Рішення № 64842992, 07.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2601/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/944/17 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 24 07.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕКО Україна», товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а:

позивач звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що з ним як із Страховиком і Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 1006604-02-10-02 від 30 серпня 2013 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси страхувальника пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Меrсedes-Веnz МL 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Страховиком було визнано дорожньо-транспортну подію, що мала місце 09 листопада 2013 року страховим випадком та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 43 647 грн. 14 коп., у зв'язку з чим просив стягнути ці гроші солідарно з особи винної у ДТП та особи, з якою він перебував у трудових відносинах під час ДТП.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення суду скасувати і позов задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2013 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «Український лізинговий фонд» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1006604-02-10-02 транспортного засобу Mercedes-Benz ML 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору до 24.00 години 02 вересня 2014 року включно.

Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2013 року за порушення вимог п. 13.1 ПДР України ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки 09 листопада 2013 року близько 22.00 годин на 21 км+300 м на а/д Київ-Одеса керуючи автомобілем НОМЕР_2, ОСОБА_2 не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до звіту № 5064-70 від 26 листопада 2013 року про оцінку майна спеціаліста по врегулюванню збитків ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_1 складає 43 647 грн. 14 коп.

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування власника пошкодженого застрахованого автомобіля НОМЕР_1 від 11 листопада 2013 року (т. 1 а.с.20-22) та платіжних доручень № 14 688 від 04 грудня 2013 року та № 239 від 13 січня 2014 року (т. 1 а.с. 31-32) позивачем було перераховано страхове відшкодування на загальну суму 43 647 грн. 14 коп. на рахунок ТОВ «Український лізинговий фонд».

Транспортний засіб КІА Sorento з державним реєстраційним номером АА6086КР на момент ДТП належав на праві власності ТОВ «ІЛТА» і був переданий ТОВ «БЛС» за договором фінансового лізингу, та після закінчення фінансового лізингу було передано у власність лізингоодержувача у грудні 2013 року.

Відповідач ОСОБА_2 керував зазначеним автомобілем в силу своїх трудових відносин з ТОВ «ІВЕКО Україна».

Судом також встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2 була застрахована власником автомобіля ТОВ «ІЛТА» в ТДВ «Страхова Компанія «Наста» на підставі Полісу страхування цивільно-правової відповідальності «АЕ/0559114, строк дії якого з 05 липня 2013 року по 04 липня 2014 року.

За умовами страхування страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого складає: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - сто тисяч гривень, за шкоду, заподіяну майну - п'ятдесят тисяч. При цьому розмір франшизи складає - нуль гривень.

ТОВ «ІЛТА про страховий випадок повідомила свою страхову компанію ТДВ «СК «НАСТА».

Відповідачі із заявами про виплату страхового відшкодування позивачу до своєї страхової компанії не звертались.

Встановивши вказані обставини та враховуючи ліміт страхового відшкодування за укладеним власником забезпеченого транспортного засобу КІА Sorento державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (ТОВ «ІЛТА») та співвідповідачем ТДВ «СК «НАСТА» договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який перевищує розмір фактично виплаченого позивачем страхового відшкодування, суд прийшов до висновку, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача.

Судом правильно встановлені обставини справи проте, неправильно застосовано норми матеріального права.

З системного аналізу вбачається ст. 993 ЦЖ України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування до ПрАТ «СК «ВУСО» перейшло право вимоги потерпілої особи. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) прав вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику свої право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Таким чином страховик виступає замість потерпілого.

Отже, після здійснення виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна у ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право зворотньої вимоги до винної особи в силу статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

А також у відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, що передбачає, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом., отже за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.

Частиною 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, проте частково, оскільки як встановлено, винуватець під час ДТП перебував у трудових відносинах і виконував трудові обов'язки, у зв'язку з чим його відповідальність несе роботодавець.

Позивач за своїм вибором може звернутися як до винної особи, так і до його страховика, оскільки законодавством таке право вибору не обмежено.

Як встановлено та не заперечується сторонами, а також підтверджується матеріалами справи, позивач звертався із заявою, проте страхової виплати не одержав.

Таким чином відповідачі у справі є належними, оскільки таке право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕКО Україна», товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕКО Україна» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суму завданої шкоди у розмірі - 43647 грн. 14 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕКО Україна» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» судові витрати у сумі - 916 грн. 63 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді