Вирок № 64846743, 21.02.2017, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/779/16-к

номер провадження 1-кп/558/3/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року смт Демидівка Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області в складі:

суддя Мельник Д.В.,

секретар судового засідання Хомяк О.О.,

за участю:

прокурор Лазаревич Д.В.,

обвинувачений ОСОБА_1,

захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2,

обвинувачений ОСОБА_3,

захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180210000268 від 06.06.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, вільно володіючого українською мовою, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:20.12.2013 року Радивилівським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75, п.п.2,3 ч.1 ст.76 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців;12.10.2015 року Бродівським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.69, ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень,у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 Кримінального Кодексу України та по обвинуваченню ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6,а, українця, громадянина України, вільно володіючого українською мовою, ІНФОРМАЦІЯ_7, непрацюючого,розлученого, батька малолітньої дитини, раніше судимого:20.12.2013 року Радивилівським районним судом Рівненської області за ч.1 ст.309, ч.2 ст.309,ч.1 ст.317, ч.3 ст.185, ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.69, ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, , на підставі ст. 75, п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 3 роки; 25.11.2014 року Радивилівським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.ст.69, ч.2 ст.72 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу у розмірі ста пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 700 гривень; 12.10.2015 року Бродівським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.ст.69, 72 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 Кримінального Кодексу України,-

В С Т А Н О В И В :

05 червня 2016 року, близько обідньої пори, ОСОБА_1, спільно з ОСОБА_3, прибув до господарства ОСОБА_5 в місті Радивилів Рівненської області вулиця Грушевського будинок №83.

Перебуваючи на подвірї господарства ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, переконавшись що власник будинку тимчасово відсутній і їх неправомірні дії не будуть помічені іншими сторонніми особами, вирішили збагатитися за рахунок чужого майна шляхом таємного його викрадення з житлового будинку.

В подальшому ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_3, діючи з єдиним корисливим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи місце перебування ключа від веранди житлового будинку, через незамкнені вхідні двері зайшли до літньої кухні, звідки взяли ключ до дверей веранди. Відкривши ключем двері веранди, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проникли в приміщення житлового будинку №83 по вулиці Грушевського в місті Радивилів Рівненської області, належного на праві приватної власності громадянці ОСОБА_5

Перебуваючи в одній із кімнат вказаного житлового будинку, реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 та ОСОБА_3, умисно, таємно, з корисливих мотивів, повторно викрали з шухляди шафи золотий кулон вагою 1,28 грам 585 проби вартістю 1080 гривень, срібний ланцюжок довжиною 55 сантиметрів вагою 31,62 грами 925 проби вартістю 1280 гривень, пляшку горілки марки «Горілочка» ємністю 0,5 літрів вартістю 55 гривень та плящку шампанського марки «Совєтскоє» вартістю 57 гривень.

З викраденим майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покинули домогосподарство ОСОБА_5, отримавши реальну можливість розпорядитися чужим майном на власний розсуд.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_3, потерпілій ОСОБА_5 було заподіяно матеріальну шкоду на суму 2472 гривні.

Також, у нічну пору доби 07.11.2016 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 прибули в господарство ОСОБА_6 по вулиці Маркелова будинок №26 в місті Радивилів Рівненської області, де на подвірї знаходився належний йому автомобіль НОМЕР_1.

Перебуваючи на подвірї господарства ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, переконавшись, що їх неправомірні дії не будуть помічені іншими сторонніми особами, вирішили збагатитися шляхом таємного викрадення чужого майна.

Так, реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно за попередньою змовою з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно, таємно, повторно викрали із належного ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_8, автомобіля НОМЕР_1 акумуляторну батарею марки «ИСТОК 6СТ-60» вартістю 218 гривень. В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, покинувши домогосподарство ОСОБА_6 із викраденим чужим майном, розпорядилися ним на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 218 гривень.

У нічну пору доби 07.11.2016 року ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_3 прибули до господарства ОСОБА_7 по вулиці Кременецькій будинок №55 в місті Радивилів Рівненської області, на подвірї якого знаходився автомобіль марки ВАЗ 21063, 1986 року випуску державний номерний знак К3760 РВ, належний ОСОБА_8.

Перебуваючи на подвірї господарства ОСОБА_7, будучи переконаними, що їх неправомірні дії не будуть помічені іншими сторонніми особами, у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник умисел на незаконне заволодіння автомобілем марки ВАЗ 21063, 1986 року випуску державний номерний знак К3760 РВ.

Після цього, ОСОБА_1 умисно, таємно,повторно, діючи спільно за попередньою змовою з ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, підійшов із ОСОБА_3 до автомобіля ВАЗ 21063. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виявили, що двері автомобіля незамкнені, а в замку запалювання знаходиться ключ. Після невдалої спроби запустити двигун, ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_3, застосовуючи фізичну силу, шляхом буксирування перемістили автомобіль на вулицю ОСОБА_9 в місті Радивилів Рівненської області. Таким чином, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 отримавши реальну можливість розпоряджатися чужим майном на власний розсуд, незаконно заволоділи автомобілем марки ВАЗ 21063, 1986 року випуску державний номерний знак К3760 РВ, який належав ОСОБА_8.

В результаті незаконного заволодіння автомобілем марки ВАЗ 21063, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заподіяли потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 18954 гривні.

Крім того, 05 червня 2016 року, близько обідньої пори, ОСОБА_3, спільно з ОСОБА_1, прибув до господарства ОСОБА_5 в місті Радивилів Рівненської області вулиця Грушевського будинок №83.

Перебуваючи на подвірї господарства ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, переконавшись що власник будинку тимчасово відсутній і їх неправомірні дії не будуть помічені іншими сторонніми особами, вирішили збагатитися за рахунок чужого майна шляхом таємного його викрадення з житлового будинку.

В подальшому ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_10 , діючи з єдиним корисливим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи місце перебування ключа від веранди житлового будинку, через незамкнені вхідні двері зайшли до літньої кухні, звідки взяли ключ до дверей веранди. Відкривши ключем двері веранди, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проникли в приміщення житлового будинку №83 по вулиці Грушевського в місті Радивилів Рівненської області, належного на праві приватної власності громадянці ОСОБА_5

Перебуваючи в одній із кімнат вказаного житлового будинку, реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_3 та ОСОБА_1, умисно, таємно, з корисливих мотивів, повторно викрали з шухляди шафи золотий кулон вагою 1,28 грам 585 проби вартістю 1080 гривень, срібний ланцюжок довжиною 55 сантиметрів вагою 31,62 грами 925 проби вартістю 1280 гривень, пляшку горілки марки «Горілочка» ємністю 0,5 літрів вартістю 55 гривень та плящку шампанського марки «Совєтскоє» вартістю 57 гривень.

З викраденим майном ОСОБА_3 та ОСОБА_1 покинули домогосподарство ОСОБА_5, отримавши реальну можливість розпорядитися чужим майном на власний розсуд.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1, потерпілій ОСОБА_5 було заподіяно матеріальну шкоду на суму 2472 гривні.

Також, у нічну пору доби 07.11.2016 року ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 прибули в господарство ОСОБА_6 по вулиці Маркелова будинок №26 в місті Радивилів Рівненської області, де на подвірї знаходився належний йому автомобіль НОМЕР_1.

Перебуваючи на подвірї господарства ОСОБА_6, ОСОБА_3Ю та ОСОБА_1, переконавшись, що їх неправомірні дії не будуть помічені іншими сторонніми особами, вирішили збагатитися шляхом таємного викрадення чужого майна.

Так, реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_3 та ОСОБА_1, діючи спільно за попередньою змовою з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно, таємно, повторно викрали із належного ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_8, автомобіля НОМЕР_1 акумуляторну батарею марки «ИСТОК 6СТ-60» вартістю 218 гривень. В подальшому, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, покинувши домогосподарство ОСОБА_6 із викраденим чужим майном, розпорядилися ним на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 218 гривень.

У нічну пору доби 07.11.2016 року ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_1 прибули до господарства ОСОБА_7 по вулиці Кременецькій будинок №55 в місті Радивилів Рівненської області, на подвірї якого знаходився автомобіль марки ВАЗ 21063, 1986 року випуску державний номерний знак К3760 РВ, належний ОСОБА_8.

Перебуваючи на подвірї господарства ОСОБА_7, будучи переконаними, що їх неправомірні дії не будуть помічені іншими сторонніми особами, у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник умисел на незаконне заволодіння автомобілем марки ВАЗ 21063, 1986 року випуску державний номерний знак К3760 РВ.

Після цього, ОСОБА_3 умисно, таємно,повторно, діючи спільно за попередньою змовою з ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, підійшов із ОСОБА_1 до автомобіля ВАЗ 21063. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виявили, що двері автомобіля незамкнені, а в замку запалювання знаходиться ключ. Після невдалої спроби запустити двигун, ОСОБА_3Ю спільно із ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу, шляхом буксирування перемістили автомобіль на вулицю ОСОБА_9 в місті Радивилів Рівненської області. Таким чином, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 отримавши реальну можливість розпоряджатися чужим майном на власний розсуд, незаконно заволоділи автомобілем марки ВАЗ 21063, 1986 року випуску державний номерний знак К3760 РВ, який належав ОСОБА_8.

В результаті незаконного заволодіння автомобілем марки ВАЗ 21063, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заподіяли потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 18954 гривні.

У відповідності до норм ст.349 Кримінального процесуального кодексу України, суд зясував думку сторони обвинувачення та сторони захисту, інших учасників судового провадження щодо тих доказів, які потрібно дослідити та про порядок їх дослідження. Суд визнав за необхідне дослідити всі докази та обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні, а саме допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, дослідити долучені документи, висновки експертів та інші докази по справі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та щиро розкаявся. ОСОБА_1 суду показав, що 05.06.2016 року в обідню пору разом із ОСОБА_3 прийшли до домогосподарства ОСОБА_11 в місті Радивилів Рівненської області. Зайшовши на подвіря даного господарства, вони постукали по вхідних дверях, але в будинку нікого не було. Знаючи де знаходяться ключі від будинку (так як раніше вони були у даному господарстві), взяли їх в приміщенні літньої кухні, та зайшли в будинок. З приміщення будинку вони забрали золотий кулончик, срібний ланцюжок, пляшку шампанського та пляшку горілки. Перебуваючи у будинку, вони їли банани та морозиво. В подальшому, золотий кулон вони здали в ломбард у місті Броди, шампанське та горілку вжили. Срібний ланцюжок бабуся ОСОБА_1 повернула власникам ОСОБА_11 та ОСОБА_5

07.11.2016 року, зі слів ОСОБА_1, вони із ОСОБА_3 біля 10 години ранку приїхали в місто Радивилів із селища Демидівка Рівненської області. В той день вони вживали спиртне, але коли вчиняли крадіжку акумулятора та автомобіля то були у тверезому стані. В подальшому, в нічну пору доби того ж дня, вони разом із ОСОБА_3 прийшли до домогосподарства ОСОБА_7 в місті Радивилів Рівненської області. На подвірї даного господарства знаходився відкритий автомобіль ВАЗ 21063, ключ від якого був у замку запалювання. Так як автомобіль неможливо було завести, то застосовуючи силу, відбуксували його із подвіря на вулицю на відстань приблизно триста метрів. З метою завести двигун автомобіля, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пішли в господарство ОСОБА_6 та зняли із автомобіля «Ауді» акумулятор. Надалі, вони встановили даний акумулятор на ВАЗ 21063, завели двигун і поїхали з місця події. Ранком 08.11.2016 року його та ОСОБА_3, коли вони спали в даному автомобілі, затримали працівники поліції біля заправочної станції в місті Радивилів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та щиро розкаявся. ОСОБА_3 суду показав, що будучи у нетверезому стані, в обідню пору доби 05.06.2016 року він разом із ОСОБА_1 прийшов до господарства ОСОБА_11 в місті Радивилів. Господарство ОСОБА_11 знаходиться неподалік місця проживання ОСОБА_3Взявши в приміщенні літньої кухні ключі, вони проникли у будинок. В одній із кімнат будинку на шафі вони виявили пляшку шампанського та пляшку горілки, які вжили. Також, вони забрали золотий кулончик та срібний ланцюжок. . В подальшому, золотий кулон вони здали в ломбард у місті Броди, а срібний ланцюжок був повернутий власникам. Також, ОСОБА_3 підтвердив, що сам особисто повернув ОСОБА_12 «брелок» для ключів із черепашкою, якого він взяв у його будинку.

Обвинувачений ОСОБА_3 також показав суду, що обставин викрадення ним спільно із ОСОБА_10 автомобіля та акумулятора вночі 07.11.2016 року він не памятає, так як напередодні вони вжили багато спиртного. Він памятає тільки, що в ту ніч йшов дощ і ранком 08.11.2016 року його та ОСОБА_1, коли вони спали у викраденому автомобілі, затримали працівники поліції біля заправочної станції в місті Радивилів. При цьому, ОСОБА_3 вказав, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо вчинення крадіжки акумулятора та угону автомобіля, можуть відповідати дійсності. Під час судового розгляду справи, обвинувачений ОСОБА_3 змінив свої показання, та вказав, що викрадення акумулятора та автомобіля спільно з ОСОБА_1 він вчиняв у тверезому стані.

Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_9, будинок №83.Відносини з обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у неї нормальні. Зі слів потерпілої, ранком 05.06.2016 року вона разом із чоловіком поїхала із свого господарства на весілля у Здолбунівський район Рівненської області. Коли вони вранці 06.06.2016 року повернулися додому, то виявили, що в літній кухні відсутній ключ від будинку. Вхідні двері до будинку були відкриті. Свідок ОСОБА_5 виявила, що із будинку зникли срібний ланцюжок, золотий кулончик, пляшка шампанського та пляшка горілки. Потім бабуся обвинуваченого ОСОБА_1 повідомила їм, що її внук був у будинку та викрав речі. Даний факт визнав і особисто обвинувачений ОСОБА_1 Викрадений срібний ланцюжок її чоловікові ОСОБА_11 повернув обвинувачений ОСОБА_3 Потерпіла ОСОБА_5 на даний момент немає претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_3, спричинені їй збитки повністю відшкодовані. ОСОБА_5, як потерпіла, просить суворо не карати обвинувачених.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_9, будинок №83.Потерпіла ОСОБА_5 є його дружиною, відносини між ними нормальні.З обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідок знайомий, відносини між ними також нормальні. Раніше, до вчинення крадіжки з їх будинку, до нього в господарство приходив обвинувачений ОСОБА_3 для спілкування. Напередодні свідок ОСОБА_11 нікому не говорив про те, що ранком 05.06.2016 року він разом із дружиною поїде із свого господарства на весілля у Здолбунівський район Рівненської області. Коли вони вранці 06.06.2016 року повернулися додому, то виявили, що із будинку зникли срібний ланцюжок, золотий кулончик, пляшка шампанського та пляшка горілки. Також, із будинку зник брелок для ключів із черепашкою, якого йому в подальшому повернув особисто обвинувачений ОСОБА_3 Останній особисто йому говорив, що вони з ОСОБА_1 вчинили крадіжку у їх будинку. В господарстві ОСОБА_3 йому повернули срібний ланцюжок.

Допитаний як свідок ОСОБА_13 показав, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_10, відносини із обвинуваченими та потерпілими по справі у нього нормальні. Свідок ОСОБА_7 раніше візуально знав як обвинуваченого ОСОБА_1 так і обвинуваченого ОСОБА_3 Автомобіль ВАЗ 21063, який обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 викрали із його господарства 07.11.2016 року, належить його швагру ОСОБА_8. Даний автомобіль ОСОБА_7 взяв у тимчасове користування. Коли свідок ОСОБА_7 виявив пропажу автомобіля, то повідомив про це ОСОБА_8 та в поліцію.

Допитавши обвинувачених, потерпілу та свідків, дослідивши документи, висновки експертів та інші докази, зясувавши питання, що вирішуються при ухваленні вироку, суд вважає доведеною у ході судового розгляду винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України,- таємне викрадення чужого майна(крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб;ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,- таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб;ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України,- незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України,- таємне викрадення чужого майна(крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб;ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,- таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб;ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України,- незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб

Відповідно до письмового витягу з кримінального провадження №12016180210000268, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2016 року було внесено відомості про те, що в період часу із 10.00 години 05.06.2016 року по 07.00 годину 06.06.2016 року із житлового будинку №83 в місті Радивилів Рівненської області по вулиці Грушевського були викрадені грошові кошти, золотий кулон, срібний ланцюжок та інші речі, які належать ОСОБА_5 (а.с.1том №2).

06.06.2016 року потерпіла ОСОБА_5 звернулася до відділення поліції із письмовою заявою про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили крадіжку її особистих речей у будинку №83 в місті Радивилів Рівненської області по вулиці Грушевського (а.с 11,12 том №2).

Із дослідженого судом протоколу огляду житла від 06 червня 2016 року та фототаблиці до нього встановлено, що місцем вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, є житловий будинок №83 в місті Радивилів Рівненської області по вулиці Грушевського. Згідно до ч.1 ст.237 Кримінального процесуального кодексу України, під час проведення даної слідчої дії слідчим зафіксовані обставини вчинення кримінального правопорушення та відсутність у будинку особистих речей потерпілої ОСОБА_5В.(а.с. 14-29 том №2).

Згідно протоколів огляду речей від 10.08.2016 року та 10.09.2016 року, постанови слідчого від 10.09.2016 року, речовими доказами по справі визнані срібний ланцюжок, брелок у формі черепашки та ключ до врізного замка з брелком у вигляді морської ракушки, які були повернуті потерпілій ОСОБА_5 обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.51-58 том №2). Обставини повернення викрадених речей потерпілій обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх рідними, підтвердили під час допиту в судовому засіданні як сама потерпіла ОСОБА_5 так і свідок ОСОБА_11

Відповідно до офіційних письмових довідок фізичних осіб-підприємців, загальна вартість викрадених обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 особистих речей потерпілої ОСОБА_5 на момент вчинення ними кримінального правопорушення (05.06.2016 року) становить 2472 гривні (а.с.45-50,123 том №2).

Винність обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, підтверджується і іншими дослідженими в ході судового розгляду справи доказами, а саме письмовим рапортом працівника поліції щодо причетності обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до вчинення крадіжки, письмовою розпискою потерпілої ОСОБА_5 від 15.09.2016 року про отримання нею від слідчого срібного ланцюжка, брелка у формі черепашки та ключа до врізного замка з брелком у вигляді морської ракушки (а.с.59, 69 том №2).

Крім того, відповідно до письмового витягу №1 та №2 з кримінального провадження №12016180210000483, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2016 року та 08.11.2016 року було внесено відомості про те, що в ніч із 6 на 7 листопада 2016 року в господарстві ОСОБА_13 в місті Радивилів Рівненської області вулиця Кременецька 55/2 невідомі особи заволоділи автомобілем марки ВАЗ 2106,1986 року випуску, який належав ОСОБА_8. В той же період часу, в господарстві ОСОБА_6 в місті Радивилів Рівненської області вулиця Маркелова,26, було вчинено крадіжку акумуляторної батареї марки «ИСТОК 6СТ-60» із автомобіля марки марки «Ауді 100» державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.1,2,16,89 том №5).

26.01.2017 року вищевказане кримінальне провадження було обєднано судом із матеріалами кримінального провадження №12016180210000268 від 06.06.2016 року (а.с.1 том №6).

08.11.2016 року потерпілий ОСОБА_6 звернувся до органів поліції із письмовою заявою про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили крадіжку акумуляторної батареї марки «ИСТОК 6СТ-60» із належного йому автомобіля марки «Ауді 100» (а.с.99 том №5)

07.11.2016 року потерпілий ОСОБА_8 звернувся до відділення поліції із письмовою заявою про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які незаконно заволоділи його автомобілем марки ВАЗ 2106,1986 року випуску (а.с 24 том №5).

Із досліджених судом протоколів огляду житла від 08 листопада 2016 року та 07.11.2016 року встановлено, що місцем вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, є житлові будинки в місті Радивилів Рівненської області. Згідно до ч.1 ст.237 Кримінального процесуального кодексу України, під час проведення даної слідчої дії слідчим зафіксовані обставини вчинених кримінальних правопорушень та відсутність у домогосподарствах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 акумуляторної батареї та автомобіля марки ВАЗ 2106 1986 року випуску (а.с. 17-23,90-98 том №5).

Відповідно до протоколу огляду місцевості та речей від 07.11.2016 року, о 8 годині ранку на автодорозі в напрямку із міста Радивилова в село Крупець Радивилівського району Рівненської області було виявлено автомобіль ВАЗ 21063, 1986 року випуску державний номерний знак К3760 РВ, належний ОСОБА_8. В салоні автомобіля були виявлені обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3Під час огляду транспортного засобу слідчим було вилучено документи на імя ОСОБА_7 та акумуляторну батарею марки «ИСТОК 6СТ-60» (а.с.28-46 том №5).

Згідно висновків експертів №б/н від 18.11.2016 року та №3.3-143/16 від 17.11.2016 року, за наслідками проведених судових автотоварознавчих експертиз вартість бувшої у використанні акумуляторної батареї «ИСТОК 6СТ-60» станом на 07.11.2016 рік становить 218 гривень. Вартість автомобіля «ВАЗ 21063» реєстраційний номер К3760РВ 1986 року випуску станом на 07.11.2016 рік складала 18954 гривні(а.с.62-67,109-119 том №5).

Потерпілі у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 звернулися до суду із письмовими заявами щодо проведення судового розгляду справи у їх відсутність. Свою відсутність мотивували особистими сімейними обставинами та станом здоровя. Як ОСОБА_6 так і ОСОБА_8, будь-яких матеріальних претензій до обвинувачених не мають, на суворості покарання щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не наполягають (а.с.54,55 том № 4). Керуючись нормами ст.325 Кримінального процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про можливість зясування обставин справи за відсутності потерпілих по справі.

Винність обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України підтверджується і іншими доказами, а саме письмовою розпискою потерпілого ОСОБА_8 від 29.11.2016 року про отримання ним від слідчого належного йому автомобіля«ВАЗ 21063» реєстраційний номер К3760РВ 1986 року випуску, письмовою розпискою потерпілого ОСОБА_6 від 08.11.2016 року про отримання ним від слідчого, акумуляторної батареї «ИСТОК 6СТ-60», письмовим рапортом працівника поліції ОСОБА_14В, (а.с.68,88,106том №5).

Дослідженні судом вищевказані докази, сторонами кримінального провадження та потерпілими не оспорювалися, є такими, що зібрані у відповідності до вимог діючого кримінального процесуального кодексу та підтверджують винуватість обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбаченого ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.289 Кримінального кодексу України.

Судом досліджено висновок судової дактилоскопічної експертизи №1.3-871/16 від 23.11.2016 року. У відповідності до норм ст.85 Кримінального процесуального кодексу України, даний висновок експерта є неналежним доказом, так як не підтверджує наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження та підлягають доказуванню (а.с.74-85 том №5).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, у відповідності з ч.1 ст.65 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які помякшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких.

Із досліджених судом документів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 є раніше судимим. Так, 20.12.2013 року вироком Радивилівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 визнаний винним за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75, п.п.2,3 ч.1 ст.76 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців.12.10.2015 року вироком Бродівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 визнаний винним за ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.69, ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень (а.с.79-102 том №2, а.с. 47 том №6, а.с.147,161,162,167том №5).

Обвинувачений ОСОБА_1 у лікарів нарколога та психіатра на диспансерному обліку не перебуває (а.с.78 том №2).

За місцем реєстрації проживання в ІНФОРМАЦІЯ_11, обвинувачений ОСОБА_1 характеризується як особа, що не приймає участі в громадському житті міста. При цьому, до відповідальності адміністративною комісією міськвиконкому не притягувався, скарг та зауважень відносно ОСОБА_1 до Радивилівської міської Ради не надходило (а.с.76,77 том №2, а.с.143 том №5). Вважаючи на відсутність негативної інформації щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у дослідженій судом письмовій характеристиці його як особи, суд приходить до висновку, що за місцем проживання він характеризується з позитивної сторони.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України , у відповідності до п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України, є його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України , у відповідності до ч.1 ст.67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, суд керується вимогами ч.ч.1,2 ст.65,69-1 Кримінального кодексу України про те, що особі , яка вчинила злочин, призначається покарання у межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин і дане покарання має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, вважаючи на обставини, що помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, передбачені п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, беручи до уваги визнання обвинуваченим вини, строк покарання за вчинений ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією цієї статі.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують його покарання та інші фактичні обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1, для виправлення та попередження нових злочинів, необхідно призначити покарання у межах санкції частини 3 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, у відповідності з ч.1 ст.65 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які помякшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії середньої тяжкості.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України , у відповідності до п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України, є його щире каяття та усунення заподіяної шкоди.

