Ухвала суду № 64827571, 16.02.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 р. м. ХерсонСправа № 821/1482/16

Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді - Кузьменко Н.А.

судді - Бездрабко О.І.

судді - Войтовича І.І.

за участі :

позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України - Радченко Альони Леонідівни - не прибув

представник відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції - Саликіної Таїсії Олексіївни - не прибув

представника третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія" - Афанасьєвої Ж.Л.

представник третьої особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "Гектар-Херсон" - Долгополова О.В.

представника третьої особи - ОСОБА_6 - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України - Радченко Альони Леонідівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції - Саликіної Таїсії Олексіївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія", товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "Гектар-Херсон", ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, -

встановив:

06 жовтня 2016 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України - Радченко Альони Леонідівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції - Саликіної Таїсії Олексіївни з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко Альони Леонідівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року за індексним номером: 24816570;

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції Саликіної Таїсії Олексіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 05 жовтня 2015 року за індексними номерами: 25047932; 25041093; від 06жовтня 2015 року за індексним номером 25084878.

Судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження по справі, в зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження по справі та вважав, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ним оскаржуються рішення державних реєстраторів про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко А.Л. в судове засідання не прибула, явку уповноваженого представника не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення 06 лютого 2017 року поштового відправлення.

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції - Саликіна Т.О. в судове засідання не прибула. Судова повістка направлена на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою відповідальної особи поштового зв'язку: "за зазначеною адресою не проживає". Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Представник третьої особи - ТОВ "Консалтингова група "Гектар-Херсон" в судовому засіданні зазначив, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки підставою виникнення права власності та реєстрації права власності на майно був договір іпотеки, а тому даний спір є цивільно-правовим.

Представник третьої особи - ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" в судовому засіданні не заперечувала проти закриття провадження по справі. Також, представник третьої особи повідомила, що довіреність надана позивачем - ОСОБА_1 на право представляти інтереси ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" відкликана.

Третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання не прибув. Судова повістка направлена на адресу третьої особи, повернулась до суду з відміткою відповідальної особи поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

В адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко Альони Леонідівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року за індексним номером: 24816570 та

визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції Саликіної Таїсії Олексіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 05 жовтня 2015 року за індексними номерами: 25047932; 25041093; від 06 жовтня 2015 року за індексним номером 25084878.

З матеріалів справи вбачається, що підставою виникнення права власності на майно та прийняття державними реєстраторами рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень, які оскажуються позивачем був іпотечний договір № 229 від 15.04.2013 року, договори відступлення прав за договором іпотеки № 1102, 1104, 1406 від 14.07.2015 року.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

За приписом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У розвиток вказаного положення Європейський суд з прав людини в Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина друга статті 1), в системі судів загальної юрисдикції (частина перша статті 3) діють спеціалізовані суди (частини друга, третя статті 17, стаття 18), до яких належать господарські, адміністративні суди (частини друга, третя статті 21, частина третя статті 26, частина друга статті 31). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень між загальними і спеціалізованими судами підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист. За таким підходом усі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, належать до адміністративної юрисдикції і за компетенцією мають бути розглянуті адміністративними судами (пункти 1, 2, 7 статті 3, частина перша статті 17 КАС України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із наслідками неналежного виконання умов цивільно-правової угоди (іпотечного договору), суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція стосовно юрисдикції зазначених спорів викладена в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року в справі №21-41а16.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Наведене є підставами для закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України - Радченко Альони Леонідівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції - Саликіної Таїсії Олексіївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія", товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "Гектар-Херсон", ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, 160, 165 КАС України, суд,-

ухвалив:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України - Радченко Альони Леонідівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції - Саликіної Таїсії Олексіївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія", товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "Гектар-Херсон", ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Повернути позивачу судовий збір в розмірі 2204,80 грн відповідно до квитанції №12СЕ2F1Е56 від 06 жовтня 2016 року на суму 551,20 грн та квитанції №15 від 13 жовтня 2016 року на суму 1653,60 грн.

Роз`яснити сторонам, що після закриття провадження у справі - повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її отримання.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано колегією суддів 17 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Н.А.Кузьменко

Суддя О.І. Бездрабко

Суддя І.І. Войтович

кат. 6.3.