Ухвала суду № 64832933, 16.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3976/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Вербицької Н.В.

за участю секретаря : Богданової С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онисс" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, стягнення витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з отриманням грошової експертизи вартості товару, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Онисс" (далі - позивач, ТОВ Фірма "Онисс") звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № 500060702/2016/000056/2 та картки відмови № 500060702/2016/00035 від 12 березня 2016 року, стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6457,35 грн. та витрат, пов'язаних з отриманням грошової експертизи вартості товару у розмірі 1500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що первинні документи позивача, надані до митного оформлення не містили будь-яких розбіжностей, які б могли вплинуть на митну вартість товару Жодних обставин та доказів на підтвердження недостовірності митних документів в рішенні про коригування митної вартості не наведено.

Також позивач вказує, що митним органом необґрунтовано та без урахування додаткових документів застосовано резервний метод визначення митної вартості.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 27 жовтня 2016 прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від № 500060702/2016/000056/2 та картка відмови № 500060702/2016/00035 від 12 березня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були неправомірно застосовані положення частини 3 статті 53 Митного Кодексу України, якою передбачено зобов'язання декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, оскільки підставою для прийняття такого рішення послужили не розбіжності в документах щодо ціни товару, а інші розбіжності, що жодним чином не пов'язані з визначенням митної вартості оцінюваних товарів.

Також суд дійшов висновку про те. що відповідачем неправомірно застосовані положення ст.ст. 57, 64 МК України, оскільки приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості, митним органом не надано пояснень, чому в даному випадку не могли бути застосовані попередні методи визначення митної вартості, зокрема за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів. Відповідач необґрунтовано не прийняв до уваги додаткові документи, подані ТОВ Фірма "Онисс" в порядку ч. 8, 9 ст. 55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі митний орган посилається на те, що документи, надані ТОВ Фірма "Онисс" , містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару.

До суду апеляційної інстанції надійшло заперечення позивача на вказану апеляційну скаргу, в якому ТОВ Фірма "Онисс" зазначає, що твердження митного органу, викладені в апеляційній скарзі, є лише припущеннями, які не підтверджені матеріалами справи. Позивач вважає що судом першої інстанції надано належну оцінку зазначеним правовідносинам, адже документи, подані позивачем при митному оформленні, містили повні та достовірні відомості й в подальшому при їх перевірці розбіжностей не було виявлено .

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Онисс" 15 грудня 2015 р. укладений контракт № 3 (далі - "Контракт") з компанією-нерезидентом " JIANG YIN COMAT METAL PRODUCTS CO., Ltd", Китайська Народна Республіка (надалі - "компанія "JIANGYTN" або "Контрагент"). Відповідно до умов контракту позивач купує у вказаного контрагента товар - електролітичну білу жерсть (харчову), що відповідає ДЕСТ (державному стандарту) 13345-85, GB/T 2520-2000. Продаж Товару відбувається партіями, на умовах CIF Одеса (Одеський морський торговельний порт), Україна, згідно з умовами поставки Інкотермс-2010. Кількість, строк поставки та інші характеристики Товару, вказуються в Додатках (Специфікаціях) до Контракту. Згідно з п.п. 4.4, 5.1 Контракту, валютою ціни та валютою платежу є долар США. Згідно з п. 3.6. Контракту, датою поставки Товару є дата коносаменту (а.с. 18-20).

Того ж дня, 15 грудня 2015 р. сторонами була укладена Специфікація № 1 до Контракту (надалі - Специфікація № 1), відповідно до якої Позивач купує електролітичну білу жерсть (харчову) за кодом ТН ЗЕД 72101122000, розміром 0,18x670x820 в кількості 25 тн (один 20-футовий контейнер), за ціною 680 доларів США за 1 тонну; загальна ціна партії товару - 17000 дол. США; умови оплати - 20 % передоплата після підписання Специфікації, 80 % - оплата за 10 днів до прибуття судна до Одеського морського порту; строк поставки Товару - 30 днів після здійснення 20 % передоплати (а.с. 21).

09 березня 2016 р. представником Позивача була заповнена та подана митна декларація № №500060702/2016/002683, згідно з якою Товар був задекларований у митний режим "імпорт". Товар поставлен Контрагентом у меншої кількості, ніж це було узгоджено у Специфікації, а саме замість 25 тон на суму 17000 дол. США надійшло 22,266 тон на суму 15 140,88 дол. США, що, як пояснив представник, пов'язано із технологічним процесом виробництва електролітичної жерсті. Дані обставини підтверджуються листом компанії "JIANGYIN COMAT METAL PRODUCTS CO., Ltd" від 25 квітня 2016 р. (а.с. 31, зв. бік).

Також судом встановлено, що разом із митною декларацією представником позивача до митного оформлення подані: контракт № 3 від 15.12.2015 р., специфікація № 2 до Контракту № 3 від 15.12.2015р., яка надана помилково замість потрібної, інвойс № COMNTP3216 від 22.01.2016 р., сертифікат походження № G163209005240014 від 22.01.2016 р., експортна вантажна митна декларація країни продавця №230520160056503982 від 22.01.2016 р., платіжне доручення № 1 від 14.01.2016 р. на суму 3400,00 дол. США, платіжне доручення № 4 від 17.02.2016 р. на суму 11740,88 дол. США.

На думку відповідача, вказані документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості Товару, а тому відповідачем повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписки з бухгалтерської документації, висновків про якісні на вартісні характеристики Товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та каталогів і специфікацій виробника Товару.

На вимогу ідповідача представником позивача 11 березня 2016 р. були додатково надані наступні документи, а саме: переклад митної декларації країни відправлення № 230520160056503982 від 22.11.2016 р., прайс-лист виробника б/н від 15.12.2015 р., калькуляцію собівартості товару б/н від 02.03.2016 р., довідку про вартість, видану Одеською ТПП № СИО-в № 000111 від 11.03.2016 р., специфікацію № 1 від 15.12.2015 р. (замість помилково наданої специфікації №2 від 31.12.2015р.), платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 23.12.2015 р. (замість помилково наданого платіжного доручення № 1 від 14.01.2016 р.).

Апеляційним судом встановлено, що обставини щодо помилкового надання специфікації та платіжного доручення викладені позивачем у листі до Одеської митниці ДФС України, № 36 від 11 березня 2016 р. Так, позивачем було зазначено, що дата та номер специфікації в платіжному дорученні № 4 від 17.02.2016 р. співпадає з датою та номером специфікації № 1 від 15.12.2015 р. до контракту № 3 від 15.12.2015 р. Отже розбіжність, на яку було вказано відповідачем, сталася випадково - через надання специфікації № 2 від 31.12.2015 р. і платіжного доручення № 1 від 14.01.2015 р., в якому вказана специфікація №2 від 31.12.2015 р. Враховуючи таку ситуацію, позивач просив вважати дійсними саме специфікацію № 1 від 15.12.2015 р., а також платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 23.12.2015 р. та платіжне доручення № 4 від 17.02.2016 р., в яких вказана специфікація № 1 від 15.12.2015 р. Також у зазначеному листі позивач вказав, що білу жерсть (харчову) він увозить вперше, тому бухгалтерської документації на цей товар не має. (а.с. 40-41).

Однак, 12.03.2016 року відповідачем складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00035, згідно з якою позивачеві було відмовлено в митному оформленні товарів за митною декларацією №500060702/2016/002683 від 09.03.2016 р. (а.с. 14).

Також 12.03.2016 р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000056/2, в якому, посилаючись на відсутність документального підтвердження, здійснено коригування митної вартості товарів, зазначених в митній декларації №500060702/2016/002683 від 09.03.2016 р. Також відповідач зазначив, що в органі ДФС була відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами і інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів, а отже не можна було застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методи на основі віднімання та додавання вартості. Тому для коригування вартості відповідачем був обраний резервний метод.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості, позивач подав скаргу на ім'я начальника Одеської митниці ДФС, вих. № 41 від 15.03.2016 р., відповідно до ст. 25 Митного кодексу України (а.с. 42). На яку позивачем отримано відповідь, із якої вбачається, що підставами для відмови в перегляді скоригованої митної вартості товарів стали наступні обставини: відсутність інформації та документів, що підтверджують здійснення страхування та його вартість; відсутність у наданих бухгалтерських документах реквізитів посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції, та відсутність вказівки на валюту, в якій здійснено операцію (а.с. 43-44).

Також судом встановлено, що 21 квітня 2016 р. позивач подав тимчасову митну декларацію № 500060702/2016/004848 (а.с. 16-17) для оформлення товарів, щодо яких прийняте спірне рішення про коригування митної вартості, під гарантійні зобов'язання, в порядку, встановленому статтею 55 МК України. Також позивачем були сплачені митні платежі за вказаною тимчасовою митною декларацією на суму 120617,41 грн. (фактично перераховано 121000,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 850 від 21.04.2016 р. (а.с. 39).

06.07.2016 року позивач в порядку, передбаченому ст. 55 Митного кодексу України, звернувся до відповідача із заявою про подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів (а.с. 45-46), відповідно до якої додатково надано наступні документи: страховий поліс на вантажні перевезення від 22 січня 2016 р., виданий страховиком, компанією "РІСС Property and Casualty Company Limited", на ім'я страхувальника, компанію "JIANGYIN COMAT METAL PRODUCTS CO., Ltd"; оборотно-сальдова відомість по рахунку 2091, якою підтверджується, що товар, отриманий Позивачем від постачальника з КНР (по двох інвойсах). був повністю оприбуткований за ціною контракту; лист компанії-постачальника від 25 квітня 2016 р. з поясненнями щодо поставки товару в меншій кількості, ніж це було узгоджено сторонами в Специфікації № 1 до Контракту; роздруковані з сайту ДФС України відомості про середньорозрахункову вартість товарів (електролітичну білу жерсть, харчову, товарна підпозиція 721012) при імпорті в Україну в розрізі митниць за січень, лютий та березень 2016 р. (а.с. 28-29, 31, 33-36).

Відповідачем надана відповідь від 11.07.2016 року, з посиланням на те, що оборотно-сальдова відомість по рахунку 2091 за квітень 2016 від 05.07.2016 р. не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару, та не підтверджує вартість вказаного товару, а також в наданому страховому документі не зазначена вартість страхування, тому в органу доходів і зборів немає підстав у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні рішення про коригування (а.с. 47).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що оскаржувані рішення та картка відмови прийняті без достатніх правових підстав, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим методом лише тоді, коли надані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015 р.) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд зазначає, що вищенаведений аналіз обставин прийняття рішення відповідачем свідчить про те, що в первинних документах, наданих позивачем до митного оформлення були відсутні будь-які розбіжності, які б могли вплинути на митну вартість товарів. При цьому митна вартість товару правомірно заявлена позивачем до декларування, оскільки визначена на підставі первинних документів. Жодних обставин та доказів на підтвердження того, що позивач в митній декларації зазначив не всі складові числового значення митної вартості, або неправильно здійснив розрахунок, або вніс до декларації недостовірні чи неточні відомості, або що надані митному органу документи містили ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, в Рішенні про коригування митної вартості не наведено.

Незважаючи на додаткові документи, надані під час консультації та пізніше, та не обґрунтовуючи те, в чому саме полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, або неточності у визначеної ним митній вартості, відповідач застосував другорядний метод визначення митної вартості, а саме, резервний метод, чим порушив норми законодавства України та міжнародних договорів, які є обов'язковими для України.

Як встановлено у Стандартному правилі 3.17 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотської конвенції), яка є обов'язковою для України з 16.09.2011 р., на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства (пункт "b": Документи, які подаються до декларації на товари).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з І переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску; якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як встановлено частиною 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення і рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових : складових до ціни договору" від 24.05.2012 № 598, в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" і зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може і бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються | (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком І та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд вважає, що відповідачем були неправомірно застосовані положення частини 3 статті 53 МК України, якою передбачено зобов'язання декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, оскільки підставою для прийняття такого рішення послужили не розбіжності в документах щодо ціни товару, а інші розбіжності, що жодним чином не пов'язані з визначенням митної вартості оцінюваних товарів. В своєму рішенні Відповідач не довів наявність обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив жодної із обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

Як зазначено в оскарженому рішенні, в результаті аналізу баз даних ПІК "Інспектор-2006" та ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (товар № 1 за митною декларацією № 1100010000/2015/005222 від 30.07.2015 р.), а тому митну вартість визнано на рівні 1,065 дол. США за кг. Приймаючи оскаржене рішення, відповідач зазначив, що подані до оформлення документи містять розбіжності. (а.с. 15).

Таким чином, в результаті коригування митної вартості, ціна товару була збільшена з 0,68 дол. США за 1 кг до 1,065 дол. США за 1 кг, а загальна митна вартість товару - з 15140,88 дол. США до 23713,29 дол. США (з 384750,42 грн. до 602587,06 грн.), відповідно податок на додану вартість збільшився на 43567,32 грн. (з 76950,09 грн. до 120517,41 грн.).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем неправомірно застосовані положення ст.ст. 57, 64 МК України, оскільки приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, відповідачем не надано пояснень, чому в даному випадку не могли бути застосовані попередні методи визначення митної вартості, зокрема за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів. Відповідно до пунктів 6 та 8 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна і вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Крім того, відповідач необґрунтовано не прийняв до уваги додаткові документи, подані позивачем в порядку ч. 8, 9 ст. 55 Митного кодексу України, чим порушив приписи частини 9 ст. 55 Митного кодексу України, згідно яких у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості. Додаткові документи, що були надані позивачем, містили роздруковані з сайту ДФС України відомості щодо ідентичних та подібних товарів (з чого можна зробити висновок, що у відповідача не було підстав застосовувати резервний метод визначення митної вартості); також позивачем наданий страховий поліс на вантажні перевезення, таким чином, всі необхідні документи для підтвердження митної вартості відповідачем отримані.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оборотно-сальдова відомість до рахунку 2091 за квітень 2016 року від 05 липня 2016 року не містила реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару та не підтверджувала вартість ввезеного товару.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з цими висновками, оскільки в даній оборотно-сальдовій відомості чітко зазначений товар - "жерсть біла 820мм*670мм*0,18мм" та його кількість - "43989,00 кг", що відповідає повністю умовам Контракту, а також відомості про вартість ввезеного товару - "753829,18 грн., що еквівалентно вартості товару в доларах США.

Щодо вимоги відповідача надати виписку з бухгалтерської документації відповідно до Рішення про коригування митної вартості, то згідно з частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України подання бухгалтерської документації у всіх випадках, передбачених вказаною статтею, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою за її наявності. Відтак, неподання позивачем витребуваної виписки з бухгалтерської документації не звільняє відповідача від обов'язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей та документів, наданих позивачем.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідачем при прийнятті рішення використана митна декларація № 1100010000/2015/005222 від 30.07.2015 р., за якою митна вартість товару вже була скоригована за 3 методом визначення митної вартості (а.с.105), що підтверджує протиправність прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Таким чином, донараховані суми платежів мита та податку на додану вартість є безпідставними, необґрунтованими та нарахованими з порушенням законодавства України.

Апеляційна скарга не містить заперечень щодо позовної вимоги про стягнення витрат з відповідача на правову допомогу у розмірі 6457,35 грн.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості № 500060702/2016/000056/2 та картки відмови № 500060702/2016/00035 від 12 березня 2016 року.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онисс" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, стягнення витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з отриманням грошової експертизи вартості товару - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Н.В. Вербицька