Рішення № 64835443, 16.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/2155/16-ц 16.02.2017 16.02.2017 16.02.2017

Провадження №22-ц/784/403/17

Справа № 473/2155/16-ц Головуючий першої інстанції: Висоцька Г.А.

Провадження № 22-ц/784/403/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

Категорія 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Шагай О.А.,

за участю: позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, Вознесенського професійного аграрного ліцею, третя особа - виконуюча обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7, про захист трудових прав,

В С Т А Н О В И Л А :

12 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації та Вознесенського професійного аграрного ліцею про захист трудових прав.

Позивач вказувала, що з 01 серпня 1986 року по 28 серпня 2006 року та з 06 листопада 2009 року по 14 червня 2011 року працювала у Вознесенському професійному аграрному ліцеї на посаді викладача української мови та літератури, а починаючи з 14 червня 2011 року за наказом директора ліцею № 69-к від 10 червня 2011 року її переведено на посаду виконуючого обов'язки заступника директора з учбово-виховної роботи, яку в подальшому перейменовано на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи (наказ директора ліцею №98-к від 05 вересня 2012 року). Займаючи дану посаду, також викладала українську мову і літературу та медичну санітарну підготовку. З 2005 року має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії».

Зазначала, що 21 квітня 2016 року атестаційною комісією III рівня Департаменту освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації була атестована, як викладач української мови та літератури Вознесенського ПАЛ, із зазначенням, що відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», тоді як заступник директора з навчально-виховної роботи ліцею - «не відповідає займаній посаді». Проте, з рішенням атестаційної комісії не погоджується, так як атестаційний лист щодо її атестації як заступника директора містить виключно позитивну характеристику, морально-етичних норм поведінки у відносинах з учнями не порушувала, дисциплінарних стягнень не мала. Тому вважає п.14 наказу № 376 від 21 квітня 2016 року директора Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації ОСОБА_8 «Про результати атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів освіти у 2015-2016 навчальному році» про визнання ОСОБА_2, заступника директора з навчально-виховної роботи Вознесенського професійного аграрного ліцею, такою, що не відповідає займаній посаді - незаконним. Також, на думку ОСОБА_2, є незаконними видані виконуючим обов'язки директора ліцею ОСОБА_7: персональне попередження її від 05 травня 2016 року, про наступне звільнення з роботи по п 4.3 ст. 40 КЗпП України; накази № 59-к від 01 червня 2016 року та № 65-к від 07 червня 2016 року «Про відсторонення ОСОБА_2 від виконання обов'язків заступника директора» та «Про внесення змін до наказу від 01.06.2016 року»; № 66-к від 07 червня 2016 року «Про винесення догани ОСОБА_2»; № 69-к від 14 червня 2016 року про звільнення її відповідно до п.2 ст. 40 КЗпП України з посади заступника директора з навчально-виховної роботи у зв'язку з невідповідністю займаній посаді, а також наказ виконуючого обов'язки директора ліцею ОСОБА_9 № 80 від 20 липня 2016 року, яким було внесено зміни до наказу № 69-к від 14 червня 2016 року.

На думку ОСОБА_2 її звільнення є незаконним, оскільки відсутні підстави вважити її такою, що не відповідає займаній посаді та, крім того, її звільнення відбулося в період її тимчасової непрацездатності та без отримання попередньої згоди профспілкового комітету Вознесенського професійного аграрного ліцею.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнень до позовних вимог ОСОБА_2 остаточно просила: визнати незаконним та скасувати п. 14 наказу директора Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної Державної адміністрації ОСОБА_8 «Про результати атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників професійно- технічних навчальних закладів освіти у 2015 - 2016 навчальному році» №376 від 21 квітня 2016 року; визнати незаконним персональне попередження про звільнення ОСОБА_2 від 05 травня 2016 року; визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 №59-к від 01 червня 2016 року про відсторонення заступника директора з навчально - виховної роботи ОСОБА_2 від виконання обов'язків; визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 № 65-к від 07 червня 2016 року про внесення змін до наказу №59-к від 01 червня 2016 року; визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 № 66-к від 07 червня 2016 року про винесення догани; визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 №69-к від 14 червня 2016 року про звільнення заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2; поновити її на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Вознесенського професійного аграрного ліцею з 14 червня 2016 року; стягнути з Вознесенського професійного аграрного ліцею на її користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2016 року по 07 червня 2016 року (тобто, за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним відстороненням від роботи) - в розмірі 1 019 грн. 77 коп.; середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 червня 2016 року і до дня постановлення рішення суду про поновлення на роботі; стягнути в солідарному порядку з Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної Державної адміністрації та з Вознесенського професійного аграрного ліцею на її користь моральну шкоду з в розмірі 50000грн.

Представники Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної Державної адміністрації позов не визнали, посилаючись на те, що факти залучення позивачкою учнів Вознесенського професійного аграрного ліцею до виконання робіт в її особистих цілях, в тому числі і до роботи, яка була небезпечною для їх здоров'я (бетонування подвір'я) були підтверджені. Атестаційною комісією було вивчено професійну діяльність позивачки, в тому числі і додержання педагогічної етики та моралі ОСОБА_2, яка вищезазначеними вчинками порушила низку законів щодо охорони прав дітей, в зв'язку з чим 21 квітня 2016 року позивачка як заступник директора з навчально-виховної роботи Вознесенського ПАЛ рішенням атестаційної комісії була визнана такою, що не відповідає займаній посаді. За такого вважають звільнення позивачки з вказаної посади законним і обґрунтованим.

Представник Вознесенського професійного аграрного ліцею також позов не визнав, оскільки вважав, що притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, її відсторонення від виконання обов'язків заступника директора з навчально-виховної роботи та звільнення відбувалися із дотриманням норм законодавства про працю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконуючий обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 та її представник заперечували проти задоволення позову, повністю погоджуючись із позицією представників відповідачів.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано:

- рішення (висновок) атестаційної комісії III рівня Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2016 року атестаційного листа ОСОБА_2 та п.2 розділу «Вознесенський професійний аграрний ліцей» протоколу № 7 засідання атестаційної комісії Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації з атестації керівників, їх заступників та інших педагоічних працівників професійно-технічних навчальних закладів від 21 квітня 2016 року;

- п. 14 наказу директора Департаменту освіти, науки і молоді Миколаївської обласної державної адміністрації ОСОБА_8 «Про результати атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників професійно - технічних навчальних закладів освіти у 2015-2016 навчальному році» №376 від 21 квітня 2016року;

- персональне попередження ОСОБА_2 про звільнення від 05 травня 2016 року;

- накази виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 № 59-к від 01 червня 2016 року про відсторонення з 01 червня 2016 року ОСОБА_2 від виконання обов'язків заступника директора з навчально-виховної роботи та № 65-к від 07 червня 2016 року про внесення змін до наказу № 59-к від 01 червня 2016 року;

- наказ виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 № 66-к від 07 червня 2016 року про винесення догани ОСОБА_2 за невиконання наказу № 59-к від 01 червня 2016 року;

- наказ виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 № 69-к від 14 червня 2016 року про звільнення з 14 червня 2016 року заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2

- наказ виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_9 № 80 від 20 липня 2016 року про внесення змін у зв'язку із помилкою до наказу № 69-к від 14 червня 2016року.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Вознесенського професійного аграрного ліцею з 14 червня 2016 року.

Стягнуто з Вознесенського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2016 року по 07 червня 2016 року - в розмірі 1 019 грн. 77 коп. та за період з 14 червня 2016 року по 06 грудня 2016 року (включно) в розмірі 31102грн. 68коп., який визначено без утримань загальнообов'язкових податків та платежів.

Стягнуто з Вознесенського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Стягнуто з Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1102грн. 40коп.

Стягнуто з Вознесенського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3307 грн. 20 коп.

Стягнуто з Вознесенського професійного аграрного ліцею на користь держави судовий збір в розмірі в розмірі 1102 грн. 40 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 5098 грн. 85 коп.

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірну оцінку доказів, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 01 серпня 1986 року по 28 серпня 2006 року та з 06 листопада 2009 року по 14 червня 2011 року працювала у Вознесенському професійному аграрному ліцеї на посаді викладача української мови та літератури, а починаючи з 14 червня 2011 року за наказом директора ліцею № 69-к від 10 червня 2011 року її переведено на посаду виконуючого обов'язки заступника директора з учбово-виховної роботи, яку в подальшому перейменовано на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. 11 травня 2005 року позивачці встановлена кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» (т. 1 а.с. 31-34, 37, 38).

Згідно перспективного плану проходження атестації керівними кадрами професійно-технічних навчальних закладів, затвердженого директором Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної Державної адміністрації 08.10.2013 року, ОСОБА_2 як заступник директора з навчально-виховної роботи Вознесенського професійного аграрного ліцею мала атестуватися у 2015-2016 році атестаційною комісією III рівня (т. 1, а.с. 168-169). Рішенням засідання атестаційної комісії III рівня з атестації керівних кадрів педагогічних працівників ПТНЗ області від 19 жовтня 2015 року були затверджені список директорів та заступників директорів ПТНЗ області, які атестуватимуться у 2015-2016 навчальному році на відповідність займаній посаді та графік проведення такої атестації. Зазначена інформація була доведена до відома керівництва зазначених професійно-технічних навчальних закладів (а.с. 183-204).

Рішенням атестаційної комісії III рівня Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної Державної адміністрації від 21 квітня 2016 року, яке оформлене атестаційним листом, встановлено, що ОСОБА_2 відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії»(т.1 а.с. 46-47).

Рішенням атестаційної комісії III рівня Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної Державної адміністрації від 21 квітня 2016 року, яке оформлене атестаційним листом, встановлено, що ОСОБА_2 як заступник директора з навчально-виховної роботи Вознесенського професійного аграрного ліцею не відповідає займаній посаді (т.1 а.с. 48-49).

Зі змісту протоколу № 7 від 21 квітня 2016 року засіданні атестаційної комісії III рівня з атестації керівників, їх заступників та інших педпрацівників ПТНЗ вбачається, що підставою для прийняття комісією такого рішення було недотримання ОСОБА_2 морально-етичних норм поведінки як заступника директора з навчально-виховної роботи у відносинах з учнями в зв'язку із виявленими фактами залучення нею неповнолітніх учнів ліцею до виконання робіт у садибі її матері (т.1 а.с. 50-61).

21 квітня 2016 року директором Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної Державної адміністрації ОСОБА_8 було видано наказ «Про результати атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників професійно - технічних навчальних закладів освіти у 2015-2016 навчальному році» № 376, згідно п. 14 якого визнано ОСОБА_2 - заступника директора з навчально-виховної роботи Вознесенського професійного аграрного ліцею - такою, що не відповідає займаній посаді (т.1 а.с. 62-65).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення (висновку) атестаційної комісії від 21 квітня 2016 року, викладеного в атестаційному листі ОСОБА_2, п.2 розділу «Вознесенський професійний аграрний ліцей» протоколу № 7 засідання атестаційної комісії від 21 квітня 2016 року; п. 14 наказу директора Департаменту освіти, науки і молоді Миколаївської обласної державної адміністрації «Про результати атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників професійно - технічних навчальних закладів освіти у 2015-2016 навчальному році» №376 від 21 квітня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що висновок атестаційної комісії є безпідставним, суперечить поданим на атестацію документам, зокрема, позитивній характеристики позивачки, наданої директором ліцею ОСОБА_10, крім того, комісією не була врахована кваліфікація позивачки і те, що постановою слідчого СВ Вознесенського МВ УМВС від 24.06.2016 року кримінальне провадження по факту експлуатації праці дітей було закрито у звязку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 150 КК України, а учні, які були залучені позивачкою до виконання робіт у господарстві її матері, їх батькі та опікуни претензій до ОСОБА_2 з приводу виконаної роботи та її оплати не мають.

Проте, колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду.

Так, відповідно до ст.54 Закону України «Про освіту», ст. 45 Закону України «Про професійно-технічну освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

Для визначення відповідності педагогічного працівника займаній посаді, рівня його кваліфікації проводиться атестація. Періодичність обов'язкової атестації та порядок її проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Рішення атестаційної комісії є підставою для присвоєння педагогічному працівникові відповідної категорії або звільнення його з роботи у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров'я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ у штаті яких є педагогічні працівники, визначається Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 06 жовтня 2010 № 930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 11.12.2010р. за № 1255/18550.

Відповідно до п. 3.4. Типового положення, у процесі вивчення професійної діяльності керівних кадрів навчальних та інших закладів атестаційна комісія з'ясовує, зокрема, додержання цими працівниками педагогічної етики, моралі.

Згідно п.3.14 Типового положення, за результатами атестації керівних кадрів навчальних та інших закладів, а також осіб, які претендують на зайняття посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, атестаційні комісії ухвалюють такі рішення: керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді; керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією; керівник (заступник керівника) не відповідає займаній посаді; рекомендувати для призначення на посаду керівника; рекомендувати для зарахування до кадрового резерву.

Отже, за змістом ст.ст. 54, 56 Закону України «Про освіту», ст. 45 Закону України «Про професійно-технічну освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані бути людиною високих моральних переконань та додержувати педагогічної етики і моралі Дотримання керівними кадрами навчальних закладів ціх вимог підлягає обов'язковому з'ясуванню атестаційною комісією при проведенні атестації.

Як вбачається з протоколу № 7 від 21 квітня 2016 року засіданні атестаційної комісії III рівня з атестації керівників, їх заступників та інших педпрацівників ПТНЗ, підставою для прийняття комісією рішення про невідповідність ОСОБА_2 займаній нею посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Вознесенського професійного аграрного ліцею були встановлені комісією факти залучення позивачкою неповнолітніх учнів ліцею до виконання господарських робіт у садибі її матері (т. 1 а.с. 56зв.-57).

Позивачка була присутня на засіданні атестаційної комісії та давала особисті пояснення. Факти залучення неповнолітніх учнів ліцею весною 2014 року та весною 2015 році до роботи у садибі її матері (бетонування двору та посадка картоплі) ОСОБА_2 не заперечувала, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, змістом постанови слідчого СВ Вознесенського МВ УМВС від 24.06.2016 року про закриття кримінального провадження (т. 1 а.с. 80).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що не можна вважати безпідставним рішення атестаційної комісії про те, що зазначені дії позивачки свідчать про порушення нею педагогічної етики і це є несумісним із зайняттям посади заступника директора з навчально-виховної роботи Вознесенського професійного аграрного ліцею. При цьому те, що у діях ОСОБА_2 не було встановлено складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 150 КК України, а учні працювали добровільно, оплатно і відсутні претензії до ОСОБА_2 з боку їх батьків та опікунів, ніяким чином не впливає на оцінку дій позивачки з огляду на займану нею посаду, оскільки не спростовують факту несумісності таких дій з виховною функцією заступника керівника навчального закладу з навчально-виховної роботи

Отже, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування: рішення атестаційної комісії III рівня Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2016 року, викладеного в атестаційному листі ОСОБА_2, та п.2 розділу «Вознесенський професійний аграрний ліцей» протоколу № 7 засідання атестаційної комісії Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2016 року., а також п. 14 наказу директора Департаменту освіти, науки і молоді Миколаївської обласної державної адміністрації «Про результати атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників професійно - технічних навчальних закладів освіти у 2015-2016 навчальному році» №376 від 21 квітня 2016року - відсутні

За такого, висновок суду першої інстанції про необгрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення атестаційної комісії та визнання незаконним та скасування вищевказаних рішень та наказу- є помилковим.

