Рішення № 64829574, 14.02.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2017 року Справа № 913/1321/16

Провадження №15/913/1321/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком, м.Київ

до Луганського обласного військового комісаріату, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 4723 грн 67 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1 юрисконсульт за довіреністю №744 від 12.12.2016;

від відповідача представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за договором про надання послуг електрозвязку №6100322 від 01.10.2006 в сумі 2897 грн 81 коп., пені в сумі 75 грн 85 коп., інфляційних втрат у сумі 1647 грн 81 коп., 3% річних у сумі 178 грн 97 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.11.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 13.12.2016.

Позивач письмовими поясненнями б/н від 13.12.2016 зазначив, що послуги надавались одному зі структурних підрозділів відповідача Старобільсько-Новопсковському обєднаному районному військовому комісаріату Луганського обласного військового комісаріату, який знаходиться за адресою: вул.Айдарська, б.2, м.Старобільськ.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.12.2016 розгляд справи відкладений на 10.01.2017.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог №26-15/936 від 27.12.2016 позивач у звязку з оплатою відповідачем заборгованості за червень 2016 року в сумі 139 грн 60 коп. просив стягнути з останнього суму основного боргу 2758 грн 21 коп., пеню в сумі 75 грн 85 коп., інфляційні втрати в сумі 1647 грн 81 коп., 3% річних у сумі 178 грн 97 коп.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява прийнята судом до розгляду. Справа розглядається з її урахуванням.

У поясненнях №26-15/935 від 27.12.2016 позивач зазначив, що посилання відповідача на захоплення невідомими особами будівлі в м.Луганську є необґрунтованими, оскільки послуги за договором надавались на території поза межею АТО, зокрема, в м.Старобільську; що втрата документів та відсутність фінансування не звільняють від обовязку; що телекомунікаційні послуги оплачуються на підставі виставленого рахунку і окремі акти виконаних робіт не складаються; що посилання на позовну давність містить лише мотивувальна частина відзиву, що є по суті лише міркуваннями відповідача і фраза прошу суд застосувати строки позовної давності є відсутньою; що строки позовної давності не пропущені, оскільки позивач вже звертався до суду з вказаним позовом; що п.4.5 договору чітко вказано, що отримані послуги мають бути сплачені не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим і це не залежить від факту отримання чи неотримання рахунку відповідачем.

Відповідач у відзиві №ЮК/299 від 10.12.2016 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що позивачем був пропущений загальний та спеціальний строки позовної давності; що оригінали рахунків, актів звірок, акти виконаних робіт, платіжні доручення з відміткою Державної казначейської служби про проведену оплату залишилися в будівлі Луганського обласного військового комісаріату, яка знаходиться в м.Луганську, вул.Коцюбинського, б.5 та захоплена незаконними збройними формуваннями; документами, які підтверджують отримання Луганським обласним військовим комісаріатом послуг звязку повинні бути акти виконаних робіт та акти звірки взаємних розрахунків завірені підписами посадових осіб сторін договору; що встановити факт наявності або відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за період з вересня 2013 року по липень 2014 року немає можливості, оскільки первинні бухгалтерські документи втрачені; що заборгованість перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги за 2015-2016 роки відсутня.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.01.2017 розгляд справи відкладений на 23.01.2017.

У письмових поясненнях №26-15/67 від 20.01.2017 позивач зазначив, що на момент предявлення позовної заяви №26-16/24 від 14.09.2016 про стягнення заборгованості за девятьма господарськими договорами, у т.ч. за договором про надання послуг електрозвязку №6100322, позовна давність не була пропущена; що на момент звернення з позовною заявою №26-16/37 від 15.11.2016 позовна давність була пропущена на стягнення заборгованості за період вересень-жовтень 2013 та не була пропущена на стягнення заборгованості за решту спірного періоду; що позивач звернувся з заявою про визнання поважними причин пропущення позовної давності при предявленні позовної заяви №26-16/37; що станом на момент початку спірного періоду відповідач мав заборгованість в сумі 150 грн 40 коп. Також позивач зазначив як проводилось зарахування сум, сплачених відповідачем.

У листі №ЮК/13від 20.01.2017 відповідач просив застосувати строк позовної давності в один рік, починаючи з часу предявлення позову, тобто з 15.11.2015.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.01.2017 продовжений строк розгляду справи по 15.02.2017 включно; розгляд справи відкладений на 30.01.2017.

Позивач у письмових поясненнях №26-15/95 від 30.01.2017 зазначив, що у нього відсутня копія платіжного доручення від 09.09.2013 на суму 230 грн 00 коп.; що позивачеві невідомо про те, на які реєстри посилається відповідач у платіжних дорученнях, і вказані реєстри у позивача відсутні. Також позивач просив надати час для здійснення розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач у листі №ЮК/26 від 27.01.2017, який надійшов на адресу електронної пошти суду, зазначив, що з серпня 2014 року по вересень 2015 року Луганський ОВК як розпорядник бюджетних коштів 3 ступеня не фінансувався; усі виплати здійснювались тимчасово через Харківський обласний військовий комісаріат; що надані платіжні доручення спростовують заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.01.2017 розгляд справи відкладений на 06.02.2017.

Позивач заявою про збільшення розміру позовних вимог №26-15/117 від 03.02.2017 зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені з 75 грн 85 коп. до 14 грн 87 коп., 3% річних з 178 грн 97 коп. до 168 грн 97 коп. та збільшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат з 1647 грн 81 коп. до 1781 грн. 62 коп.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява прийнята судом до розгляду. Справа розглядається з її урахуванням.

Позивач у письмових поясненнях №26-15/116 від 03.02.2017 зазначив, що розбіжності між сумою погашеної пені та рахунку є лише в рахунку за вересень 2015 року, оскільки сума пені, зазначена в рахунку, є більшою ніж та, що була зарахована в погашення пені з платежу відповідача; що пеня, яку просить стягнути позивач, нарахована за період з 01.03.2016.

У судовому засіданні 14.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Відкритим акціонерним товариством Укртелеком в особі Луганської філії ЦСЗ №8 цех 23, яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство Укртелеком (підприємство звязку, позивач) та Луганським обласним військовим комісаріатом (споживач, відповідач) 01.10.2006 був укладений типовий договір №6100322, за умовами якого підприємство звязку надає послуги електрозвязку, перераховані в додатку 1, і безоплатні послуги, перераховані в додатку 2 (розділ 1 договору).

Відповідно до розділу 2 договору підприємство звязку зобовязалось, зокрема, забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного звязку (пп.2.1.1 п.2.1 договору); проводити реєстрацію придбаних споживачем абонентських пристроїв та телематичних служб та передавання даних (пп.2.1.2 п.2.1 договору).

Згідно з пп.3.2.8 п.3.2 договору споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги надані по телефону.

Повідомляти до підприємства звязку дані, які необхідні для розрахункових документів (пп.3.2.9 п.3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору послуги, які надаються підприємством звязку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.4.2 договору споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою системою оплати.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного звязку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п.4.5 договору).

Згідно з п.4.6 договору у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозвязку проводить щомісячно до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

В п.5.8 договору сторони передбачили, що у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад встановлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.7.1 договору він набирає чинності з дня підписання і діє пять років.

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п.7.2).

Таким чином, з огляду на відсутність повідомлень від сторін про припинення дії договору він продовжив свою дію на наступний період і є діючим на момент розгляду справи.

На виконання умов договору про надання послуг електрозвязку позивач надавав відповідачеві відповідні послуги, але за надані у період вересень 2013 року червень 2016 року послуги відповідач розрахувався частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 2758 грн 21 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п.5 ст.33 Закону України Про телекомунікації, п.36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295, споживач зобовязаний виконувати умови договору та своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги згідно діючих тарифів.

Статтею 68 Закону України Про телекомунікації встановлено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг звязку у вересні 2013 року червні 2016 року на суму 4807 грн 65 коп. підтверджений матеріалами справи, в т.ч. рахунками-актами (а.с.25-58).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.4.5 договору сторони передбачили, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного звязку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Відповідач оплату отриманих телекомунікаційних послуг здійснив частково в сумі 2049 грн 44 коп.

Господарський суд бере до уваги, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за надані послуги звязку за договором про надання послуг електрозвязку №6100322 від 01.10.2006 у вересні 2013 року червні 2016 року, але як вбачається з розрахунку суми основного боргу, доданого до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.174), заборгованість за надані послуги у період вересень 2013 року грудень 2013 року, за листопад 2015 року, березень 2016 року - червень 2016 року на момент звернення з даним позовом до суду була сплачена відповідачем і фактично до стягнення не заявлена, про що зазначив представник позивача в судовому засіданні.

Таким чином періодом нарахування заборгованості є січень 2014 року жовтень 2015 року, грудень 2015 року лютий 2016 року, а сума заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у вказаний період складає 2758 грн 21 коп.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2758 грн 21 коп. за надані в період січень 2014 року жовтень 2015 року, грудень 2015 року лютий 2016 року послуги звязку за договором про надання послуг електрозвязку №6100322 від 01.10.2006.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.03.2016 по 21.04.2016 в сумі 14 грн 87 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.4 договору №6100322 від 01.10.2006 у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України Про телекомунікації у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що він є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення відповідно до умов договору (п.4.5) і, як наслідок, нарахування пені за рахунками за вересень-жовтень 2015 року здійснено понад строк, встановлений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок пені, зроблений за допомогою програми Законодавство в межах заявленого позивачем періоду:

№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування пеніКількість днів простроченняСума пені, грнЗа вересень 2015 року від 30.09.201520.10.2015123,6201.03.2016-21.04.2016523,86За жовтень 2015 року від 31.10.201520.11.2015135,3401.03.2016-21.05.2016826,34За грудень 2015 року від 31.12.201520.01.20160,7201.03.2016-30.06.20161220,05За січень 2016 року від 31.01.201620.02.201641,7601.03.2016-30.06.20161222,77За лютий 2016 року від 29.02.201620.03.201613,7001.04.2016-30.06.2016910,65 Всього:13,67

Таким чином обґрунтованою є пеня за період з 01.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 13 грн 67 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.11.2013 по 30.06.2016 в сумі 168 грн 97 коп. та інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по червень 2016 року в сумі 1781 грн 62 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлено, що він є арифметично неправильним.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми Законодавство в межах заявленого позивачем періоду:

№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грнЗа вересень 2013 року від 30.09.201320.10.2013144,75 01.11.2013-29.09.20156988,30За жовтень 2013 року від 31.10.201320.11.2013224,3501.12.2013-29.09.201566812,32За листопад 2013 року від 30.11.201320.12.2013225,5501.01.2014-29.09.201563711,81 Часткова оплата 30.09.2015 у сумі 197, 8527,7030.09.2015-12.11.2015440,10За грудень 2013 року від 31.12.201320.01.2014225,5501.02.2014-12.11.201565012,05 Часткова оплата 13.11.2015 у сумі 190, 3235,2313.11.2015-15.11.201530,01За січень 2014 року від 31.01.201420.02.2014225,5501.03.2014-15.11.201562511,59 Часткова оплата 16.11.2015 у сумі 100, 11125,4416.11.2015-30.06.20162282,35За лютий 2014 року від 28.03.201420.03.2014188,6801.04.2014-30.06.201682212,74За березень 2014 року від 31.03.201420.04.2014110,8301.05.2014-30.06.20167927,21За квітень 2014 року від 30.04.201420.05.2014110,8301.06.2014-30.06.20167616,93За травень 2014 року від 31.05.201420.06.2014110,8301.07.2014-30.06.20167316,66За червень 2014 року від 30.06.201420.07.2014110,8301.08.2014-30.06.20167006,37За липень 2014 року від 31.07.201420.08.2014124,7301.09.2014-30.06.20166696,85За серпень 2014 року від 31.08.201420.09.2014110,8301.10.2014-30.06.20166395,82За вересень 2014 року від 30.09.201420.10.2014115,7301.11.2014-30.06.20166085,78За жовтень 2014 року від 31.10.201420.11.2014120,6201.12.2014-30.06.20165785,73За листопад 2014 року від 30.11.201420.12.2014120,6201.01.2015-30.06.20165475,42За грудень 2014 року від 31.12.201420.01.2015121,3801.02.2015-30.06.20165165,14За січень 2015 року від 31.01.201520.02.2015120,6201.03.2015-30.06.20164884,83За лютий 2015 року від 28.02.201520.03.2015120,6201.04.2015-30.06.20164574,53За березень 2015 року від 31.03.201520.04.2015121,3801.05.2015-30.06.20164274,25За квітень 2015 року від 30.04.201520.05.2015120,6201.06.2015-30.06.20163963,92За травень 2015 року від 31.05.201520.06.2015120,6201.07.2015-30.06.20163663,62За червень 2015 року від 30.06.201520.07.2015120,6201.08.2015-30.06.20163353,32За липень 2015 року від 31.07.201520.08.2015123,6201.09.2015-30.06.20163043,08За серпень 2015 року від 31.08.201520.09.2015123,6201.10.2015-30.06.20162742,78За вересень 2015 року від 30.09.201520.10.2015123,6201.11.2015-30.06.20162432,46За жовтень 2015 року від 31.10.201520.11.2015135,3401.12.2015-30.06.20162132,36За грудень 2015 року від 31.12.201520.01.20160,7201.02.2016-30.06.20161510,01За січень 2016 року від 31.01.201620.02.201641,7601.03.2016-30.06.20161220,42За лютий 2016 року від 29.02.201620.03.201613,7001.04.2016-30.06.2016910,10 Всього:168,86Враховуючи викладене, обґрунтованими є 3% річних за період з 01.11.2013 по 30.06.2016 в сумі 168 грн 86 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, господарський суд прийшов до висновку про те, що він є арифметично неправильним, оскільки позивачем невірно визначено індекси інфляції за весь період прострочення.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми Законодавство:

№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період прострочення, %Сума інфляції, грнЗа вересень 2013 року від 30.09.201320.10.2013144,75Листопад 2013-серпень 20151,737614927106,77За жовтень 2013 року від 31.10.201320.11.2013224,35Грудень 2013-серпень 20151,7341466338164,71За листопад 2013 року від 30.11.201320.12.2013225,55Січень 2014-серпень 20151,7255190386163,64 Часткова оплата 30.09.2015 у сумі 197, 8527,70Вересень 2015-жовтень 20151,0097010,27За грудень 2013 року від 31.12.201320.01.2014225,55Лютий 2014-жовтень 20151,7387807373166,63За січень 2014 року від 31.01.201420.02.2014225,55Березень 2014-жовтень 20151,7284102756164,29 Часткова оплата 16.11.2015 у сумі 100, 11125,44Листопад 2015-червень 20161,07796954029,78За лютий 2014 року від 28.03.201420.03.2014188,68Квітень 2014-червень 20161,8230661743155,30За березень 2014 року від 31.03.201420.04.2014110,83Травень 2014-червень 20161,76482688784,77За квітень 2014 року від 30.04.201420.05.2014110,83Червень 2014-червень 20161,700218580977,61За травень 2014 року від 31.05.201420.06.2014110,83Липень 2014-червень 20161,683384733675,74За червень 2014 року від 30.06.201420.07.2014110,83Серпень 2014-червень 20161,676678021575За липень 2014 року від 31.07.201420.08.2014124,73Вересень 2014-червень 2016 1,663371053182,74За серпень 2014 року від 31.08.201420.09.2014110,83Жовтень 2014-червень 20161,616492762968,33За вересень 2014 року від 30.09.201420.10.2014115,73Листопад 2014-червень 20161,578606213866,96За жовтень 2014 року від 31.10.201420.11.2014120,62Грудень 2014-червень 20161,549171946866,24За листопад 2014 року від 30.11.201420.12.2014120,62Січень 2015-червень 20161,504050433860,80За грудень 2014 року від 31.12.2014 20.01.2015121,38Лютий 2015-червень 20161,458826802955,69За січень 2015 року від 31.01.201520.02.2015120,62Березень 2015-червень 20161,385400572646,49За лютий 2015 року від 28.02.201520.03.2015120,62Квітень 2015-червень 20161,250361527630,20За березень 2015 року від 31.03.201520.04.2015121,38Травень 2015-червень 20161,096808357511,75За квітень 2015 року від 30.04.201520.05.2015120,62Червень 2015-червень 20161,07319800158,83За травень 2015 року від 31.05.201520.06.2015120,62Липень 2015-червень 20161,06892231238,31За червень 2015 року від 30.06.201520.07.2015120,62Серпень 2015-червень 20161,07971950739,62За липень 2015 року від 31.07.201520.08.2015123,62Вересень 2015-червень 20161,088426922710,93За серпень 2015 року від 31.08.201520.09.2015123,62Жовтень 2015-червень 20161,06395593627,91За вересень 2015 року від 30.09.201520.10.2015123,62Листопад 2015-червень 20161,07796954029,64За жовтень 2015 року від 31.10.201520.11.2015135,34Грудень 2015-червень 20161,05683288257,69За грудень 2015 року від 31.12.201520.01.20160,72Лютий 2016-червень 20161,04012534910,03За січень 2016 року від 31.01.201620.02.201641,76Березень 2016-червень 20161,04430255931,85За лютий 2016 року від 29.02.201620.03.201613,70Квітень 2016-червень 20161,033962930,47 Всього:1798,99

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, обґрунтованими є інфляційні втрати за період з листопада 2013 року по червень 2016 року в сумі 1781 грн 62 коп.

У відзиві на позовну заяву вих.ЮК/299 від 10.12.2016 відповідач просив застосувати до заявлених ПАТ Укртелеком вимог позовну давність.

Розглядаючи застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення заборгованості, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вже зазначалось, в п.4.5 договору сторони передбачили, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного звязку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Відповідно до розрахунку суми основного боргу, наданого позивачем, періодом нарахування заборгованості є січень 2014 року жовтень 2015 року, грудень 2015 року лютий 2016 року, сума заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за вказаний період складає 2758 грн 21 коп.

Суд зауважує, що оплата наданих телекомунікаційних послуг здійснюється помісячно, тому строк позовної давності застосовується до кожного зобовязання з оплати наданих послуг окремо, а не до всієї суми заборгованості за договором, з огляду на що позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги у період січень 2014 року жовтень 2015 року, грудень 2015 року лютий 2016 року на момент звернення позивача з позовом до суду (30.11.2016) не спливла.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за надані в період січень 2014 року жовтень 2015 року, грудень 2015 року лютий 2016 року послуги звязку за договором про надання послуг електрозвязку №6100322 від 01.10.2006 в сумі 2758 грн 21 коп.

Відносно застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи заявлений позивачем період стягнення пені (з 01.03.2016 по 30.06.2016) та дату звернення з позовом до суду (30.11.2016), господарський суд приходить до висновку про те, що позивачем нарахування пені здійснено в межах річного строку позовної давності, з огляду на що позовна давність до заявленої позивачем вимоги про стягнення пені застосуванню не підлягає.

Відносно застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.11.2013 по 30.06.2016 та інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по червень 2016 року.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду з даним позовом 30.11.2016, тобто за межами позовної давності, передбаченої ст.257 Цивільного кодексу України, знаходяться вимоги про стягнення 3% річних за період з 01.11.2013 по 28.11.2013 за надані у вересні 2013 року послуги звязку та інфляційних втрат за листопад 2013 року.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд враховує, що 20.09.2016 Публічне акціонерне товариство Укртелеком зверталося до Господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за 9 договорами у сумі 135546 грн 19 коп., зокрема, і за договором про надання послуг електрозвязку №6100322 від 01.10.2006. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.09.2016 у справі №913/1029/16 позовна заява була повернута Публічному акціонерному товариству Укртелеком на підставі п.5 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з тим, що розгляд заявлених у позові вимог за 9 договорами перешкоджатиме зясуванню прав і взаємовідносин сторін за кожним договором окремо, належній, ретельній оцінці доказів.

Таким чином повернення позовної заяви мало місце не у звязку із допущенними Публічним акціонерним товариством Укртелеком порушеннями приписів процесуального законодавства, а у звязку із тим, що господарський суд дійшов висновку про, те що розгляд обєднаних позовних вимог утруднить вирішення спору. З огляду на що господарський суд приходить до висновку про те, що позивачем строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.11.2013 по 28.11.2013 та інфляційних втрат за листопад 2013 року був пропущений з поважних причин, а тому порушене право підлягає захисту.

Враховуючи викладене, позов (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №26-15/117 від 03.02.2017) підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Луганського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату, вул.Богдана Ліщини, б.38, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 07668758, на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком, бульвар Т.Шевченка, б.18, м.Київ, ідентифікаційний код 21560766, заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2758 грн 21 коп., пеню в сумі 13 грн 67 коп., 3% річних у сумі 168 грн 86 коп., інфляційні втрати в сумі 1781 грн 62 коп., судовий збір у сумі 1377 грн 62 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.2017.

Суддя С.В. Смола