Рішення № 64840481, 13.02.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6167/14-ц

Провадження № 2/591/2/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, Управління Служби безпеки України в Сумській області

про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом і остаточно 03.02.2017 року уточнивши свої вимоги мотивує тим, що 20 серпня 2009 року прокуратурою м. Суми відносно нього як оперуповноваженого сектору карного розшуку Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 368 КК України. Крім того, 19.01.2010 року ОСОБА_1 безпідставно пред»явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 365 КК України. Провадження у кримінальній справі за його обвинуваченням тривало з 20.08.2009 року по 30.05.2014року і закінчилося закриттям кримінального провадження у зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 368, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 364 КК України. Кримінальне переслідування ОСОБА_1 за незаконним обвинуваченням позивача тривало 4 роки 9 місяців 10 днів, з яких Позивач безпосередньо знаходився під вартою 1 рік 7 місяців 9 днів, під підпискою про невиїзд 3 роки 2 місяці 18 днів. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до порушення його нормальних життєвих зв»язків, погіршення стосунків із оточуючими його особами, нанесло йому непоправної моральної шкоди. Крім того, за час перебування під вартою в Сумському СІЗО він був позбавлений звичайних санітарно-гігієнічних умов та інших умов життя, внаслідок чого отримав ряд хронічних захворювань. Також вказує на те, що внаслідок незаконного притягнення його ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у його емоційному стані виникли суттєві негативні зміни, які, на переконання Позивача, перешкоджали його активному соціальному функціонуванню, реалізації власних амбіцій, почуття власної честі та гідності, відчуття безпеки і правової захищеності, а також взаємодії з правоохоронними органами, як гарантами таких; у реалізації прав та обов»язків громадянина, нормального спілкування з товаришами та колегами, а тому просить суд стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на свою користь 14 435 712 грн. завданої йому моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять суд їх задоволити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 Сумської області - ОСОБА_4 позов визнала частково, зазначивши, що прокуратура Сумської області не є належним відповідачем у справі, при вирішенні питання розміру відшкодування шкоди прохала критично оцінити висновок судово психологічної експертизи та врахувати вимоги щодо розумності, виваженості та справедливості, щоб сума присудженого відшкодування не стала джерелом незаконного збагачення позивача. Також прохала стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог з відшкодування шкоди; вимоги щодо стягнення витрат, пов»язаних з прибуттям до судового експерта, прохала залишити без задоволення.

Представники відповідачів - Управління служби безпеки України в Сумській області та Державного казначейства України в судове засідання не з»явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задовленню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 20 серпня 2009 року прокуратурою м. Суми відносно ОСОБА_1, як оперуповноваженого сектору карного розшуку Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 368 КК України.

Позивач ОСОБА_1 був затриманий 20 серпня 2009 року о 14- 00 годині.

Запобіжний захід - взяття під варту підозрюваному ОСОБА_1 обрано 28 серпня 2009 року.

ОСОБА_1 26 серпня 2009 року було пред»явлене обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, якого він не вчиняв.

Крім того, 19.01.2010 року ОСОБА_1 безпідставно пред»явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 365 КК України.

Провадження у кримінальній справі за його обвинуваченням тривало з 20.08.2009 року по 30.05.2014 року і закінчилося закриттям кримінального провадження у зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 368, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 364 КК України.

За цей період: у лютому 2010 року справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 368 КК України було спрямовано на розгляд до Зарічного районного суду м. Суми із обвинувальним висновком.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 13.08.2010 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 365, ч.2 ст. 189 КК, 70 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю у сфері проходження як публічної служби, так і служби у правоохоронних органах на строк 3 роки., з конфіскацією майна, крім житла.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 02.11.2010 року зазначений вирок Зарічного районного суду м. Суми скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд.

За наслідками нового судового розгляду вироком Зарічного районного суду м. Суми від 06.01.2012 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 368, 70 КК України на 1 рік 7 місяців і 9 днів позбавлення волі із позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю у сфері проходження як публічної служби, так і служби у правоохоронних органах на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 12.04.2012 року вирок Зарічного районного суду м. Суми від 06.01.2012 року залишено в силі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 лютого 2013 року ухвалу Апеляційного суду України від 12.04.2012 року, якою залишено в силі вирок Зарічного районного суду Сумської області від 06.01.2012 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 368 КК України, скасовано з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 23.05.2013 року скасовано вирок Зарічного районного суду Сумської області від 06.01.2012 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 368 КК України, справу направлено для провадження додаткового розслідування.

За наслідками проведення додаткового розслідування постановою прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Сумської області юриста 1 класу ОСОБА_5 від 30.05.2014 року кримінальні провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 368, ч.5 ст. 27 - ч. 3 ст. 364 КК України закрито у зв»язку з відсутністю у його діяннях складу вказаних кримінальних правопорушень. Зазначена постанова набрала законної сили.

Під час проведення кримінального переслідування стосовно ОСОБА_1 вживалися заходи кримінального забезпечення, а саме: о 14-00 годині 20.08.2009 року його було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Затримання тривало до 28.08.2009 року. З 28.08.2009 року до 29.03.2011 року ОСОБА_1 перебував під вартою. З 29.03.2011 року по 07.06.2014 року ОСОБА_1 знаходився на підписці про невиїзд.

Відповідно до висновку №699 судово - психологічної експертизи, складеного 30.12.2016 року судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_6 на виконання ухвали суду індивідуально - психологічними особливостями Позивача ОСОБА_1 є мотиваційна спрямованість на соціально схвалювані цінності та позитивну репутацію, стабільні умови життя, підтримання емоційно теплих стосунків із значимими особами. ОСОБА_1 характеризується емоційною чутливістю, вразливістю, уразливим почуттям власної гідності, нестійкою самооцінкою та недостатньою упевненістю в собі, готовністю підкорятися вимогам порядку та авторитетної особи, тенденцією до роздумів і вагань у прийнятті рішень та настійливістю у реалізації прийнятого рішення; має складності у нестандартних умовах, які вимагають гнучкої поведінки.

Ситуація, що досліджується за справою: кримінальне переслідування з 20.08.2009 року по 07.06.2014 року, є психотравмувальною для Позивача ОСОБА_1.

За умов ситуації притягнення до кримінальної відповідальності та його наслідків ОСОБА_1 завдані моральні страждання, які, з огляду на їх інтенсивність та тривалість, широкий діапазон деструктивного впливу на основні сфери життєдіяльності підекспертного, є суттєвими. Орієнтовна сума відшкодування моральної шкоди, заподіяна ОСОБА_1, визначена експертом, становить 14 435 712 грн. (чотирнадцять мільйонів чотириста тридцять п»ять тисяч сімсот дванадцять гривень).

При цьому посилається на наступні розрахунки: з урахуванням прийнятої в України судової та експертної практики ( «Вісник Верховного Суду України» № 4 ( 20), 2000 рік) здійснено коригування формули у вигляді зниження її коефіцієнтів, які обчислювалися не за один день перебування під вартою (як це передбачено методичним підходом ОСОБА_7М.), а за один місяць перебування під вартою.

Відповідно до наданих матеріалів, ОСОБА_1 перебував під вартою з 20.05.2009 року по 29.03.2011 року, тобто 1 рік 7 місяців 9 днів. Таким чином, коефіцієнт d=288x19,3 ( d - незаконне утримання під вартою (за один день),

- інше незаконне обмеження волі (у вигляді підписки про невиїзд) ( за один день) (d=7,2). З урахуванням коригування формули у відповідності із прийнятою в Україні судовою та експертною практикою, обчислення здійснюється не за один день, а за місяць обмеження волі. Експертом прийнято період перебування ОСОБА_1 на підписці про невиїзд період з 29.03.2011року по 12.04.2012 року, таким чином, коефіцієнт d = 7,2 х 13,4.

Ініціатором порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, тримання його під вартою та обмеженням волі, є працівники правоохоронних органів, які з урахуванням специфіки їх діяльності та обставин справи, мали можливість правильно оцінити ситуацію, прийняти правильне рішення та реалізувати його. Вказаному відповідає коєфіцієнт fv=1.

Внаслідок подій, що розглядаються у справі, у ОСОБА_1 виникло суттєве порушення психічного благополуччя, яке, однак, з урахуванням молодого віку ОСОБА_1 за умови відновлення його прав і відшкодування школи, може бути відновленим. Указане дозволяє застосувати коєфіцієнт I =1.

Психотравмуючі події викликали у підекспертного глибокі та тривалі фізичні і моральні страждання, що створило для ОСОБА_1 суттєві перешкоди у всіх основних сферах його життєдіяльності у зазначений період та у подальшому житті. Указане дозволяє застосувати коефіцієнт ступеню широти (тотальності) впливу на життєдіяльність підекспертного с=1,5.

З огляду на підстави закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1, здійснення ним та його захисниками активних дій, спрямованих на свій захист, експертом констатується, що Позивач був позбавлений можливості запобігти спричиненню йому шкоди. Зазначене зумовлює використання показників коефіцієнту f=(1-0)

У відповідності з указаним, з урахуванням того, що на момент судово психологічного дослідження розмір мінімальної заробітної плати становить 1600 грн., розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 становить:

- по критерію незаконне притягнення до кримінальної відповідальності - D= d x fv x I x c x ( l-fs) = 360 x 1600 x 1 x 1x 1, 5x (1-0)= 864 000 грн. (вісімсот шістдесят чотири тисячі гривень), що складає 510 мінімальних заробітних плат;

- по критерію незаконне утримання під вартою - D = d x fv x і x c x ( l - fs) = (288х19,3) x 1600 x 1 x 1x 1, 5x (1-0)= 13 340 160 грн.( тринадцять мільйонів триста сорок тисяч сто шістдесят гривень, що складає 8 337, 6 мінімальних заробітних плат;

- по критерію інше незаконне обмеження волі - D = d x fv x і x c x ( l - fs) = (7,2х13,4) x 1600 x 1 x 1x 1, 5x (1-0)= 231 552 грн. (двісті тридцять одна тисяча п»ятсот п»ятдесят дві гривні), що становить 144,72 мінімальних заробітних плат.

При визначенні орієнтовної суми відшкодування моральної шкоди експерт керувався методичним підходом ОСОБА_7.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов»язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення самостійних цивільних правовідносин (ст. 11 ЦК України ).

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов»язковому з»ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досдового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Крім того, п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

За наведених обставин суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Доводи представника Відповідача прокуратури Сумської області про те, що прокуратура Сумської області та УСБУ в Сумській області є неналежними відповідачами у справі, не заслуговують на увагу.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що незаконне кримінальне переслідування Позивача здійснювалося прокуратурою Сумської області, ініціатором цього переслідування було УСБУ в Сумській області, які допустили порушення конституційних прав Позивача у вигляді обмеження свободи пересування, свободи працевлаштування, свободи спілкування, і відповідно, внаслідок їх незаконних дій Позивачеві заподіяно моральну шкоду.

Згідно з п. 10.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути, як відповідача, відповідний орган Державного казначейства України.

Що стосується доводів представника Відповідача прокуратури Сумської області - про критичне ставлення до висновку судового експерта психолога, то суд зазначає наступне.

Згідно із п. 152 «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, під час проведення судових психологічних експертиз використовуються загальновідомі в науковій практиці психологічні методики та їх авторські модифікації, що пройшли апробацію та рекомендовані до впровадження в експертну практику і застосовуються з урахуванням специфіки судових експертних досліджень і конкретних питань, поставлених перед психологічною експертизою. ОСОБА_8 ОСОБА_7 пройшла апробацію в науково-дослідних установах судових експертиз наказом Міністерства юстиції України та рекомендована Науково-консультативною та методичною радою з проблем судової експертизи (далі - НКМР) до застосування (Протокол НКМР від 15.11.2002 року №7).

Таким чином, методика визначення розміру моральної шкоди, що запропонована ОСОБА_9, вважається найбільш обґрунтованою та пристосованою до вимог судочинства України. Наразі зазначена методика успішно використовується в практичній діяльності експертами-психологами та виступає єдиною методикою, що має офіційний характер.

Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням засад розумності та справедливості, приходить до висновкупро стягнення з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1С.в рахунок відшкодування моральної шкоди 13 000 000грн. (тринадцять мільйонів грн.).

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати за проведення судово - психологічної експертизи та витрати пов»язані з прибуттям до судового експерта.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Державної казначейської службиУкраїни за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 13 000 000грн. (тринадцять мільйонів грн.) в рахуноквідшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІПН №3135403477 - 8225, 49 грн. витрат за проведення судово - психологічної експертизи.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІПН №3135403477 - 443, 62 грн. (чотириста сорок три гривні шістдесят дві копійки) витрат, пов»язаних з прибуттям до судового експерта.

У задовленні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2017 року.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.