Ухвала суду № 64839288, 14.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/190/17 Справа № 202/7623/14-ц №2/0202/4603/2014 Головуючий у 1 й інстанції - Бєсєда Г. В. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Дніпро

14 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Дельта Банк» у липні 2014 року звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором /а.с.3-4/.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року заявлені позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь банка заборгованість по кредитному договору № 11207981000 від 06 вересня 2007 року в розмірі 71 506, 08 грн. 08, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 57 067, 67 та відсоткам за користування ним у сумі 14 438, 41 грн., також вирішено питання щодо судових витрат /а.с.157-159/.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.219-223/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 06 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанком» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11207981000, за умовами якого банк надавав позичальнику кредитні кошти в розмірі 8 020 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних, з визначенням строку повернення кредиту у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1, але в будь-якому випадку не пізніше 05 вересня 2012 року (а.с. 5-13, п.1.1- 1.3 договору).

За кредитним договором відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та у строки обумовлені кредитним договором (п. 3.4 кредитного договору).

Пунктом 9.6 умов передбачено, що уклавши даний договір позичальник надає позивачу свою згоду передавати права та обов'язки банка за цим договором третій особі без отримання на це додаткової згоди відповідача.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором покупець набуває статусу нового кредитора, до якого переходить право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, перелік яких зазначений в акті прийому-передачі. Тобто, внаслідок укладання даної угоди до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та своєчасного виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, які були передані за цим договором /а.с.26-27/.

Відповідно до витягу з акту прийому-передачі документації від 16 березня 2012 року за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, ПАТ «Дельта Банк» було придбано договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11207981000 від 06 вересня 2007 року, укладеного з ОСОБА_2 /а.с.28/.

У порушення умов кредитного договору від 06 вересня 2007 року, відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 18 червня 2014 року утворилася заборгованість в розмірі 71 506, 08 грн., а саме: 57 067, 67 грн. - заборгованість за кредитом та 14 438, 41 грн. - заборгованість по відсоткам, що підтверджується наданою позивачем довідкою розрахунком заборгованості /а.с.25/.

Встановивши зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не були враховані сплачені ним грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи. Вивчивши та співставивши надані відповідачем квитанції про погашення кредиту з розрахунком заборгованості та виписками з особового рахунку ОСОБА_2 колегія суддів приходить до висновку, що при визначені розміру заборгованості банком були враховані суми сплачені боржником в рахунок її погашення.

Щодо тверджень апелянта про повне виконання зобов'язань за кредитним договором від 06 вересня 2007 року, колегія суддів також не може прийняти їх до уваги, оскільки ним не було надано будь-яких доказів в розумінні ст. 57-60 ЦПК України на підтвердження даних обставин.

Також у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції апелянт висловив свою незгоди з розміром суми заборгованості, посилаючись на те, що даний кредит є валютним, який він брав за курсом долара 5, 05 грн., тому він і підлягає поверненню з розрахунку за даним курсом. Проте з графіку погашення кредиту, що є невід'ємною частиною кредитного договору, сторони визначили повернення кредиту частинами та в доларовому еквіваленті. Разом з цим, умовами договору не встановлений курс долара, за яким відповідач повинен сплачувати кошти, тому він визначається за ставками курсу НБУ на день сплати чергового платежу.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Максюта Ж.І.