Постанова № 64844449, 16.02.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/221/17

Номер провадження 2-а/404/192/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Муравйової С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, до Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області, про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дії Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо відмови провести обрахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням сум виплаченої: винагороди за вислугу років виплаченої і матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань; зобов'язання Кіровоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області здійснити обчислення та виплатити пенсію ОСОБА_1 з дня її призначення, виходячи з 81% суми заробітної плати державного службовця з урахуванням усіх складових заробітної плати, що включаються в заробіток для обчислення пенсії за 24 календарні місяці (у тому числі інші виплати: матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань і повну суму винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу з урахування надбавки за спеціальне звання) та сум індексації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 вийшла на пенсію державного службовця 18.05.2004 року. В червні 2016 року позивачу повідомлено, що пенсіонерам, які вийшли на пенсію з органів податкової служби при нарахуванні пенсії не враховано в повній мірі розмір винагороди за вислугу років та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. З метою можливого усунення порушення прав, ОСОБА_1 звернулася до головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області та отримала довідку, яку разом із заявою від 11.10.2016 року подала до Кіровоградського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Кіровоградської області. Проте, відповідачем надано лист ОСОБА_1 від 03.11.2016 року, яким визнано, що при нарахуванні пенсії позивачеві не взято для обрахунку весь розмір надбавки за вислугу років та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Позивач вважає такі дії позивача неправомірними та такими, що порушують її права визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також Конституцією України.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву (вх. № 4678 від 14.02.2017 року) про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 23).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19). Подав до суду письмові заперечення (вх. № 4829 від 15.02.2017 року, а.с. 21-22), в обґрунтування яких зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та з 18.05.2004 року отримує пенсію за нормами Закону України «Про державну службу». Структура заробітної плати державного службовця визначена статтею 33 Закону України «Про державну службу» і саме ці складові в понятті заробітної плати в подальшому використовуються в статі 37-1 Закону України «Про державну службу». Тобто пенсія призначається тільки з сум заробітної плати, до якої входять: оклади, премії, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Саме так визначалася заробітна плата до 01.06.2016 року. Пенсійне забезпечення державних службовців регулювалось статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.2011 року № 3723-ХІІ до 01.06.2015 року. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів Україні «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (у редакції до 01.05.2016 року) було визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. З 01.05.2016 року з набранням чинності Закону України «Про державну службу» № 889 норми статті 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723 втратили чинність. Таким чином, Управління не має законних підстав для перерахунку пенсії за нормами, які не є чинними на момент виникнення певних правовідносин, саме стосовно перерахунку пенсії.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кіровоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Кіровоградської області з 18.05.2004 року та отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу». Загальний процент для розрахунку пенсії від заробітку позивача становить 81%. Загальний страховий стаж становить 35 років 1 місяць 17 днів, з них 11 років 3 місяці 3 днів на посаді державного службовця, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до довідки про заробітну плату № 96/05 від 14.07.2016 року, виданої Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (а.с. 9) про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яким їм призначено (перераховано) пенсію, на всі виплати, уключені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Сума заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становить 5723,67 грн. та інші виплати (408,83 грн. - матеріальна допомога на оздоровлення, 408,83 грн. - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань).

Позивач 11.10.2016 року звернулася до Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області із заявою про донарахування та виплату донарахованих сум пенсії ОСОБА_1 з дати останнього перерахунку, тобто з 01.02.2008 року у розмірі 81% від зазначених у довідці сум з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років у розмірі 40% та премії у розмірі 150,63% від посадового окладу (а.с. 10-11). До вищевказаної заяви додано довідку № 96/05 від 14.07.2016 року про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію (а.с. 9).

Однак, позивачу відмовлено листом від 03.11.2016 року за вих. № 504/К-11 (а.с. 12-13) у здійсненні перерахунку на підставі вищевказаної заяви, та повідомлено, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів Україні «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Питання пенсійного забезпечення з 01.05.2016 року урегульовано статтею 90 Закону України «Про державну службу» № 889-19 і норми про перерахунок пенсій в даному Законі відсутні. З 01.05.2016 року норма статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (1993 рік) втратила чинність. Статтею 90 Закону України «Про державну службу» № 889 (2015 рік) передбачені умови призначення пенсії державним службовцям за нормами «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стосовно документів наданих для перерахунку повідомлено, що всі заяви встановленого зразку та документи для призначення та перерахунку пенсій подаються на розгляд до відділу обслуговування громадян № 1.

Судом вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію (частина третя статті 37 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Частиною сьомою статті 33 Закону України «Про державну службу» визначено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії».

Пунктом 4 вищезазначеної постанови (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) встановлено, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV (432-15) "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.

Відповідно до пункту 5 зазначеної постанови (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії), перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а у разі його відсутності та перейменування (відсутності) посад довідка видається у порядку, встановленому Міністерством праці та соціальної політики за погодженням з Головним управлінням державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» до Постанови № 865 внесено зміни, які застосовуються з 01.12.2015 року, а саме виключено пункт 4, та пункт 5 викладено в новій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Згідно пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено: додатками 1-37, 431, 432, 48-55 до постанови Кабінету Міністрів України від 9.03. 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

На даний час всупереч статті 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII Кабінетом Міністрів України не визначено порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України відокремлюють певні; категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами, в тому числі і Законом України «Про державну службу». Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», в структуру заробітної плати входить: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу» Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Тобто аналізуючи вищевикладене дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці державного службовця.

Згідно з частиною шостою та сьомою статті 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно з частини другої статті 35 цього Закону державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вказане, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально - побутові питання визначена законом, а повноваження щодо встановлення конкретних розмірів посадових окладів, матеріальної допомоги, доплат делеговані Кабінету Міністрів України.

Відповідно до форми довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1, до складу «Інших виплат» входять - індексація, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових умов та матеріальна допомога на оздоровлення, що свідчить про необхідність врахування відповідачем цих виплат під час перерахунку пенсії позивачу.

Згідно абзацу 4 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів відповідно до чинного законодавства день одержання заробітку (виплат, доходу).

Обґрунтованість вимог щодо включення до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги та індексації доходів, з метою проведення перерахунку пенсії, підтверджується також правовою позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а-11. Зокрема у цій постанові Верховний Суд України звертає увагу на перевагу в застосуванні норм права спеціальних норм, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії: ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає включення до заробітку для обчислення пенсії всіх видів оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання заробітку (виплат, доходу).

Згідно статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) зареєстрованої особи для обчислення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 21-350а-13.

У судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 18 травня та 20 грудня 2012 року (справи №№ К-10879/09, К/9991/59887/12 відповідно), касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що матеріальна допомога, на яку нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховується до заробітку для обчислення пенсії державного службовця.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 33, 37 Закону «Про державну службу» і в постановах від 20 лютого 2012 року, від 14 травня 2013 року у справі № 21/125а13 та від 28 травня 2013 року у справі № 21/97а13, і зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне, відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому, слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пенсія позивачу повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Посилання відповідача на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», як на підставу для відмови у перерахунку пенсії, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем застосовуються нові положення Закону до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, а зміни внесені до законодавства стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.

Враховуючи викладене, рішення Кіровоградського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Кіровоградської області, що викладено в листі № 504/К-11 від 03.11.2016 року про відмову в перерахунку пенсії є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. А тому судом встановлена протиправність рішення відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, що викладена в листі № 504/К-11 від 03.11.2016 року.

При цьому, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії Кіровоградського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо відмови провести обрахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням сум виплаченої останній: винагороди за вислугу років виплаченої і матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, оскільки самі по собі дії відповідача не порушують право позивача відносно перерахунку пенсії, право позивача порушено відмовою відповідача щодо проведення перерахунку пенсії.

Вирішуючи питання про те, з якого часу позивач має право на перерахунок та виплату пенсії, слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого не тільки цим Кодексом, а також іншими, тобто спеціальними законами.

Системний аналіз норм чинного законодавства показує, що до правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування підлягає застосуванню частина перша, а не друга статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заробітна плата і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Цей довід випливає з наступних положень законодавства.

Згідно з абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону України № 2235-III «Про громадянство України» (в редакції Закону № 2663-IV) заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.

З Конвенції і судової практики Європейського Суду з прав людини випливає, що заробітна плата і пенсія відносяться до власності.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За змістом частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 5 Закону України № 889-VIII до трудових правовідносин державних службовців має застосовуватись положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Оскільки відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, державні службовці, тобто особи, які перебувають на публічній службі (пункт 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України), на підставі частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України мають право звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У даному випадку необмежений строк звернення до адміністративного суду, встановлений спеціальним законом, тобто положення Кодексу законів про працю України, узгоджується з положенням частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу Пенсійного фонду України. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу Пенсійного фонду України, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.

Оскільки в цій нормі йде мова про виплату нарахованих доходів у вигляді сум пенсії та компенсації втрати частини доходів, слід звернутися до положень Закону № 2050-III.

Відповідно до статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. В цій нормі також йде мова про нараховані доходи.

В Рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення статті 233 Кодексу законів про працю України, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 статті 24 Конституції України стосовно рівності громадян у конституційних правах, свободах та перед законом у взаємозв'язку з положеннями пункту 2 частини третьої статті 129 Основного Закону України щодо захисту судом прав і свобод людини і громадянина та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом треба розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у судах усіх юрисдикцій, спеціалізацій та інстанцій.

Процесуальне право не тільки визначає порядок діяльності суду чи інших правозастосовних органів, ним охоплюється будь-яке правило поведінки, що опосередковує процедуру встановлення або реалізації норм матеріального права. Отже, головним призначенням процесуального права є встановлення порядку реалізації матеріальних норм права. При цьому йдеться як про норми, якими передбачено нормотворчі, правозастосовні та інші владні повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування, так і про норми, що передбачають процедуру реалізації норм матеріального права поза участю владних суб'єктів.

Оскільки суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, суд також не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому.

З зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком. Цей аргумент також доказує хибність антитези.

З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 у справі № 21-1249а16 зазначив, що спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку. У цій же постанові Верховний Суд України наголосив, що при розгляді цієї справи слід застосовувати положення спеціальних норм. Таким чином, Верховний Суд України не виключає можливості, що спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами за минулий час, на підставі частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України можуть розглядатися поза межами шестимісячного строку.

З огляду на викладене, відповідач повинен здійснити обчислення та виплатити пенсію ОСОБА_1 з дня її призначення, виходячи з 81% суми заробітної плати державного службовця з урахуванням усіх складових заробітної плат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії за 24 календарні місяці (у тому числі інші виплати: матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань і повну суму винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання) та сум індексації.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 58 Конституції України, ст.ст. Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року; ст.ст. 6-11, 69-71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області, що викладено в листі № 504/К-11 від 03.11.2016 року про відмову ОСОБА_1 провести перерахунок пенсії з урахуванням сум виплачених ОСОБА_1: винагороди за вислугу років і матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань.

Зобов'язати Кіровоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області здійснити обчислення та виплатити пенсію ОСОБА_1 з дня її призначення, виходячи з 81% суми заробітної плати державного службовця з урахуванням усіх складових заробітної плати, що включаються в заробіток для обчислення пенсії за 24 календарні місяці (у тому числі інші виплати: матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань і повну суму винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу з урахування надбавки за спеціальне звання) та сум індексації.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, відома адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1102,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (що знаходиться за адресою: місто Кропивницький, вулиця Соборна, 4, код ЄДРПОУ 40385148).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровський районний суд міста Кіровограда, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Л. Д. Кулінка