Постанова № 64830369, 16.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017справа № 908/1596/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3О , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю; ОСОБА_5 за довіреністю;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ на ухвалу Господарського судупро зміну порядку виконання рішення від 28.05.2015 Запорізької області від10.01.2017 у справі№ 908/1596/15-г (суддя Азізбекян Т.А.)за позовомДержавного підприємства "Енергоринок", м. Київ доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", м. Краматорськ, Донецька область простягнення сумиВ С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", м. Краматорськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 834 820 521, 49 грн., пені в сумі 51 066 306, 42 грн., штрафу в розмірі 604 961, 81 грн., інфляційних нарахувань в сумі 85 056 067, 64 грн. та 3% річних в розмірі 8 554 721, 61 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 834 820 521, 49 грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 85 056 067, 64 грн., суму 3 % річних у розмірі 8 554 721, 61 грн., суму пені у розмірі 25 533 153, 21 грн., суму штрафу у розмірі 302 480, 90 грн., суму судового збору у розмірі 73 080, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 у справі № 908/1596/15-г змінено в частині стягнення пені та штрафу на суми "5 106 630, 64 грн." та "60 496, 18 грн." відповідно. В іншій частині рішення залишено без змін.

Вказана вище постанова набрала законної сили з 26.08.2015, на підставі якої Господарським судом Запорізької області 10.09.2015 видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі № 908/1596/15-г (з урахуванням ухвали від 30.08.2016 в порядку ст.89 ГПК України) розстрочене виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 з липня 2016 року по травень 2017 року згідно із наведеним в ухвалі графіком.

Відповідач 28.12.2016 звернувся до суду з заявою б/н від 28.12.2016 про зміну способу виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 по справі № 908/1596/15-г шляхом розстрочення виконання рішення суду на залишок заборгованості у розмірі 933 671 517,56 грн. на 3 роки згідно графіку.

В обґрунтування цієї заяви відповідач посилався на наявність сукупності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме скрутне фінансове становище, яке ускладнюється тим, що основними споживачами на території Донецької області, де відповідач здійснює ліцензовану діяльність з постачання електричної енергії, є населення, шахти третьої групи, підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету.

Також заявник посилався на те, що здійснює всі заходи, направлені на забезпечення погашення заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію споживачами, у тому числі здійснювало роботу по стягненню в судовому порядку вказаної заборгованості і по забезпеченню примусового виконання вказаних рішень суду в органах Державної виконавчої служби. Крім того, при розгляді справ про стягнення заборгованості, за електричну енергію суди задовольняють клопотання відповідачів шахт третьої групи, підприємств, які надають комунальні послуги та підприємств, що фінансуються з державного бюджету, та зменшують розмір санкцій за прострочення оплати заборгованості за електричну енергію.

Також відповідач зазначив, що через збройний конфлікт на території Донецької області фізичні особи та підприємства, які споживали електричну енергію за спірний період стягнення заборгованості - обмежені у можливості здійснення платежів за електроенергію у звязку з призупиненням усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, що непідконтрольні українській владі. Дані обставини підтверджені Сертифікатами торгово-промислової палати України.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2017 заяву відповідача задоволено, змінено порядок виконання рішення, розстрочене виконання постанови господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 по справі № 908/1596/15-г строком на 3 роки з січня 2017 року по грудень 2019 року згідно наданого графіку із окремим визначенням щодо кожного виду платежів.

Позивач, не погодившись з прийнятою ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, відмовити у задоволенні заяви щодо надання розстрочення виконання рішення суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд неправильно застосував норму ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, взявши до уваги тяжкий фінансовий стан боржника та не врахувавши матеріального стану, статусу та інтересу стягувача.

Крім того, апелянт вважає, що заявлені боржником обставини не є тим винятковим випадком, при якому слід застосовувати вимоги ст. 121 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив, вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо зміни порядку виконання рішення шляхом розстрочки оплати стягнутої суми, встановив наступні обставини, що утруднюють виконання спірного рішення:

- здійснення відповідачем ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у Донецькій області відповідно до вимог Закону України "Про електроенергетику", шляхом закупівлі електричної енергії у позивача та постачання її споживачам, що належать до категорії шахт третьої групи, комунальних підприємств, та таких, що фінансуються з державного бюджету, а також населення;

- здійснення відповідачем господарської діяльності в умовах проведення АТО на території Донецької області, частина якої на даний час є окупованою, що позбавило його можливості вжити заходи по стягненню саме спірної заборгованості зі споживачів;

- відсутність додаткових джерел погашення заборгованості та наявність значної кредиторської заборгованості перед бюджетом;

- відсутність фактичної компенсації з боку НКРЕКП суми втрат від постачання електроенергії пільговим категоріям споживачів на території НКТ;

- обмеження у можливості здійснення фізичними особами та підприємствами платежів за електричну енергію, у зв'язку з призупиненням здійснення фінансових операцій у населених пунктах неконтрольованої території;

- пошкодження підстанцій, ліній, трансформаторних підстанцій, електромереж джерелом фінансування ремонту яких є власні кошти товариства та зростання виробничих витрат на відновлення постачання електроенергії;

- зменшення об'ємів споживання через пошкодження ліній та зупинки підприємств-споживачів;

- у звязку з наведеним наявність загрози масового скорочення працівників та загрози банкрутства підприємства;

Судова колегія вважає, що зазначені судом в ухвалі обставини підтверджуються матеріалами справи та є такими, що утруднюють негайне виконання рішення суду за наступних підстав.

Специфіка розрахунків між позивачем та відповідачем, а також між відповідачем та споживачами електричної енергії, регулюється нормами Закону України "Про електроенергетику", зокрема, ст.ст. 14, 15, 15-1, за змістом яких, в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії, яка зокрема, направлена на запобігання аварійним ситуаціям або надзвичайним ситуаціям в об'єднаній енергетичній системі України і ліквідацію їх наслідків шляхом підтримки необхідного балансу потужності та енергії, застосування допоміжних заходів із забезпечення сталого функціонування об'єднаної енергетичної системи України та її паралельної роботи з енергетичними системами інших держав. Для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ № 33/6/а від 07.10.2014року "Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення" визначено, що Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення АТО з 07.04.2014 року.

Згідно ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином, наявність обставин непереборної сили, які унеможливили сплату коштів позивачу підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 17.07.2014 № 1927/05-4. Цим сертифікатом ТПП підтвердила настання для відповідача обставин форс-мажору. Згідно з цим сертифікатом початок дії обставин форс-мажору 14.04.2014, які продовжують діяти на теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору встановити неможливо.

Крім того, Сертифікатом № 5931/05-4 від 10.12.2014 Торгово-промислова палата України підтвердила що обставини, які мають місце на території Донецької області є форс-мажорними обставинами, які зумовили неможливість дотримання умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (Ліцензійні умови), в т.ч. п. 2.7. Ліцензійних умов в частині проведення розрахунків з оптовим постачальником електроенергії -ДП "Енергоринок".

Виходячи із вищезазначених обставин, з урахуванням вимог діючого законодавства, відсутності функціонування банківської системи на неконтрольованій частині Донецької області, відсутності можливості припинення постачання електричної енергії за власною ініціативою відповідача на вищевизначеній частині території Донецької області, судова колегія вважає такою, що продовжується дію зазначених у сертифікаті ТПП України форс-мажорних обставин, що є обставинами, які на даному етапі правовідносин сторін ускладнюють виконання рішення суду.

Спірна заборгованість, що стягнута за рішенням суду від 28.05.2015 року в межах даної справи, виникла за період 2014 року, більша частина якого збігається з проведенням АТО на території Донецької області, де відповідач здійснює свою ліцензовану діяльність.

Згідно до додатку до Постанови НКРЕ від 20.02.2014 року за №143 "Щодо переоформлення ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, виданих ПАТ "ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ", більшість приєднань електричних мереж відповідача за кількістю та потужністю знаходяться в містах, що розташовані взагалі на неконтрольованій території, а отже і вжити заходи по отриманню оплати за поставлену електричну енергію відповідач позбавлений, як і був позбавлений можливості припинити її постачання з моменту втрати контролю та відсутності забезпечення державою правового режиму на даній території.

До теперішнього часу правовий режим на цій території не відновлений.

Крім того, згідно до вимог ч.4ст.23 Закону України "Про електроенергетику" та Постанови КМУ від 07.05.2015 року за №263 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" було встановлено виключний перелік осіб, які мають право здійснювати купівлю та продаж електричної енергії на неконтрольованій території, до переліку яких відповідач не увійшов, будучи позбавлений більшої частини споживачів електроенергії та скоротивши обсяг поставок електричної енергії, а отже і сум надходження від ліцензійної діяльності.

Отже підстави та наслідки проведення АТО на території Донецької області, тобто на території здійснення відповідачем своєї діяльності, призвели до виникнення обставин непереборної сили, за умов існування яких підприємство відповідача не має можливості здійснювати в повній мірі свою діяльність, виконувати та відповідати за своїми зобов'язаннями.

Позивачем наявність вищенаведених обставин не спростовано, але він, заперечуючи проти надання розстрочення виконання рішення, посилається на неврахування судом першої інстанції фінансового становища стягувача, яке також є вкрай важким, оскільки він є зобовязаним перед генеруючими компаніями здійснювати своєчасну оплату вартості придбаної у них електричної енергії.

Позивач вказує, що його загальна заборгованість перед кредиторами (генеруючими) компаніями дорівнює 29 719 273 475,87 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином завіреною Довідкою про стан кредиторської заборгованості Державного підприємства "Енергоринок" перед виробниками електричної енергії станом на 01.12.2016р. (т. 3, а. с. 8-13). Також позивач зазначає, що надання розстрочки в даному випадку здійснене без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, що порушує основи судового рішення та позбавляє кредитора можливості захистити свої права, а факт відсутності коштів у боржника не є тією винятковою обставиною, в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що може бути підставою невиконання рішення.

Дійсно, суд першої інстанції не зазначив в ухвалі про дослідження матеріального стану позивача, проте, підставою до зміни порядку виконання рішення суду зявився не сам по собі тяжкий матеріальний стан відповідача, а наявність вищенаведених обставин, що обєктивно утруднюють негайне примусове виконання рішення суду та не залежать від волі сторін.

Щодо доводів позивача про його важливий статус для держави, то згідно до Постанови КМУ від 04.03.2015 року за №83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", позивач дійсно включений до цього переліку, проте цей статус оскаржуваною ухвалою суду жодним чином не зачіпається та на встановлення розстрочки виконання рішення суду не впливає.

Надання преференцій у вигляді залежності від статусу сторони, як державного підприємства, перед іншими особами порушує принцип рівності сторін в господарському процесі.

Крім того, позивач посилається на те, що судом не враховано наявність інфляційних процесів в економіці держави, а також на те, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 відповідачу вже було надано розстрочку та затверджено відповідний графік розстрочення до травня 2017 року, який відповідачем дотримано не було.

Щодо наявності інфляційних процесів у державі, то по-перше, точно розрахувати наслідки таких процесів при наданні розстрочки не уявляється можливим, оскільки такий прогноз на майбутнє має характер припущення, по-друге механізм захисту втрат кредитора від інфляційних процесів у державі внаслідок прострочення грошового зобовязання передбачено в ст.625 ГПК України, який позивач може застосувати у разі наявності таких процесів, по-третє судом не відстрочено, а розстрочене виконання рішення за певним графіком, що відповідає встановленим судом обставинам.

В обґрунтування саме такого графіку погашення заборгованості відповідач зазначає про реальну можливість надходження на рахунки відповідача грошових коштів у розмірі до 5 млн. грн. протягом 24 місяців (приблизно по 200 тис. грн. щомісячно), а також близько 200 млн. грн. у 2019 році.

Крім того, у господарських судах розглядається 8 справ на загальну суму 2 152 211 096,45 грн. про стягнення грошових коштів на користь відповідача, які будуть перераховуватись позивачу в рахунок погашення заборгованості у даній справі.

Відтак протягом 2017-2018 років відповідач здатний гасити заборгованість по 200 тис. грн. щомісячно, решта ж суми поділена рівними частками ще на 12 місяців (2019 рік) в розрахунку на те, що надана розстрочка допоможе накопичити необхідний обсяг грошових коштів для повного виконання рішення суду.

Судова колегія вважає такі доводи достатньо обґрунтованими.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.1.2, 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9, господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Згідно до п. 7.8 тієї ж Постанови Пленуму ВГСУ, господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем. Але оскільки відстрочка і розстрочка є складовими способу та порядку виконання судового рішення, то умови їх надання може бути переглянуто у процесі розгляду господарським судом заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Отже, надаючи розстрочку виконання рішення за спірною ухвалою під час дії попереднього графіку розстрочення, суд не скасовує попередню ухвалу, а змінює встановлений раніше порядок виконання рішення суду.

Кількість таких звернень сторін та обовязку суду їх розглянути, діючим законодавством не обмежена, рівно як і не обмежено право стягувача звернутись до суду із вимогами щодо зміни такого порядку виконання рішення, у разі якщо визначені в ухвалі суду обставини, що ускладнюють негайне виконання рішення відсутні.

Щодо доводів про наявність ухвали суду від 28.12.2016, якою відмовлено в задоволенні заяви відповідача від 08.12.2016 аналогійного змісту, то оскільки ця ухвала не є предметом оскарження, судова колегія позбавлена можливості надати оцінку її законності та обґрунтованості. Крім того, зазначена ухвала прийнята внаслідок розгляду іншої заяви відповідача та не є судовим рішенням, що має преюдиційний характер в силу ст. 35 ГПК України для розгляду поточного процесуального питання.

За таких підстав судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду про надання розстрочення виконання рішення за клопотанням відповідача, у звязку з наявністю вищенаведених виключних обставин, враховуючи значний розмір стягнутої суми, фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку відповідача, ступінь його вини у виникненні цього спору, статус обох сторін, а також відсутність можливості у відповідача сплатити зазначену суму одразу на даний момент.

Судова колегія вважає, що боржником доведено конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим у строк, встановлений в наказі господарського суду, а також попередньої ухвали суду про надання розстрочки.

Отже суд першої інстанції дослідив всі надані сторонами докази та всі обставини справи, якими вони обґрунтовують заявлені вимоги та заперечення. Порушень процесуального права при винесенні судом першої інстанції оскаржуваної ухвали судовою колегією не встановлено.

Судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги стягувача та вважає висновок суду першої інстанції про зміну порядку виконання рішення у вигляді розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 по справі № 908/1596/15-г строком на роки з січня 2017 року по грудень 2019 року згідно графіку, законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду.

На підставі вищенаведеного судова колегія вважає, що спірна ухвала господарського суду Запорізької області від 10.01.2017 по справі № 908/1596/15-г є законною та обґрунтованою, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.01.2017 по справі № 908/1596/15-г без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.В. Стойка

Судді:О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 4 прим.:

1) позивачу;

2) відповідачу;

3) у справу;

4) ДАГС.