Ухвала суду № 64840676, 21.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3072/16-ц Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 2 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого- судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 20 січня 2017 року,

встановила:

У грудні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (надалі - ТзОВ "Українська факторингова компанія") звернулося до суду із зазначеним позовом. Просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №223364516 від 14.04.2008 року перед ТзОВ "Українська факторингова компанія" у розмірі 10661760,63 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, а саме: земельної ділянки, площею 1900 кв.м., що розташована за адресою: НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом визнання за ТзОВ "Українська факторингова компанія" права власності.

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 04 січня 2017 року позовну заяву ТзОВ "Українська факторингова компанія" залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання цієї ухвали.

20 січня 2017 суддя Житомирського районного суду Житомирської області постановив ухвалу, якою визнав неподаною позовну заяву ТзОВ "Українська факторингова компанія" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та повернув позивачу.

В апеляційній скарзі ТзОВ "Українська факторингова компанія" просить скасувати ухвалу судді та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що суд неправильно застосував роз'яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та не врахував вимоги ст.80 ЦПК України щодо ціни позову.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Підставою залишення позову без руху суддею зазначено його неповну сплату. З посиланням на п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, суддя вважав необхідним сплату судового збору від загальної суми заборгованості, що становить 10661760,63 грн.

З таким висновком суду погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За змістом ч.2 ст.121 ЦПК України визначено, що позовна заява, зокрема, вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги визначені ст.ст.119,120 ЦПК, не сплатить суму судового збору.

Звертаючись із вимогою про звернення стягнення на майно боржника, ТзОВ "Українська факторингова компанія" просило визнати за ними право власності на предмет іпотеки, вартість якого погоджена сторонами договору від 14.04.2008 року в розмірі 145240 грн., в рахунок погашення заборгованості в сумі 10661760,63 грн.

Згідно із ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п.2 ч.1 ст.80 ЦПК України).

Аналізуючи зазначені норми законодавства та роз'яснення Пленуму можна дійти висновку про те, що ціна позову у справах про звернення стягнення на майно визначається вартістю цього майна, якщо вона є меншою від загальної суми боргу, або розміром суми заборгованості, якщо вона є меншою від вартості заставного майна, оскільки визначальним є розмір виконання, на яке претендує заставодержатель.

У даному випадку позивач претендує на заставне майно шляхом визнання права власності, а тому ціна позову визначається вартістю цього майна.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність сплати судового збору з урахуванням загальної суми боргу за кредитним договором, на яке не претендує позивач у цій справі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, встановлена ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову,але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, позивачем правильно сплачено 1,5% від встановленої у договорі іпотеки вартості майна 145240 грн., що становить 2178,6 грн.

Відповідно до ч.2 ст.80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З урахуванням наведеної норми, суд першої інстанції, у разі непогодження із заставною вартістю майна, яка зазначена станом на 2008 рік, міг попередньо визначити інший розмір судового збору із зазначенням цієї суми в ухвалі про залишення позову без руху або поставити питання про доплату судового збору під час розгляду справи на підставі проведеної оцінки майна (погодженої сторонами вартості).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню із передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" задовольнити.

Ухвалу судді Житомирського районного суду Житомирської області від 20 січня 2017 року скасувати, а матеріали справи повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: