Постанова № 64827525, 08.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 лютого 2017 р. № 820/278/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Фесун О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови,-В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати винесену старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (після заміни назви - Ленінський відділ державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області) Чорним А.В. в рамках виконавчого провадження №43774084 постанову від 02 липня 2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 17848,83 грн.;

- стягнути з Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_3 понесені нею і документально підтвердженні судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ХМУЮ від 02.07.2014 р. з неї незаконно стягується виконавчий збір у виконавчому провадженні №43774084 у зв'язку з невиконанням виконавчого напису №2163 Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. від 18.06.2014 року. З даною постановою позивач не згоден у повному обсязі, вважає її незаконною, такою, що прийнята державним виконавцем з недотриманням положень статей 28 ЗУ "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій. За судженням позивача, державним виконавцем не вчинялися виконавчі дії по примусовому зверненню стягнення на предмет іпотеки, оскільки, ОСОБА_3 самостійно уклала мирову угоду зі стягувачем про що повідомила державного виконавця. Таким чином жодних підстав для стягнення з позивача виконавчого збору не було.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача - Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у судовому засіданні позов не визнав, вказав, що постанова від 02.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору ВП №43774084 винесена державним виконавцем у відповідності до положень ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням принципу пропорційності суми виконавчого збору до стягненої суми, і тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Правовідносини з приводу розгляду адміністративним судом справ, предметом яких є рішення, дії, бездіяльність державної виконавчої служби унормовані ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), котрі відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі Закон № 606-ХІV).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З аналізу викладених вище норм права, суд приходить до висновку, що виконавче провадження являє собою сукупність дій державного виконавця, спрямованих на примусове виконання визначених законом виконавчих документів. Суд зазначає, що державним виконавцем вчиняються дії з примусового виконання, крім іншого, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 24.06.2014 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Чорним А.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №43774084 на підставі винесеного приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець О.І. виконавчого напису №2163 від "18" червня 2014 року. (зв. бік а.с. 61, а.с.62).

Як вбачається з виконавчого напису №2163, резолютивна частина наступна: "звернути стягнення на двокімнатну квартиру номер АДРЕСА_1, загальною площею 44,1 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3, яка є майновим поручителем ОСОБА_7. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, пропоную задовольнити вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" станом на 19.02.2014 року становлять 175488,34 (сто сімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 34 коп.), а також суму витрат по вчиненню виконавчого напису у сумі 3000,00 грн., що становить 178488,34 гривень" (а.с.56).

02.07.2014 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_3 у ВП №43774084 виконавчого збору у розмірі 17848,83 грн. (а.с.79).

Юридичною підставою для прийняття вказаної вище постанови державний виконавець зазначає ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", а фактичною - не виконання боржником виконавчого напису нотаріуса у встановлений виконавцем строк.

Суд відзначає, що спірна постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена державним виконавцем 02.07.2014р. у відповідності до положень п.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", при цьому, сума виконавчого збору 17848,83 грн. становить 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом № 2163 від 18.06.2014 р.

Разом з тим, як свідчать матеріали виконавчого провадження, копія згаданої вище постанови державного виконавця отримана боржником не була.

Крім того, суд зазначає, що 30.09.2016 року у зв'язку з укладенням між ОСОБА_3 (боржником) та ПАТ "Укрсоцбанк" (стягувачем) мирової угоди, затвердженої ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 06.09.2016 року по справі №642/5580/14-ц (а.с.19-20), останні звернулися до відповідача зі спільною заявою про закінчення виконавчого провадження (а.с.21).

28.12.2016 року відповідно до вимог п.14 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження державним виконавцем Ленінського ВДВС м.Харкова м.Харків ГТУЮ видано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№43774084 з виконання виконавчого напису №2163, виданого 18.06.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець О.І. (а.с.74) та виділено постанову про стягнення виконавчого збору в окреме провадження №53213761. (а.с.78).

28.12.2016 року державним виконавцем Ленінського ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№53213761 про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 17848,83 грн. (а.с.79).

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (в редакції чинній на момент винесення спірної постанови) встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону №606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно статті 32 Закону №606-XIV , заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Cуду України від 28 січня 2015 року по справі № 924/205/13-г, 3-217гс14.

Разом з тим, відповідачем не виконано вказаних вище норм закону, зокрема, ВДВС не надано суду належних доказів, які б підтверджували вчинення заходів примусового виконання рішень визначені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" в рамках виконавчого провадження ВП№43774084 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №2163 від 08.08.2014р. та належного повідомлення позивача про винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору, що позбавило ОСОБА_3 можливості самостійно виконати припис державного виконавця.

Отже, судовим розглядом встановлено факт порушення спірним рішенням та діями відповідача прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак позов належить задовольнити.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати винесену старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (Ленінський відділ державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області) Чорним А.В. в рамках виконавчого провадження №43774084 постанову від 02.07.2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 17848,83 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІНПП - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61052, м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд.46, код ЄДРПОУ 14952477).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 13 лютого 2017 року.

Суддя Панченко О.В.