Рішення № 64840418, 15.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/2006/16-ц Головуючий у 1-й інст. Савицька Л. Й.

Категорія 54 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Кочетова Л.Г., Гансецької І.А.,

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, визнання незаконними наказів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - ПАТ «Укрзалізниця»). Просив поновити його на посаді начальника станції Новоград-Волинський І другого класу Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця»; визнати незаконними накази начальника Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень від 09 червня 2016 року № 303 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та від 06 липня 2016 року № 564/ос про припинення трудового договору; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 липня 2016 року. Свої вимоги обґрунтовував тим, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за відсутність на робочому місці 14 квітня 2016 року з 08:00 год. до 12:00 год. Вважає даний наказ незаконним, оскільки цього дня перебував у Новоград-Волинському міськрайонному суді, про що повідомив керівництво письмово, додавши судову повістку. Наказом від 06 липня 2016 року № 564/ос він звільнений із займаної посади за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Даний наказ також вважає незаконним, оскільки ніяких трудових обов'язків на нього покладено не було.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази Виробничого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 09 червня 2016 року №303 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та від 06 липня 2016 року №564/ос про припинення трудового договору. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника станції Новоград-Волинський-1 другого класу Виробничого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 06 липня 2016 року. Стягнуто з Виробничого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 липня 2016 року по 16 листопада 2016 року в сумі 35 357,16 грн. Вирішено питання судових витрат. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що перебування позивача у суді з 13:00 год. до 14:50 год. не виправдовує його відсутність на робочому місці з 08:00 год. до 12:00 год., а доказів поважності причин його відсутності в цей час не надано. Порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни мало систематичний характер. Судом невірно визначено розмір середнього заробітку, так як не враховано отримання позивачем у цей період допомоги по безробіттю. Окрім того середній заробіток стягнуто з виробничого підрозділу відповідача, який не має статусу юридичної особи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Визнаючи незаконним та скасовуючи наказ від 09 червня 2016 року №303 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», суд першої інстанції виходив із того, що доведено поважність причини відсутності ОСОБА_1 на роботі 14 квітня 2016 року, оскільки цього дня він з 11.00 год. до 15.30 год. перебував у суді, де приймав участь в судовому засіданні.

Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції через його невідповідність обставинам справи.

Відповідно до змісту ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Житомирського області від 07 липня 2015 року залишено без змін, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника станції Новоград-Волинський I другого класу Відокремленого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» (а.с.14-22 т.1). Наказом від 14 вересня 2015 року №1098-ос начальника Відокремленого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень позивача поновлено на роботі (а.с.35 т.1).

Наказом начальника Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 09 червня 2016 року №303 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за відсутність на робочому місці 14 квітня 2016 року з 8.00 год. до 12.00 год. позивачу оголошено догану (а.с. 30 т.1).

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Пунктом 5.3.1 Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Коростенської дирекції залізничних перевезень, затверджених протоколом конференції трудового колективу від 26 лютого 2015 року, врегульовано, що у четвер наступний режим роботи: початок роботи 08.00 год. - закінчення роботи 17.15 год.; перерва для відпочинку і харчування з 12.00 год. до 13.00 год. (а.с.114 т.1).

Окрім того, наказом начальника дирекції від 05 квітня 2016 року №192 позивачу до проведення професійного тестування було визначено робоче місце - кабінет на першому поверсі адміністративної будівлі станції Новоград-Волинський (колишній кабінет начальника міліції) та встановлено режим знаходження на робочому місці відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Коростенської дирекції залізничних перевезень, що працюють за графіком п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, а саме, понеділок-четвер: початок роботи 08.00 год. - закінчення роботи 17.15 год.; перерва для відпочинку і харчування з 12.00 год. до 13.00 год. (а.с.88 т.1). Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року, яке набрало законної сили 03 січня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» про визнання наказу від 05 квітня 2016 року №192 незаконним відмовлено (копія рішення приєднана до матеріалів справи).

Із акту від 14 квітня 2016 року та рапортів від 14 квітня 2016 року вбачається, що позивач 14 квітня 2016 року з 8.00 год. до 12.00 год. в кабінеті був відсутній (а.с.89-91 т.1). Окрім того листом від 14 квітня 2016 року за підписами п'ятнадцяти працівників зафіксовано факт, що 14 квітня 2016 року з 8.00 год. до 12.00 год. на робочих місцях ДСП, ДСПП, операторів СТЦ, операторів МП-1, МП-2, касирів квиткових, товарній конторі позивач не з'являвся (а.с.32 т.1).

Із судової повістки вбачається, що позивач викликався в судове засідання на 14 квітня 2016 року на 13.00 год. та на повістці відмічено, що він перебував у суді цього дня з 13.00 год. до 14.50 год.

Загальновідома обставина - перерва для відпочинку та харчування у Новоград-Волинському міськрайонному суді встановлена з 12.00 год. до 12.45 год.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що пішки з місця роботи або з місця його проживання до приміщення суду він дістається за 30 хвилин.

Характер роботи позивача не пов'язаний із веденням претензійно-позовної роботи на підприємстві.

Докази того, що позивач за погодженням з власником або уповноваженим ним органом оформляв один день (14 квітня 2016 року) в рахунок відгулів або відпустки в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що позивач довів поважність причин відсутності на роботі 14 квітня 2016 року, оскільки цього дня з 8.00 год. до 12.00 год. він на роботі не був та не довів, що був відсутній у цей час з поважних причин.

При виданні наказу від 09 червня 2016 року №303 відповідач дотримався вимог, передбачених ст.147, 147-1,148,149 КЗпП України (а.с.95,106,150-152 т.1), а тому апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним і скасування наказу від 09 червня 2016 року №303 та ухвалює в цій частині нове рішення відповідно до ст.309 ЦПК України, яким відмовляє у задоволенні такої вимоги.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни носить систематичний характер не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Так, зі змісту наказу від 06 липня 2016 року №564/ос ОСОБА_1 звільнений 06 липня 2016 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, за п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.31 т.1).

Підстава цього наказу: наказ від 09 червня 2016 року №303, протокол оперативної наради від 22 червня 2016 року та згода профкому.

Відповідно до п.п. «е» п.3.1 вищевказаних Правил внутрішнього трудового розпорядку працівник зобов'язаний утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов'язки, поводити себе достойно, бути ввічливим та коректним.

Із протоколу оперативної наради при начальнику Коростенської дирекції залізничних перевезень від 22 червня 2016 року вбачається, що позивач 04 травня 2016 року під час проведення оперативної наради при першому заступнику начальника Коростенської дирекції залізничних перевезень поводився некоректно та вчинив бійку під час проведення тієї оперативної наради (а.с.102-103,120-121 т.1).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами) судам роз'яснено, що за передбаченими п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За таких обставин, позивач був звільнений за проступок на роботі, вчинений до застосування до нього дисциплінарного стягнення (застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани - 09 червня 2016 року, а обвинувачується у вчиненні проступку за який звільнено - 04 квітня 2016 року), відтак така кваліфікуюча ознака як систематичність відсутня, що виключає застосування п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про незаконність наказу від 06 липня 2016 року №564/ос, а тому рішення суду першої інстанції в частині його скасування та поновлення позивача на посаді залишає без змін.

Одночасно з цим колегія суддів апеляційного суду виходить із того, що днем звільнення вважається останній день роботи, а тому змінює день поновлення позивача на роботі з 06 липня 2016 року на 07 липня 2016 року, оскільки ОСОБА_1 був звільнений 06 липня 2016 року, що відповідно було останнім днем його роботи перед звільненням за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, а тому він підлягає поновленню на роботі з наступного дня - з 07 липня 2016 року.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч.1 ст.235 КЗпП України).

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2012 року, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотримання вимог законодавства. Крім того, положеннями розділу 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції невірно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу спростовуються вищевикладеною правовою позицією Верховного Суду України та також тим, що з 2006 року присуджена оплата за час вимушеного прогулу не підлягає до зменшення на суму допомоги по безробіттю.

За таких обставин, середньоденна заробітна плата складає 376,14 грн. (а.с.219 т.1), а розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 липня 2016 року по 16 листопада 2016 року - 34 981 грн. 02 коп. (376,14 х 93 роб.дн.= 34 981,02 грн.).

Разом з тим, внаслідок реорганізації, відповідно до статутних документів, приєднаних до матеріалів справи, Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» не наділений статусом юридичної особи. Філія є відокремленим підрозділом Товариства, яка також не має статусу юридичної особи. Юридичною особою є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», тобто відповідач у справі, а тому суд першої інстанції стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу з Виробничого підрозділу помилково.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалює в цій частині нове рішення, яким стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 липня 2016 року по 16 листопада 2016 року в сумі 34 981 грн. 02 коп. з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Рішення в частині допуску до негайного виконання також залишається без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада 2016 року в частині визнання незаконним і скасування наказу від 09 червня 2016 року №303 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у визнанні незаконним та скасуванні наказу від 09 червня 2016 року №303 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 липня 2016 року по 16 листопада 2016 року в сумі 34 981 грн. 02 коп.

Змінити дату поновлення на роботі з 06 липня 2016 року на 07 липня 2016 року.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча

Судді: