Ухвала суду № 64828007, 14.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2017 рокусправа № 804/4692/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року в адміністративній справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_1 у липні 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області: податкове повідомлення-рішення № 0009781304 від 12.07.2016, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0009801304 від 12.07.2016, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску № 0009801304 від 12.07.2016.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 24.05.2016 по 13.06.2016 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено Акт № 1348/129/04-03-13-04/НОМЕР_3 від 21.05.2016.

На підставі висновків акту відповідачем 12 липня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009781304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 331087,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 82771,76 грн.

Також відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-0009801304 від 12.06.2017, згідно з якою сума боргу ФОП ОСОБА_1 складає 156311,68 грн., та рішення № 0009801304 від 12.07.2016, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 15631,17 грн. у зв'язку з донарахуванням єдиного внеску.

Підставою для прийняття спірних рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими за результатами перевірки правильності визначення витрат встановлено, що ФОП ОСОБА_1, здійснюючи операції по наданню послуг з гальванічного покриття деталей (метизів) цинком, отримує збитки, а тому дані операції не пов'язані з господарською діяльністю, що свідчить про завищення платником податків витрат з операцій по реалізації власних послуг за 2014 рік у сумі 806401,19 грн., за 2015 рік - 878385,27 грн.

Також перевіркою встановлено, що згідно з банківськими виписками протягом 2014 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли готівкові кошти в сумі 203200,00 грн., до складу оподатковуваного доходу 2014 року було включено лише 45833,33 грн., що свідчить про заниження доходу за 2014 рік на суму 157366,67 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 у 2014 та 2015 роках здійснював операції по наданню послуг з гальванічного покриття деталей (метизів) цинком (оксидування), при цьому в акті перевірки податковим органом самостійно зазначено, що позивачем на підтвердження факту здійснення вказаних господарських операцій надано всі первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Єдиною підставою для визнання податковим органом вказаних операцій такими, що не пов'язані з господарською діяльністю, є їх збитковість.

Проте колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання, наділений правом самостійного визначення напрямків власної господарської діяльності, її доцільності, прибутковості та можливих комерційних ризиків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати ФОП ОСОБА_1 сформовані відповідно до п. 177.4 ПК України, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів та господарською діяльністю, а тому позивачем правомірно включено витрати по операціям з надання послуг з гальванічного покриття деталей (метизів) цинком за 2014 рік у сумі 806401,19 грн., за 2015 рік - 878385,27 грн. до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Спростовуючи висновки податкового органу стосовно заниження ФОП ОСОБА_1 доходу за 2014 рік на суму 157366,67 грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як вбачається з акту перевірки, протягом 2014 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли готівкові кошти в сумі 203200,00 грн. з призначенням платежу «готівкові надходження власних коштів», а до складу оподатковуваного доходу 2014 року було включено лише 45833,33 грн.

До оподатковуваного доходу включається виручка у грошовій та негрошовій формі, тоді як власні кошти, що зараховуються платником податків на розрахункові рахунки не включаються до такого доходу та не відображаються в Книзі обліку доходів і витрат.

Суд зазначає, що жодних недоліків ведення ФОП ОСОБА_1 Книги обліку доходів і витрат перевіркою не було встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0009781304, винесеного Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 12.07.2016.

Стосовно донарахування податковим органом позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 156311,68 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 15631,17 грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Статтею 7 Закону передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З огляду на те, що підставою для нарахування відповідачем сум недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій стали висновки податкового органу щодо заниження ФОП ОСОБА_1 сум доходу по господарським операціям з реалізації власних послуг з гальванічного покриття деталей, які спростовані під час розгляду адміністративної справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0009801304 від 12.07.2016 та рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску № 0009801304 від 12.07.2016 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 804/4692/16 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 17 лютого 2017 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров