Постанова № 64830426, 16.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р. Справа № 917/1578/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 19.12.2016р. №34;

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації, Полтавська область, м. Глобине, (вх.№247 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2016р. у справі №917/1578/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ", м. Полтава,

до відповідача: Відділу освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації, Полтавська область, м. Глобине,

про стягнення 74 912,55грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2016р. у справі №917/1578/16 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Відділу освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" пеню у розмірі 33 014,79грн., 3% річних у сумі 2 420,89грн., інфляційні у розмірі 34 430,95 грн. та 1 285,18 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду з посиланням на положення статей 526, 530, 549, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, мотивовано тим, що у звязку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе договірних зобовязань щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором на постачання природного газу № 45б-З/Б від 01.03.2016р., позивачем правомірно було заявлено до стягнення пеню у розмірі 34 916,26грн., 3% річних у сумі 2 565,34грн., та інфляційних у розмірі 37 430,95грн. за період з квітня по травень 2016року, проте перевіривши наданий позивачем розрахунок, місцевими господарським судом було встановлено, що при здійсненні розрахунку штрафних санкцій позивачем не було враховано проплат здійснених відповідачем 26.04.2016р., у звязку з чим, в частині стягнення пені у розмірі 1 901,47грн., 3% річних у сумі 144,45грн. та 3 000,00грн. інфляційних було відмовлено.

Відділ освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2016р. у справі №917/1578/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на відсутність вини в простроченні виконання зобовязання за договором на постачання природного газу № 45б-З/Б від 01.03.2016р. щодо своєчасної оплати за спожитий природний газ, у звязку з тим, що відповідно до наказу Державної казначейської служби України від 29.04.2013р. № 68 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо переліку підтверджених документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів" (КЕКВ, КККБ 2274), документами, які надаються на стадії реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань по оплаті природного газу є: при отриманні товарів, робіт, послуг - договір, рахунок-фактура, акт наданих послуг/виконаних робіт, проте рахунок-фактуру № ЗБ 000009460 від 15.04.2016р. про сплату 571 513,58 грн. за березень 2016 року позивачем було надано лише 15.04.2016р., а рахунок-фактуру за квітень 2016 року позивач взагалі не надавав і оплата здійснювалася на підставі акту звірки № 467 від 13.05.2016р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 16.02.2017р.

09.02.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх.№1484).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 16.02.2017р. представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення від 08.12.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, представник позивача не заперечив проти задоволення клопотання апелянта про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (надалі - постачальник) та Відділом освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації (надалі - споживач) було укладено договір на постачання природного газу № 45б-З/Б (надалі договір) (т. 1 а.с.16-20), за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (пункту 1.1. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу впродовж березня- квітня 2016р. природний газ на загальну суму 1 066 914,80грн., а саме:

- в березні 2016 року в об'ємі 139,023 тис. куб. м. на загальну суму 1 055 31,36грн.;

- в квітні 2016 року в об'ємі 1,535 тис. куб. м. на загальну суму 11 316,44грн.;

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань щодо постачання природного газу відповідачу та його отримання останнім підтверджується підписаними двома сторонами без зауважень актами прийому-передачі від 31.03.2016р. №ЗБВІ-000286, від 30.04.2016р. №ЗБВІ-002215 (т. 1 а.с.21-22).

Відповідно до пунктів 3.7. та 3.7.1 договору, розрахунковим періодом за договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку: щомісячної 100% поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку до договору протягом місяця поставки природного газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.10. договору сторони погодили, що за підсумками розрахункового періоду, споживач до 5 числа місяця наступного за розрахунковим зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог чинного законодавства України.

На підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГРМ/ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником постачальника.

Підпунктом 4.2.3. пункту 4.2. встановлено обов'язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу, згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з 01.01.2016р. та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (пункт 11.1. договору).

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов договору було проведено оплату вартості отриманого ним природного газу з порушенням строків, визначених пунктом 3.7 договору, а саме:

-за обєм спожитого природного газу, спожитого у березні 2016року з остаточним терміном оплати 07.04.2016р., відповідач повністю розрахувався лише 19.05.2016р., чим допустив прострочення платежу на 41 день;

-за обєм спожитого природного газу, спожитого у квітні 2016року відповідач повністю розрахувався 19.05.2016року.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе обовязків щодо своєчасного розрахунку за спожитий природний газ, 03.10.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (т.1 а.с.2-26, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.12.2016р. т.1 а.с.65), про стягнення з Відділу освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації пені у розмірі 34 916,26грн., 3% річних у сумі 2 565,34грн., та інфляційних у розмірі 37 430,95грн. за період з квітня по травень 2016року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2016р. у справі №917/1578/16 позов задоволено частково; стягнуто з Відділу освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" пеню у розмірі 33 014,79грн., 3% річних у сумі 2 420,89грн., інфляційні у розмірі 34 430,95 грн. та 1 285,18 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязок.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до приписів статей 526 та 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт з посиланням на положення частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України та на Наказ Державної казначейської служби України від 29.04.2013р. № 68 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо переліку підтверджених документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів" (КЕКВ, КККБ 2274), відповідно до якого документами, які надаються на стадії реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань по оплаті природного газу є: при отриманні товарів, робіт, послуг - договір, рахунок-фактура, акт наданих послуг/виконаних робіт, вказує на відсутність вини в простроченні виконання зобовязання щодо своєчасної оплати за спожитий природний газ, оскільки рахунок-фактуру № ЗБ 000009460 від 15.04.2016р. про сплату 571 513,58 грн. за березень 2016 року позивачем було надано лише 15.04.2016р., а рахунок-фактуру за квітень 2016 року позивач взагалі не надавав і оплата здійснювалася на підставі акту звірки № 467 від 13.05.2016р.

Як було зазначено вище, відповідно до пунктів 3.7. та 3.7.1 договору, розрахунковим періодом за договором є відповідний розрахунковий місяць, розрахунки споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку:

щомісячної 100% поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку до Договору протягом місяця поставки природного газу; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Договором встановлено, що у відповідача виникає обовязок по сплаті саме у певні строки - щомісячної 100% поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку до Договору протягом місяця поставки природного газу; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Колегія суддів також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України у справі №37/405|3-390к09 від 29.09.2009р., відповідно до якої рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку сплатити надані послуги.

Судова колегія також зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору не було встановлено обов'язку відповідача здійснювати оплату лише після виставлення рахунків - фактур на оплату спожитого природного газу.

Отже, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобовязання є обовязковими для виконання сторонами у порядку та строк, визначений договором.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами договору, виходячи з факту підписання сторонами актів прийому-передачі природного газу № ЗБВІ-000286 від 31.03.2016р. та № ЗБВІ-002215 від 30.04.2016р. (а.с.21-22), які підписані обома сторонами, остаточний розрахунок мало бути здійснено у відповідності до умов договору не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до приписів статті 617 Цивільного кодексу України та частини другої статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені апелянтом обставини не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та відповідно скасування оскаржуваного рішення.

Судова колегія також зазначає, що відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Як було зазначено вище, пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книга 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 6 червня 2012р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011р. у справі № 6-38цс11).

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за поставлений газ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2 420,89грн. за період з 08.04.2016р. по 18.05.2016р., інфляційних у розмірі 34 430,95грн. за період з квітня по травень 2016року та пені у розмірі 33 014,79грн. за період з 08.04.2016р. по 18.05.2016р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2016р. у справі №917/1578/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2016р. у справі №917/1578/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20 "лютого" 2017р. (18,19 "лютого" 2017р. вихідні дні).

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Шутенко І.А.