Постанова № 64830402, 16.02.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р.Справа № 916/2505/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

(склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом про автоматичну зміну складу колегії суддів від 14.02.2017р.)

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод"

на рішення господарського суду Одеської області

від 01.11.2016 року

у справі № 916/2505/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод"

до відповідача: Державного підприємства "Укртранснафтопродукт"

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Одеський нафтопереробний завод" (далі ПАТ "Одеський нафтопереробний завод") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" (далі ДП "Укртранснафтопродукт") про зобовязання усунути перешкоди у користуванні рухомим та нерухомим майном, зокрема виробничими та іншими нежитловими приміщеннями, обладнанням та агрегатами (трубопроводи, нафтопроводи, резервуарний парк), що належить на праві приватної власності позивачу, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1 та 1/1.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що в рамках кримінального провадження судовими ухвалами Печерського районного суду м. Києва та Приморського районного суду м. Одеси було накладено арешт на земельну ділянку, все нерухоме і рухоме майно ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" та передано його на відповідальне зберігання та в оперативне управління державі в особі ДП "Укртранснафтопродукт". Таким чином, починаючи із 15.12.2015 року все нерухоме і рухоме майно ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" знаходиться у володінні та користуванні ДП "Укртранснафтопродукт" і посадові особи останнього не допускають до нього представників позивача у звязку із тим, що це майно є доказом у кримінальному провадженні. Посилаючись на те, що ДП "Укртранснафтопродукт" на зберігання та в управління майно не прийняло, так як до теперішнього часу конкретного переліку майна не складено, вартість майна не визначено, акт приймання передачі не було підписано і при цьому ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" фактично позбавлено права володіти та користуватись своїм майном, позивач на підставі ст. ст. 316, 317, 319, 320, 321 ЦК України просив задовольнити позов.

ДП "Укртранснафтопродукт" не визнало позов посилаючись на те, що ухвали Печерського районного суду м. Києва та Приморського районного суду м. Одеси про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на все нерухоме і рухоме майно ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" та передачу його на відповідальне зберігання і в оперативне управління державі в особі ДП "Укртранснафтопродукт" набрали законної сили і є чинними, а задоволення позову призведе до фактичного невиконання зазначених судових ухвал. Обставини порушення відповідачем прав позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги останнього, документально нічим не підтверджені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.11.2016 року (суддя Лепеха Г.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів недоведеності позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованим та відхилено заявлене представником позивача клопотання про залучення до матеріалів справи в якості додаткових доказів копій: витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, постанов Одеського окружного адміністративного суду і Одеського апеляційного адміністративного суду, листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з огляду на те, що по перше: всупереч вимогам ст. 101 ГПК України заявник ніяким чином не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а по друге: в порушення вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України зазначені світлокопії документів належним чином не засвідчені, що взагалі унеможливлює їх оцінку.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2014 року у справі № 757/9548/14-к задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління МВС України про арешт майна, в рамках кримінального провадження за № 12014160020000076 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2014р., накладено арешт на все нерухоме майно та земельну ділянку нафтопереробного заводу, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, та належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", заборонивши розпорядження, продаж та передачу майнових прав щодо всього нерухомого майна та земельної ділянки нафтопереробного заводу, який розташований за зазначеною адресою.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 року у справі № 522/23126/15-к задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області про передачу речових доказів на відповідальне зберігання, в рамках вищезазначеного кримінального провадження, надано дозвіл на передачу всього нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці нафтопереробного заводу, який розташований: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 та належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", на який накладено арешт ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2014 року, на відповідальне зберігання та оперативне управління Державі, в особі Державного підприємства "Укртранснафтопродукт", що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Зобовязано службових осіб ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" передати вищевказане нерухоме майно та земельну ділянку нафтопереробного заводу, а Державному підприємству "Укртранснафтопродукт" прийняти його зі складанням відповідних актів прийому передачі на відповідальне зберігання та оперативне управління у відповідності до чинного законодавства України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 року у справі № 522/23126/15-к задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області про арешт майна, по вищезазначеному кримінальному провадженню, накладено арешт на рухоме майно ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 року у справі №522/23126/15-к задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання, в рамках вищезазначеного кримінального провадження, передано все арештоване нерухоме та рухоме майно, належне ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", яке знаходиться на земельних ділянках розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, на відповідальне зберігання та в оперативне управління - Державі, в особі Державного підприємства "Укртранснафтопродукт", що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

На виконання вказаних судових ухвал від 13.11.2015р. та 05.02.2016р. за участю працівників правоохоронних органів та понятих 15.12.2015 року та 15.03.2016 року було складено два акти прийому передачі на відповідальне зберігання та оперативне управління, згідно з якими ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" передало, а ДП "Укртранснафтопродукт" прийняло на відповідальне зберігання та в оперативне управління все рухоме і нерухоме майно, що належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", та земельну ділянку, на якій воно розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1. Проте, присутні при складанні зазначених актів представники ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" від їх підписання відмовилися у присутності представників ДП "Укртранснафтопродукт", Національної поліції в Одеській області, засобів масової інформації та свідків.

ДП "Укртранснафтопродукт" листом від 15.12.2015р. № 01/1084 повідомило ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" про те, що починаючи з 10:00 години 15.12.2015 року приступає до виконання обовязків щодо відповідального зберігання та оперативного управління майном останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" до ДП "Укртранснафтопродукт" про усунення перешкод у користуванні рухомим та нерухомим майном, зокрема виробничими та іншими нежитловими приміщеннями, обладнанням та агрегатами (трубопроводи, нафтопроводи, резервуарний парк, тощо), що належить на праві приватної власності позивачу, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1 та 1/1. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст. ст. 316, 317, 319, 320, 321 ЦК України та мотивовані тим, що ДП "Укртранснафтопродукт" на зберігання та в управління майно не прийняло, так як до теперішнього часу конкретного переліку майна не складено, вартість майна не визначено, акт приймання передачі не було підписано і при цьому з 15.12.2015 року ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" фактично позбавлено права володіти та користуватись своїм майном.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що він не вбачає порушення прав або охоронюваних законом інтересів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" з боку ДП "Укртранснафтопродукт", у звязку з чим дійшов висновку, що позивач належним чином не довів обставини, на які посилається та не має правових підстав для задоволення вимог, тому позов задоволенню не підлягає.Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становище, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі, тощо.

За змістом ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників осіб, названих у ст. 1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому колегія суддів враховує, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати обєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, в силу вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов предявляється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт обєктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не повязані з позбавленням володіння майном.

Отже, позивачем, який зазначає, що він позбавлений права володіння належним йому майном, невірно обрано спосіб захисту права власності на таке майно, яке захищається шляхом предявлення віндикаційного позову до особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа спірним майном.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що як у позовній заяві, так і в усних поясненнях в засіданні суду позивач послідовно зазначає про те, що з 15.12.2015 року він фактично позбавлений права володіти та користуватись своїм майном, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні спірним майном, оскільки позивачем невірно обрано спосіб захисту права власності на таке майно.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судової о процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обовязок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач здійснює відповідальне зберігання та оперативне управління спірним майном на виконання вищевказаних судових ухвал, що набрали законної сили, які відповідно до ст. 115 ГПК України є обовязковими до виконання на всій території України, а належних доказів, які б свідчили про те, що саме відповідач протиправно перешкоджає позивачу належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного рішення місцевого суду.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 01 листопада 2016 року у справі № 916/2505/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_3