Обставиною, яка обтяжуює покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України , у відповідності до п.6 ч.1 ст.67 Кримінального кодексу України суд визнає вчинення ним злочину щодо особи похилого віку. Потерпілим від вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, є ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_8(а.с.99,100,103 том №5).

Суд не визнає обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 рецидив злочину та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Кваліфікуючою ознакою вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, є повторність. Виходячи зі змісту ст.ст.32-35,67 Кримінального кодексу України, повторність є різновидом рецидиву злочину. Відповідно до ч.4 ст.67 Кримінального кодексу України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Дослідженні судом документи, а саме письмовий чек щодо застосування алкотестера Alcotest Drager 6810 та письмовий висновок результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного спяніння, підтверджують що о 9 годині 30 хвилин 07.11.2016 року обвинувачений ОСОБА_1 був у стані алкогольного спяніння (а.с.180 том №5). Стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували обставини перебування обвинуваченого ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння під час викрадення акумуляторної батареї у потерпілого ОСОБА_6 у ніч з 6 на 7 листопада 2016 року у місті Радивилів Рівненської області. Первинні показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про вчинення злочину у стані спяніння(які в подальшому були ними заперечені) не можуть бути підставою для підтвердження даного факту.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, суд керується вимогами ч.ч.1,2 ст.65,69-1 Кримінального кодексу України про те, що особі , яка вчинила злочин, призначається покарання у межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин і дане покарання має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують його покарання та інші фактичні обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1, для виправлення та попередження нових злочинів, необхідно призначити покарання у межах санкції частини 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, у відповідності з ч.1 ст.65 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які помякшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, суд бере до уваги обставину, яка характеризує його як особу схильну до вчинення кримінальних правопорушень. Так, в період іспитового строку за вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 20.12.2013 року, ОСОБА_1 було вчинено злочини, передбачені ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 Кримінального кодексу України. При призначенні покарання ОСОБА_1 за вчинені в період іспитового строку злочини, суд, застосувавши норми ст.69 Кримінального кодексу України, перейшов до більш мякого основного виду покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 не є власником рухомого та нерухомого майна(а.с.149-154 том №5)

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України , у відповідності до п. п. 1,2 ч.1 ст. 66 Кримінального кодексу України, є його щире каяття та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України , у відповідності до ч.1 ст. 66 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Суд не визнає обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 рецидив злочину та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Кваліфікуючою ознакою вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, є повторність. Виходячи зі змісту ст.ст.32-35,67 Кримінального кодексу України, повторність є різновидом рецидиву злочину. Відповідно до ч.4 ст.67 Кримінального кодексу України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Дослідженні судом письмові документи підтверджують що о 9 годині 30 хвилин 07.11.2016 року обвинувачений ОСОБА_1 був у стані алкогольного спяніння (а.с.180 том №5). Стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували обставини перебування обвинуваченого ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння під час незаконного заволодіння ним спільно з ОСОБА_3 автомобілем ВАЗ 2106 у домогосподарстві ОСОБА_7 у ніч з 6 на 7 листопада 2016 року у місті Радивилів Рівненської області.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, суд керується вимогами ч.ч.1,2 ст.65,69-1 Кримінального кодексу України про те, що особі , яка вчинила злочин, призначається покарання у межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин і дане покарання має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, вважаючи на обставини, що помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, передбачені п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, беручи до уваги визнання обвинуваченим вини, строк покарання за вчинений ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією цієї статі.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують його покарання та інші фактичні обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1, для виправлення та попередження нових злочинів, необхідно призначити покарання у межах санкції частини 2 статті 289 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі без конфіскації належного обвинуваченому майна.

20.12.2013 року вироком Радивилівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 визнаний винним за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75, п.п.2,3 ч.1 ст.76 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців. Іспитовий строк встановлений ОСОБА_1 за вищевказаним вироком закінчився 20.06.2015 року. Ухвалами Демидівського районного суду Рівненської області від 23.07.2015 року та 23.12.2015 року клопотання посадових осіб кримінально-виконавчої інспекції про звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 за вищевказаним вироком залишено без задоволення(а.с.98-101 том №2,а.с.47 том №6). Суду не було надано учасниками судового провадження документів, які б свідчили про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання чи про направлення його для відбування призначеного покарання за вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 20.12.2013 року.

Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у випадках вчинення особою, звільненою від відбування покарання звипробуванням, нового злочину після закінчення іспитового строку суди повинні долучати до справи копію судового рішення про звільнення засудженого від призначеного покарання або про направлення його для відбування останнього. Якщо таке рішення не ухвалювалося, суд при розгляді справи про новий злочин не вправі призначати покарання за сукупністю вироків.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, необхідно керуватися ст.70 Кримінального кодексу України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, у відповідності з ч.1 ст.65 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які помякшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_3Ю, злочин, передбачений ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких.

Із досліджених судом документів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є раніше судимим. Так, 20.12.2013 року вироком Радивилівського районного суду Рівненської області ОСОБА_3 визнаний винним за ч.1 ст.309, ч.2 ст.309,ч.1 ст.317, ч.3 ст.185, ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.69, ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75, п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 3 роки. 25.11.2014 року вироком Радивилівського районного судуРівненської області ОСОБА_3 визнаний винним за ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.ст.69, ч.2 ст.72 Кримінального кодексу України йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі ста пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 700 гривень. 12.10.2015 року вироком Бродівського районного суду Рівненської області ОСОБА_3 визнаний винним за ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.ст.69, 72 Кримінального кодексу України йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень( а.с.79-102,111 том №2, а.с.160,162,167-171том №5).

Обвинувачений ОСОБА_3 у лікарів нарколога та психіатра на диспансерному обліку не перебуває (а.с.110 том №2).

За місцем реєстрації проживання в ІНФОРМАЦІЯ_11, обвинувачений ОСОБА_3 характеризується як особа, що не приймає участі в громадському житті міста, нетактовний та агресивний до громадян. При цьому, до відповідальності адміністративною комісією міськвиконкому ОСОБА_3 не притягувався (а.с.107,108 том №2, а.с.144 том №5). У письмовій характеристиці з місця проживання ОСОБА_3 не вказано, в яких конкретно діях виражалася його нетактовність та агресивність до жителів міста. Суд приходить до висновку, що вказані у письмовій характеристиці риси характеру обвинуваченого ОСОБА_3Ю( нетактовність та агресивність), у відповідності до ст.85 Кримінального процесуального кодексу України, є неналежними доказами щодо підтвердження його характеру як конкретної особи.

ОСОБА_3 є батьком малолітньої дитини (а.с.109 том №2, а.с.157 том №5)

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України , у відповідності до п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України, є його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України , у відповідності до ч.1 ст.67 Кримінального кодексу України судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, суд керується вимогами ч.ч.1,2 ст.65,69-1 Кримінального кодексу України про те, що особі , яка вчинила злочин, призначається покарання у межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин і дане покарання має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, вважаючи на обставини, що помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, передбачені п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, беручи до уваги визнання обвинуваченим вини, строк покарання за вчинений ОСОБА_3 злочин, передбачений ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією цієї статі.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують його покарання та інші фактичні обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_3, для виправлення та попередження нових злочинів, необхідно призначити покарання у межах санкції частини 3 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, у відповідності з ч.1 ст.65 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які помякшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_3 злочин, передбачений ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії середньої тяжкості.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України , у відповідності до п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України, є його щире каяття та усунення заподіяної шкоди.

Обставиною, яка обтяжуює покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України , у відповідності до п.6 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України суд визнає вчинення ним злочину щодо особи похилого віку. Потерпілим від вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8(а.с.99,100,103 том №5).

Суд не визнає обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 рецидив злочину та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Кваліфікуючою ознакою вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, є повторність. Виходячи зі змісту ст.ст.32-35,67 Кримінального кодексу України, повторність є різновидом рецидиву злочину. Відповідно до ч.4 ст.67 Кримінального кодексу України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Дослідженні судом документи, а саме письмовий чек щодо застосування алкотестера Alcotest Drager 6810 та письмовий висновок результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного спяніння, підтверджують що о 9 годині 30 хвилин 07.11.2016 року обвинувачений ОСОБА_3 був у стані алкогольного спяніння (а.с.181 том №5). Стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували обставини перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у стані алкогольного спяніння під час викрадення акумуляторної батареї у потерпілого ОСОБА_6 у ніч з 6 на 7 листопада 2016 року у місті Радивилів Рівненської області. Первинні показання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про вчинення злочину у стані спяніння(які в подальшому були ними заперечені) не можуть бути підставою для підтвердження даного факту.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, суд керується вимогами ч.ч.1,2 ст.65 Кримінального кодексу України про те, що особі , яка вчинила злочин, призначається покарання у межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин і дане покарання має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують його покарання та інші фактичні обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_3, для виправлення та попередження нових злочинів, необхідно призначити покарання у межах санкції частини 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, у відповідності з ч.1 ст.65 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які помякшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_3 злочин, передбачений ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких.

Обвинувачений ОСОБА_3 не є власником рухомого та нерухомого майна(а.с.149-154 том №5).

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України , у відповідності до п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України, є його щире каяття та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, у відповідності до ч.1 ст.67 Кримінального кодексу України судом не встановлено.

Суд не визнає обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 рецидив злочину та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Кваліфікуючою ознакою вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, є повторність. Виходячи зі змісту ст.ст.32-35,67 Кримінального кодексу України, повторність є різновидом рецидиву злочину. Відповідно до ч.4 ст.67 Кримінального кодексу України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Дослідженні судом письмові документи підтверджують що о 9 годині 20 хвилин 07.11.2016 року обвинувачений ОСОБА_3 був у стані алкогольного спяніння (а.с.181 том №5). Стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували обставини перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у стані алкогольного спяніння під час незаконного заволодіння ним, спільно з ОСОБА_1, автомобілем ВАЗ 2106 у домогосподарстві ОСОБА_7 у ніч з 6 на 7 листопада 2016 року у місті Радивилів Рівненської області.

Призначаючи покарання ОСОБА_3Ю, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, суд керується вимогами ч.ч.1,2 ст.65,69-1 Кримінального кодексу України про те, що особі , яка вчинила злочин, призначається покарання у межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин і дане покарання має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, вважаючи на обставини, що помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, передбачені п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, беручи до уваги визнання обвинуваченим вини, строк покарання за вчинений ОСОБА_3 злочин, передбачений ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією цієї статі.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують його покарання та інші фактичні обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_3, для виправлення та попередження нових злочинів, необхідно призначити покарання у межах санкції частини 2 статті 289 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі без конфіскації належного обвинуваченому майна.

Призначаючи остаточне покарання ОСОБА_3, суд бере до уваги встановлені обставини про те, що вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 20.12.2013 року ОСОБА_3 визнаний винним за ч.1 ст.309, ч.2 ст.309,ч.1 ст.317, ч.3 ст.185, ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.69, ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75, п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 3 роки (а.с.167 том №5).

Таким чином, суд робить висновок про те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 Кримінального Кодексу України, в період іспитового строку. При призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_3, необхідно керуватися ст.ст. 70,71,78 Кримінального кодексу України.

Ухвалою суду від 07.11.2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.27.12.2016 року судом було продовжено тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до 13 години 30 хвилин 24 лютого 2017 року (а.с. 110 том №1,а.с.46 том №3). Підстав для зміни даного запобіжного заходу судом не встановлено.

Ухвалою суду від 07.11.2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3Ю застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.27.12.2016 року судом було продовжено тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 до 14 години 30 хвилин 24 лютого 2017 року (а.с. 114 том №1,а.с.52 том №3).

Підстав для зміни даного запобіжного заходу судом не встановлено.

Цивільний позов по справі не заявлявся, підстав для застосування відносно юридичних осіб заходів кримінально - правового характеру немає.

Судом було досліджено довідки судових експертів Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про витрати на проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні в сумі 1407 гривень 36 копійок (а.с.61,73 том №5).

Відповідно до ч.2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню речовими доказами по справі були визнані срібний ланцюжок, брелок у формі черепашки, ключ до врізного замка з брелком у вигляді морської ракушки, посвідчення водія №ВАА 448490 на імя ОСОБА_13, поліс обвязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №8650010 на імя ОСОБА_13, технічний паспорт автомобіля серії ГИ №551313, акумуляторна батарея марки «ИСТОК» 450 А 12В білого кольору, автомобіль марки ВАЗ 21063 1986 року випуску бежевого кольору державний номерний знак НОМЕР_3, дві пачки з під сигарет з написом «Мальборо», пакети експертної служби №2177496, №2177500 з обєктами дослідження (а.с.58 том№2,а.с.47,86 том №5).

Відповідно до ч.9 ст.100 Кримінального процесуального кодексу України, майно, яке було обєктом кримінального правопорушення повертається законним володільцям, а яке немає ніякої цінності знищується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84-89, 100, 124, 369-371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, ст.ст.12, 65, 66, 67, 69-1, 70, 71, 78, 185, 289 Кримінального кодексу України, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації належного йому майна .

Керуючись ч.ч.1,2 ст.70 Кримінального кодексу України, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації належного йому майна.

Початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_1 обчислювати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме з 16 години 27 хвилин 07 листопада 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 Кримінального кодексу України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

До набрання обвинувальним вироком законної сили, залишити без змін застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експертів в сумі 703( сімсот три) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації належного йому майна .

Керуючись ч.ч.1,2 ст.70 Кримінального кодексу України, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації належного йому майна.

На підставі ч.3 ст.78, ст.71 Кримінального кодексу України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 20.12.2013 року та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації належного йому майна.

Початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 обчислювати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме з 17 години 45 хвилин 07 листопада 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 Кримінального кодексу України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

До набрання обвинувальним вироком законної сили, залишити без змін застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на залучення експертів в сумі 703( сімсот три) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок.

Речові докази по справі, а саме: срібний ланцюжок, брелок у формі черепашки, ключ до врізного замка з брелком у вигляді морської ракушки, повернути потерпілій ОСОБА_5.

Речовий доказ по справі, а саме: акумуляторна батарея марки «ИСТОК» 450 А 12В білого кольору, повернути потерпілому ОСОБА_6.

Речовий доказ по справі, а саме: автомобіль марки ВАЗ 21063 1986 року випуску бежевого кольору державний номерний знак НОМЕР_3 повернути потерпілому ОСОБА_8.

Речові докази по справі, а саме: дві пачки з під сигарет з написом «Мальборо», пакети експертної служби №2177496, №2177500 з обєктами дослідження знищити.

Вирок може бути оскаржено до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку, не пізніше наступного дня після ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Д.В.Мельник