Ухвала суду № 64844852, 16.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1408/17

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Дрішлюка А.І., Гірняк Л.А.

при секретарі: Поліхрановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Кредитної спілки „Істок" - Банник Наталії Сергіївни на рішення Київського районного суду м.Одеси від 02 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки „Істок" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з КС «Істок» суму заборгованості у розмірі 140 339,10 грн., 3 % річних у розмірі 379,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1217,53 грн., та стягнути судовий збір. При цьому позивач посилається на те, що 23.09.2013 року між сторонами було укладено договір № ДДХ-330 про депозитний вклад, за умови якого позивач здійснив депозитний внесок у сумі 7000,00 грн. на строк з 23.09.2013 року по 23.09.2015 року із сплатою відсотків у розмірі 27 % річних. В подальшому між сторонами до договору № ДДХ-330 від 23.09.2013 року було укладено ще шість Додаткових договорів, на виконання яких позивач здійснив депозитний внесок у сумі 28 000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем було повернуто йому суму депозиту у повному обсязі, однак, відповідачем не сплачено позивачу відсотки за депозитом, у зв'язку із чим, позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати від суми заборгованості. Окрім того, позивач зазначає, що 16.07.2015 року між сторонами було укладено договір № ДДХ-361 про депозитний вклад, за умови якого позивач здійснив депозитний внесок у сумі 81 000,00 грн. на строк користування з 16.07.2015 року по 17.07.2017 року зі сплатою відсотків у розмірі 26 % річних. В подальшому до вказаного договору між сторонами було укладено Додатковий договір № 1, та розмір вкладу збільшено до 116 000 грн. Позивач вказує, що 16.02.2016 року він звернувся до відповідача із заявою про повернення депозиту, однак кошти йому не повернуті. У зв'язку із чим, позивач просить стягнути з відповідача суму депозиту, не сплачені відсотки за депозитом, 3 % річних та інфляційні втрати.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 02 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Кредитної спілки "Істок" на користь ОСОБА_3, суму заборгованості за договором ДДХ-330 від 23.09.2013 року у розмірі 13 627,13 грн., з яких: 12 532,13 грн. - відсотки за договором; 266,78 грн. - 3 % річних; 828,22 грн. - інфляційні втрати. Стягнуто з Кредитної спілки "Істок" на користь ОСОБА_3, грошові кошти за договором ДДХ-361 від 16.07.2015 року у розмірі 127 836,64 грн., з яких: 116 000 грн. - сума вкладу; 11359,42 грн. - відсотки за договором; 103,67 грн. - 3 % річних; 373,55 грн. - інфляційні втрати.Вирішено питання стосовно судових витрат.В іншій частині вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представник КС „Істок" - Банник Наталія Сергіївна звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2016 року скасувати в частині стягнення з КС „Істок" заборгованість за договором № ДДХ-330 від 23.09.2013 року у розмірі 1095 грн, з яких:

266,78 грн. - 3 % річних;

828,22 грн. - інфляційних витрат;

та заборгованості за договором № ДДХ-361 від 16.07.2015 року у розмірі 116 477,22 грн.з яких: 116 000 грн.сума вкладу; 103,67 грн. - 3% річних;373,55 грн. - інфляційних витрат

та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволені позовних вимог до КС „Істок", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

-23.09.2013 року між сторонами було укладено договір № ДДХ-330 про депозитний вклад, за умови якого позивач здійснив депозитний внесок у сумі 7000,00 грн. на строк з 23.09.2013 року по 23.09.2015 року із сплатою відсотків у розмірі 27 % річних /а.с. 10-11/.

В подальшому між сторонами до договору № ДДХ-330 від 23.09.2013 року було укладено шість Додаткових договорів /а.с. 12-17/, на виконання яких позивач здійснив депозитний внесок у сумі 28 000,00 грн. /а.с. 18-19/.

- 16.07.2015 року між сторонами було укладено договір № ДДХ-361 про депозитний вклад, за умови якого позивач здійснив депозитний внесок у сумі 81 000,00 грн. на строк користування з 16.07.2015 року по 17.07.2017 року зі сплатою відсотків у розмірі 26 % річних /а.с. 20-21/. В подальшому до вказаного договору між сторонами було укладено Додатковий договір № 1 від 23.09.2015 року/, та розмір вкладу збільшено до 116 000 грн. Позивачем виконано належним чином свої зобов'язання щодо внесення коштів /а.с. 23-24/.

- КС «Істок» за зверненням ОСОБА_3 повернула останньому суму депозиту за договором № ДДХ-330 про депозитний вклад від 23.09.2013 року. Вказана обставина у ході розгляду справи не оспорювалася сторонами. Проте відповідачем не були виплачені позивачу проценти за договором № ДДХ-330 від 23.09.2013 року.

- Намагаючись отримати невиплачені проценти за договором № ДДХ-330 від 23.09.2013 року та достроково забрати вклад за договором про депозитний вклад № ДДХ-361 від 16.07.2015 року з процентами за час фактичного користування вкладом, позивач неодноразово звертався до КС «Істок» за адресою: м. Харіків Адміральський проспект 7 к. 2.

Незважаючи на звернення позивача, відповідач виплати не здійснив.

Виплати у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату процентів за договором № ДДХ-330 від 23.09.2013 року, а також за неповернення вкладу і сплату процентів за договором про депозитний вклад № ДДХ-361 від 16.07.2015 року позивач розрахував на час звернення до суду у червні 2016 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів за договором № ДДХ-330 від 23.09.2013 року, 3% річних та інфляційні втрати, суд першої інстанції виходив з обгрнутованості наведеного розрахунку, але врахував пояснення представника відповідача, та не заперечення самого позивача, що з 01.01.2015 року збільшено суму ПДФО та військовий збір, внаслідок чого сума відсотків за користування депозитом за період 24.09.2015 року по 08.06.2016 року підлягає зменшенню і становить 12 532,13 грн. Суму 3% річних та інфляційні втрати стягнуто в заявленому позивачем розмірі. Вимоги про стягнення неповерненного вкладу, процентів за користування вкладом, 3% та інфляційних втрат за договором № ДДХ-361 від 16.07.2015 року задоволені у повному обсязі у розрахованому позивачем розмірі.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам і засновані на законі.

Встановивши порушення відповідачем зобов'язань у вигляді процентів за договором № ДДХ-330 від 23.09.2013 року та у вигляді неповернення вкладу та не виплату процентів за час фактичного користування вкладом за договором № ДДХ-361 від 16.07.2015 року на вимогу позивача про дострокове повернення вкладу, суд першої інстанції обгрунтовано застосував положення ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, які врегульовують правовідносини щодо виконання зобов'язань, які виникли внаслідок укладення сторонами договорів банківського вкладу.

Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов'язанням, на них поширюється дія положень ч.2 ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується вимог за договором № ДДХ-330 від 23.09.2013 року, то як вбачається, строк на який було укладено договір сплив, сума вкладу повернута. Тому мова йде виключно про заборгованість за процентами за час фактичного користування вкладом, які передбачені договором з урахуванням додаткової угоди від 25.12.2014 року в сумі 12979,77 грн. за вирахуванням суми сплаченого війського збору та ПДФО в загальній сум 447,34 грн. Санкції передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат розраховані за час прострочення до звернення з позовом до суду.

Вимоги за договором № ДДХ-361 від 16.07.2015 року стосуються безпосередньо вкладу достроково не поверненого на письмову вимогу позивача, а також невиплачених процентів за час фактичного користування вкладом. Можливість дострокового повернення вкладу не виключається умовами договору, а відповідно до п. 3.2.3 Договору № ДДХ-361 про депозитний вклад від 16.07.2015 року, вкладник зобов'язується не пізніше ніж за сорок п'ять робочих днів до дня дострокового повернення Вкладу, надати КС «Істок» письмову заяву з інформацією про бажану дату отримання грошових коштів та їх розмір, згідно умов Договору.

Суд першої інстанції виходив з того, що Договір ДДХ-330 про депозитний вклад від 23.09.2013 року та договір № ДДХ-361 про депозитний вклад від 16.07.2015 року, які укладені між сторонами, є договорами, укладеними на умовах видачі вкладу на першу вимогу.

Судова колегія звертає увагу на таке.

Вимоги про стягнення процентів за договором ДДХ-330 про депозитний вклад від 23.09.2013 року, заявлені після спливу строку, на який даний договір був укладений. Тобто, оскільки строк дії договору депозитного владу сплив, то юричдині підстави для відмови у задоволенні вимоги вкладника про стягнення платежів, що були передбачені таким договором, відсутні, причому в даному конкретному випадку безвідносно до того, який саме договір ДДХ-330 від 23.09.2013 року про депозитний вклад був укладений стронами - на вимогу або строковий.

Що стосується умов договору № ДДХ-361 від 16.07.2015 року, то даний договір був укладений після набуття чинності змін до ст. 1060 ЦК України, внесених законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов повернення строкових депозитів» від 14.05.2015 року, який набув чинності 06.06.2015 року і тому зміни, внесені у ст. 1060 ЦК України обмежують дострокове поверення вкладникові строкового банківського вкладу та нарахованих процентів за його вимогою до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором. Проте даною нормою передбачена можливість дострокового повернення строкового вкладу та процентів виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Судова колегія аналізуючи ст. 1060 ЦК України вважає, що дострокове повернення вкладу притаманне саме договорам банківськолго строкового вкладу, оскільки в договорах банківського вкладу на першу вимогу така необіхідність чи потьреба відсутня сама по собі.

Як вже зазначалося п. 3.2.3 Договору № ДДХ-361 про депозитний вклад від 16.07.2015 року, вкладник зобов'язується не пізніше ніж за сорок п'ять робочих днів до дня дострокового повернення Вкладу, надати КС «Істок» письмову заяву з інформацією про бажану дату отримання грошових коштів та їх розмір, згідно умов Договору.

Тобто можливість дострокого повернення вкладу свідчить, що договір № ДДХ-361 про депозитний вклад від 16.07.2015 року є строковим.

За умовами даного договору вкладник зобов'язаний надати КС «Істок» письмову заяву з інформацією про бажану дату отримання грошових коштів та їх розмір не пізніше ніж за сорок п'ять робочих днів до дня дострокового повернення Вкладу.

Докази про таке звернення позивачем представлені. Зокрема 18.02.2016 року КС «Істок» отримані два листа позивача, де як він пояснив містяться вимоги про виплату процентів за Договором ДДХ-330 про депозитний вклад від 23.09.2013 року та про повернення вкладу і виплату процентів за Договором № ДДХ-361 про депозитний вклад від 16.07.2015 року.

В подальшому 18.03.2016 року він ще додатково звертався щодо повернення процентів за Договором ДДХ-330 про депозитний вклад від 23.09.2013 року. Проте дане звернення було повернуто позивачу без вручення адресату у зв'язку з спливом терміну зберігання.

В засіданні судової колегії позивач представив дане повернуте на його адресу повідомлення з листом який в запечатаному вигляді зберігався весь час у конверті разом з повідомленням, яке містить штрихкод, який відповідає штрихкоду на копії цього ж повідомлення, доданого до позову. За клопотанням позивача і не заперечення представника відповідача, апеляційним судом вскриоо конверт та оглянуто лист позивача до КС !Істок» в якому він просить виплатити йому проценти за Договором ДДХ-330 про депозитний вклад від 23.09.2013 року з нагадуванням, що 18.02.206 року КС «Істок» отримало аналогічне звернення, яке залишило без відповіді.

Пояснення представника відповідача, що невідомо з приводу чого саме позивач звернувся позивач до КС «Істок», які отримані підприємством 18.02.2016 року. Представник відповідача не надала чіткої відповіді які окрім договорів депозитних вкладів ще існують і з приводу чого сстосунки між КС «Істок» та позивачем. Крім того, представник відповідача утруднилася з відповіддю які саме повідомлення отримані були КС «Істок» і про що в них йшлося. Представник відповідача не змогла пояснити чому вказані листи не були представлені до суду першої інстанції в якості обгрунтування обставин, якими КС «Істок» заперечує заявлені івимоги про дострокове стягнення за договором № ДДХ-361 про депозитний вклад від 16.07.2015 року.

При таких обставинах, незважаючи на помилкове визначення договору № ДДХ-361 про депозитний вклад від 16.07.2015 року, як такого, що укладений на вимогу, суд першої інстнації обгрунтовано вважав, що є підстави для задоволення вимог позивача про дострокове повернення вкладу та стягнення процентів за користування вкладом.

За умовами договору № ДДХ-361 від 16.07.2015 року виплата процентів здійснюється щомісячно відповідно до графіку, погодженого сторонами у додатковому договорі № 1 до договору № ДДХ-361 від 16.07.2015 року (а. с. 22). Позивачем враховані суми процентів, що підлягали сплаті щомісячно за погодженим графіком, але не були виплачені. Дані обставини були враховані і при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості за процентами в залежності від часу прострочення за кожною щомісячною виплатою процентів, що мала відбутися згідно з графіком.

Дані розрахунки відповідають умовам договору та засновані на законодавстві і тому обгрунтовано прийняті до уваги судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що договором № ДДХ-361 від 16.07.2015 року на відміну від договору № ДДХ-330 від 23.09.2013 року не передбачено порядок дострокового повернення вкладу, який є строковим, не можуть бути взятими до уваги, оскільки не спростовують правильність та справедливість висновків районного суду, не узгоджуються з встановленими у справі обставинами та не засновані на вимогах ст. 1060 ЦК України, яка передбачає можливість дострокого повернення банківського строкоого вкладу за умови, якщо це передбачено умовами договору. Дані обстаивни доведені в суді першої інстнації. Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не спростовані обставини, що позивач звернувся до КС «Істок» з заявою про дострокове повернення вкладу та виплату процентів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не вказав яке саме повідомлення з тих, що направлялися позивачем на адресу відповідача, він взяв до уваги, не можуть бути взятими до уваги, оскільки договором № ДДХ-361 від 16.07.2015 року передбачено обов'язок позивача звернутися з заявою про дострокове повернення вкладу і процентів і позивачем доведено, що він таке звернення здійснив, а відповідач його звернення отримав 18.02.2016 року. Спростувати, що позивач не звертався саме із заявою про дострокове повернення вкладу і процентів № ДДХ-361 від 16.07.2015 року, КС «Істок» в районному суді не спромоглося без зазначення поважності причин. Більше того, спроби такого спростування не було здійснено і в суді апеляційної інстанції, хоча зважаючи на позицію позивача, процесуальних перешкод представнику відповідача з приводу несвоєчасності подання доказів, не створювалося.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення 3% річних та інфляційних втрат з тих підстав, що позивачем не доведено прострочення зобов'язань з вини саме відповідача, не можуть бути взятими до уваги, оскільки дані доводи не відповідають встановленим у справі обставинам і не підтверджені відповідними документальними доказами.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Підстав для застосування ч.3 ст. 303 ЦПК України та підстав для здійснення перерозподілу судових витрат - не вбачається.

Оскільки помилковість визначення райсудом виду депозитного договору № ДДХ-361 від 16.07.2015 року не призвела до неправильності вирішення справи, судова колегія в контексті ст. 308 ЦК України не вбачає підстав для скасування або зміни рішення з формальних підстав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування або зміни рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки „Істок" - Банник Наталії Сергіївни - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.І. Дрішлюк

Л.А. Гірняк

16.02.2017 року м. Одеса