Рішення № 64843502, 23.01.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/7664/15-ц

Провадження №2/359/167/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Гомолі О.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Національ-на акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання незаконним звільнення з роботи, зміну формулювання причин та дати звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

В червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та обґрунтовував його тим, що він працював в Метрологічному центрі НАК «Нафтогаз України» на посаді головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи. Наказом директора Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» №117-к/тр від 8 травня 2015 року позивач був звільнений з роботи з 8 травня 2015 року у звязку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Однак в порушення ч.3 ст.492 КЗпП України ОСОБА_3 не була запропоно-вана посада радника з юридичних питань або інші вільні посади. Крім того, позивач мав високу кваліфікацію і продуктивність праці, має вищу освіту, вчений ступінь кандидата юри-дичних наук та стаж роботи в галузі права більше 12 років. Ці обставини свідчать про те, що він мав переважне право на залишення на роботі. В порушення ч.2 ст.492 КЗпП України від-повідач не врахував це право. Тому ОСОБА_3 просив суд поновити його на посаді голов-ного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» з 8 травня 2015 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Цивільна справа неодноразово слухалась судами першої, апеляційної та касаційної ін-станцій. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміналь-них справ від 13 квітня 2016 року (а.с.205-207 т.2) рішення Бориспільського міськрайонного суду від 2 жовтня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2015 року були скасовані, цивільна справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході нового розгляду цивільної справи представник позивача ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову (а.с.97-99 т.3): просить визнати незаконним звільнення її довірителя з посади головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» у звязку зі скороченням штату праців-ників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; визнати недійсним запис №16 в трудовій книжці, виданій на імя ОСОБА_3, про звільнення його з роботи у звязку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; змінити формулювання причини звільнення позивача з роботи: з формулювання «у звязку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України» на формулювання «за власним бажанням, ст.38 КЗпП України»; змінити дату звільнення ОСОБА_3 з роботи: з дати «8 травня 2015 року» на дату «28 червня 2016 року»; зобовязати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» внести в трудову книжку, видану на імя позивача, запис про звільнення його з роботи за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушено-го прогулу в розмірі 108092 гривень 44 копійок та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов та просить суд задовольнити його.

Представник відповідача ОСОБА_2 не визнає позов та заперечує проти його задово-лення. В обґрунтування своїх заперечень вона посилається на те, що посада радника з юри-дичних питань передбачає знання англійської мови та міжнародного права. Інший працівник Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_4 має вищу освіту за спеціаль-ністю «Міжнародне право» та кваліфікацію «юрист-міжнародник». Крім того, він опрацьо-вував проекти договорів, готував конкурсну та претензійну документацію, приймав участь в судових справах та належним чином виконував доручення керівництва Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України». Він неодноразово виконував обовязки начальника відділу юридичної та договірної роботи. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 мав більш високу кваліфікацію та продуктивність. Саме йому була запропонована посада радника з юридичних питань. ОСОБА_3 не мав переважне право на залишення на роботі. Тому пред-ставник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка та дослідивши письмо-ві докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких під-став.

Встановлено, що наказом директора Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» №158-к від 21 травня 2012 року (а.с.53 т.1) ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на посаду головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи.

Наказом директора Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» №321-к/тр від 20 листопада 2014 року (а.с.130 т.1) були введені в дію зміни №2 до штатного розпису (а.с.127-128 т.1): замість відділу юридичної та договірної роботи, який складався з начальника цього відділу та двох головних юрисконсультів, була введена посада радника з юридичних питань.

Наказами директора Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» №322-к/тр та №323-к/тр від 20 листопада 2014 року (а.с.131, 132-134 т.1) була введена в дію нова організа-ційна структура (а.с.129 т.1), був ліквідований відділ юридичної та договірної роботи, були скорочені посади начальника цього відділу та двох головних юрисконсультів, замість них була введена посада радника з юридичних питань.

В той же день ОСОБА_3 отримав письмове повідомлення (а.с.17 т.1), яким він був попереджений про звільнення його з роботи з 20 січня 2015 року.

Наказом директора Метрологічного центру НАК «Нафтогаз» №117-к/тр від 8 травня 2015 року (а.с.16 т.1) позивач був звільнений з роботи з 8 травня 2015 року у звязку зі ско-роченням штату, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Згідно з п.1 ч.1, ч.2 ст.40 цього ж Кодексу у випадку скорочення штату працівників трудовий договір, укладений на невизначений строк, допускається, якщо неможливо пере-вести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Зі змісту письмового повідомлення від 20 листопада 2014 року (а.с.17 т.1) вбачається, що під час попередження позивача про звільнення з роботи ОСОБА_3 не пропонувалась інша робота в Метрологічному центрі НАК «Нафтогаз України». Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що безпосередньо перед звільнен-ням позивача з роботи йому пропонувались інші посади, та він відмовився від зайняття цих посад.

З огляду на це суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 з роботи було проведено з пору-шенням ч.3 ст.492 КЗпП України.

Встановлено, що наказом директора НАК «Нафтогаз України» №335-к/тр від 1 грудня 2014 року (а.с.102 т.1) головний юрисконсульт відділу юридичної та договірної роботи ОСОБА_4 був переведений на посаду радника з юридичних питань.

Відповідно до ч.2 ст.492 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно з ч.1 ст.42 цього ж Кодексу при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватись окремо, але в кін-цевому підсумку суд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Як вбачається з ч.2 ст.42 КЗпП України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним при наявності двох і біль-ше утриманців; особам, в сімї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких по-ширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом пяти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з чис-ла колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звіль-нення їх зі служби.

В матеріалах цивільної справи міститься звіт про роботу, виконану ОСОБА_4 за період часу з 1 липня 2014 року по 30 червня 2015 року (а.с.157-166 т.1), з якого вбачається, що в цей період часу він неодноразово приймав участь у розгляді господарських справ. Крім того, наказом директора Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» №39 від 24 жовт-ня 2013 року (а.с.150-155 т.1) у випадку відсутності начальника відділу юридичної та дого-вірної роботи на ОСОБА_4 були покладені повноваження виконувати його посадові обо-вязки.

Однак допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що вона працювала в Метрологічному центрі НАК «Нафтогаз України» на посаді начальника відділу юридичної та договірної роботи. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були її підлеглими. Не зважаючи на те, що вони мали однакові посадові обовязки, позивач займався виключно договірною, а ОСОБА_4 судово-претензійною роботою. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працювали належним чи-ном, тому вони неодноразово отримували премії. Директор Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» одноособово приймав рішення про покладення на ОСОБА_4 повно-важень на виконання обовязків начальника відділу юридичної та договірної роботи. Причи-ни, які спонукали його прийняти таке організаційне рішення, ОСОБА_5 не відомі.

Ретельний аналіз показань свідка ОСОБА_5 спростовує доводи відповідача про те, що ОСОБА_4 ніби-то мав більш високу продуктивність праці.

Крім того, з посадової інструкції радника з юридичних питань (а.с.116-119 т.1) вбача-ється, що особа, яка займає цю посаду, зобовязана знати англійську мову для того, щоб представляти інтереси Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» під час укладення міжнародних контрактів та в міжнародних судах. З копії диплому спеціаліста серії КВ №121 74788 (а.с.147 т.1) вбачається, що ОСОБА_4 отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Міжнародне право» та здобув кваліфікацію юриста-міжнародника, референта-перекладача (англійська мова).

Однак ОСОБА_3 отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». Крім того, він захистив дисертацію, та йому був присуджений науковий ступінь кандидата юри-дичних наук. Ця обставина підтверджується копією диплому серії ДК №033293 (а.с.21 т.1).

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що керівництво Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» здійснювало перевірку рівня знання ОСОБА_6 та позивачем англійської мови та міжнародного права. Крім того, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що під час роботи в Метрологічному центрі НАК «Нафтогаз України» жодного разу не виникало потреби у застосуванні англійської мови. ОСОБА_4 ніколи не застосовував англійську мову під час виконання посадових обо-вязків.

Аналіз цих обставин в сукупності також спростовує посилання відповідача на те, що ОСОБА_4 ніби-то мав більш високу кваліфікацію.

Натомість, здобуття позивачем наукового ступеню кандидата юридичних наук свід-чить про те, що він мав більш високу кваліфікацію. Крім того, з копії свідоцтва про народ-ження серії 1-ОК №300501 від 29 квітня 2015 року (а.с.18 т.1) вбачається, що 15 квітня 2015 року у ОСОБА_3 народився син ОСОБА_7 Тому станом на день звільнення позивача з роботи на його утриманні перебувала непрацююча дружина ОСОБА_1 та малолітній син ОСОБА_7 В його сімї були відсутні інші особи з самостійним заробітком.

Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 мав переважне право на залишення на роботі.

Крім того, зі змісту подання директора Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» №50/02-807 від 1 грудня 2014 року (а.с.55 т.1) вбачається, що відповідач взагалі не перевіряв того, хто з головних юрисконсультів має переважне право на залишення на роботі. Вперше це питання виникло лише під час розгляду цивільної справи в суді, вже після звіль-нення позивача з роботи.