Також колегія суддів не може погодитись з висновком суду про задоволення вимоги позивачки щодо визнання незаконним персонального попередження про її звільнення від 05.05.2016 року в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 було попереджено про звільнення за п. 4.3 ст. 40 КЗпП України, однак такої норми і підстави для звільнення зазначений закон не містить.

Так, виходячи з положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.ст. 231, 232 КЗпП України особа має право звернутися до суду за захистом суб'єктивного трудового права. Між тим, оскаржуване позивачкою попередження про звільнення ніяким чином не порушує її трудові права, оскільки не має ніяких правових наслідків. За такого, визнання цього попередження незаконним не можна вважати належним способом захисту трудових прав ОСОБА_2

В зв'язку з викладеним, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦК України рішення суду в частині задовлення вищезазначених позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні даних вимог.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про визнання незаконними та скасування наказів виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 № 59-к від 01 червня 2016 року про відсторонення з 01 червня 2016 року ОСОБА_2 від виконання обов'язків заступника директора з навчально-виховної роботи та № 65-к від 07 червня 2016 року про внесення змін до наказу № 59-к від 01 червня 2016 року є законним і обґрунтованим з огляду на нижчевикладене.

Так, статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Між тим, зі змісту наказу № 59-к від 01 червня 2016 року вбачається, що підставою для відсторонена позивачки з 01.06.2016 року від виконання обов'язків заступника директора з навчально-виховної роботи зазначено спірні рішення атестаційної комісії та наказ директора Департаменту освіти ( т. 1 а.с.68). Такі ж підстави відстронення позивачки та додатково зазначивши про необхідність такого заходу з метою збереження позитивного морально-психологічного клімату в колективі та беручи до уваги побажання педагогічних працівників - містяться у наказі № 65-к від 07 червня 2016 року ( т. 1, а.с. 70).

Отже, ОСОБА_2 було відстронено від виконання обов'язків заступника директора з навчально-виховної роботи з підстав, які законодавством не передбачені, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про незаконність даних наказів.

Також є вірним висновок суду про задоволення вимог ОСОБА_2 щодо визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов'язки директора Вознесенського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7 за № 66-к від 07.06.2016 року про винесення позивачці догани за невиконання наказу № 59-к від 01.06.2016 року, яким на неї був покладений обов'язок передати підзвітну документацію в.о. заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 (т. 1 а..с. 72).

При цьому суд правильно виходив з того, що наказ № 59-к від 01.06.2016 року не містив конкретних строків передачі даної документації позивачкою, тому не можна вважати, що ОСОБА_2 був вчинений дисциплінарний проступок у зв'язку з невиконанням розпорядження керівника закладу, а за такого відсутні передбачені ст. 147 КЗпП України підстави для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності.

За змістом до ст.54 Закону України «Про освіту», ст. 45 Закону України «Про професійно-технічну освіту» рішення атестаційної комісії є підставою для присвоєння педагогічному працівникові відповідної категорії або звільнення його з роботи у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно пункту 6.3. «Типового положення про атестацію педагогічних працівників» у разі прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність педагогічного працівника займаній посаді керівником навчального чи іншого закладу або органу управління освітою може бути прийнято рішення про розірвання трудового договору з додержанням вимог законодавства про працю. Розірвання трудового договору за таких підстав допускається у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його кваліфікації, у тому самому закладі (установі). Наказ про звільнення або переведення працівника за його згодою на іншу роботу за результатами атестації може бути видано лише після розгляду його апеляцій (у разі їх подання) атестаційними комісіями вищого рівня з дотриманням законодавства про працю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Разом з тим, частинами 2 і 3 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з вищезазначених підстав допускається, тільки якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Судом встановлено, що наказом виконуючого обов'язки директора ліцею ОСОБА_11 за № 69-к від 14 червня 2016 року ОСОБА_2 з цієї ж дати було звільненно з посади заступника директора з навчально-виховної роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України як таку, що не відповідає займаній посаді (т. 1 а.с. 74).

Також судом встановлено, що в період з 14 червня по 23 червня 2016 року та з 24 червня по 06 липня 2016 року (включно) ОСОБА_2 перебувала на лікарняному (амбулаторне та стаціонарне лікування у Вознесенській ЦРЛ), що підтверджується листками непрацездатності за вказані дати (т. 1 а.с. 75-76). Отже, звільнення позивачки всупереч вимогам ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось в період тимчасової непрацездатності, що свідчить про порушення її трудових прав.

При цьому суд обґрунтовано вважав, що факт перебування ОСОБА_2 зранку 14 червня 2016 року на роботі ніяким чином не впливає на незаконність її звільнення, оскільки згідно консультативному заключенню лікаря Амбулаторії № 1 ОСОБА_12 позивачка звернулась до лікарні о 9год. 20хв. 14 червня 2016 року (т. 2 а.с. 4) і саме з цієї дати вона була звільнена від роботи згідно відповідного листа непрацездатності.

Крім того, в порушення вищевикладених вимог закону щодо можливості звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в разі прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність педагогічного працівника займаній посаді тільки у випадку неможливості переведення працівника за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його кваліфікації, у тому самому закладі (установі), ОСОБА_2 до її звільнення така робота відповідачем не була запропонована.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи про можливість роботодавця працевлаштувати позивачку відповідно до її кваліфікації свідчать протокол засідання профспілкового комітету ліцею № 4 від 14 червня 2016 року щодо розподілу педагогічного навантаження пед.. працівників ліцею на 2016-2017 навчальний рік (т. 1 а.с. 82-83), лист-пропозиція ОСОБА_2 щодо посади викладача від 11.07.2016р.(тобто, вже після звільнення позивачки) (т. 1 а.с. 138), а також матеріали перевірки додержання у Вознесенському професійному аграрному ліцеї законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведеної Управлінням держпраці у Миколаївській області (т. 2 а.с. 81-114).

Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_2 займала посаду викладача української мови та літератури та тільки тимчасово виконувала обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи, судом обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки викладене суперечить доказам, що містяться у матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до наказу директора ліцею № 69-к від 10 червня 2011 року позивачку переведено з посади викладача української мови та літератури на посаду виконуючого обов'язки заступника директора з учбово-виховної роботи, яку в подальшому перейменовано на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, починаючи з 14 червня 2011 року, про що свідчить зміст вказаного наказу та запис у трудовій книжці ОСОБА_2 Отже, починаючи з 14 червня 2011 року позивачка не займає посаду викладача української мови та літератури. Крім того, той факт, що після звільнення з посади заступника директора з навчально-виховної роботи позивачка не перебувала у трудових відносинах з Вознесенським ПАЛ підтверджується видачею ОСОБА_2 трудової книжки, проведенням з нею остаточного розрахунку при звільненні та відмовою у наданні щорічної планової відпустки за 2015-2016 навчальний рік із посиланням на її звільнення (т. 2 а.с. 16).

До того ж судом вірно враховано, що виконання ОСОБА_2 педагогічної роботи викладача української мови та літератури з погодинною оплатою праці в обсязі не більш 240 годин на рік не свідчить про її работу за сумісництвом відповідно до п. 3 «Переліку робіт, які не є сумісництвом згідно», що є додатком до «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», затвердженого наказом Мінпраці України 23.06.1993 року за № 43 та зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.1993 року за № 76.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивачки відбулося з недотриманням норм діючого законодавства, що свідчить про порушення трудових прав позивачки, а тому вона підлягає поновленню на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи відповідно до приписів ч. 1 ст. 235 КЗпП України..

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивачки та кількості днів вимушеного прогулу, суд дійшов правильного висновку, що Вознесенський ПАЛ повинен сплатити ОСОБА_2 компенсацію за час вимушеного прогулу у період з 01.06.2016 року по 07.06.2016 року у розмірі 1019 грн. 77 коп. та за період з 14.06.2016 року по 05.12.2016 року ( включно) у розмірі 31102 грн.68 коп.

Вказана сума відповідачами та апелянтом не оспорювалась.

Також є вірним висновок суду про доведеність позивачкою факту спричинення їй моральної шкоди, яку вона зазнала внаслідок незаконних відстронення від роботи, притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та незаконного звільнення з роботи, а тому у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відповідач - Вознесенський ПАЛ - повинен відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд обґрунтовано врахував обставини справи, характер та обсяг страждань, які зазнала позивачка, а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та визначив суму такого відшкодування у 2000 грн.

Крім того, висновок суду про поновлення ОСОБА_2 на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, а не на посаду виконуючого обов'язки заступника директора з навчально-виховної роботи, а також про визнання незаконним і скасування наказу виконуючого обов'язки директора Вознесенського ПАЛ № 80 від 20 липня 2016 року про внесення змін до наказу № 69-к від 14.06.2016 року стосовно зазначення посади, яку обіймала позивачка на час звільнення, колегія суддів також вважає правильним.

Так, відповідно до пункту 21 роз'яснення Держкомпраці та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. N 30/39 (яке діє на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 р. N 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР»), призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою не допускається, а зазначене можливо лише за посадою, призначення на яку провадиться вищим органом управління.

Отже, з огляду на те, що позивачку з 14 червня 2011 року було переведено з посади викладача української мови та літератури на вакантну посаду заступника директора з учбово-виховної роботи, яку в подальшому перейменовано на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, і починаючи з цього часу ОСОБА_2 постійно працювала на даній посаді до часу її звільнення наказом 69-к від 14.06.2016 року саме з посади заступника директора з навчально-виховної роботи (а не в.о.), суд дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності посилань відповідачів та третьої особи на те, що позивачка тільки виконувала обов'язки заступника директора.

Копію наказу про звільнення та трудову книжку позивачка отримала по закінченню строку її перебування на лікарняному 7 липня 2016 року.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України строк на звернення до суду для вирішення даного трудового спору ОСОБА_2 не порушений.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За такого, виходячи з вимог ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог, заявлених до Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації, відмовлено, а також відмовлено у задоволенні заявленої до Вознесенського професійного аграрного ліцею позовної вимоги про визнання незаконним персонального попередження про звільнення, то рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року в частині стягнення з відповідачів судових витрат на користь позивачки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. Так, судові витрати з Департаменту освіти, науки та молоді стягненню не підлягають, тоді як з Вознесенського ПАЛ на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати в сумі 2 204грн. 80коп.

Рішення суду в частині стягнення з Вознесенського професійного аграрного ліцею судових витрат на користь держави підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року в частині визнання незаконним та скасування: рішення (висновку) атестаційної комісії III рівня Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2016 року, викладеного в атестаційному листі ОСОБА_2, та п.2 розділу «Вознесенський професійний аграрний ліцей» протоколу № 7 засідання атестаційної комісії Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації з атестації керівників, їх заступників та інших педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів від 21 квітня 2016 року; п. 14 наказу директора Департаменту освіти, науки і молоді Миколаївської обласної державної адміністрації «Про результати атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників професійно - технічних навчальних закладів освіти у 2015-2016 навчальному році» №376 від 21 квітня 2016року; персонального попередження ОСОБА_2 про звільнення від 05 травня 2016 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування: рішення (висновку) атестаційної комісії III рівня Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2016 року, викладеного в атестаційному листі ОСОБА_2, та п.2 розділу «Вознесенський професійний аграрний ліцей» протоколу № 7 засідання атестаційної комісії Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації з атестації керівників, їх заступників та інших педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів від 21 квітня 2016 року; п. 14 наказу директора Департаменту освіти, науки і молоді Миколаївської обласної державної адміністрації «Про результати атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників професійно - технічних навчальних закладів освіти у 2015-2016 навчальному році» №376 від 21 квітня 2016року; персонального попередження ОСОБА_2 про звільнення від 05 травня 2016 року.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року в частині стягнення з відповідачів судових витрат на користь позивачки - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Вознесенського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2 204грн. 80 коп. (дві тисячі двісті чотири гривні вісімдесят копійок).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська