Рішення № 64844233, 16.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 374/66/16-ц Головуючий у І інстанції Козіна С. М.Провадження № 22-ц/780/825/17 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 26 16.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 24.03.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 17 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в заяві.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, ПАТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та Правила надання банківських послуг».

Тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, які, таким чином, отримують доступ до всіх послуг банку.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід»ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Позивач свої зобов»язання виконав повністю, надавши відповідачу кредит, однак останній свої обов»язки належним чином не виконував, в зв»язку з чим за договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 31.01.2016 року дорівнює 32 720,20 грн. та складається з: 11 277,84 грн. заборгованості за кредитом; 17 808,06 грн. заборгованості по процентам, 1 600,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); 1 534,30 грн. штрафу (процентна складова).

Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість не погасив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості та понесених по справі судових витрат.

21.06.2016 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним договору б/н від 24.03.2010 року, укладеного між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк", яку відповідач обґрунтовував тим, що зазначений правочин було укладено з порушенням норм діючого законодавства щодо форми правочину, оскільки згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідач посилався на те, що кредитний договір укладається в письмовій формі з обов'язковим відображенням у договорі умов, що стосуються його предмету, і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Відтак, наявність підписів усіх сторін у такому договорі є його обов'язковою та істотною умовою.

При цьому, підписану ним анкету-заяву не можна розцінювати як частину договору, оскільки вона є не що інше як пропозиція однієї сторони укласти договір, оскільки її зміст містить лише умови майбутнього договору і виражає намір ОСОБА_2 вважати себе зобов'язаним у разі прийняття банком цієї пропозиції. Тому наступним кроком до укладення кредитного договору мав би бути факт укладення у письмовій формі такого договору з додержанням істотних умов та підписання цього договору сторонами. Однак укладення такого договору не було. Посилання банку на ту обставину, що умови надання банківських послуг є також частиною кредитного договору, є безпідставними, оскільки зазначений документ не відповідає вимогам ст.ст. 207, 638, 1054 ЦК України. Зокрема, в даному документі відсутня умова про розмір кредиту, який надається позичальнику та кінцевий термін його повернення, документ підписаний лише зі сторони заявника, підпис ОСОБА_2 у зазначеному документі відсутній. Крім того, ПАТ КБ "Приват Банк" не було надано до суду жодних доказів того, що ОСОБА_2 був ознайомлений з даними умовами та визнав умови цього документу обов'язковими для себе у тій редакції, в якій вони були подані до суду. Відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що у даному випадку "кредитний договір", який згідно із твердженням ПАТ КБ "ПриватБанк" складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, є недійсним правочином, оскільки не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203, ст. 638, ст. 1054 ЦК України, а відтак не може створювати для ОСОБА_2 юридичних наслідків, зокрема тих, що зазначені ПАТ КБ "ПриватБанк" в первісній позовній заяві, а лише створює для ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 11 листопада 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення їхніх вимог. В іншій частині рішення суду позивач просив залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 17 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в заяві.

Зі змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.03.2010 року вбачається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору шляхом підписання зазначених письмових документів, а також скріплення їх печаткою юридичної особи позивача (а.с.10).

Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.03.2010 року відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, підписання договору являється згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с.13-22).

Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 1.1.2.7 Умов та правил власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Згідно п. 2.1.1.7.6. Умов та правил при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих прострочених відсотків і комісій.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в Банку, в тому числі з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Пунктом 1.1.2.4. Умов та Правил визначено, що за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

Згідно п. 1.1.3.2.3. Умов та правил банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни наданого Кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п.4.9 цього договору.

У відповідності до п. 1.1.7.12 Умов та правил договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Також вказаними Умовами та правилами передбачено, що за користування Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів в році, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.13.

З наявного в справі розрахунку заборгованості (а.с.6-8) вбачається, що станом на 31.01.2016 року за укладеним між сторонами договором рахується заборгованість на загальну суму 32 720,20 грн., яка складається з: 11 277,84 грн. заборгованості за кредитом; 17 808,06 грн. заборгованості по процентам, 1 600,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); 1 534,30 грн. штрафу (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з ненадання банком оригіналів документів, копії яких наявні в матеріалах справи, що унеможливлює встановлення судом наявності між сторонами договірних правовідносин.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» 24 березня 2010 року було складено анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» та Правил користування платіжною карткою, та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв»язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписавши 24 березня 2010 року Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_2 приєднався до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах, і укладення кредитного договору саме таким чином не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами існують кредитні правовідносини, які виникли на підставі укладеного між ними 24 березня 2010 року договору приєднання, тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості є помилковим. При цьому посилання суду на ненадання позивачем суду оригіналів документів, копії яких наявні в матеріалах справи, як на підставу для відмови в позові, є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем на підтвердження своїх вимог суду надано завірені належним чином з оригіналів копії документів, які підтверджують факт укладення між сторонами 24.03.2010 року договору.

Крім того, з виписки банку на запит суду вбачається, що за час дії договору ОСОБА_2 активно користувався банківським продуктом - карткою із встановленим кредитним лімітом, постійно знімаючи готівку, розраховувався через термінали в магазинах та вносив кошти на погашення заборгованості. При цьому, про втрату картки відповідач не заявляв, з заявами щодо несанкціонованого використання коштів до банку не звертався, кредитні кошти знімав за допомогою банкомату із застосуванням ПІН-коду, що підтверджує факт наявності картки саме у відповідача ОСОБА_2

Враховуючи те, що відповідач своїми діями визнавав факт наявності між ним та банком договірних правовідносин, що виникли на підставі укладеного між ними 24.03.2010 року договору, беручи до уваги те, що відповідачем дані обставини належними та допустимими доказами спростовані не були, зважаючи на визначену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, яка виникла в зв»язку з неналежним виконанням ним умов укладеного між сторонами договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» не відповідають обставинам справи, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням по справі в цій частині нового рішення.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав до задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами, неспростованими відповідачем, підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за ним заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, вимоги позивача про стягнення цієї заборгованості з відповідача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» - скасуванню з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк». Законність та обґрунтованість рішення суду в іншій частині апеляційним судом не перевіряється, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Оскільки позов задовольняється, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню понесені останнім по справі судові витрати на суму 2893 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасувати та ухвалити в цій частині рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.03.2010 року у розмірі 32 720 грн. 20 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 11 277 грн. 84 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 17 808 грн. 06 коп., пені в розмірі 1 600 грн. 00 коп.; штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 500 грн. 00 коп. - фіксована частина, 1 534 грн. 30 коп. - процентна складова.

В іншій частині рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 листопада 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 2893 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: