Рішення № 64829746, 14.02.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2017 року Справа № 913/1333/16

Провадження №19/913/1333/16

За позовом Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО - Донбас Північний, м. Дружківка Донецької області, в особі Сєвєродонецької філії Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО - Донбас Північний, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 19003 грн. 95 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Воронько В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО - Донбас Північний" в особі Сєвєродонецької філії Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО - Донбас Північний про стягнення основного боргу у розмірі 11808 грн. 37 коп., пені у розмірі 3397 грн. 28 коп., 3 % річних у розмірі 450 грн. 25 коп., інфляційних втрат у розмірі 3348 грн. 05 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.12.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 12.12.2016.

Відповідач у відзиві №1299 від 09.12.2016 на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що відповідно до акту про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку; від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання (ЦО і ГВП) від 01.12.2006 року (далі - акт про відключення) підтверджено відключення нежилого приміщення за адресою вул. Гагаріна, б.55, м. Сєвєродонецьк Луганської області від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання ЦО та ГВП будинку. З 01.12.2006 магазин Пивовар №5 ПП Подкуйко переведено на автономне опалення. Зазначений акт підписано представником власника будинку, представником монтажної організації, представником виконавця послуг, власником приміщення. Відповідач наголошує на тому, що акт про відключення його представником не підписувався, на момент складання акту він не був власником приміщення по вул. Гагаріна, б.55, не брав участі у складанні цього акту, його підписано колишнім власником приміщення ОСОБА_1 Копію акта про відключення відповідач отримав лише у 2012 році після звернення до позивача з відповідним листом. 24.04.2008 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності відповідача на нежиле приміщення, розташоване в місті Сєвєродонецьку Луганської області по вул. Гагаріна, б. 55, загальною площею 248,8 кв. м. (далі - приміщення). Після вказаної дати приміщення реконструйовано та в ньому розміщено офіс відповідача. Окрім того, позивачем не надано до позову доказів на підтвердження того, що засіб вимірювальної техніки - прилад обліку теплової енергії, за показами якого здійснювалося нарахування коштів відповідачу, пройшов повірку, як того вимагає ч.1 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та визнаний у встановленому порядку придатним для використання. Пунктом 14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 визначено, що показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Проте, позивачем не додано до позову актів зняття показань з приладу обліку, складених відповідно до вказаних вимог, за період з жовтня 2014 до квітня 2016 включно, що свідчить про необґрунтованість розрахунку позивача.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.12.2016 було відкладено розгляд справи на 20.12.2016.

Позивач у письмових поясненнях №06-05-320 від 15.12.2016 на відзив відповідача зазначив, що 01.12.2006 міжвідомчою комісією, яка розглядає питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, було складено акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання (ЦО і ГВП), розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 55. Відповідно до п.2 акту від 01.12.2006 відключення виконано на основі проекту 405/06-ОВ з проведенням реконструкції системи опалення. Враховуючи специфіку конструкції системи опалення даного житлового будинку, нежитлове приміщення відповідача знаходиться у тепловому контурі житлового будинку, в приміщенні розташовані опалювальні стояки з вертикальним розміщенням, що забезпечує опалення нежитлового приміщення за рахунок тепловитрат суміжних приміщень та стояків опалення, а обсяг теплової енергії, що споживається, визначається на підставі відповідної технічної документації, а саме проекту 405/06-ОВ, що і наведено у акті від 01.12.2006. Даний акт не скасований, не визнаний недійсним, а отже є дійсним та таким, що складений у відповідності до вимог чинного законодавства України. Крім того, переоформлення акту про відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення у зв'язку зі зміною власника приміщення на нового власника чинним законодавством не передбачено. Незважаючи на те, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення сторонами не оформлено, сторони фактично перебувають у договірних відносинах, а відсутність письмового договору не є підставою для звільнення від оплати комунальних послуг, оскільки законодавець не ставить такий обов'язок з оплати спожитих комунальних послуг в залежність від укладення письмового договору.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 20.12.2016, 10.01.2017 розгляд справи було відкладено на 10.01.2017 та на 24.01.2017 відповідно.

20.01.2017 від відповідача через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшла заява №87 від 19.01.2017 про застосування строку позовної давності. Відповідач зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, період утворення заборгованості починається з жовтня 2014. Між тим, матеріали справи містять документ "розрахунок вартості отриманих послуг Сєвєродонецької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО - Донбас Північний" наданих до нежитлового приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 55. Особовий рахунок №6696 (за період 10.2013 - 04.04.2016), який було додано позивачем до письмових пояснень. З тексту вказаного розрахунку випливає, що в жовтні 2014 позивач донарахував за відповідні послуги за опалювальний сезон 2013/2014 суму у розмірі 2492 грн. 92 коп. без ПДВ. Таким чином, предметом спору є вимоги позивача про стягнення коштів за період не з жовтня 2014, а з жовтня 2013 (початок опалювального сезону 2013/2014). Автоматизований розподіл справи №913/1333/16 було виконано 01.12.2016, того ж дня прийнято ухвалу про порушення провадження у справі. Приймаючи до уваги час поштового обігу між містами Сєвєродонецьк (місцезнаходження позивача) та Харків (місцезнаходження суду) та вимоги ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що позивач звернувся з позовом (надіслав на адресу суду) не раніше 21.11.2016. Таким чином, з урахуванням приписів ст.ст.266, 267 Цивільного кодексу України позивачу слід відмовити у задоволенні вимог про стягнення коштів за жовтень та листопад 2013 і в задоволенні додаткових вимог, обчислених з цієї суми, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.01.2017 було відкладено розгляд справи на 01.02.2017.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.02.2017 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів по 17.02.2017; розгляд справи відкладено на 14.02.2017.

Позивач у письмових поясненнях №06-05/1-20 від 02.02.2017 по справі зазначив, що з огляду на розірвання письмового договору №80 від 04.11.2003 та відкриття на імя відповідача особового рахунку №6696, у службовій записці від 22.10.2014 №08-06-115 зазначено, що починаючи з опалювального сезону 2014 2015 відповідач вважається таким, що споживає теплову енергію за умов відсутності оформленого письмового договору, а також про перенесення (сторно) нарахувань за опалювальний сезон 2013 2014 у сумі 2991 грн. 54 коп. (з ПДВ) на особовий рахунок №6696. У звязку з перенесенням на особовий рахунок за №6696 нарахувань за опалювальний сезон 2013 2014 у сумі 2991 грн. 54 коп. (з ПДВ), відповідачу був наданий рахунок акт №6696 від 31.10.2014, в якому крім тепловіддачі ізольованих стояків за жовтень 2014 (період з 23.10.2014 по 31.10.2014 (9 днів) на суму 183 грн. 68 коп. (з ПДВ) також вказана сума, перенесена на підставі службової записки від 22.10.2014 №08-06-115 у розмірі 2991 грн. 54 коп. (з ПДВ) за опалювальний сезон 2013 2014.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

У судовому засіданні 14.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04.11.2003 між Державним підприємством Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (позивач, енергопостачальна організація) та Закритим акціонерним товариством Страхова компанія АСКО-Донбас Північний в особі Сєвєродонецької філії, яке в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АСКО-Донбас Північний (відповідач, споживач) був укладений договір № 80 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами п.1 якого, енергопостачальна організація прийняла на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; - гаряче водопостачання протягом року в приміщення за адресою: вул. Пар. Комуни, 37, загальною площею 141,7 м2.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з 23.06.2003 та діє до 23.06.2004.

Відповідно до п.10.2 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обовязку повної сплати спожитої теплової енергії.

Враховуючи викладене, договір продовжував свою дію відповідно на кожний наступний рік, починаючи з 2004 року.

25.03.2008 між ОСОБА_2 (продавець) та Закритим акціонерним товариством Страхова компанія АСКО-Донбас Північний в особі Сєвєродонецької філії, яке в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АСКО-Донбас Північний (відповідач, покупець) був укладений договір №1015 купівлі продажу нежилого приміщення, згідно п.п.1, 2 якого, продавець зобовязався передати нежиле приміщення у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти нежиле приміщення і сплатити за нього обговорену грошову суму. Предметом цього договору є нежиле приміщення, розташоване в м. Сєвєродонецьку Луганської області, по вулиці Гагаріна, 55, загальною площею 248,8 кв.м.

25.03.2008, у звязку з придбанням відповідачем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Гагаріна, 55, м. Сєвєродонецьк Луганської області, між сторонами була підписана угода № 1 від 04.11.2003 про зміну і доповнення договору №80, якою сторони змінили п.2.2 договору та виклали його в наступній редакції: Енергопостачальна організація поставляє споживачу в період з 25.03.2008 до 25.03.2009 теплову енергію в гарячій воді в приміщення за адресою: вул. Федоренко, 37 в межах Qрік=57 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням ЕQ=0,0283 Гкал/год, в тому числі: а) на опалення Qо = 0,0240 Гкал/год; б) на гаряче водопостачання на ГВП за середньогодинним тепловим навантаженням Qгв = 0,0043 Гкал/год, Qгв год = 0,0018 Гкал/год; вул. Гагаріна, 55 в межах Qрік-2570 Гкал/рік (згідно акта про автономне опалення від 01.12.2006).

Спірне приміщення відповідача розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку №55 по вул. Гагаріна у місті Сєвєродонецьку.

Як зазначає позивач, даний житловий будинок обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з транзитними стояками та трубопроводами, які проходять нежитловим приміщенням відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення житлового будинку №55 по вул. Гагаріна у місті Сєвєродонецьку.

Частиною 1 ст.26 Закону України Про теплопостачання передбачено, що проектування, будівництво, реконструкція об'єктів у сфері теплопостачання здійснюються на основі схем теплопостачання, державних будівельних норм та нормативно-правових актів на проведення будівельних робіт.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоквартирних житлових будинках регулюється, зокрема, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 року (далі - Порядок) (в редакції на час надання дозвільних документів на відключення, коли передбачалось відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення).

Відповідно до п.2.4.1 Порядку разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, теплолічильників тощо; теплові навантаження місць загального користування; розраховані теплові навантаження будинку; технічні рішення з перерахунку та заміни внутрішньобудинкових систем газо- та електропостачання (залежно від типу нагрівачів).

По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (п.2.6 Порядку).

Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (п.2.7 Порядку).

До набуття у власність відповідачем зазначеного вище нежитлового приміщення попереднім власником було здійснено з дотриманням вимог діючого законодавства, відключення даного приміщення від мереж централізованого опалення.

Так, 01.12.2006 за участю головного інженера кПас Ритм, представника монтажної організації ПП Зодіак-МТ, представника виконавця послуг ДП Сєвєродонецька ТЕЦ, та власником нежитлового приміщення або ПП Подкуйко (магазин Пивовар № 5), було складено та підписано акт про відключення квартири (нежилого приміщення, секції, підїзду, будинку; від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання (ЦО і ГВП) за адресою: вул. Гагаріна, 55. Крім того, в акті зазначено, що в приміщеннях квартири знаходиться 59,69 м опалювальних стояків з тепловіддачею ізольованих стояків згідно проекту 2,570 Гкал на рік.

06.09.2012 відповідач звернувся до позивача з листом №13/09, в якому повідомив про те, що має бажання припинити дію договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №80 від 04.11.2003, а також просив провести ізоляцію стояків, які розташовані у приміщенні страхової компанія або вивести їх за межі приміщення за адресою: вул. Гагаріна, 5, м. Сєвєродонецьк.

Суд зазначає, що враховуючи умови п.10.1 та п.10.2 договору №80 від 04.11.2003, договір принився з 24.06.2013.

Позивач листом №16-6/1218 від 17.10.2012 повідомив, що у відповідь на зазначений вище лист про припинення дії договору №80 від 04.11.2003, ним було направлено для укладення новий проект договору про постачання теплової енергії від 24.09.2012. Що стосується прохання про ізоляцію стояків або виведення їх за межі приміщення, позивач зазначив, що він не є власником внутрішньобудинкових мереж та не виконує роботи повязані з ними.

25.12.2014 позивач звернувся до відповідача (лист №08-06-472 від 25.12.2014) з пропозицією укласти типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який передбачений Правилами №630, направивши на адресу відповідача відповідний проект договору, проте останній ухилився від його укладення.

У зв'язку з фактичним постачанням теплової енергії, на ім'я відповідача було відкрито особовий рахунок №6696, на якому обліковується нарахування під час надання опалення, здійснені споживачем оплати, наявна заборгованість, а також інша інформація.

З представлених суду документів слідує, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами №16-6/1218 від 17.10.2012, №08-06-472 від 25.12.2014 з пропозиціями укласти договір.

Проте, відповідач договір з позивачем не уклав.

Водночас, відсутність договору, укладеного між сторонами, не є підставою для звільнення відповідача від оплати заборгованості з поставленої відповідачу теплової енергії, оскільки згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є фактичне постачання теплової енергії та її отримання відповідачем.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України Про засади функціонування ринку електричної енергії України та Про електроенергетику.

Згідно зі ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до п.2 ч.3 ст.16 Закону України Про житлово-комунальні послуги, комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, зокрема, міжопалювалого періоду для систем опалення.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобовязані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обовязку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобовязання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобовязанням.

Відповідно до ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з теплопостачання у звязку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобовязання, що виникли між Державним підприємством Сєвєродонецька теплоелектроцентраль та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія АСКО - Донбас Північний в особі Сєвєродонецької філії Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО - Донбас Північний є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №3-184гс14.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін), виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобовязання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем предявлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового звязку і підприємством звязку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем предявлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма предявлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Ухилення боржника від одержання на підприємстві звязку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, незявлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непредявленою.

Як слідує з матеріалів справи, протягом опалювальних сезонів 2014-2015, 2015-2016 років відповідачу було поставлено теплову енергію на загальну суму 11808 грн. 37 коп., що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи рахунками актами про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; актами про включення теплоустановок в будинку за адресою: вул. Гагаріна, 55, м. Сєвєродонецьк Луганської області (а.с. 64, 65).

Суд приймає до уваги, що в рахунку за жовтень 2014 року позивач донарахував за відповідні послуги за опалювальний сезон 2013-2014 років у розмірі 2492 грн 92 коп., що відповідає річним витратам тепла (тепловіддача ізольованих стояків) відповідно до проекту 405/06-ОВ у кількості 2,57 Гкал.

Вартість 1 Гкал теплової енергії (з 22 липня 2010 року - зі дня набрання чинності Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг від 9 липня 2010 року № 2479-VI, тарифи на теплову енергію для субєктів природних монополій встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (постанова Верховного Суду України від 28.05.2013 року у справі №3-9гс13)), що поставлялась відповідачу складала:

- з 01.06.2014 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення)) - 1204 грн. 47 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРРКП України Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП Сєвєродонецька теплоелектроцентраль від 23.05.2014 №587;

- з 01.12.2014 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення)) - 1455 грн. 42 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРРКП України Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП Сєвєродонецька теплоелектроцентраль від 28.11.2014 №611;

- з 01.03.2015 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення)) - 2089 грн. 44 коп. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству Про введення тарифів на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів від 12.03.2015 №27, прийнятого на підставі постанови НКРРКП України Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП Сєвєродонецька теплоелектроцентраль від 27.02.2015 №266;

- з 01.04.2015 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення)) - 1790 грн. 15 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРРКП України Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП Сєвєродонецька теплоелектроцентраль від 31.03.2015 №1158;

- з 01.11.2015 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення)) 1642 грн. 61 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП від 29.10.2015 №2690;

- з 01.02.2016 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення)) 1617 грн. 14 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП від 28.01.2016 №54.

Опалювальний сезон 2013 - 2014 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 25.09.2013 №777 Про поетапну подачу тепла на обєкти охорони здоровя, дитячі дошкільні заклади, школи, обєкти житлового фонду, культури, обєкти сімї, молоді та спорту з 15.10.2013.

07.04.2014 завершено опалювальний сезон 2013 - 2014 на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 25.03.2014 №205.

Опалювальний сезон 2014 - 2015 років було розпочато на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 10.10.2014 №534 з 12.10.2014 року.

06.04.2015 завершено опалювальний сезон 2014 - 2015 на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 06.04.2015 №178.

Опалювальний сезон 2015 - 2016 років було розпочато на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 08.09.2015 №449 з 10.10.2015.

05.04.2016 завершено опалювальний сезон 2015 2016 на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 05.04.2016 №140.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11808 грн. 37 коп. за період з жовтня 2014 по квітень 2016 року є обґрунтованими.

Розглядаючи клопотанняч відповідачса про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення заборгованості за жовтень листопад 2013 року, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вже зазначалось, письмового договору між сторонами укладено не було, тому, враховуючи приписи ст.530 Цивільного кодексу України, зобовязання відповідача оплатити теплові втрати з урахуванням проекту 405/06-ОВ виникає з моменту виставлення позивачем відповідного рахунку.

Суд зауважує, що позивачем теплові втрати в опалювальний сезон 2013-2014 років (з жовтня 2013 по квітень 2014) були донараховані в рахунку за жовтень 2014 року, який виставлений відповідачем для оплати у листопаді 2014 року та отриманий представником відповідача 19.11.2014, тобто позовна давність на момент звернення позивача з позовом до суду (26.11.2016) не спливла.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 09.02.2016 по 30.09.2016 в сумі 3397 грн. 28 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п.10 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Згідно з вимогами ст.1 Закону України Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій від 20.05.1999 № 686-ХІУ субєкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу (постанова Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року у справі №3-6гс13).

Відповідно до пп.1 п.1 розділу ІІ Нормативні строки пересилання поштових відправлень Нормативів і Нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів обєктів поштового звязку) складають: місцевої Д+2, пріорітетної Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в обєкті поштового звязку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в п.1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідно до п.1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування за законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням викладеного вище, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, період нарахування складає з 10.02.2016 по 30.09.2016, а сума 3397 грн. 28 коп., тобто встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, у звязку з чим вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом повністю.

Що стосується решти вимог позивача, а саме в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 450 грн. 25 коп. за період з 27.11.2014 по 30.09.2016 та інфляційних втрат у сумі 3348 грн. 05 коп. за період з грудня 2014 по вересень 2016 року , господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлено, що він є неправильним, оскільки позивачем не враховано приписи пп.1 п.1 розділу ІІ Нормативні строки пересилання поштових відправлень Нормативів і Нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, ст.530 Цивільного кодексу України. У звязку з чим, позивачаем невірно визначено період виникнення заборгованості по рахункам актам №6696 від 31.12.2015, №6696 від 30.04.2016.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми Законодавство, в межах заявленого позивачем періоду:

№ і дата рахунку - актуСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Часткова оплата, грн.Період нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грн.6696 від 31.10.2014 (вручено 19.11.2014)По 26.11.20143175,22 27.11.2014 - 30.09.2016674175,706696 від 30.11.2014 (вручено 12.12.2014)По 19.12.2014612,29 23.12.2014 30.09.201664832,576696 від 31.12.2014 (вручено 09.01.2015)По 16.01.2015764,53 20.01.2015 30.09.201662038,916696 від 31.01.2015 (вручено 06.02.2015)По 13.02.2015764,53 17.02.2015 30.09.201659237,156696 від 28.02.2015 (вручено 06.03.2015)По 13.03.2015690,54 17.03.2015 30.09.201656431,976696 від 31.03.2015 (вручено 08.04.2015)По 15.04.20151097,58 16.04.2015 30.09.201653448,116696 від 30.04.2015 (вручено 14.05.2015)По 21.05.2015182,00 22.05.2015 30.09.20164987,446696 від 31.10.2015 (направлено 18.11.2015)По 30.11.2015289,38 01.12.2015 30.09.20163057,246696 від 30.11.2015 (направлено 15.12.2015)По 25.12.2015835,02 29.12.2015 30.09.201627718,966696 від 31.12.2015 (направлено 28.01.2016)По 09.02.2016862,86 10.02.2016 30.09.201623416,556696 від 31.01.2016 (направлено 23.02.2016)По 04.03.2016862,86 10.03.2016 30.09.201620514,506696 від 29.02.2016 (направлено 16.03.2016)По 28.03.2016767,27 29.03.2016 30.09.201618611,706696 від 31.03.2016 (направлено 16.05.2016)По 26.05.2016794,68 27.05.2016 30.09.20161278,276696 від 30.04.2016 (направлено 19.05.2016)По 31.05.2016109,61 01.06.2016 30.09.20161221,10 Всього:450,17

Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних за період з 27.11.2014 по 30.09.2016 в сумі 450 грн. 17 коп.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий курєр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, господарський суд прийшов до висновку про те, що він є арифметично неправильним, оскільки ним невірно визначено період виникнення заборгованості по рахункам актам №6696 від 31.12.2015, №6696 від 30.04.2016. У звязку з чим, позивачем невірно застосовано приписи пп.3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок позивача є невірним та навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми Законодавство:

№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості, в грн.Часткова оплата, грн.Період нарахування Сума інфляції, грн.6696 від 31.10.2014 (вручено 19.11.2014)По 26.11.20143175,22 Грудень 2014 вересень 2016 6696 від 30.11.2014 (вручено 12.12.2014)По 19.12.2014612,29 Січень 2015 - вересень 2016 6696 від 31.12.2014 (вручено 09.01.2015)По 16.01.2015764,53 Лютий 2015 - вересень 2016 6696 від 31.01.2015 (вручено 06.02.2015)По 13.02.2015764,53 Березень 2015 -вересень 2016 6696 від 28.02.2015 (вручено 06.03.2015)По 13.03.2015690,54 Квітень 2015 - вересень 2016 6696 від 31.03.2015 (вручено 08.04.2015)По 15.04.20151097,58 Травень 2015 - вересень 2016 6696 від 30.04.2015 (вручено 14.05.2015)По 21.05.2015182,00 Червень 2015 - вересень 2016 6696 від 31.10.2015 (направлено 18.11.2015)По 30.11.2015289,38 Січень 2016 - вересень 2016 6696 від 30.11.2015 (направлено 15.12.2015)По 25.12.2015835,02 Січень 2016 - вересень 2016 6696 від 31.12.2015 (направлено 28.01.2016)По 09.02.2016862,86 Березень 2016 - вересень 2016 6696 від 31.01.2016 (направлено 23.02.2016)По 04.03.2016862,86 Квітень 2016 - вересень 2016 6696 від 29.02.2016 (направлено 16.03.2016)По 28.03.2016767,27 Квітень 2016 - вересень 2016 6696 від 31.03.2016 (направлено 16.05.2016)По 26.05.2016794,68 Червень 2016 - вересень 2016 6696 від 30.04.2016 (направлено 19.05.2016)По 31.05.2016109,61 Липень 2016 - вересень 2016 Всього:3346,12

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по вересень 2016 року в сумі 3346 грн. 12 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний в особі Сєвєродонецької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО - Донбас Північний" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний, вул. Соборна, б. 37, м. Дружківка, Донецька область, ідентифікаційний код 13494943, на користь Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, Сєвєродонецька ТЕЦ, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, ідентифікаційний код 00131050, основний борг у розмірі 11808 грн. 37 коп., пеню у розмірі 3397 грн. 28 коп., 3 % річних у розмірі 450 грн. 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 3346 грн. 12 коп., судовий збір у розмірі 1377 грн. 85 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.2017.

Суддя Т.В. Косенко