Рішення № 64830552, 13.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017№910/23546/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Грабовської А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/23546/16

за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр», м. Київ,

про стягнення 11 022 480 грн.,

за участю представників:

позивача - Ігнатенка В.І. (довіреність від 22.12.2016 №01-19177/08);

відповідача - Лозінської Л.В. (довіреність від 27.01.2017 №б/н);

Цілик А.В. (довіреність від 05.01.2017 №б/н).

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - Служба) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» (далі - Товариство): 1 054 620 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання за договором від 29.09.2015 №21-6/11 про закупівлю «Автомобілів спеціальної призначеності (пожежно-рятувальних автомобілів на базі шасі 4*4, ємністю для води від 4 до 5 тонн)», код 29.10.5, згідно з ДК 016-2010 - за державні кошти (лот №2) (далі - Договір); 2 835 000 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів; 1 054 620 грн. пені за користування коштами у разі несвоєчасної поставки автомобілів; 2 109 240 грн. пені за прострочення поставки автомобілів; 3 969 000 грн. штрафу за прострочення поставки більше ніж на 30 днів, а всього 11 022 480 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі.

Відповідач 30.01.2017 подав суду відзив на позовну заяву, а 10.02.2017 - додаткові пояснення , в яких вказав таке:

- сторонами у Договорі не було погоджено чіткої дати виконання позивачем обов'язку з внесення 100% передоплати за автомобілі, а відтак до правовідносин сторін підлягає застосуванню частина друга статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); листом від 07.10.2015 №513 Товариством було повідомлено позивача про те, що виготовлення та поставка автомобілів потребує значного часу, в зв'язку з чим вказувало на необхідність внесення всієї суми Договору (100% передоплати) до 10.10.2015, в іншому ж випадку поставка автомобілів буде здійснена протягом 90-120 днів з моменту надходження всієї суми коштів; в силу приписів пункту 2.2 Договору та статей 530 і 693 ЦК України позивач був зобов'язаний здійснити 100% попередню оплату автомобілів до 14.10.2015; однак, як вказує сам позивач в позовній заяві, кошти у розмірі 100% попередньої оплати за автомобілі надійшли на рахунок Товариства лише 30.12.2015; таким чином, має місце прострочення позивачем виконання обов'язку з внесення попередньої оплати за поставку автомобілів з 15.10.215 по 30.12.2015 (76 днів);

- після внесення позивачем 30.12.2015 остаточної оплати за Договором Товариством було розпочато підготовку і поставку автомобілів та виконано в повному обсязі своє зобов'язання 08.02.2016 (тобто через 39 днів після внесення 100% передоплати);

- з моменту отримання всієї суми коштів Товариством, не зважаючи на святкові дні, погодні умови та форс-мажори було здійснено всіх залежних від відповідача заходів з метою якнайшвидшого виконання умов Договору щодо поставки автомобілів, що в силу приписів статей 614 і 617 ЦК України та 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань;

- подвійне нарахування позивачем пені та штрафу за прострочення поставки автомобілів (одних видів відповідальності за одне й те саме правопорушення) не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, а тому заявлена позивачем до стягнення пеня за прострочення поставки автомобілів у сумі 2 109 240 грн. та штраф за прострочення виконання зобов'язання з поставки автомобілів понад 30 днів у сумі 3 969 000 грн., нарахованих на підставі частини другої статті 231 ГК України, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач 13.02.2017 подав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що:

- пунктом 2.2 Договору визначено, зокрема, що замовник, керуючись вимогами абзацу другого підпункту 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 100% від загальної суми Договору, що становить 56 700 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 000 грн., по мірі надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Служби;

- відповідно до умов додаткової угоди від 30.12.2015 №21-9/22 пункт 2.2 Договору було викладено у новій редакції, та, зокрема, передбачено, що попередня оплата має бути здійснена Службою не пізніше 30.12.2015;

- згідно з умовами Договору здійснення попередньої оплати Службою здійснювалось з урахуванням настання «цієї події» (у розумінні статті 530 ЦК України) по мірі надходження коштів на реєстраційний рахунок ДСНС України з Державного бюджету

- безпідставними є посилання відповідача на необхідність Служби здійснювати попередню оплату за вимогою Товариства, оскільки це не відповідає умовам Договору, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності;

- відповідач не навів суду належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для «зупинення виконання», а Служба зі свого боку стверджує про відсутність порушень у позивача під час виконання умов Договору, у тому числі й стосовно дотримання порядку і строків здійснення попередньої оплати;

- Служба вважає зазначене представником відповідача «зупинення виконання» нічим іншим, як спробою виправдати неналежне виконання умов договору з боку Товариства;

- відповідач у своїх запереченнях посилається на форс-мажорні обставини, погодні умови та інші обставини, що, на його думку, мають бути підставою для звільнення його від відповідальності за Договором, однак належних та допустимих доказів виникнення обставин непереборної сили не наводить;

- листом від 29.01.2016 №50 Товариство поінформувало Службу про неможливість виконати умови Договору у встановлені строки, однак підтвердження виникнення обставин непереборної сили не було надано;

- передбачені пунктом 8.4 Договору проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2017 підтримав доводи, викладені у додаткових поясненнях, поданих суду 13.02.2017 у письмовому вигляді, позовні вимоги підтримав у поновму обсязі.

Представники відповідача підтримали доводи, викладені у додаткових поясненнях, поданих суду 10.02.2017 у письмовому вигляді, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.09.2015 Службою (замовник) і Товариством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити у власність замовнику автомобілі спеціальної призначеності (пожежно-рятувальних автомобілів на базі шасі 4*4, ємністю для води від 4 до 5 тонн)», код 29.10.5, згідно з ДК 016-2010 - за державні кошти (лот №2) (далі - продукція) в кількості та комплектації згідно з специфікацією (додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- замовник забезпечує приймання та оплату продукції в кількості та за цінами відповідно до специфікації (додаток №1) (пункт 1.2 Договору);

- ціна Договору становить 56 700 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 000 грн., за цінами відповідно до пропозиції та специфікації з врахуванням транспортних витрат та вартості розвантажувальних робіт (додаток №1) (пункт 2.1 Договору);

- замовник керуючись вимогами абзацу другого підпункту 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 100% від загальної суми Договору, що становить 56 700 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 000 грн., по мірі надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Служби (пункт 2.2 Договору);

- продукція повинна бути поставлена замовнику в термін до 25.12.2015 (пункт 3.3 Договору);

- правом постачальника є отримувати оплату за продукцію в порядку, передбаченому Договором (пункт 7.1 Договору);

- обов'язком постачальника є своєчасно передати продукцію у власність замовнику разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах Договору (пункт 7.2 Договору);

- правом замовника є отримувати продукцію належної якості відповідно до умов Договору (пункт 7.3 Договору);

- обов'язком замовника є забезпечити прийняття продукції на умовах Договору; оплатити вартість продукції в порядку, передбаченому Договором (пункт 7.4 Договору);

- за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,05% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 5% від вартості непоставленої продукції (пункт 8.2 Договору);

- за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,05% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі товару або повернення суми попередньої плати (пункт 8.4 Договору);

- форс-мажорними обставинами визначаються обставини війни, воєнні дії, диверсії, міжнародні санкції, пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха (пункт 9.2 Договору);

- сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань, про настання, передбачувальний термін дії і припинення зазначених обставин зобов'язана негайно, однак не пізніше 10 календарних днів з моменту їхнього настання і припинення, у письмовій формі повідомити іншу сторону; факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (пункт 9.3 Договору);

- неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку зазначену обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання (пункт 9.4 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі України і діє до повного його виконання, але не пізніше 31.12.2015 (пункт 11.1 Договору).

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позов мотивовано тим, що: відповідачем порушено строки виконання зобов'язань з поставки автомобілів на понад 30 днів.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 08.10.2015 Службою було перераховано відповідачу 45 360 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.10.2015 №2.

Позивач листом від 28.12.2015 №03-19185/211 вимагав Товариство терміново здійснити поставку продукції, передбаченої умовами Договору.

30.12.2015 Службою (замовник) і Товариством (постачальник) укладено додаткову угоду №21-09/22 до Договору (далі - Додаткова угода), якою внесено зімни до пунктів 2.2 і 3.3 Договору, а саме:

- замовник, керуючись вимогами абзацу другого підпункту 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 100% від загальної суми Договору, що становить 56 700 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 000 грн., по мірі надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Служби, але не пізніше 31.12.2015 (пункт 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди);

- продукція повинна бути поставлена замовнику в термін до 31.12.2015 (пункт 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди).

Службою 30.12.2015 перераховано відповідачу 11 340 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.12.2015 №8.

Листом від 15.01.2016 №24 відповідач повідомив Службу про готовність до передачі 5 пожежних автомобілів 20.01.2016.

Товариство листом від 19.01.2016 №33 інформувало Службу про те, що в зв'язку із погіршенням погодних умов (сильний сніг, перемети, відсутність очищення доріг) відповідач не має змоги поставити 20.01.2016 5 пожежних автомобілів, оскільки дані пожежні автомобілі знаходяться на заводі виробника за 200 км від місця поставки, та гарантувало поставку автотехніки при покращенні дорожньої обстановки в найкоротший термін, про що додатково буде повідомлено Служби письмово.

Позивач листом від 29.01.2016 №03-1221/211 вимагав Товариство терміново здійснити поставку продукції, передбаченої умовами Договору.

Товариство листом від 29.01.2016 №50 повідомило, що: відповідачем на виконання умов Договору були виготовлені та укомплектовані автомобілі спеціального призначення; в результаті проведених робіт в процесі приймально-здавальних випробувань фахівцями служб контролю якості ВАТ «МАЗ» - керуюча компанія холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» виявлені невідповідності, які виявились наслідком прихованого браку матеріалів, що поставляються на підприємство з РФ, що може позначитися на зниженні ресурсу розподільчої коробки; у зв'язку з викладеним ВАТ «МАЗ» - керуюча компанія холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» прийнято рішення про відкликання 15 од. автомобілів МАЗ-530905-3215-043 для доопрацювання за свій рахунок; даний факт Товариство вважає форс-мажором і не прогнозованою подією у зв'язку з разовою бракованою партією поставленого матеріалу; на даний час технічні служби розробляють заходи щодо усунення виявлених недоліків і будуть прийняті негайні заходи, які забезпечать високу якість розподільчих коробок автомобілів МАЗ-530905-3215-043, у рамках контракту від 15.10.2015 №2378/158-03-15 у термін до 08.02.2016.

Листом від 29.01.2016 №52 Товариство повідомило Службу про готовність поставки п'яти пожежних машин 02.02.2016, а листом від 01.02.2016 №55 - про готовність поставки п'яти пожежних машин 04.02.2016.

Згідно з видатковою накладною від 05.02.2016 №РН-0000085 Товариство поставило 05.02.2016 Службі 9 автомобілів вартістю 34 020 000грн., а 08.02.2016 відповідно до видаткової накладної від 08.02.2016 №РН-0000123 - 6 автомобілів вартістю 22 680 000 грн.

Претензією від 16.02.2016 №01-2116/08 Служба вимагала від Товариства сплатити: 1 054 620 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання; 2 835 000 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів; 1 054 620 грн. пені за користування коштами у разі несвоєчасної поставки автомобілів; 2 109 240 грн. пені за прострочення поставки автомобілів; 3 969 000 грн. штрафу за прострочення поставки більше ніж на 30 днів.

Товариство листом від 18.03.2016 №147 просило Службу надіслати всі документи, які стосуються поставки.

Служба листом від 05.04.2016 №03-4787/08 надіслала Товариству документи.

Товариство листом від 10.05.2016 №240 повідомило Службу, що відповідач не зміг у повному обсязі виконати свої зобов'язання за Договором з незалежних від Товариства причин, а саме: затримка зі сторони Служби 100% попередньої оплати, яка в подальшому спричинила затримку передачі автомобілів; підписання Додаткової угоди на завідомо невигідних для Товариства умовах, оскільки на момент підписання вказаної угоди умови Договору вже були порушені не з вини Товариства; додаткової заміни ліхтарів групових з тримачем та зарядним пристроєм без збільшення вартості продукції (в процесі поставки), яка була узгоджена зі Службою, що підтверджується листом від 05.02.2016 №03/1642/211; протягом всього січня 2016 року значно погіршились погодні умови на дорогах України (снігові замети), що спричинило до обмеження в русі транспорту; Товариство, виконуючи свої обов'язки за Договором, після фактичного отримання коштів лише 31.12.2016, фізично не міг поставити авто техніку раніше 11.01.2016 відповідно до умов Договору; відповідач просив позивача відкликати претензію від 16.02.2016 №01-2116/08.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем згідно з видатковими накладними від 05.02.2016 №РН-0000085 і від 08.02.2016 №РН-0000123 з порушенням строку поставки було поставлено позивачу 15 автомобілів.

Що ж до доводів відповідача стосовно того, що відповідач не мав можливості вчасно здійснити поставку продукції з огляду на те, що позивачем було здійснено попередню оплату з простроченням строку, визначеного пунктом 2.2 Договору, то слід зазначити таке:

- пунктом 2.2 Договору встановлено, що замовник здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 100% від загальної суми Договору, що становить 56 700 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 000 грн., по мірі надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Служби;

- відповідно до пункту 3.3 Договору продукція повинна бути поставлена замовнику в термін до 25.12.2015;

- платіжним дорученням від 08.10.2015 №2 Служба сплатила відповідачу 45 360 000 грн.;

- Додатковою угодою до пункту 2.2 Договору внесено зміни, згідно з якими Служба мала здійснити 100% попередньої оплати по мірі надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Служби, але не пізніше 31.12.2015;

- 30.12.2015 позивачем сплачено відповідачу 11 340 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.12.2015 №8;

- Додатковою угодою до пункту 3.3 Договору внесено зміни, відповідно до яких відповідач мав поставити позивачу продукцію до 31.12.2015,

таким чином, позивачем було належним чином виконано умови Договору, а тому доводи відповідача є безпідставними.

Посиланням ж відповідача на погодні умови як на форс-мажорну підставу є необґрунтованими і непідтвердженими належними доказами.

Згідно з частинами першою і другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в частині третій статті 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у частині першій статті 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Таким чином, пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 24.03.2009 у справі №8/411/08.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 054 620 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання за Договором розраховуючи вказану суму таким чином: ((34 020 000 грн. х 0,05%) х 36 днів) + ((22 680 000 грн. х 0,05%) х 39 днів) = 1 054 620 грн.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми пені і період її нарахування та встановлено, що він неправильний.

Так, відповідно до частини другої статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною другою статті 252 ЦК України встановлено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною першою статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, оскільки відповідачем було поставлено продукцію 05.02.2016 і 08.02.2016, то позивачем не правомірно включно до розрахунку пені дні фактичного отримання товару.

Таким чином, за перерахунком суду сума пені і періоди її нарахування становлять:

з 01.01.2016 (оскільки 31.12.2015 останній день поставки відповідачем автомобілів за Договором) по 04.02.2016 (оскільки 05.02.2016 автомобілі було поставлено позивачу; нарахованої на 34 020 000 грн.) - 595 350 грн. (0,05% за умовами Договору);

з 01.01.2016 по 07.02.2016 (оскільки 08.02.2016 автомобілі було поставлено позивачу; нарахованої на 22 680 000 грн.) - 430 920 грн. (0,05% за умовами Договору).

Отже, стягненню з відповідача підлягає 1 026 270 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання за Договором; у стягненні решти суми (28 350 грн.) пені слід відмовити.

Крім суми пені за порушення строків виконання зобов'язання за Договором позивач просить стягнути з відповідача 2 835 000 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Так, відповідачем було прострочено поставку 9 автомобілів (видаткова накладна від 05.02.2016 №РН-0000085) на 36 днів, а 6 автомобілів (видаткова накладна від 08.02.2016 №РН-0000123) на 39 днів.

Отже, відповідачем було прострочено виконання зобов'язань за Договором понад 30 днів.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 5% штрафу та встановлено, що такий розрахунок правильний.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем прострочено поставку продукції, стягненню з відповідача підлягає 2 835 000 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Що ж до стягнення 1 054 620 грн. пені за користування коштами у разі несвоєчасної поставки автомобілів, то слід зазначити таке.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,05% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі товару або повернення суми попередньої плати.

Згідно з частинами другою і третьою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, позивачем невірно визначена правова природа грошових коштів у сумі 1 054 620 грн.

Вказана сума фактично є процентами за користування чужими грошовими коштами, а не пенею.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 1 054 620 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за такі періоди:

з 01.01.2016 по 05.02.2016 (нарахованих на 34 020 000 грн. - вартість автомобілів, поставлених 05.02.2016) - 612 360 грн.;

з 01.01.2016 по 08.02.2016 (нарахованих на 22 680 000 грн. - вартість автомобілів, поставлених 08.02.2016) - 442 260 грн.

Судом перевірено розрахунок суми процентів за користування чужими грошовими коштами і періоди їх нарахування та встановлено, що вони правильні, а тому стягненню з відповідача підлягає 1 054 620 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стосовно ж вимог позивача про стягнення з відповідача 2 109 240 грн. пені за прострочення поставки автомобілів і 3 969 000 грн. штрафу за прострочення такої поставки більше ніж на 30 днів, нарахованих згідно із статтею 231 ГК України, то суд відмовляє в задоволенні вказаних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, пунктом 8.2 Договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання, постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,05% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 5% від вартості непоставленої продукції.

Разом з тим, судом частково задоволено вимоги позивача щодо стягнення сум пені і штрафу за порушення строків виконання зобов'язання.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача сум пені і штрафу за прострочення поставки автомобілів, позивач фактично викладає ті ж самі вимоги, які частково задоволені судом, але іншими словами.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 2 109 240 грн. пені і 3 969 000 грн. штрафу за прострочення поставки автомобілів.

Що ж до заяви відповідача, в якій Товариство просить суд вийти за межі позовних вимог і зменшити на 90% розмір неустойки (штрафу, пені), заявлений позивачем до стягнення, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаної заяви у зв'язку з тим, що:

- зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є виключним правом суду, наданим йому пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України;

- обставини, на які посилається відповідач, вказуючи на їх поважність, та які, на його думку, стали причиною неналежного виконання зобов'язань, не є підставами для звільнення його від відповідальності та за своєю правовою природою входять до ризиків здійснення господарської діяльності.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8; ідентифікаційний код 21457519) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 55; ідентифікаційний код 38516849): 1 026 270 (один мільйон двадцять шість тисяч двісті сімдесят) грн. пені; 2 835 000 (два мільйони вісімсот тридцять п'ять тисяч) грн. штрафу; 1 054 620 (один мільйон п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять) грн. процентів за користування чужими грошовими коштами і 73 738 (сімдесят три тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 35 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.2017.

Суддя О. Марченко