Постанова № 64830136, 14.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017 року Справа № 904/682/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність №421 від 17.06.2016 р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність №ББУ/ПУ523/16 від 13.12.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2016р. по справі №904/682/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче обєднання Енергомашкомплект, м. Харків

до приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля, м.Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за поставлений відповідно до договору №14-16/207-КП від 31.01.2014 товар у загальному розмірі 106 705, 45 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.09.2016р.)

та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля, м. Павлоград, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче обєднання Енергомашкомплект, м. Харків

про стягнення неустойки у загальному розмірі 4 303, 68 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Енергомашкомплект" (далі ТОВ "ВО "Енергомашкомплект") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про стягнення заборгованості за поставлений відповідно до договору №14-16/207-КП від 31.01.2014 товар у загальному розмірі 115 484,74 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2016р. позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 904/682/16.

21.03.2016р. ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ "ВО "Енергомашкомплект" про стягнення неустойки у вигляді штрафу за порушення умов договору в загальному розмірі 4 303, 68 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2016р. зустрічну позовну заяву прийнято судом для спільного розгляду з первісним позовом; провадження у справі № 904/682/16 зупинено до вирішення спору по суті та набранням рішенням законної сили по справі № 922/714/16 за позовом ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до ТОВ "ВО "Енергомашкомплект" про тлумачення п. 4.4 договору № 14-16/207-КП від 31.01.2014р., яка розглядається господарським судом Харківської області.

11.05.2016р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло повідомлення позивача про прийняття рішення по справі №922/714/16 від 20.04.2016р.

Ухвалою від 12.05.2016р. провадження у справі № 904/682/16 поновлено, засідання призначено на 09.06.2016р.

09.06.2016р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області провадження у справі зупинено до набрання рішенням по справі № 922/714/16 законної сили, в зв`язку з його оскарженням в апеляційному порядку.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2016р. провадження у справі №904/682/16 поновлено, справу призначено на 13.09.2016р.

12.09.2016р. відповідачем подано до господарського суду клопотання про відстрочення виконання судового рішення на 6 місяців.

13.09.2016р. відповідачем надані пояснення про поважність підстав пропуску строку позовної давності відносно звернення з зустрічною позовною заявою про стягнення неустойки, в яких останній зазначив, що додатковою угодою від 23.06.2014р. договір доповнено пунктами 5.6 та 5.7, яким сторони збільшили строк позовної давності, передбачений ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України.

В звязку зі звільненням з посади судді Дубініна І.Ю. за розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016р. № 794 проведений повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями суддею доповідачем по справі № 904/682/16 обрано суддю Фещенко Ю.В.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2016р. справу № 904/682/16 прийнято до провадження суддею Фещенко Ю.В.

29.09.2016р. позивачем до господарського суду Дніпропетровської області подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, здійснивши перерахунок штрафних санкцій, просив господарський суд стягнути з відповідача 61 992,00 грн. основного боргу, 5056, 10 грн. пені, 2466,98 грн. 3% річних, 37 190,35 грн. інфляційних збитків. Також позивачем подано клопотання долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно відповідача, оскільки останнім під час розгляду справи змінено організаційно-правову форму юридичної особи.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2016р. по справі №904/682/16 (суддя Фещенко Ю.В.) у задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відстрочку виконання судового рішення у справі №904/682/16 відмовлено; позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково: стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Енергомашкомплект" 61 992, 00 грн. основного боргу, 5 056,10 грн. пені, 32 639,16 грн. інфляційних втрат, 2 464,68 грн. 3% річних та 1 532,28 грн. частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено; у задоволенні вимог за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Енергомашкомплект" про стягнення неустойки у розмірі 4 303, 68 грн. відмовлено; судові витрати за зустрічним позовом покладено на приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля". В порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Енергомашкомплект" надмірно сплачений судовий збір у сумі 131,69 грн., перерахований згідно з платіжним дорученням № 47 від 03.02.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду в частині первісного позовну мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого товару, в частині відмови в задоволенні вимог за первісним позовом здійсненням позивачем невірного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних; в частині зустрічного позову рішення господарського суду мотивовано пред`явленням вимог щодо стягнення неустойки за порушення строків поставки продукції після спливу строку позовної давності, про застосування наслідків якої ТОВ "ВО "Енергомашкомплект" було заявлено клопотання (а.с.159, т.1), а також зроблено заяву в судовому засіданні 19.10.2016р. (а.с.3-4, т.2).

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2016р. по справі №904/682/16 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВО "Енергомашкомплект".

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 104-108 Цивільного кодексу України, ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, не повно з`ясовані обставини справи, без здійснення процесуального правонаступництва, без заміни сторони у справі стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "ВО "Енергомашкомплект" заборгованість, тоді як відповідачем по справі є публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду; доказів про зміну організаційно-правової форми юридичної особи відповідач суду не надавав; судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців, помилково застосовано ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачена розстрочка, відстрочка виконання рішення вже під час виконавчого провадження, попри те, що відповідач посилався на п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та надав суду докази скрутного фінансового становища підприємства; господарським судом не розглянуто клопотання відповідача від 12.10.2016р. про відкладення розгляду справи з поясненнями причин неможливості явки представника відповідача, у рішенні вказано, що представник до суду не зявився та причин нез`явлення суду не повідомив.

ТОВ "ВО "Енергомашкомплект" у відзиві на апеляційну скаргу відповідача заперечує проти її задоволення, просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, зазначає, що судом були повністю з`ясовані обставини справи та винесено обґрунтоване рішення у справі; зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне або навпаки не є його реорганізацією, що мало місце у цій справі; під час розгляду справи позивач з клопотанням долучав до матеріалів справи витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни типу акціонерного товариства відповідача, тому резолютивна частина рішення є правильною; згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України нез`явлення сторони у справі не є перешкодою для її розгляду, в разі достатності матеріалів для розгляду справи, за умови належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання; дії відповідача спрямовані на затягування виконання рішення, є порушенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи впродовж розумного строку.

На вимогу суду апеляційної інстанції представником відповідача в судовому засіданні 14.02.2017р. надано засвідчені належним чином копії витягу з Статуту підприємства та відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в яких визначено найменування підприємства приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (ідентифікаційний код юридичної особи 00178353).

В п. 2.2 Статуту приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" зазначено, що відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 19.04.2016р. було змінено тип акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, та, відповідно, відбулась зміна найменування з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Отже, у процесі вирішення спору господарським судом відбулась зміна найменування юридичної особи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

31.01.2014р. між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", яке в подальшому змінило найменування на приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", (покупець) та ТОВ "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" (постачальник) укладено договір № 14-16/207-КП, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору; покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію згідно з умовами договору (пункти 1.1. та 1.2. договору (а.с.12-18, т.1)).

За п. 2.5. договору, продукція є переданою постачальником та прийнятою покупцем: - по фактичній кількості продукції, поставленої у відповідне місце призначення поставки, відповідно даним, вказаними в залізничних (автомобільних) накладних, пакувальних листах; - по якості - у відповідності з якісними показниками, вказаними в сертифікаті якості завода-виробника, технічними характеристиками та іншими вимогами до даної продукції.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість, та/або одним товаросупровідним документом.

Відповідно п. 4.2. договору, умови поставки продукції DDP, згідно "Інкотермс -2000". Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У випадку, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгівельних термінах "Інкотермс-2000", з урахуванням погоджених сторонами застережень та умов поставок у відповідних специфікаціях.

Пунктом 4.3. договору визначено, що постачальник зобов'язується надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаросупроводжувальні накладні: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну; сертифікат якості; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації); інструкцію по експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, визначену пунктом 2.3. договору. У випадку поставки продукції без товаросупровідної документації, що призведе до неможливості здійснити приймання продукції по кількості та/або якості, та/або комплектності, покупець має право відмовитися від приймання надісланої продукції та, за своїм розсудом, повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання.

Пунктами 4.4, 4.5, 4.11 договору сторони узгодили, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником про приймання продукції; обов'язки постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця у вище обумовленому пункті призначення поставки; обов'язки покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції; право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем всіх необхідних процедур по прийманню продукції по кількості, якості та комплектності та підписання покупцем видаткової накладної.

Згідно п. 5.1 договору, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до договору, але не повинна перевищувати 999 000 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктами 5.2, 5.3 договору встановлено, що ціна на поставлену постачальником продукцію встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору; розрахунки за поставлену постачальником продукцію по договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У випадку якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Відповідно п. 6.2. договору, у випадку непоставки (недопоставки) продукції в строки, визначені договором або відповідною специфікацією, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, поставленої по відповідній специфікації.

Пунктом 6.6 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості неоплаченої продукції.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк договору встановлюється до 31.12.2014 включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1. договору).

Додатком № 1 до договору сторони визначили зразок довіреності на участь у прийманні товару по кількості або якості (а.с.19, т.1).

23.06.2014р. між сторонами підписана додаткова угода до договору № 14-16/207-КП від 31.01.2014р., відповідно до якої сторони дійшли згоди:

змінити пункт 5.3 договору та викласти його в такій редакції: "Розрахунки за поставлену постачальником продукцію по договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше або менше 60 календарних днів не обумовлена у відповідних специфікаціях до договору. У випадку, якщо строк оплати припадає на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.";

доповнити договір пунктами 5.6. та 5.7. наступного змісту:

"п. 5.6. У випадку порушення постачальником строків поставки продукції за договором покупець вправі направити постачальнику розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, та до їх оплати постачальником затримати оплату за поставлену продукцію на суму штрафних санкцій та/або збитків. Постачальник зобов'язується провести оплату штрафних санкцій та/або збитків на протязі 5-ти календарних днів з моменту направлення розрахунку штрафних санкцій та/або збитків постачальнику. При цьому покупець на свій розсуд має право оплатити постачальнику вартість поставленої продукції до оплати останнім покупцю штрафних санкцій та/або відшкодування збитків. Перерахування покупцем грошових коштів за поставлену продукцію до оплати постачальником штрафних санкцій та/або відшкодування збитків не звільняє постачальника від зобов'язань по оплаті штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань, прийнятих на себе за договором. При несплаті постачальником штрафних санкцій та збитків, покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарські санкції, відповідно до пункту 5.7. договору;

п. 5.7. Зобов'язання постачальника здійснити поставки у відповідності до вимог договору, специфікацій до договору забезпечується оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням договору та збитків з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив в строк, направлений в його адрес розрахунок штрафних санкцій та збитків, відповідно до умов договору. Про застосування оперативно-господарських санкцій покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника.";

доповнити договір п. 6.9 та викласти його в наступній редакції:

"п. 6.9. В разі несвоєчасного перерахування штрафних санкцій та відшкодування збитків, у відповідності до п. п. 6.2, 6.3 цього договору, покупець має право при перерахуванні постачальнику грошових коштів за поставлену продукцію, в односторонньому порядку зменшити суму, яка належить до перерахування, на суму штрафних санкцій, збитків." (а.с.20-21, т.1).

Сторонами підписані специфікації до договору:

- 23.06.2014р. на поставку вимикачів автоматичних в асортименті на загальну суму 86 073,60 грн. з ПДВ зі строком поставки до 30.06.2014р.;

- 07.07.2014р. на поставку вимикачів автоматичних на суму 3 840,00 грн. з ПДВ зі строком поставки до 30.07.2014р.

Пунктами 2, 3 наведених специфікацій визначено, що розрахунок за ними здійснюється покупцем на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії товару; умови поставки - DDP (Інкотермс-2000), Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Тернівська, 5 (а.с.22-23, т.1).

Отже, в специфікаціях сторони узгодили інший термін розрахунків, ніж передбачений п. 5.3 договору.

На виконання умов договору позивачем поставлена відповідачу узгоджена в специфікаціях продукція на загальну суму 89 913,60 грн.:

- 04.07.2014р. за видатковою накладною № ЕМ-0000136 на суму 36 237,60 грн. (а.с.24, т.1);

- 09.07.2014р. за видатковою накладною № ЕМ-0000139 на суму 49 836,00 грн. (а.с.25, т.1);

- 22.07.2014р. за видатковою накладною № ЕМ-0000147 на суму 3 840,00 грн. (а.с.26, т.1).

Товар отримано відповідачем на підставі довіреностей №219053/П від 02.07.2014р., № 219255/П від 21.07.2014р. за експрес-накладними № 59998010895666 від 04.07.2014р., № 59998010985747 від 09.07.2014р., копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.27-28, 29-32, т.1).

Зазначені видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості товару, наявності або відсутності повного пакету документів.

З урахуванням умов п. 5.3. договору та специфікацій щодо термінів оплати, товар мав бути оплачений у строки:

- за видатковою накладною № ЕМ-0000136 від 04.07.2014 на суму 36237,60 грн. у строк по 02.10.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ЕМ-0000139 від 09.07.2014 на суму 49836,00 грн. у строк по 07.10.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ЕМ-0000147 від 22.07.2014 на суму 3 840,00 грн. у строк по 20.10.2014р. включно.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, 24.02.2015р. сплативши 27 921,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №336856 (а.с.251, т.1).

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 61 992,00 грн., що не заперечується відповідачем.

12.03.2015р. позивач листом № ЕМК-249 звернувся до відповідача з претензію, відповідно до якої вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар (а.с.33, т.1). Зазначена претензія отримана відповідачем 17.03.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення листа (а.с.34, т.1).

Відповідач на зазначену претензію не відповів, решту заборгованості не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду.

Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, подав до господарського суду зустрічну позовну заяву до ТОВ "ВО "Енергомашкомплект" про стягнення 4 303,68 грн. неустойки за порушення строків поставки продукції (а.с.101-103, т.1), обґрунтувавши вимоги тим, що позивачем за первісним позовом були порушені строки поставки, визначені специфікацією від 23.06.2014р., за якою товар мав бути поставлений в строк до 30.06.2014р., товар же відповідачем поставлений 4 та 9 липня 2014 року, що є підставою для нарахування штрафу в розмірі 5% від суми накладних (86 073,60 грн.), відповідно п. 6.2 договору, що становить 4 303,68 грн.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що товар був отриманий відповідачем без будь-яких зауважень, відповідно до договору строк оплати товару відстрочено на 90 календарних днів, тобто, оплати мали бути здійснені не пізніше 02.10.2014р., 07.10.2014р. та 20.10.2014р. (відповідно), матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу відсутності будь-яких супроводжувальних документів на товар, обумовлених договором, доказів повернення товару або взяття його на відповідальне зберігання в зв`язку з неналежною якістю, відповідач за товар в повному обсязі не розрахувався до теперішнього часу, господарським судом правомірно задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 61 992,00 грн. заборгованості.

Відповідно п. 6.6 договору позивачем за первісним позовом була нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобовязання за загальний період прострочення з 03.10.2014 по 18.04.2015р. в сумі 13 835,41 грн. З урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності до цих вимог, позивачем здійснено перерахунок неустойки та подано заяву про зменшення позовних вимог, де позивачем за первісним позовом заявлена до стягнення пеня в сумі 5 056,10 грн. за загальний період з 06.02.2015р. по 18.04.2015р.

Господарським судом з урахуванням вимог, викладених в п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", здійснено власний розрахунок пені, за яким, відповідно до періодів прострочення виконання грошового зобов`язання, розмір належної до стягнення пені становить 5 181,11 грн., але враховуючи позовні вимоги, обґрунтовано задоволено їх в сумі 5 056,10 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 37190,35 грн. та 3% річних в сумі 2 466,98 грн. за загальний період прострочення з 03.10.2014р. по 30.11.2015р.

Господарський суд вірно частково задовольнив вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 32 639,16 грн. та про стягнення 3% річних в сумі 2 464,68 грн.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то господарським судом обґрунтовано відмовлено в його задоволенні в зв`язку зі спливом строку позовної давності з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) прострочено поставку продукції, визначену специфікацією від 23.06.2014 на загальну суму 86 073, 60 грн., отже нарахування штрафу, передбаченого п. 6.2. договору, є правомірним, а розрахунок зазначених штрафних санкцій є правильним.

Під час розгляду справи позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки в сумі 4 303,68 грн. (а.с.159, т.1), про застосування вказаних наслідків представник позивача також просив суд у судовому засіданні 19.10.2016., що відображено в протоколі судового засідання від 19.10.2016р. (а.с.4 т. 2).

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Щодо пояснень відповідача про поважність причин пропуску строку позовної давності за зустрічним позовом та посиланням на те, що позовна давність щодо стягнення неустойки збільшена за домовленістю сторін, пунктами 5.6 та 5.7 договору, в редакції додаткової угоди до договору, то вони обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, в зв`язку з невірним тлумаченням відповідачем зазначених пунктів договору. Крім того, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не вказано суду першої інстанції підстави пропуску строку для звернення до господарського суду з вимогою про сплату штрафних санкцій до постачальника (позивача) після здійснення поставки з порушенням встановлених специфікацією строків поставки.

Господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців з моменту набрання ним законної сили, враховуючи положення ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість виконання рішення суду, п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відповідно до якого, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження фінансового стану на час вирішення спору із розгорнутим аналізом активів за всіма видами майна та наявності грошових коштів на усіх банківських рахунках, доказів можливого банкрутства підприємства, а складна економічна ситуація в країні та наявність інфляційних процесів однаково впливає на обидва підприємства як позивача, так і відповідача.

Слід зауважити, що зобов`язання перед позивачем з боку відповідача не виконується в добровільному порядку вже більше двох років, тобто, відповідач фактично вже більше двох років користується відстрочкою виконання зобовязання.

Стосовно доводів скаржника про помилкове застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при розгляді клопотання про відстрочку виконання рішення суду слід зазначити, що статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається відповідач, лише передбачені права господарського суду, зокрема, в п. 6 визначено право відстрочити або розстрочити виконання рішення, проте, статтею, якою регламентовані такі дії суду, є саме ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про розгляд справи за його відсутності не приймаються колегією суддів, враховуючи, що сторін було належним чином повідомлено господарським судом про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду (а.с.248-249, т.1); за положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору; відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні; юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, тому апелянт був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, оскільки без заміни сторони у справі заборгованість стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", тоді як відповідачем по справі є публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", тобто з іншої особи, не приймаються колегією суддів в звязку з наступним.

Відповідно ст.25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

У пункті 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За положеннями ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства, при цьому, зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було змінено найменування юридичної особи з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Докази зміни найменування 29.09.2016р. були надані суду позивачем з клопотанням, а саме, лист відповідача від 10.06.2016р. №3/920, в якому останній повідомляє про внесення змін в найменування підприємства, та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація із якого є відкритою, загальнодоступною та достовірною, доки в зазначений реєстр не внесені відповідні зміни (т.1 а.с.227-246). Про зміну найменування відповідача зазначено господарським судом в мотивувальній частині рішення (т.2 а.с.10).

Відповідно ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Отже, відсутність в описовій частині рішення суду посилання на зміну найменування відповідача не є підставою для скасування правильного рішення.

Таким чином, господарський суд першої інстанції повно зясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля, м. Павлоград, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2016р. по справі №904/682/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.Г. Іванов

(Повний текст постанови складений 17.02.2017р.)