Постанова № 64827611, 14.02.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року справа № 823/195/17

09 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_1 подав позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2016 № 86-13 державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки, у сумі - 18664 грн 63 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що безпосереднє встановлення місцевих податків і зборів, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. При цьому рішення про встановлення місцевих податків і зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків і зборів, в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Так само і зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила і ставки; податки і збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Окрім того, позивач стверджує, що у порушення вимог п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України міською радою не було опубліковане рішення Черкаської міської ради від 22.01.2015 № 2-672 "Про затвердження положень та ставок місцевих податків та зборів на території міста Черкаси" в жодному місцевому друкованому засобі масової інформації, отже зазначений нормативно-правовий акт не вступив у дію в адміністративних межах міста Черкаси, а тому винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення на його підставі є протиправним.

06 лютого 2017 року представник позивача надав клопотання про розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами справи.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач помилково трактує норми статті 4 Податкового кодексу України щодо принципу стабільності податкового законодавства, оскільки рішенням Черкаської міської ради № 2-672 від 22.01.2015 встановлений новий вид податку, а саме: податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач вказує, що законодавством не передбачено здійснення правової оцінки рішення місцевої ради, натомість стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже і обов'язок виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VII від 28 грудня 2014 року та рішення Черкаської міської ради № 2-672 від 22.01.2015, яке в пункті 5 прямо визначає, що це рішення застосовується з дати набрання чинності Закону України від 28.12.2014, а отже вказане рішення є обов'язком до виконання на відповідній території відповідно до статті 144 Конституції України.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна загальною площею 1532,4 кв. м, що є нежилими приміщеннями, яке в розумінні статті 266 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток відповідно до рішення Черкаської міської ради № 2-672 від 22.01.2015 ставка податку встановлена в розмірі 1 відсоток від розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного року за 1 кв. м відповідно до чинного законодавства.

В даному випадку відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання свого представника не направив, заява про розгляд справи за відсутності його представника в матеріалах справи відсутня, а тому суд вирішив розглянути справу без його участі на підставі наданих документів.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Як стверджує відповідач, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна загальною площею 1532,4 кв. м, що є нежилими приміщеннями.

Судом встановлено, що 03.06.2016 державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС в Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 86-13 якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 18664,63 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71-VIII). Вказаним Законом запроваджено податок на майно, що відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України включає в себе, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена цим підпунктом.

Пунктом 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2015 рік) визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

При цьому суд враховує, що згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Як вже зазначалося, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014 року, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси встановлений рішенням Черкаської міської ради 22.01.2015 № 2-672, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом № 71-VIII змін та рішення з метою оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 Податкового кодексу України з метою оподаткування належного позивачеві на праві приватної власності нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році. В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, при вирішенні спору суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини в рішеннях від 14.11.2011 у справі "Щокін проти України" та від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" позицію, згідно якої застосування національного законодавства має відбуватися у найсприятливіший для заявника спосіб у випадку допущення можливості його неоднозначного тлумачення.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 03.06.2016 № 86-13 є протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2016 № 86-13 державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки, у сумі - 18664 грн 63 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (18000, м. Черкаси, вул. Котовського, 15, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена у повному обсязі 20.02.2017.