Рішення № 64829992, 16.02.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 р.Справа № 917/1900/16

за позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000

до Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Гончарова, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 11 290,34 грн. заборгованості за договором № 18/2 від 14.04.2010 року

Cуддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 16.02.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив дату складення повного тексту рішення.

Обставини справи: розглядається позовна заява про стягнення 11 290,34 грн. заборгованості за договором № 18/2 від 14.04.2010 року, а саме: 7564,09 грн. - 3% річних, 3726,74 грн. - інфляційних.

Позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи). 16.02.2017 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд клопотання позивача задовольнив.

Також 16.02.2017 року від позивача до суду надійшли наступні документи: копія акта приймання виконаних будівельних робіт до Договору № 18/2 на суму 70 147,00 грн., копія акта приймання виконаних будівельних робіт до Договору № 18/2 на суму 14 243,00 грн., копія акта приймання виконаних будівельних робіт до Договору № 18/2 на суму 2 267,00 грн., копія рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1895/16 від 17.01.2017 року; копія рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1896/16 від 18.01.2017 року, копія рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1901/16 від 26.01.2017 року.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, арк. с. 42), відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду від 01.12.2016 року, від 22.12.2016 року та від 24.01.2017 року не виконав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в попередніх судових засіданнях підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 року по справі №917/1503/13 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" про стягнення 86 657,00 грн. боргу за договором підряду №18/2 від 14.04.2010 року були задоволенні повністю (арк. с. 14-18).

Даним рішенням встановлено наступне.

Між Комунальним підприємством «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради (далі - Замовник) та Філією «Полтавська ДРБД» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підрядник) 14.04.2010р було укладено Договір підряду № 18/2 (надалі - Договір підряду).

За умовами пункту 1.1. Договору підряду Замовник доручає, а Підрядник на свій ризик забезпечує власними та залученими силами і засобами відповідно до завдання Замовника та умов Договору, діючих будівельних норм і стандартів виконання робіт з ремонту та відновлення зношених верхніх шарів асфальтобетонних покриттів з нанесенням дорожньої розмітки при поточному ремонті ділянки вулиці Київське шосе в межах примикання вулиці Великотирнівської, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її на умовах, визначених у Договорі.

Пунктом 2.1. Договору підряду визначено, що договірна ціна згідно кошторису підрядних робіт, які доручені для виконання Підряднику за цим Договором, складає 78 077,00 грн. з урахуванням ПДВ. При цьому пунктом 2.2. Договору підряду визначено, що договірна ціна робіт - динамічна, і визначена відповідно до ДБН Д. 1.1-1-2000 та може змінюватися у порядку, визначеному п. 3.3 ДБН Д. 1.1-1-2000.

Сторонами Договору підряду узгоджено та підписано Договірну ціну та Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва виконання робіт з ремонту та відновлення зношених верхніх шарів асфальтобетонних покриттів з нанесенням дорожньої розмітки при поточному ремонті ділянки вулиці Київське шосе в межах примикання вулиці Великотирнівської, згідно яких ціна робіт становить 86 657,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1. Договору підряду строк виконання робіт - другий квартал 2010 року. Пунктом 8.3. Договору підряду Сторони встановили строк дії Договору - від дати його укладення до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, але в будь-якому випадку до 31.12.2010 року.

Згідно пункту 4.1. Договору підряду Замовник забезпечує оплату робіт за цим Договором за рахунок бюджетних коштів місцевого бюджету по мірі фінансування Замовника на роботи по договору з бюджету. Пунктом 4.2. Договору підряду визначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість робіт та витрат (форма № КБ-3), підписаних уповноваженими працівниками Підрядника та Замовника на протязі ЗО днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт. Згідно пункту 4.3. Договору підряду відповідні форми готує Підрядник і надає їх Замовнику для перевірки і підписання в узгоджені строки, але не пізніше трьох робочих днів від дати закінчення звітного періоду. Згідно пункту 4.5. Договору підряду Замовник розраховується з Підрядником за виконані роботи, виходячи із їх фактичного обсягу та вартості, визначеної в договірній ціні та уточненої при потребі у порядку, передбаченому в ДБН Д. 1.1-1-2000. Відповідно до пункту 4.6. Договору підряду обсяги реального фінансування, передбачені у кошторисі організації, враховуючи частину 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, є умовою виникнення платіжних зобов'язань Замовника при відповідному бюджетному призначенні.

Відповідно до наданих позивачем ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт (Актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 70 147,00 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 14 243,00 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 2 267,00 грн.) Підрядник своєчасно та з належною якістю власними та залученими силами і засобами відповідно до завдання Замовника та умов Договору підряду № 18/2 від 14.04.2010 року, діючих будівельних норм і стандартів виконав роботи з ремонту та відновлення зношених верхніх шарів асфальтобетонних покриттів з нанесенням дорожньої розмітки при поточному ремонті ділянки вулиці Київське шосе в межах примикання вулиці Великотирнівської на визначену Договірною ціною та Зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва суму - 86 657,00 грн. Вищевказані акти приймання виконаних будівельних робіт підписані уповноваженими представниками Замовника та Підрядника, скріплені їх печатками.

Замовник, порушуючи умови Договору підряду № 18/2 від 14.04.2010 року та норми чинного законодавства не виконав свої зобов'язання щодо оплати робіт у порядку та розмірі, передбаченому Договором підряду. Станом на дату подання позовної заяви сума основного боргу Замовника перед Підрядником за цим договором складає 86 657,00 грн.

Отже, в рішенні суду від 15.09.2013 року встановлено наявність між сторонами зобов'язань, що виникли з договору підряду №18/2 від 14.04.2010 року. Також судом встановлено порушення відповідачем вимог договору підряду №18/2 від 14.04.2010 року в частині оплати в сумі 86 657,00 грн.

Зазначене рішення набрало законної сили за приписами ст. 85 ГПК України.

Факти, встановлені в рамках справи №917/1503/13, не мають доводитись знов в рамках справи № 917/1900/16.

Обґрунтовуючи свої позові вимоги відповідач посилається на те, що пунктом 8.3 договору визначено, що договір діє до 31.12.2010 року, замовник до вказаної дати повинен був виконати свій обов'язок щодо здійснення оплати виконаних робіт. Отже, 01.01.2011 року є першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання, а 28.11.2013 року - останнім днем прострочення відповідно до протоколу про проведення заліку взаємної заборгованості від 28.11.2013 року за рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 року у справі № 917/1503/16.

В рамках даної справи позивач просить суд стягнути з відповідача 7564,09 грн. 3% річних за період з 01.01.2011 року по 28.11.2013 року та 3726,25 грн. інфляційних за період з 01.01.2011 року по 28.11.2013 року на суму основного боргу 86 657,00 грн., стягнуту в рамках справи №917/1503/13.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627,628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610, ст.611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, судом відповідно до положень ст. 111-28 ГПК України враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 р. № 10/25, від 04.07.2011 р. № 13/210/10, від 12.09.2011 р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011 р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64, про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В межах господарської справи №917/1503/13 встановлено порушення відповідачем вимог договору підряду №18/2 від 14.04.2010 року в частині проведення оплати в сумі 86657,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача, щодо стягнення з відповідача 7564,09 грн. 3% річних за період з 01.01.2011 року по 28.11.2013 року та 3726,25 грн. інфляційних за період з 01.01.2011 року по 28.11.2013 року на суму основного боргу 86 657,00 грн. стягнуту в рамках справи №917/1503/13 (розрахунок перевірено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення господарського суду у справі №917/1503/13 та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,35,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради (вул. Гончарова, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 03351987) на користь Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, будинок 22-А ідентифікаційний код 32017261) 7564,09 грн. 3% річних, 3726,25 грн. інфляційних, 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2017 р.

СуддяТимощенко О.М.