своїх письмових запереченнях проти позову представник Міністерства оборони України наполягав на тому, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012, яким змінено ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на виконання якого було прийнято Постанову КМУ від 25.12.2013 №975, набрав чинності 01.01.2014, тобто, дія даної постанови та ст.16 вищезазначеного закону в новій редакції поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинну інвалідність після 01.01.2014.

Крім того, наполягав на тому, що в матеріалах справи не міститься жодного документа, що свідчать про причину та обставини поранення позивача, що позбавляє відповідача можливості пересвідчитись в отриманні позивачем такого поранення, контузії саме під час проходження військової служби, а не вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Стверджував, що Міністерство оборони України не має законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу на підставі вищезазначених положень закону і постанови КМУ.

Київський міський військовий комісаріат направив до суду письмові пояснення по справі, з яких вбачається наступне. Вважає, що твердження Міністерства оборони України щодо обов'язку позивача надати довідку МСЕК про первинний огляд є беззаперечним і ґрунтується на положення чинного законодавства, яке діяло на момент встановлення позивачу первинної групи інвалідності. Зазначає, що питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги на момент його звернення до суду залишається не вирішеним через брак документів. На цій підставі вважає позов передчасним та таким що не підлягає задоволенню з підстав зазначених в поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив військову службу в складі Збройних Силах СРСР в період бойових дій.

17.11.2015 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби, позивачу встановлено з 17.11.2015 ІІ групу інвалідності, що підтверджується відповідною довідкою до акту огляду МСЕК про - за наслідками повторного огляду - встановлення ІІ групи інвалідності (а.с.10)

26.01.2016 позивач звернувся із заявою до Київського міського військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», надавши всі необхідні документи (а.с.11)

04.02.2016 Київський міський військовий комісаріат направив позивачу листа №ВСЗ/193, в якому було зазначено про надання позивачем неповного пакету документів, а саме відсутність довідки МСЕК первинного огляду, із зазначенням що в разі ненадання такої, документи позивача будуть повернуті «без реалізації» (а.с.12)

09.02.2016 позивач направив до Київського міського військового комісаріату листа з вимогою про направлення раніше наданого ним пакету документів для розгляду, виходячи з відсутності в положеннях чинного законодавства, зокрема Постанови №975, обов'язку надання довідки МСЕК про проходження первинного огляду та наполягав на тому, що саме наданим висновком МСЕК від 17.11.2015 йому було встановлено ІІ групу інвалідності довічно із зазначенням, що дана інвалідність отримана внаслідок поранення, контузії, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку (а.с.13)

В подальшому 16.02.2016 документи позивача були направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

31.03.2016 Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи позивача до Київського міського військового комісаріату «на доопрацювання» посилаючись як на підставу повернення - відсутність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності, що не дає можливості визначити розмір одноразової грошової допомоги відповідно до чинного Порядку (а.с.15)

Так, відповідач фактично посилається на ст.58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто наполягає на тому, що дія постанови КМУ від 25.12.2013 №975 та нової редакції ст.16 вищезазначеного закону поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинну інвалідність після 01.01.2014. Вважає, що дія вищенаведених нормативно-правових актів на позивача не розповсюджується тільки тому, що йому була встановлена вторинна інвалідність після 01.01.2014, а інформація щодо встановлення первинної інвалідності, її причин та обставин отримання позивачем відповідачу не була надана.

Проте суд із таким висновком погодитися не може.

Згідно ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Військовослужбовцям у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закону), згідно ч.1 ст.16 якого в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.

Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно ч.9 ст.16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається КМУ.

Так, постановою КМУ від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975)

Зазначений Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, згідно якому днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК.

Так, суд погоджується із доводами позивача, що зважаючи на те, що йому встановлено ІІ групу інвалідності 17.11.2015, то до спірних правовідносин слід застосувати Порядок №975, оскільки інших відмінних чітких визначень щодо дати встановлення групи інвалідності законодавець не передбачив.

Згідно ч.1 ст.16-2 Закону та п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається та виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - в разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Таким чином, змістовний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває прав на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Так, оскільки позивачу встановлено інвалідність ІІ групи після звільнення з військової служби та набранням законної сили Закону та Порядку №975, то розмір і порядок виплати одноразової грошової допомоги, якщо інвалідність настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, визначається з урахуванням положень вищезазначених нормативно-правових актів, і буде складати для позивача - 200 - кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Аналогічна практика розгляду даної категорії справ спостерігається в ухвалах ВАС від 22.05.2014 у справі №К/800/62429/13, від 09.07.2015 у справі №К/800/19036/15, а також постановах ВСУ від 10.06.2014, від 18.11.2014 у справі №21-446а14, від 21.04.2015 у справі №21-183а13, останні, в свою чергу, не може бути залишена судом поза увагою на підставі ст.244-2 КАС України.

Дійсно, згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, якщо вони пом`якшують відповідальність або скасовують відповідальність особи.

Надаючи офіційне тлумачення вищезазначених положень Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно п.2 Постанови №975 особам, які до набрання чинності Порядком №975 мали право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Судовим розглядом достовірно встановлено, що моментом виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є встановлення позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії чи захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - 17.11.2015 - і саме на цей час діяв Порядок №975.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вимоги з якими позивач звернувся до суду, письмові заперечення відповідача та визнане судом вище право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог саме щодо вирішення питання про необхідність зобов'язання відповідача призначення та виплати позивачу цієї допомоги.

А тому, в даному контексті слід зупинитися і на визначенні дискреційності повноважень останнього і формулюванні резолютивної частини постанови суду.

Принцип розподілу влади дійсно заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням є - здійснення правосуддя.

Проте, суд аналізуючи позицію сторін у справі не вважає визначену позивачем вимогу про «зобов`язання призначити та виплатити» формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та таким, що можуть вийти за межі завдань адміністративного судочинства.

Саме по собі зобов`язання відповідача розглянути лише питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачеві не призведе до очікуваного позивачем результату від здійснення правосуддя і не забезпечить захист його прав і свобод, оскільки представник відповідача кожного разу категорично стверджував про те, що підстав для такого призначення і подальшої виплати позивачу такої допомоги у відповідача немає.

Таким чином, формулювання резолютивної частини рішення «зобов`язати відповідача вирішити/розглянути питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги» може мати наслідком повернення позивача до суду за спливом нетривалого проміжку часу знову для пошуку захисту свого порушеного права за аналогічно викладеним вище обставинам.

Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3 рп/2003)

Ст.13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суд констатує, що відповідач Міністерство оборони України не довів, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази та системний аналіз положень діючого законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі до Міністерства оборони України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9,11, 69-71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов`язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. В разі відсутності осіб, які приймали участь у справі, - протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: В.С. Кицюк