Постанова № 64831147, 08.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р. Справа№ 911/3237/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кулакевича А.А. за довіреністю від 31.01.2017;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016

у справі № 911/3237/16 (суддя Р.М. Колесник)

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Комбінат комунальних послуг с. Білогородка"

про стягнення 187537,74 гривень

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі №911/3237/16 провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2016, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі №911/3237/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.02.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у зв'язку із перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/3237/16 колегію суддів у складі головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Андрієнко В.В. та КропивноїЛ.В.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просив залишити ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи.

Колегія суддів клопотання задовольнила, строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 01.02.2017 оголошено перерву до 08.02.2017.

В судове засідання 08.02.2017 з'явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники позивача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства "Комбінат комунальних послуг с. Білогородка" про стягнення 187537,74 гривень, з яких: 4655,58 гривень 3% річних, 85673,52 гривень пеня, 97208,64 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014 №2071/15-БО-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі №911/3237/16 провадження у справі припинено.

З огляду на приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та обставини справи, а саме, наявність спору між сторонами на дату звернення позивача до суду з цим позовом, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Перелік підстав для припинення провадження у справі, що передбачений ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю виключають можливість судочинства. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді. Суд за наявності викладених у Господарському процесуальному кодексі України підстав зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

При цьому необхідно зазначити, що відсутність предмету спору має місце, зокрема, у випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

В обґрунтування наявності підстав, які свідчать про врегулювання між сторонами спору, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилається на ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач є особою, щодо якої не можуть застосовуватися загальні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК Уркаїни) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) в частині нарахування відповідних санкцій, а позивач не може вважатися особою чиє право на своєчасне отримання плати за природний газ може бути відновлено у спосіб пред'явлення вимог про стягнення санкцій.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що спор між позивачем та відповідачем щодо вимог про стягнення штрафних санкцій фактично не існує, адже його врегульовано зазначеним законом у спосіб припинення права на їх нарахування чи у спосіб проведення їх списання.

Відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Законодавство встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмету спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

Однак, матеріали справи не містять ані належних і допустимих доказів на підтвердження врегулювання сторонами спору після звернення позивача з позовом до Господарського суду Київської області, ані доказів припинення існування предмета спору саме під час розгляду справи у суді першої інстанції, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для застосування п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України та припинення провадження у справі.

На думку колегії суддів спір необхідно було розглянути по суті, а не припиняти провадження.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до положень ч.4 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування ухвали Господарського суду Київської області від 14.12.2016.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі №911/3237/16 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі №911/3237/16 скасувати.

3. Матеріали №911/3237/16 повернути до Господарського суду міста Київської області для розгляду справи по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

В.В. Андрієнко