З огляду на це суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 з роботи було проведено з пору-шенням ч.2 ст.492 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звіль-нення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобовязаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відпо-відності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Як розяснив Верховний Суд України в ухвалі від 15 квітня 2009 року, у разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання праців-ника, який у звязку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його при-чини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Встановлено, що звільнення позивача з роботи було проведено з порушеннями ч.2, ч.3 ст.492 КЗпП України. Однак з копії наказу генерального директора БК «Прогрес» №14-к від 29 червня 2016 року (а.с.14 т.3) вбачається, що 29 червня 2016 року ОСОБА_3 був прийня-тий на роботу на посаду юриста. Тому він не бажає продовжувати трудові відносини з Метрологічним центром НАК «Нафтогаз України».

З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення трудових прав позивача належить визнати незаконним звільнення ОСОБА_3 з роботи; визнати недійсним запис №16 в трудо-вій книжці, виданій на його імя, про звільнення з роботи у звязку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; змінити формулювання причини звільнення позивача з роботи: з формулювання «у звязку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України» на формулювання «за власним бажанням, ст.38 КЗпП України»; змінити дату його звільнення з роботи: з дати «8 травня 2015 року» на дату «28 червня 2016 року»; зобовязати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» внести в трудову книжку, видану на імя ОСОБА_8, запис про звільнення його з роботи за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України у випадку визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.32 постанови №9 від 6 листо-пада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток (одержана вихідна допомога та допо-мога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

З письмового розрахунку головного бухгалтера Метрологічного центру НАК «Нафто-газ України» №50/01-556 від 23 вересня 2015 року (а.с.65 т.2) вбачається, що станом на день звільнення позивача з роботи його середньоденний заробіток складав 403 гривні 33 копійки. В період часу з 8 травня 2015 року по 28 червня 2016 року час вимушеного прогулу склав 284 робочі дні. Ця обставина підтверджується листом директора Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» №50/02-82 від 20 січня 2017 року (а.с.102 т.3).

Однак з копії довідки №1204 від 30 вересня 2016 року (а.с.76 т.3) вбачається, що протя-гом 2015 2016 року ОСОБА_3 отримав допомогу по безробіттю в розмірі 63830 гривень 72 копійок. Крім того, при звільненні позивача з роботи йому була виплачена вихідна допо-мога в розмірі 39826 гривень 66 копійок. Ця обставина підтверджується довідкою головного бухгалтера Метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» від 9 грудня 2016 року (а.с.93 т.3) та розрахунковим листком по заробітній платі (а.с.94 т.3).

З огляду на це суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_3 належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10888 гривень 34 копійок (403,33 х 284 63830,72 39826,66).

Відповідно до ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його закон-них прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вима-гають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здіб-ностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування врахо-вуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлено, що в квітні 2015 року у позивача народився син ОСОБА_7 На той час його дружина ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Тому цілком логічним видається те, що у звязку зі звільненням з роботи та втратою постійного заробітку ОСОБА_3 зазнав душевні переживання. В стані невизначеності з роботою він перебував більше року. Однак незаконні дії відповідача не перешкодили йому врешті-решт влаштував-тись на нову роботу.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь позивача належить стягнути моральну шкоду розмірі 1000 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Встановлено, що на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_3 був звільнений від сплати судового збору. Предявлений ним позов задоволений частко-во.

З огляду на це суд вважає, що з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в дохід держави нале-жить стягнути судовий збір в розмірі 487 гривень 20 копійок.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215, ч.1 ст.218 ЦПК України, суд

вирішив:

ОСОБА_9 Валерійовича до публічного акціонерного товариства «Націо-нальна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання незаконним звільнення з роботи, зміну формулювання причин та дати звільнення з роботи, стягнення середнього за-робітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи Метрологічного центру Національ-ної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у звязку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Визнати недійсним запис №16 в трудовій книжці, виданій на імя ОСОБА_3, про звільнення його з роботи у звязку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з роботи: з формулювання «у звязку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України» на формулювання «за власним бажанням, ст.38 КЗпП України».

Змінити дату звільнення ОСОБА_3 з роботи: з дати «8 травня 2015 року» на дату «28 червня 2016 року».

Зобовязати публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» внести в трудову книжку, видану на імя ОСОБА_3 Валерійови-ча, запис про звільнення його з роботи за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП Украї-ни.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10888 гривень 34 копійок та моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час ви-мушеного прогулу та моральної шкоди в більшому розмірі ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в дохід держави судовий збір в розмірі 487 гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_10