Ухвала суду № 64844840, 14.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/73/17

Номер справи місцевого суду: 522/3063/15-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кадегроб А.І.,

суддів: Котелевського Р.І., Прібилова В.М.,

секретаря Стоянової Л.І.,

прокурора Шпаченка С.М.,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2016 року про повернення прокурору для усунення недоліків обвинувального акту у кримінальному провадженні №42014160000000544 від 11.11.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

встановив:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014160000000544 від 11.11.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків.

Ухвала мотивована тим, що у обвинувальному акті не міститься викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а викладений лише зміст висунутої йому підозри, у зв'язку з чим фактично ОСОБА_4 має процесуальний статус підозрюваного. Крім того, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, що є перешкодою для судового розгляду кримінального провадження по суті. В ухвалі зазначено, що в порушення Інструкції з діловодства в органах прокуратури України від 21.02.2013 року, обвинувальний акт не скріплений печаткою органу прокуратури, тобто не затверджений належним чином.

На дану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд обвинувального акту в тому ж суді в іншому складі суду.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги прокурор зазначає, що в обвинувальному акті належним чином викладені усі обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення є конкретним та викладене відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Крім того, прокурор вказує, що Інструкція з діловодства в органах прокуратури України не містить вимоги про засвідчення обвинувального акту печаткою органу прокуратури.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити; думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими,правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Апеляційний суд звертає увагу, що формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Так, в порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а викладений лише зміст висунутої йому підозри, у зв'язку з чим фактично ОСОБА_4 має процесуальний статус підозрюваного. Крім того, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, що є перешкодою для судового розгляду кримінального провадження по суті

Вказані порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства перешкоджають повному, всебічному і об'єктивному судовому розгляду кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення та можливості обвинуваченого підготуватись до захисту від такого обвинувачення.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінніп. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно осіб, яким висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, апеляційний суд доходить висновку про наявність обставин, що перешкоджали судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_4

Крім того, в Ухвалі апеляційного суду Одеської області від 25.08.2016 року за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2016 року також зверталася увага на невідповідність обвинувального акту вимогам чинного кримінального процесуального законодавства.

Разом з цим, апеляційний суд вважає безпідставним викладений в оскаржуваній ухвалі висновок стосовно неналежного затвердження прокурором обвинувального акту, а саме - відсутності гербової печатки органу прокуратури на обвинувальному акті, оскільки в Інструкцію з діловодства в органах прокуратури України на яку посилається суд, були внесені зміни, відповідно до яких вказану вимога щодо обовязкового затвердження підпису прокурора на офіційному документі, виключено.

Згідно з ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. При цьому жодної вимоги стосовно скріплення обвинувального акту гербовою печаткою органа прокуратури чинний кримінальний процесуальний закон не містить.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що дана вказівка підлягає виключенню з оскаржуваної ухвали.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те,що доводи апеляційної скарги прокурора частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу - змінити, виключивши з її мотивувальної частини вказівку на неналежне затвердження прокурором обвинувального акту.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014160000000544 від 11.11.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків змінити шляхом виключення з мотивувальної частини посилання суду на необхідність затвердження гербовою печаткою підпису прокурора на обвинувальному акті.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

А.І. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Прібилов