Постанова № 64843927, 13.02.2017, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/7283/16-а

2-а/408/51/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року смт. Біловодськ

Суддя Біловодського районного суду Луганської області Соболєв Є.О., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі (далі за текстом - УПФУ) про визнання дій неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з цим позовом до суду, обґрунтовуючи який вказала, що її чоловік ОСОБА_2 у період з 23 січня 1988 року по 22 квітня 1988 року проходив спеціальні збори у складі військової частини 68555 та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно архівної довідки міністерства оборони України № 51/1/7493 від 08.06.1999 р. ОСОБА_2 у період з 23 січня 1988 року по 22 квітня 1988 року виконував службові обов'язки в особливо небезпечній зоні № 3та № 1 Чорнобильської АЕС та отримав граничну дозу опромінення 9 (526) рентген.

02 травня 1999 року її чоловік помер. Експертним висновком встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті, пов'язане з роботами з ліквідації наслідків аварій на ЧАЕС.

В березні 2012 року вона звернулась із заявою в управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Однак у зв'язку з тим, що нею не представлена довідку про заробіток її чоловіка, отриманої ним за роботу в зоні відчуження, їй відмовлено у нарахуванні пенсії.

У своїй відповіді УПФУ вказало, що для призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника необхідно представити довідку про заробіток її чоловіка у Станично-Луганському МУВГ, отриманого ним за період з 23 січня 1988 року по 22 квітня 1988 року.

За довідкою про заробітну плату за роботу у зоні відчуження, вона звернулась за місцем роботи до Станично-Луганського МУВГ.

Станично-Луганське МУВГ відмовило у перерахунку заробітної плати її чоловіка за період роботи в зоні відчуження у зв'язку з чим вона вимушена була звернутись до суду.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області були задоволені її вимоги до Станично-Луганського МУВГ та стягнута заборгованість із заробітної плати ОСОБА_2 за період його роботи, пов'язаної з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З урахуванням виплаченої заборгованості із заробітної плати їй була видана довідка про заробіток її чоловіка, отриманого ним за роботу в зоні відчуження. З цією довідкою вона звернулась до УПФУ із заявою про призначення пенсії.

24 червня 2016 року УПФУ направило повідомлення про відмову у призначенні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Свою відмову відповідач мотивував тим, що довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 23 травня 2016 року № 157, що була видана Станично-Луганським МУВГ не відповідає рішенню суду, а саме невірно застосована кратність при нарахування заробітної плати.

Вважаючи відмову УПФУ необґрунтованою, позивач просить визнати незаконною відмову відповідача у нарахуванні їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника та зобов'язати УПФУ призначити їй пенсію у зв'язку із втратою годувальника з моменту виникнення такого права, розрахунок пенсії здійснити з урахуванням виплаченої Станично-Луганським міжрайонним управлінням водного господарства (на підставі рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20.05.16 р.) заборгованості із заробітної плати її чоловіка ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження за період з 23 січня 1988 року по 22 квітня 1988 року під час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Перед початком судового засідання від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їхньої відсутністю, у зв'язку з чим судом було винесено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є вдовою ОСОБА_2, який з 23 січня 1988 року по 22 квітня 1988 року, проходячи спеціальні збори у складі військової частини 68555, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, внаслідок чого отримав граничну дозу опромінювання, що стало, 02 травня 1999 року, наслідком його смерті.

Таким чином, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

На час знаходження у зоні відчуження померлий чоловік позивача перебував у трудових відносинах з Артеміським міжрайонним управлінням водного господарства, правонаступником якого є Станично-Луганське міжрайонне управління водного господарства.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 20 травня 2016 року, яке набрало законної сили 31 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Станично-Луганського міжрайонного управління водного господарства про поновлення строку для звернення з позовом, про перерахунок та стягнення заробітної плати, позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, в тому числі, зобов'язано Станично-Луганське МУВГ здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 за час роботи з 23 січня 1988 року по 22 квітня 1988 року по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з приведенням у відповідність з Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної ради СРСР і ВЦСПС від 07.05.1986 р. № 524-156, постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок № 665-195 від 05.06.1986 р. та п. 4 Постанови Ради Міністрів УРСР та Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986 р з видачею довідки про перерахунок заробітної плати, а також стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 нараховану суму заробітної плати за час роботи ОСОБА_2.

На виконання цього судового рішення позивачу Станично-Луганським МУВГ була видана довідка про заробітну плату її чоловіка від 23 травня 2016 року № 157 за період виконання обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З цією довідкою, а також іншими документами позивач звернулась до УПФУ для призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Однак відповідачем було відмовлено позивачу у призначення даної пенсії з урахуванням довідки від 23.05.16 р. № 157, про що УПФУ повідомив позивача повідомленням від 24 червня 2016 року № 1427/02-23.

З даного повідомлення йдеться, що причиною відмови у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника є те, що вказана довідка, видана Станично-Луганським МУВГ, не відповідає рішенню Біловодського районного суду Луганської області від 20 травня 2016 року, а саме невірно застосована кратність при нарахування заробітної плати. Такі ж причини для відмови у призначенні пенсії відповідач вказав і в запереченні проти позову.

Дана відмова УПФУ є незаконною, виходячи з такого.

Часиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із мотивувальної частини рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20 травня 2016 року, яким Станично-Луганське МУВГ було зобов'язано здійснити перерахунок заробітної плати чоловіка позивача за період його участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, судом було визнано правильним розрахунок заробітної плати зроблений головним бухгалтером ОСОБА_6 08 травня 2012 року за номером 157.

Даний розрахунок повністю відповідає розрахунку заробітної плати ОСОБА_2 від 23 травня 2016 року, на підставі якого була видана довідка про заробітну плату чоловіка позивача у період його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 23 травня 2016 року № 157.

Як зазначалось вище, рішення Біловодського районного суду від 20 травня 2016 року набрало законної сили, відповідач його не оскаржував, а отже на підставі вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі ставити під сумнів встановлені в ньому обставин щодо правильності зробленого розрахунку заробітної плати.

Наведене переконало суд, що відмова УПФУ суперечить винесеному 20 травня 2016 року судовому рішенню, тому ці дії відповідача є незаконними, у зв'язку з чим вимога позивача щодо визнання незаконною відмови у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника є обґрунтованою.

Враховуючи, що відмова УПФУ у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивачу є незаконною, її вимога щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника також є обґрунтованою, оскільки є похідною від першої позовної вимоги.

Що стосується часу, з якого слід призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає необхідним зазначити таке.

З пенсійного посвідчення позивача видно, що позивач з 2010 року отримує пенсію за віком.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 45 казаного Закону).

Із повідомлення УПФУ про відмову позивачу у призначенні пенсії від 24 червня 2016 року № 1427/02-23 вбачається, що позивач із особистою заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника звернулась до відповідача 05 травня 2016 року.

Аналізуючи наведене, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу у зв'язку з втратою годувальника з дня подання відповідної заяви, а саме з 05 травня 2016 року.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із позовної заяви позивача, то вона містить дві вимоги немайнового характеру, які згідно вимог частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» повинні були оплачені окремо за кожною вимогою або однією сумою за всіма вимогами (позивач повинна була сплатити судовий збір двічі по 551,20 грн. або 1102,40 грн. - однією сумою).

Позивач при поданні позову оплатила тільки одну вимогу немайнового характеру, у зв'язку з чим судом помилково було прийнято її заяву до розгляду без оплати залишкової частини вимог.

В даному випадку судом задоволено позов в повному обсязі, тобто дві вимоги позивача.

За таких обставин, виходячи з наведених вище норм законів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача та на користь держави по 551,20 грн..

На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 2, 11, 159-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області від 24 червня 2016 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області, починаючи з 05 травня 2016 року, призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, розрахунок якої здійснити з урахуванням виплаченої Станично-Луганським міжрайонним управлінням водного господарства (на підставі рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20 травня 2016 року) заборгованості із заробітної плати чоловіка позивача ОСОБА_2 за роботу у зоні відчуження за перод з 23 січня 1988 року по 22 квітня 1988 року під час виконання робіт з ліквідації наслідків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 551,20 грн. - судовий збір, сплачений позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області на користь держави 551,20 грн. - судовий збір, що не був оплачений позивачем за другу позовну вимогу.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Біловодський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання її копії сторонами.

Суддя Є.О.Соболєв