Рішення № 64829766, 16.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017Справа №910/22752/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродім Велес»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

про відшкодування шкоди у розмірі 256 768,09 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Головко П.В. (дов. №63 від 08.12.2016);

від відповідача - Грабова І.А. (дов. №374 від 01.07.2016);

від третьої особи - Чміль В.В. (дов. №14/20-10-16 від 21.04.2016).

встановив :

12.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродім Велес» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення 623 704,46 грн., з яких 369 991,29 грн. - розмір страхового відшкодування; 227 544,64 грн. - сума інфляційного збільшення; 22 223,89 грн. - 3% річних та 3 938,64 грн. - витрати на проведення експертних досліджень.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову відповідача у визнанні пожежі, що сталася 05.11.2014 страховим випадком, та невиплату страхового відшкодування.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано клопотання про витребування у відповідача оригіналу звіту №1206/7, виконаного 26.11.2014 ФОП ОСОБА_4, для огляду у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2016 порушено провадження у справі №910/22752/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», розгляд справи призначено на 12.01.2017.

04.01.2017 представниками позивача та відповідача через загальний відділ діловодства суду подано документи для долучення до матеріалів справи.

11.01.2017 третя особа через загальний відділ діловодства суду подала пояснення по справі, за змістом яких просила задовольнити позовні вимоги ТОВ «Агродім Велес» у повному обсязі.

12.01.2017 представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про призначення у справі судової експертизи для встановлення причин пожежі, яка виникла 05.11.2014.

В судовому засіданні 12.01.2017 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.01.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2017 приймаючи до уваги наявність підстав для відкладення розгляду справи з метою надання сторонам часу для врегулювання спору мирним шляхом, з огляду на подані представниками позивача та відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 14.02.2017.

24.01.2017 представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про припинення провадження у справі, посилаючись на те, що 20.01.2017 ним було перераховано страхове відшкодування позивачу, що підтверджується платіжним дорученням №1494.

10.02.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав пояснення по справі та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 230 650,00 грн., 3% річних у розмірі 22 179,45 грн. та витрати на проведення експертних досліджень у розмірі 3 938,64 грн., а всього - 256 768,09 грн.

14.02.2017 третя особа через загальний відділ діловодства суду подала пояснення по справі, за змістом яких просила задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних та витрат на проведення експертних досліджень.

Розглянувши в судовому засіданні 14.02.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: стягнення інфляційних втрат у розмірі 230 650,00 грн., 3% річних у розмірі 22 179,45 грн. та витрат на проведення експертних досліджень у розмірі 3 938,64 грн., а всього - 256 768,09 грн.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналу звіту №1206/7, виконаного 26.11.2014 ФОП ОСОБА_4, для огляду у судовому засіданні, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюється приписами ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вказаного клопотання, крім того, під час вирішення заявленого клопотання судом враховуються положення ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального строку розгляду даної справи.

Крім того, розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про призначення у справі судової експертизи для встановлення причин пожежі, яка виникла 05.11.2014, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як зазначається в пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи.

У судове засідання 14.02.2017 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи, надали пояснення по суті справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

23.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродім Велес» (далі - позивач, страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - відповідач, страховик) було укладено договір комплексного добровільного страхування сільськогосподарської техніки №066.0648880.274, відповідно до умов якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеною договором сільськогосподарською технікою та додатковим обладнанням, встановленим на ньому під час переміщення цієї сільськогосподарської техніки власним ходом та/або експлуатації (виконання робіт) у місці дії договору.

Відповідно до п. 8.1 договору страхування - місце дії договору страхування - Україна.

Згідно з п. п., 3, 6 договору страхування та додатком до нього, застрахованою сільськогосподарською технікою є зернозбиральний ДОН-ЛАН «Акрос» з двигуном «ЯМЗ», д.н.з. НОМЕР_1. Страхувальник використовує сільськогосподарську техніку на умовах договору лізингу №22-14-17 пл-стз/331 від 25.06.2014.

Відповідно до п. 2.1 договору страхування, зокрема, застрахованими ризиками є ризик пошкодження та/або знищення чи втрата сільськогосподарської техніки внаслідок «ПВС» - пожежі, вибуху або самозаймання сільськогосподарської техніки.

Згідно з актом про пожежу від 05.11.2014, зафіксовано пожежу застрахованої сільськогосподарської техніки в полі за межами с. Гаврилівці Кам'янець-Подільського району. Причина пожежі - коротке замикання електромережі.

Згідно з довідкою від 06.11.2014 №1978, виданою 2 ДПР ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, підтверджено, що 05.11.2014 сталася пожежа комбайна «ДОН ЛАН АКРОС», причиною якої стало коротке замикання електромережі комбайна.

В матеріалах справи міститься заява позивача від 05.11.2014 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (за договором КАСКО та ОСЦПВВНТЗ), відповідно до якої позивач повідомив відповідача про пожежу комбайну ДОН-ЛАН «Акрос» з двигуном «ЯМЗ», яка сталася 05.11.2014, та просив виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до звіту від 05.11.2014 №1206/7 визначення матеріального збитку, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ комбайн зернозбиральний Дон-Лан «Акрос», д.н.з. НОМЕР_1 становить 835 083,00 грн.

15.12.2014 відповідачем направлено позивачу лист №3416.206.14.01-0371.12 про відмову у виплаті страхового відшкодування, в якому зазначено, що за результатами дослідження зібраних матеріалів та висновку від 09.12.2014 №11/14/12-01, складеного аварійним комісаром ОСОБА_6, причиною настання пожежі є самозаймання соломо-мастильних налиплих відкладень сухого технологічного продукту - сої, на лівій стороні комбайна в результаті механічного тертя при взаємному переміщенні з обертаючими деталями. Інтенсивному розвитку пожежі сприяло значне нашарування соломо-мастильних відкладень на вузлах та агрегатах комбайна. Вищезазначене є порушенням страхувальником вимог п. 7.9.1.14 НАПБ А.01.001-2004 Правил пожежної безпеки при експлуатації комбайну Дон-Лан «Акрос», д.н.з. НОМЕР_1.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 22.09.2015 №2253 вказане рішення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про відмову у виплаті страхового відшкодування за договором визнано необґрунтованим та зобов'язано його усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 13.10.2015.

Згідно з висновком експертного дослідження від 22.04.2015 №2-10 зокрема визначено, що на 3 з 9 наданих на дослідження фрагментах електричних провідників виявлено оплавленя, які відповідають таким, що утворилися внаслідок дії токів короткого замикання.

Згідно з висновком експертного дослідження від 19.05.2015 №2 (ПТ) осередок пожежі знаходився з лівої сторони комбайну у просторі поблизу розташування решітного стану. Причина пожежі - коротке замкнення електромережі.

Зважаючи на вищевикладене, позивач зазначав, що відповідно до вказаних висновків випадок пожежі застрахованої сільськогосподарської техніки відноситься до страхового випадку відповідно до п. 2.1 договору страхування.

17.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродім Велес» (страхувальник), Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (страховик) та Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (вигодонабувач) було укладено угоду про визначення розміру збитку та виплату страхового відшкодування за домовленістю сторін, відповідно до умов якої сторони домовилися, що за страховим випадком, який стався з комбайном зернозбиральним «ДОН-ЛАН» Акрос», д.н.з. НОМЕР_1 05.11.2014 на полі, біля села Гаврилівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, який застрахований за договором, розмір страхового відшкодування становить 350 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1494 від 20.01.2017 відповідач перерахував на рахунок позивача 350 000,00 грн.

Таким чином відповідач визнав вказаний випадок страховим та виплатив страхове відшкодування позивачу у розмірі 350 000,00 грн. лише 20.01.2017.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи несвоєчасну виплату страхового відшкодування, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 230 650,00 грн., 3% річних у розмірі 22 179,45 грн. та витрати на проведення експертних досліджень у розмірі 3 938,64 грн., а всього - 256 768,09 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Як зазначалося вище, 17.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродім Велес» (страхувальник), Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (страховик) та Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (вигодонабувач) було укладено угоду про визначення розміру збитку та виплату страхового відшкодування за домовленістю сторін, відповідно до умов якої сторони домовилися, що за страховим випадком, який стався з комбайном зернозбиральним «ДОН-ЛАН» Акрос», д.н.з. НОМЕР_1, 05.11.2014 на полі, біля села Гаврилівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, який застрахований за договором, розмір страхового відшкодування становить 350 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1494 від 20.01.2017 відповідач перерахував на рахунок позивача 350 000,00 грн.

Таким чином відповідач визнав вказаний випадок страховим та виплатив страхове відшкодування позивачу у розмірі 350 000,00 грн. лише 20.01.2017.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи несвоєчасну виплату страхового відшкодування, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 230 650,00 грн., 3% річних у розмірі 22 179,45 грн. та витрати на проведення експертних досліджень у розмірі 3 938,64 грн., а всього - 256 768,09 грн.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом, а відповідач визнав факт страхового випадку, проте сплатив страхову виплату лише 20.01.2017, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі слід відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вказані суми нарахувань підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Крім того позивачем було заявлено до стягнення витрати на проведення експертних досліджень у розмірі 3 938,64 грн.

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення витрати на проведення експертних досліджень, які господарським судом не призначалися, тобто були проведенні за межами розгляду справи, а тому, відповідно до вимог ст. 44 ГПК України, такі вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (02160, м. Київ, Проспект Соборності, буд. 19, код 30968986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродім Велес» (32367, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Гаврилівці, вул. Глушка, буд. 1, код 37328383) інфляційні втрати у розмірі 230 650 (двісті тридцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 22 179 (двадцять дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 45 коп., а також судовий збір у розмірі 3 792 (три тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 44 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане 20.02.2017

Суддя В.О. Демидов