Постанова № 64830423, 09.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2017 р. Справа№ 910/4232/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Багнюк І.В.,

від відповідача - Мединський М.М.,

від третьої особи - Цуконова С.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016р.

по справі №910/4232/15-г (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»

до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

про стягнення 15 944 408,00 доларів США, що еквівалентно 415 350 227,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2016р., новий розгляд, у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду скаргу із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016р. у справі №910/4232/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р. відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням №09-52/5598/16 від 18.10.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 18.10.2016р., в зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. який не є головуючим суддею, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Дідиченко М.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016р. по справі №910/4232/15-г прийнято до провадження у визначеному складі суду.

08.12.2016р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Розпорядженням №09-52/6491/16 від 15.12.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 15.12.2016р., в зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016р. по справі №910/4232/15-г прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

15.12.2016р. та 19.01.2017р. у судових засіданнях оголошувалась перерва.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

ПАТ «Дельта Банк» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.

ТОВ «Вердикт Фінанс» надавались письмові пояснення до апеляційної скарги та клопотання про долучення документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017р. залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» заявлено клопотання про долучення нових доказів: належним чином завірена копія переклад Угоди про співробітництво від 25.07.2012р., укладеної між ПАТ «Дельта Банк», Інвестохілз Ентерпрайзес Лтд та НПЛ ФАЙНЕС ЛТД, належним чином завірена копія перекладу декларації про сумісний розподіл від 22.04.2013р. (повідомлення про розподіл розміру сукупної ціни депозитний сертифікатів), належним чином завірена копія перекладу листа Інвестохілз Ентерпрайзес Лтд. від 19.12.2016р., належним чином завірена копія перекладу листа Інвестохілз Ентерпрайзес Лтд. від 16.01.2017р.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» визначено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У клопотанні про долучення доказів заявник не обґрунтував поважності причин неподання їх до суду першої інстанції.

В заяві про відновлення строку на апеляційне оскарження, на яку посилається апелянт йдеться про те, що колишній юрисконсульт не передала документи по даній справі, в результаті чого позивач не був обізнаний про час та місце розгляду справи. Проте з такими доводами суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки тягар доказування Законом покладено на позивача. Підставою даного спору є укладений між сторонами договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012р., в якому є посилання на угоду про співробітництво, а тому твердження заявника про те, що необхідність досліджувати зазначену угоду виникла лише у Вищому господарському суді України апеляційним господарським судом оцінюється критично, оскільки це протирічить вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.07.2012р. між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною, за умовами якого продавець та публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», (надалі - «УкрСиббанк») уклали 08.12.2011 р. договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (далі - «договір з УкрСиббанком»), відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» продав (відступив), а ПАТ «Дельта Банк» придбало права вимоги за кредитами. За умови надання повідомлення про припинення (як цей термін визначено нижче) (далі - «обставина»), продавець повинен буде продати (відступити), а покупець має придбати (прийняти) 10% сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем за договором з ПАТ «УкрСиббанк», які мають бути визначені в Додатку І до цього договору (як цей Додаток І може бути змінений або замінений за згодою сторін час від часу для ідентифікації тих прав вимоги за кредитами, які на відповідний час складають 10% сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем за договором з ПАТ «УкрСиббанк») (далі - «10% Активів»), за плату та на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно Преамбули договору 10% активів - це 10% сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем (ПАТ «Дельта Банк») за договором з «УкрСиббанком», які визначені в Додатку 1 до цього договору.

Згідно визначення «Повідомлення про припинення», що міститься у розділі І договору, - це повідомлення про припинення, що надається покупцем продавцю у випадках, визначених в Угоді про Співробітництво.

Згідно розділу І договору «Угода про Співробітництво» - означає угоду про співробітництво від 25.07.2012р., укладену між продавцем, Інвестохіллз Ентерпрайсиз Лтд. та НЛП ФАЙНЕНС ЛТД.

Відповідно до пп. (а) п.2.2 договору, сторони погоджуються, що зобов'язання передати 10% активів та зобов'язання покупця сплатити за 10% активів продавцю в порядку, визначеному в цьому договорі (зокрема статті 2.4 та статті 3 цього договору) (далі - «відкладені зобов'язання»), стають такими, що підлягають обов'язковому виконанню за умови отримання продавцем від покупця повідомлення про припинення та підлягають виконанню протягом 10 робочих днів з дати отримання продавцем такого повідомлення про припинення. У випадку, якщо покупцем було подано більше, ніж одне повідомлення про припинення, строк виконання відкладених зобов'язань починається з дати отримання продавцем першого повідомлення про припинення.

Згідно п.п. (b) п. 2.2 договору у випадку необґрунтованої відмови продавця виконати свої зобов'язання щодо продажу (відступлення) 10% активів на користь покупця в порядку та строки, передбачені договором та за умови належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, продавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої відмови має відшкодувати покупцю 20,50% (двадцять цілих п'ятдесят сотих відсотка) фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за тими правами вимоги за кредитами, щодо яких продавець порушив своє зобов'язання щодо продажу (відступлення), на банківський рахунок покупця, зазначений ним у відповідному письмовому повідомленні продавцю, наданому із посиланням на цей пункт 2.2 (b) договору.

Згідно п.п. (b) п. 2.3. договору відразу після отримання повідомлення про припинення продавець та покупець добросовісно узгодять додаткові права вимоги за кредитами, що повинні бути відступлені покупцю, таким чином, щоб сукупна непогашена основна сума, нараховані та непогашені проценти та комісійні за всіма правами вимоги за кредитами, що відступаються за цим договором покупцю, дорівнювали 10 відсоткам від сукупної непогашеної та такої, що підлягає погашенню, основної суми, нарахованих, непогашених та таких, що підлягають погашенню, процентів та комісійних всіх прав вимоги за кредитами, які були відступлені продавцю відповідно до договору з Укрсиббанком та які на дату отримання повідомлення про припинення залишаються непогашеними та такими, що підлягають погашенню.

Відповідно до п.п. (b) п. 2.4 договору, продавець повинен виконати зобов'язання: передати права вимоги за кредитами покупцеві, що складають 10% активів; сторони повинні підписати акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами (з урахуванням задоволення будь-яких інших умов, що можуть бути узгоджені між сторонами у письмовій формі в тому числі викладених в цьому договорі), за умови:

(і) отримання продавцем від покупця повідомлення про припинення; та

(іі) (А) пред'явлення покупцем продавцю до погашення всієї кількості депозитних сертифікатів, які були отримані покупцем відповідно до договорів банківських вкладів з видачею ощадних (депозитних) сертифікатів на пред'явника, наведених в Додатку X до цього договору, та які станом на дату отримання продавцем повідомлення про припинення залишаються непогашеними та не були передані продавцю або його афілійованій особі.

За умовами підпункту (ііі) п. 3 договору, незважаючи на інші положення цієї статті 3, покупець має право шляхом надання письмового повідомлення продавцю щонайменше за 5 робочих днів до дати закриття ініціювати обмін 10% активів, що є предметом продажу за цим договором, на депозитні сертифікати, які станом на дату закриття залишаються непогашеними та не були передані продавцю або його афілійованій особі як це передбачено Угодою про Співробітництво. У випадку отримання продавцем повідомлення про обмін, сторони зобов'язані не пізніше дати закриття здійснити обмін 10% активів, що є предметом продажу (відступлення) за цим договором, на депозитні сертифікати, які станом на дату закриття залишаються непогашеними та не були передані продавцю або його афілійованій особі як це передбачено Угодою про Співробітництво.

18.12.2014р. позивач направив відповідачу повідомлення про припинення, яке зареєстроване відповідачем 19.12.2014р. за вхід. №21964 з наступної причини: - покупець депозитних сертифікатів не сплатив 20.07.2014р. та 20.10.2014р. суми загальної ціни продажу ДС, що підлягає сплаті за договором купівлі-продажу інвестора та договором купівлі-продажу ІХ, та такий платіж не був здійснений протягом 3 робочих днів з відповідної дати розподілу.

18.02.2015р. позивачем пред'явлено до погашення депозитні сертифікати №Д-27717/29 - Д-27717/143, які отримані покупцем (позивачем) відповідно до договорів банківських вкладів з видачею ощадних сертифікатів на пред'явника, які станом на дату отримання продавцем (відповідачем) не були передані продавцю, або його афілійованій особі.

Листом від 16.02.2015р., отриманим відповідачем 17.02.2015р. за вхідним №3794, позивач повідомив відповідача про порушення зобов'язань та необхідність виконати п.п. (b) п. 2.2 договору, у зв'язку з чим просив перерахувати 15 944 408,00 доларів США, що еквівалентно 415 350 227,00 грн. та складає 20,50 % фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за правами вимоги за кредитами.

ТОВ «Вердикт Фінанс» не надав суду першої інстанції для дослідження Угоду про Співробітництво, чим порушив ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки тягар доказування Законом покладено на позивача.

Позивач в порушення умов договору купівлі-продажу пред'явило до погашення депозитні сертифікати пізніше ніж повідомлення про припинення, а саме 18.02.2015р.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами проводились узгодження додаткових прав вимоги за кредитами.

Розрахунок стягуваної суми документально не обґрунтований.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не наведено та не доведено належного виконання умов договору, передбачені (b) п. 2.4. договору.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів відмови продавця від виконання своїх зобов'язань щодо продажу (відступлення).

05.02.2015р. позивач звернувся до відповідача із повідомленням про обмін, що свідчить про відмову позивача від процедури купівлі прав вимоги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Постановою Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до п. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Після запровадження у банку тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому спеціальним Законом порядку, виключно в межах ліквідаційної процедури, з дотриманням принципу черговості.

Задоволення вимог кредитора поза межами ліквідаційної процедури є грубим порушенням принципу пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016р. у справі №910/4232/15-г.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2017р. у справі №910/4232/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/4232/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

М.Л. Яковлєв