Окрема ухвала № 64843112, 20.02.2017, Семенівський районний суд Чернігівської області

20.02.2017

Справа № 744/160/17

Провадження № 2-з/744/1/201

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року Семенівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Смаги С. В.,

при секретарі Фільчаговій Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Провадження у даній справі відкрито 20 лютого 2017 року.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить: накласти арешт на 1/2 частину власності квартири загальною площею 71,80 кв. м., житловою площею 0,00 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Позивач у своїй заяві посилається на те, що за порушенням зобовязань перед банком відповідачем можуть вчинятися всі можливі заходи щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна й коштів. Це виражається у передачі третім особам права власності на майно й кошти або переховуванні від банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має право брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

На думку суду, представником позивача у заяві про забезпечення позову не наведено вагомих доказів на підтвердження того, що відповідач у разі задоволення позову може ухилятися від виконання рішення суду, може вчинити дії по відчуженню належної їй 1/2 частини квартири, що було б підставами для вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову не може бути спрямованим на безпідставне обмеження конституційних прав, зокрема, права власності. Тому, розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В матеріалах, доданих до позовної заяви, відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач вживає активних заходів щодо відчуження належного йому майна: веде переддоговірну діяльність, укладає попередні договори, або просто розшукує потенційних покупців, розміщуючи об'яви та реклами в засобах масової інформації.

Викладене свідчить про те, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не можуть бути покладеними в обґрунтування ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання щодо забезпечення позову, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 151 ЦПК Українипозивач не надав достатні обґрунтування, у звязку з якими потрібно забезпечити позов та накласти арешт на частину квартири, яка належить відповідачу на праві приватної власності.

Керуючись ст. ст. 151, 153 Цивільного процесуального кодексу України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Копії ухвали суду направити позивачу - Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк».

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в пятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. При постановленні ухвали без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: С. В. Смага