Ухвала суду № 64828939, 20.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 лютого 2017 року Справа № 910/1469/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Губенко Н.М.,

Кролевець О.А.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревелвента"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013

та на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013

у справі № 910/1469/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Українського консорціуму "Екосорб"

про стягнення 109 750 189,66 грн.

за зустрічним позовом Українського консорціуму "Екосорб"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 3 986,72 грн.

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екомонтажсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 29 438 646,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тревелвента" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 910/1469/13.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.

Так, ч. 1 ст. 50 ГПК України встановлено, що процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

У даному разі оскаржувана постанова апеляційної інстанції згідно з частиною третьою ст. 105 ГПК України набрала законної сили 11.09.2013, а строк її оскарження в касаційному порядку (з урахуванням приписів ст. 51 ГПК України) закінчився 01.10.2013. Касаційну ж скаргу було подано до суду 22.12.2016, тобто з пропуском встановленого строку для її подання більше ніж на 3 роки.

Як вбачається з клопотання про поновлення строку, скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 вказується на ту обставину, що ТОВ "Тревелвента" не залучалось до участі у справі, а тому йому не було відомо про оскаржуване судове рішення до цього часу. Зі змістом судових рішень ТОВ "Тревелвента", який є акціонером ПАТ "Промінвестбанк", ознайомився лише після повідомлення банком інформації про невиплату дивідендів. При цьому останнє не підтверджено жодними доказами.

Відповідно до ст. 53 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

У даному випадку Вищий господарський суд України дійшов висновку, що зазначені ТОВ "Тревелвента" причини поновлення строку не виправдовують втручання у принцип res judicata, оскільки сам по собі факт наявності у ТОВ "Тревелвента" корпоративних прав власника акцій емітованих ПАТ "Промінвестбанк" не свідчить про те, що заявник касаційної скарги в силу приписів чинного законодавства є безпосереднім учасником правовідносин, що є предметом спору у даній справі.

Чинним законодавством, зокрема ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", не передбачено участі акціонера у поточній господарській діяльності товариства.

Відтак Вищий господарський суд України не визнає виправданими посилання касатора на необізнаність щодо результатів розгляду даної справи протягом тривалого часу та виходить з того, що немотивоване поновлення строку на касаційне оскарження у даній справі призведе до порушення принципу правової визначеності.

Враховуючи викладене та керуючись п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревелвента" про відновлення строку подання касаційної скарги у справі № 910/1469/13 відхилити.

Касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 910/1469/13 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: В. Картере Судді:Н. Губенко О. Кролевець