Ухвала суду № 64842244, 14.02.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 668/1510/15-ц Головуючий у І інстанції Ус О.В.

Номер провадження 22-ц/791/34/17 Доповідач Семиженко Г.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Фурман Т.Г.,

секретар Рябченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 31 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_5, до ОСОБА_3, третя особа державний нотаріус Другої Херсонської державної нотаріальної контори міста Херсона Дергільова О.Г., про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИЛА:

у лютому 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 29 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори Дергільовою О.Г., за яким ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1, а останній прийняв його у власність та зобов'язався за умовами п. п. 6, 7 вказаного договору довічно забезпечувати позивача житлом (шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчуженому житловому будинку), харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, з визначенням вартості щомісячного забезпечення 300 гривень з її індексацію, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, допомоги не надає, у позові поставлено питання про розірвання вказаного договору.

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 31 березня 2015 року позовні вимоги задоволено, ухвалено договір довічного утримання (догляду) від 29 грудня 2011 року за № 1-64, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори Дергільовою О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1-647, розірвати; визнати за ОСОБА_4 право власності на майно, що є предметом договору довічного утримання (догляду) від 29 грудня 2011 року за № 1-64 - будинок АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування скарги покликався на те, що договір довічного утримання між сторонами було укладено 29 грудня 2011 року, а з позовом про його розірвання ОСОБА_4 звернувся на початку 2015 року, тобто через чотири роки після його укладення та за рік до своєї смерті, що вказує на те, що протягом всього часу дії договору його умови виконувалися належним чином та в повній мірі, позивач претензій до ОСОБА_3 не пред'являв, крім того 14 грудня 2010 року ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 склав заповіт на спірний будинок, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення умов договору відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач ОСОБА_4 помер, ухвалою суду від 21 листопада 2016 року до участі у справі залучена його правонаступник ОСОБА_5

У судовому засіданні при апеляційному розгляді справи сторони свої процесуальні позиції підтримали, представник відповідача ОСОБА_2 наполягав на задоволенні скарги, пояснив, що його довіритель не порушував умов договору, у спірний період дійсно знаходився на роботі за межами України, коли саме він був відсутній сказати не може, на підтвердження своїх вимог надав розписки від імені померлого ОСОБА_4 про отримання від відповідача грошових коштів та відсутність претензій, ОСОБА_3 не виконав умову договору щодо поховання ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що на момент смерті останнього за рішенням суду у даній справі договір довічного утримання між ними було розірвано.

Правонаступник позивача ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 заперечували щодо вимог скарги, наданих іншою стороною розписок не визнали, пояснили, що відповідач не виконав умов договору довічного утримання і не міг їх фізично виконати через перебування тривалий час за межами України, суд першої інстанції у справі ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

За ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Як вбачається з матеріалів справи 29 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у нотаріальній формі було укладено договір довічного утримання (догляду), за яким останній прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов'язався надавати довічне і повне утримання та забезпечення ОСОБА_4 у вигляді забезпечення його житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному житловому будинку, забезпечення його харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, з визначенням вартості щомісячного забезпечення в 300 гривень з її індексацією, у разі смерті ОСОБА_4 ОСОБА_3 зобов'язався поховати його на кладовищі у місті Херсоні, п. 8 договору передбачена можливість його розірвання у порядку, передбаченому ст. ст. 755-758 ЦК України. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, його правонаступником є ОСОБА_5, за довідкою Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 482 від 24 листопада 2016 року ОСОБА_5 здійснила поховання свого батька ОСОБА_4 на кладовищі села Новофедорівка 06 лютого 2016 року (а.с. 8, 80, 121, 125-128, 146, 148-149, 151).

Позивач у позові за свого життя наполягав на тому, що відповідач в порушення умов договору між сторонами не надавав належного забезпечення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість даних вимог, колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він не був спростований у суді апеляційної інстанції.

Так, допитаний у апеляційному суді свідок зі сторони відповідача ОСОБА_8 не був достатньою мірою обізнаний щодо спірних правовідносин сторін, за поясненнями свідків сторони позивача ОСОБА_9, ОСОБА_10 та сторони відповідача ОСОБА_11 померлий ОСОБА_4 скаржився на неналежне виконання умов договору іншою стороною, який тривалий час перебував за межами України, свідок ОСОБА_12 пояснив, що під час спільного проживання зі сторонами не бачив фактів надання відповідачем допомоги позивачу, ОСОБА_3 близько трьох місяців протягом року перебував за кордоном, факт перебування останнього за межами України підтверджено і стороною відповідача - заявою про відкладення розгляду справи від 26 лютого 2015 року на квітень місяць з цієї ж причини, копією закордонного паспорта відповідача, з якого вбачається його перебування у Польщі з липня по жовтень 2014 року, прибуття у Польщу в січні 2015 року, копією договору з іноземним контрагентом від 29 січня 2015 року.

Надані стороною відповідача розписки від імені ОСОБА_4 не перекривають всього спірного періоду виконання умов договору відповідачем та свідчать лише про передачу грошових коштів без їх індексації, що не може бути заміною реального виконання умов договору відповідачем в частині забезпечення відчужувача харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, яких в силу тривалого перебування за межами країни відповідач об'єктивно виконати не міг, посилання у скарзі на факт складення заповіту на користь відповідача не має правового значення для вирішення спору у даній справі.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не містять посилань на норми права чи обставини у справі, які б могли бути підставами для задоволення її вимог, скаргу слід відхилити, рішення у справі залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, на неї протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Пузанова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Т.Г. Фурман