Рішення № 64829935, 20.02.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2017 р. Справа № 918/18/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД"

до відповідача ОСОБА_1 охорони здоровя Рівненської обласної державної адміністрації

за участю Прокуратури Рівненської області

про внести зміни до договору про закупівлю товару та стягнення заборгованості в сумі 305 935,00 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 03.01.2017 року

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 30.01.2017 року

від прокуратури: ОСОБА_4, посв. № 032937 від 10.04.2015 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 охорони здоровя Рівненської обласної державної адміністрації про внести зміни до договору про закупівлю товару та стягнення заборгованості в сумі 305 935,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

08.11.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 1/4 про закупівлю товару за державні кошти, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити замовникові товар "Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне" (Рентгенівський апарат на 2 робочих місця (цифровий) вітчизняного виробництва), що зазначений в специфікації (додаток), яка є невід'ємною частиною цього договору (товар), а замовник - прийняти і оплатити товар.

Позивач свій обов'язок з поставки товару виконав у повному обсязі, поставивши обумовлений договором товар, що стверджується видатковими накладними " СФ-000146 від 26.11.2012 року, № СФ-00189 від 24.12.2012 року, № СФ-000190 від 24.12.2012 року, актами здавання-приймання медичного обладнання від 26.11.2012 року та від 24.12.2012 року.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар, сплативши 424 500,00 грн.

Отже, розмір боргу становить 4 370 500,00 грн.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" підп. 197.1.27. п. 197.1. ст. 197 виключений з ПК України. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства" внесено зміни до ст. 193 ПО України та встановлена ставка податку в розмірі 7% по операціям з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим КМУ.

Станом на дату укладення договору товар, що був предметом поставки, відносився до Переліку виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільнялися від оподаткування ПДВ, затверджених постановою КМУ № 867 від 08.08.2011 року. Вказаний перелік втратив свою чинність на підставі постанови КМУ № 118 від 23.04.2014 року, відтак вказані операції підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 7%. Згідно з постановою КМУ № 410 від 03.09.2014 року товар, поставлений позивачем, підлягає оподаткуванню ПДВ за ставкою 7%.

Враховуючи зміни, що відбулися у податковому законодавстві, позивач направив відповідачу лист № 173 від 01.12.2015 року, у якому запропонував внести зміни до договору та збільшити його ціну відповідно до зміни ПДВ.

23.12.2015 року відповідач своїм листом № 4712/01-13/15 повідомив позивача, що не вбачає підстав для внесення змін до істотних умов договору.

Враховуючи викладене, позивач просить суд внести зміни до договору, змінивши ціну з урахуванням ПДВ, а також стягнути з відповідача 305 935,00 грн, які є ПДВ,

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 626, 628, 632, 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Ухвалою від 04.01.2017 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 16.01.2017 року.

13.01.2017 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити з огляду на те, що зміна ціна договору може відбутися лише в сторону зменшення. Крім того, відповідачем подано клопотання про залучення до справи третьої особи у порядку ст. 29 ГПК України - прокурора.

Ухвалою суду від 16.01.2017 року розгляд справи відкладено на 30.01.2017 року, вказану ухвалу скеровано Прокуратурі Рівненської області для вирішення питання про вступ у справу.

30.01.2017 року через службу діловодства господарського суду у порядку ст. 29 ГПК України від Прокуратури Рівненської області надійшла заява про вступ у справу, а також відзив на позовну заяву, в якому прокурор із заявленими позовними вимогами не погоджується та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 30.01.2017 року розгляд справи відкладено на 13.02.2017 року.

У судовому засіданні 13.02.2017 року оголошено перерву на 20.02.2017 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 1/4 про закупівлю товару за державні кошти (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити замовникові товар "Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне" (Рентгенівський апарат на 2 робочих місця (цифровий) вітчизняного виробництва), що зазначений в специфікації (додаток), яка є невід'ємною частиною цього договору (товар), а замовник - прийняти і оплатити товар (п. 1.1. договору).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за чинним договором.

За п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару "Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне" (Рентгенівський апарат на 2 робочих місця (цифровий) вітчизняного виробництва) - згідно з додатком.

Відповідно до специфікації (додатку) поставці підлягав Рентгенівський апарат на 2 робочих місця (цифровий) вітчизняного виробництва (комплекси рентгенівські діагностичні "Медикс") в кількості 7 шт, ціна за одиницю - 685 000,00 грн, загальна ціна - 4 795 000,00 грн без ПДВ (ПДВ не передбачено згідно з п. 197.1.27. ПК України).

Згідно з п.п. 5.1.-5.3., 5.5., 5.6. договору строк поставки товару - до 31.12.2012 року. Місце поставки - Рівненська область, м. Рівне, вул. Київська, 78-г, 33017. Датою поставки вважається дата передачі товару замовнику, що підтверджується видатковими накладними з печатками сторін договору. Замовник приймає товар відповідно до видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі (отримання) товару.

До обов'язків замовника віднесено, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, прийняти поставлений товар згідно з актом прийому-передачі (підп. 6.1.1., 6.1.2. п.6.1. договору).

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач свій обов'язок з поставки товару виконав у повному обсязі, поставивши обумовлений договором товар, що стверджується видатковою накладною № СФ-000146 від 26.11.2012 року на суму 3 425 000,00 грн, актами здавання-приймання медичного обладнання від 26.11.2012 року, видатковими накладними № СФ-000189 від 24.12.2012 року на суму 685 000,00 грн, № СФ-000190 від 24.12.2012 року на суму 685 000,00 грн, актами здавання-приймання медичного обладнання від 24.12.2012 року.

Пунктами 3.1.-3.3. договору сторони погодили, що ціна цього договору становить 4 795 000,00 грн без ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару визначається у національній валюті України відповідно до діючого законодавства щодо цін та ціноутворення.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником за отриманий товар протягом 7 робочих днів з моменту його отримання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з видатковими накладними. До видаткової накладної додається акт приймання-передачі. Грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний ним у цьому договорі (п.п. 4.1., 4.2., 4.4. договору).

Відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 424 500,00 грн, про що свідчить банківська виписка.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 5 604 896,82 грн.

Рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/450/14 від 16.06.2014 року позов задоволено частково, стягнуто, зокрема 1 793 000,00 грн без ПДВ основного боргу, у задоволенні 2 577 500,00 грн відмовлено за передчасністю, оскільки відповідно до п. 4.7. додаткової угоди № 1 від 27.12.2013 року сторони погодили, що решта коштів в розмірі 2 577 500,00 грн без ПДВ сплануються залежно від надходжень бюджетних коштів.

Судом встановлено, що рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/450/14 від 16.06.2014 року не виконане.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом поставки були Рентгенівські апарати на 2 робочих місця (цифрові) вітчизняного виробництва (комплекси рентгенівські діагностичні "Медикс"), виробник: ТОВ "Крас", Україна.

Вказані комплекси мають код згідно з УКТЗЕД 9022 14 00 00, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію № 4801/2006, видане Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України.

Відповідно до підп. 197.1.27. п. 197.1. ст. 197 ПК України (у редакції, чинній станом на дату укладення договору) звільняються від оподаткування операції з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 08.08.2011 року № 867 "Питання звільнення виробів медичного призначення від оподаткування податком на додану вартість" затверджено перелік виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, згідно з додатком.

Зокрема, за вказаною постановою рентгенівські апарати (код згідно з УКТЗЕД 9022 14 00 00, найменування виробу "Апаратура для медичного, хірургічного використання"), що були предметом поставки, звільнялися від оподаткування ПДВ.

Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин, чинне законодавство України визначало перелік виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільнялися від оподаткування ПДВ.

У той же час відповідно до змін, що відбулися у законодавстві, визначено перелік медичних виробів, що підлягають обкладенню ПДВ за ставкою 7%.

Так, відповідно до п. 13 Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності 01.04.2014 року, підп. 197.1.27 п. 197.1 ст. 197 ПК України виключено.

Згідно з п. 5 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства", який набрав чинності 19.04.2014 року, підп. "в" п. 193.1 ст. 193 ПК України викладено у такій редакції: "в) 7 відсотків по операціях постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 23.04.2014 року № 118 "Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків" затверджено перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 %, що додається. Ця постанова набирає чинності з дня опублікування і діє до 01.07.2014 року.

За вказаною постановою рентгенівські апарати (код згідно з УКТЗЕД 9022 14 00 00, найменування виробу "Апаратура для використання у медицині, хірургії"), що були предметом поставки, підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 7%.

Постановою КМ України від 03.09.2014 року № 410 "Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків" затверджено перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 %, що додається.

Відповідно до вказаної постанови рентгенівські апарати (код згідно з УКТЗЕД 9022 14 00 00 00, найменування виробу "Апаратура для медичного, хірургічного використання"), що були предметом поставки, підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 7 %.

За п. 187.7. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Як роз'яснило Міністерство доходів і зборів України у своєму листі № 10295/7/99-99-19-04-02-17 від 06.05.2014 року "Про податок на додану вартість", придбані до 01.04.2014 лікарські засоби та медичні вироби реалізуються, починаючи з 01.04.2014 року, із нарахуванням податку на додану вартість за ставкою 7 %, незалежно від того, що їх придбання здійснювалося в умовах дії пільгового режиму оподаткування. При проведенні операцій з постачання лікарських засобів та медичних виробів за бюджетні кошти податкові зобовязання не нараховуватимуться лише у випадку, якщо першою подією була їх оплата, яка відбулася до 01.04.2014 року (згідно з п. 187.7 ст. 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобовязань при здійсненні операцій з постачання за бюджетні кошти є дата оплати). Якщо оплата за поставлені до 01.04.2014 року за рахунок бюджетних коштів лікарські засоби та медичні вироби проводиться з 01.04.2014 року, то на дату оплати нараховується податок на додану вартість за ставкою 7 %.

Враховуючи, що оплата зі сторони відповідача за поставлений товар відбулася частково, відтак на суму боргу в розмірі 4 370 500,00 грн станом на дату зарахування таких коштів на рахунок позивача виникнуть зобов'язання зі сплати ПДВ за ставкою 7 %, тобто на суму 305 935,00 грн.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 651 ЦК України).

Частинами 1, 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції Закону, чинній станом на дату укладення договору та внесення змін до податкового законодавства) врегульовано, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

Аналогічна норма передбачена у п. 6 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (чинний станом на дату розгляду справи).

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у своїх роз'ясненнях від 27.12.2013 року № 3302-05/46114-06 "Щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель" зазначило, що істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у разі, зокрема, зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю. У зв'язку з тим, що зміни у вищезазначених випадках можуть відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, ціна договору про закупівлю може змінюватися в залежності від таких змін.

У силу вимог ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України унормовано, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з пропозицією № 173 від 01.12.2015 року про внесення змін до договору у зв'язку із змінами, що відбулися у податковому законодавстві, на що останній листом № 4712/01-13/15 від 23.12.2015 року відповів про відсутність підстав для внесення відповідних змін.

Щодо посилання прокурора на відсутність підстав для внесення змін до договору у зв'язку з його виконанням, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається зі змісту ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", що зміни до договору про закупівлю у зв'язку із зміною ставок податків можуть відбутися до виконання зобов'язань.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ч.ч. 1, 3 ст. 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Переважна більшість договірних зобов'язань в цивільному праві має двосторонній характер, що означає, що кожна із його сторін одночасно має права та обов'язки щодо іншої сторони (наприклад, в договорі купівлі-продажу продавець несе обов'язок передати річ покупцеві та має право вимагати сплати грошей). У такому випадку кожна із сторін такого зобов'язання одночасно є боржником іншої сторони щодо тих дій, які вона має вчинити на її користь та кредитором щодо тих прав вимоги, які вона має щодо іншої сторони.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України).

При цьому належне виконання зобов'язання має бути проведеним належним чином обома сторонами, а не лише однією - у даному випадку позивачем що поставки товару.

Зважаючи на викладене вбачається, що зобов'язання сторін за договором не припинилися, оскільки позивач свій обов'язок з поставки товару виконав, тоді як позивач залишається зобов'язаним здійснити оплату поставленого товару (як вбачається з матеріалів справи, поставка відбулася більше 4 років тому, а розрахунки з вини відповідача так і не проведені).

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів, то остання не є підставою для не проведення розрахунків, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання ( постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 ).

З наведеного судом встановлено, що станом на дату укладення договору за державні кошти діяв пільговий режим щодо сплати ПДВ, за час прострочення виконання зобов'язання зі сторони відповідача відбулися зміни у податковому законодавстві, за якими операція з поставки медичного обладнання підлягає оподаткуванню ПДВ за ставкою 7 %, а податкові зобов'язання виникають у позивача при надходженні грошових коштів на його рахунок.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 370 500,00 грн, отже при їх зарахуванні на рахунок позивача в останнього виникнуть податкові зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 305 935,00 грн, яка умовами договору не передбачена, тобто вказана сума підлягатиме сплаті за власний рахунок позивача, хоча ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

У силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Застосовуючи норму права, слід співставити фактичні обставини зі змістом відповідної норми, визначитись, чи не суперечить її застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року за № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 КК України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) зазначено, що "справедливість - одна із основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню".

З правової точки зору справедливість у виконанні цивільно-правових зобов'язань визначається як "така поведінка кожної із сторони зобов'язання по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної, а з другого - у справедливій (об'єктивній, неупередженій, з урахуванням етичних та інших моральних аспектів) оцінці судом поведінки суб'єктів зобов'язальних правовідносин". .

Під добросовісністю розуміють добросовісну, належну поведінку при виникненні та виконанні зобов'язання - вчинення дій таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода третім особам, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою тощо. Принцип добросовісності передбачає чесну, сумлінну поведінку суб'єктів зобов'язання, вчинення ними всіх залежних від них дій щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб.

Тобто умови укладеного між сторонами договору, враховуючи зміни, що відбулися у податковому законодавстві, є несправедливими, оскільки, по-перше, порушують принципи справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди майновим правам позивача.

Вказана ситуація склалася з вини держави в особі відповідача, який не здійснив своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань, саме з такою несвоєчасністю, яка визнається судом тривалою, пов'язане виникнення вказаного спору, оскільки якби останній оплатив поставлений товар у строки, обумовлені договором, питань щодо зобов'язань зі сплати ПДВ не виникло б.

За таких умов, враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає вимогу позивача про внесення змін до договору обґрунтованими та такими, які належить задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача ПДВ в розмірі 305 935,00 грн, то, як зазначалося, за п. 187.7. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку, враховуючи, що станом на дату розгляду та вирішення вказаного спору по суті зобов'язання зі сплати ПДВ у позивача не виникли, оскільки борг, на який буде нарахований податок, відповідачем не сплачений, відтак підстав для задоволення вказаної вимоги немає.

Суд, також вважає за необхідне висловити свою думку щодо вступу прокурора у вказану справу для захисту інтересів держави та стороні відповідача, з вини якого, як встановлено судом, виник спір.

Так, справедливість один з найважливіших принципів правової держави, який реалізується як у законодавчій, так і в правозастосовній діяльності. Ідея справедливості реалізується насамперед через нормативне закріплення права на справедливий судовий розгляд. Це право встановлене як на національному, так і на міжнародному рівнях. Зміст права на справедливий судовий розгляд найбільш визначено та змістовно закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє, зокрема принцип рівності сторін у змагальному процесі "принцип рівності вихідних можливостей". Згідно з зазначеним принципом "рівності вихідних можливостей" всі сторони судового розгляду повинні мати рівну можливість представити свою справу і жодна з сторін не повинна користуватись якиминебудь суттєвими перевагами у порівнянні з протилежно стороною.

Участь прокурора у цивільних та адміністративних справах неодноразово ставала предметом розгляду Європейським судом з прав людини, що дозволило виробити певний підхід до їх розгляду, зокрема, наголосивши неприйнятну практику у випадках втручання прокурора в галузі права, не повязані з кримінальним процесом. На сьогоднішній день діяльність прокурорів у некримінальних процесах часто визнається Європейським судом порушення ст. 6 Конвенції, а саме: порушенням права на незалежний і неупереджений суд, права на рівність сторін, права на змагальний процес, права на доступ до суду і принципу правової визначеності. У межах ст. 6 параграфа 1 Конвенції Європейський суд з прав людини в принципі відмовився розглядати прокурора як незалежний і неупереджений орган, зважаючи на низку причин: 1) втручанню прокурора не вистачає гарантій судових процедур; 2) прокурор приймає дискреційне рішення, в той час як суд має право розглядати справу лише після того, як воно ініціюється фізичною або юридичною особою; 3) прокурор має найширшу

свободу дій і не може вважатися неупередженим, оскільки згодом він може виступати в процедурах проти зацікавленої особи. Європейський суд неодноразово підкреслював, що прокурор, присутній в судовому розгляді, по суті виступає або "союзником", або "противником" сторін. І, навіть візуально, його виступ в суді дозволяє підсилити уявлення тієї чи іншої позиції сторони. А це може викликати "відчуття нерівності" в іншої сторони процесу, що, в свою чергу, буде вважатися порушенням положень ст. 6 параграфа 1 Конвенції (наприклад, справа "FW процес Франції"). Відповідно до практики Суду участь прокурора може бути виправданою у випадках, коли мова йде про захист прав вразливих верств населення дітей, інвалідів тощо, а також у випадках порушення прав багатьох громадян бо якщо справа стосується захисту державних інтересів.

Таким чином, Суд не розглядає участь прокурора в некримінальних справі абстрактно, навпаки при прийнятті рішення він враховує конкретні обставини кожної справи на предмет відповідності такої участі принципу рівності сторін.

Отже, участь прокурора в некримінальних процедурах, коли він фактично виступає "союзником" або "противником" однієї зі сторін, незважаючи на законні підстави для такої участі, може порушувати положення ст. 6 Конвенції. І хоча Європейський суд оцінює кожну справу, виходячи з конкретних її обставин, у сторони, позицію якої буде підтримувати прокурор, завжди буде більше аргументів, і навіть "візуально" вона буде представлена в суді більш переконливо, в той час як сторона-опонент неминуче буде відчувати "нерівність" в цьому зв'язку. Крім того, дискреційні повноваження прокурора, який бере участь в процесах за межами сфери кримінального права, і його привілейований статус завжди можуть послужити підставою для звернення до Європейського суду "обділеною прокурорської опікою" стороною, зрозуміло, після вичерпання всіх національних засобів правового захисту.

Зважаючи на викладене, суду є незрозумілим вступ прокурора для участі у справі на стороні відповідача, враховуючи фактичні обставини справи, зокрема порушення майнових прав саме позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань понад 4 роки та судового рішення, яке в силу вимог чинного законодавства є обов'язковим до виконання, понад 2 роки, що потягло за собою додаткові негативні матеріальні наслідки та ініціювання нового судового провадження.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивач довів викладені у позовній заяві обставини належними та допустимими доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, отже його вимоги належить задовольнити частково.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Внести зміни до договору про закупівлю товару за державні кошти № 1/4 від 08.11.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації (вул. 16 Липня, 38, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02013136) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" (пр-т Академіка Глушкова, 40, корп. 5, оф. 716, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 34494612), виклавши п. 3.1. у такій редакції:

"3.1. Ціна цього договору 5 100 935, 00 (п'ять мільйонів сто тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн, у т.ч. ПДВ - 305 935,00 (триста п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн.".

У задоволенні позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 305 935,00 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації (вул. 16 Липня, 38, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02013136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" (пр-т Академіка Глушкова, 40, корп. 5, оф. 716, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 34494612) 1 378,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 20.02.2017 року.

Суддя Андрійчук О.В.