Рішення № 64829860, 15.02.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Справа № 915/1337/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №2039 від 25.10.2016 року,

від відповідача: не зявився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця,

03680, м. Київ, вул. Тверська, 5 (ідентифікаційний код 40075815),

в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця,

49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108 (ідентифікаційний код 40081237),

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2,

54001, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

про стягнення грошових коштів у сумі 28 520,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до Господарського суду Миколаївської області в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 28 520,00 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 21.12.2016 року.

Ухвалою суду від 21.12.2016 року розгляд справи відкладений на 10.01.2017 року у звязку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Ухвалою суду від 10.01.2017 року розгляд справи відкладений на 31.01.2017 року у звязку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Ухвалою суду від 31.01.2017 року розгляд справи відкладений на 15.02.2017 року у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

15.02.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи (а.с. 71), причини неявки суду не повідомив, відзив по суті спору не подав.

Враховуючи, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Фізична особа підприємець ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: 54001, АДРЕСА_1, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

У червні 2016 року зі станції ОСОБА_3 залізниці Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (відправник, відповідач) здійснив відправлення вагону № 67672949 згідно накладної № 41454299 (а.с. 9) на станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, одержувач вантажу ТОВ Санітар планети.

У зазначеній накладній, наданій відправником станції навантаження ОСОБА_3 залізниці, у графі 4 Одержувач було зазначено ТОВ Санітар планети Нижнеднепровськ.

11.06.2016 року станцією призначення Нижньодніпровськ на станцію відправлення ОСОБА_3 було відправлено телеграму № НР 114 про невірно зазначену адресу вантажоодержувача в накладній № 41454299 (а.с. 11).

13.06.16 року зі станції відправлення ОСОБА_3 на станцію призначення Нижньодніпровськ надійшла телеграма-відповідь № НР 187 щодо виправлення адреси одержувача у накладній № 41454299 (а.с. 11).

На підставі телеграми відповіді НР 187 від 13.06.2016 року на станції призначення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці у накладній № 41454299 зроблено виправлення адреси одержувача на вірну: з Нижнеднепровськ на 49130, г. Днепропетровск, ул. Березинская, 80, каб. 420. Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 2742 від 11.06.2016 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про залізничний транспорт законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України Про транспорт, Закону України Про залізничний транспорт, Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування… є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України, затверджений постановою КМУ № 457 від 06.04.1998 року, визначає обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

У відповідності до ст. 23 Статуту відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 червня 2011 року за № 765/19503 (Правила оформлення перевізних документів), відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, в тому числі графу Одержувач та в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адресу (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки) та його код. Правильність внесених у накладну відомостей відправник підтверджує своїм підписом.

Враховуючи вищезазначене, саме на відправника покладається обовязок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Таким чином, відправник зобовязання належним чином не виконав.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничних перевезень фіксуються комерційними актами або актами загальної форми.

Відповідно до п. 3.23. Розяснення Президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002 року за № 04-5/601 (із змінами та доповненнями від 18.11.2003 року за № 04-5/1429) підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є акт загальної форми, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача.

Згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, а саме у пятикратному розмірі від провізної плати. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за всі наслідки, які виникли.

Провізна плата згідно накладної № 41454299 становить 5 704,00 грн.

Відповідно до розяснення Президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002 року за № 04-5/601 (зі змінами та доповненнями) та Оглядового листа Вищого Господарського суду України від 29.11.2007 року № 01-8/917, щодо штрафу, нарахованого у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитків.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно нарахований відповідачу штраф у розмірі 28 520,00 грн. (5 704,00 х 5)

При цьому, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2014 року між Державним підприємством Придніпровська залізниця (Залізниця) та ТОВ Санітар планети (вантажовласник) укладений договір № ПР.ДН-1-14120/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, повязаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (а.с. 53-58).

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору Залізниця зобовязується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, у тому числі плата за користування вагонами і контейнерами, згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Нижньодніпровськ.

Відповідно до п. 7.4 Вказаного договору він укладений строком на рік. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

06.09.2016 року аналогічний договір № ПР.ДН-1-16315/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги був укладений між ТОВ Санітар планети та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця.(а.с. 59-62)

Враховуючи наявність договірних відносин між позивачем та отримувачем вантажу відповідача - ТОВ Санітар планети, позивач у день надходження вантажу, відправленого відповідачем, у телефонному режимі повідомив ТОВ Санітар планети про прибуття вантажу (що не заперечується представником позивача), а ТОВ Санітар планети в свою чергу 13.06.2016 року одержав вантаж.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Представник позивача проти зменшення розміру штрафу заперечував, в обґрунтування чого зазначив наступне.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Враховуючи, що штрафна санкція у даному випадку не є договірною, а випливає із положень ст. 118 Статуту залізниць України, у суду відсутні підстави для зменшення розміру штрафу.

Судом відхиляються зазначені заперечення представника позивача, оскільки ст. 118 Статуту залізниць України не містить обмежень щодо зменшення судом штрафних санкцій, встановлених законом. Крім того, норми ст. 83 ГПК України та 551 ЦК України надають суду право зменшувати неустойку незалежно від того, договором встановлена відповідальність за погодженням сторін чи законом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що порушення є незначним, у позивача не виникло необхідності здійснювати розшук вантажовласника, позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків або погіршення матеріального стану внаслідок невірного зазначення відповідачем адреси вантажоодержувача (замість адреси вантажоодержувача зазначено станцію, на якій здійснюється завантаження та відвантаження вантажів вантажоодержувача), стягнення з відповідача штрафу в повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір належного до стягнення штрафу до 14 260,00 грн., тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір в сумі 1 378,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (54001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф у сумі 14 260,00 грн. (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят грн. 00 коп.) та судовий збір у сумі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до ОСОБА_3 апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 20.02.2017 року.

СуддяВ.О. Корицька