Постанова № 64826820, 13.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 р. Справа № 805/5014/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги від 24.11.2016 № 04-05-04-15-05/148, суд -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2016 року Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги від 24.11.2016 № 04-05-04-15-05/148.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 18.11.2016 року відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Держаудитслужби України на IV квартал 2016 року проведена перевірка Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо використання бюджетних коштів, передбачених Пенсійному фонду України на дотації на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій Костянтинівському ПФУ за період з 01.01.2014 року по 01.10.2016 року. За результатами перевірки складено акт ревізії від 18.11.2016 року № 04-19-03 та прийнято вимогу щодо усунення встановлених порушень від 24.11.2016 року № 04-05-04-15-05/148.

Позивач вважає вимогу № 04-05-04-15-05/148 від 24.11.2016 року щодо усунення остаточних порушень неправомірною тому просить суд скасувати її.

Представник позивача через відділ діловодства та архівної роботи надав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, жодних заяв, клопотань, тощо до суду не надав. Суд зазначає, що кореспонденція, яка була надіслана відповідачу на адресу, що вказана у позовній заяві була вручена під підпис 10.01.2017 року. З цього приводу суд зазначає, що в цьому випадку відповідач є належним чином повідомлений, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач, Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зареєстровано Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради (код ЄДРПОУ 37544278, місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25).

Східним офісом Держаудитслужби відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Держаудитслужби України на IV квартал 2016 року проведена перевірка Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області, щодо використання бюджетних коштів, передбачених Пенсійному фонду України на дотації на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій Костянтинівському ПФУ за період з 01.01.2014 року по 01.10.2016 року, за результатами чого складено акт № 04-19/03 від 18.11.2016 року.

Зі змісту акту ревізії вбачається, що під час перевірки правомірності виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами встановлено порушення п.1.3 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зайво нараховано та сплачено пенсійних виплат 7 особам, які померли, на загальну суму 128981,05 грн., що призвело до збитків Фонду на вказану суму (в т.ч. 2015 рік - КПКВ - 2506050 - 102592,25 грн., 2016 рік - КПКВ 2506080 - 26388,80 грн.).

На підставі акту перевірки відповідачем 24.11.2016 року прийнята вимога № 04-05-04-15-05/148 щодо усунення встановлених порушень, що відображені в акті ревізії від 18.11.2016 року № 04-19/03, з яких усунуто частково порушень у сумі 25238,07 грн., а саме: незаконне витрачення коштів, виділених на виплату пенсій за період з 01.01.2015 року по 01.07.2016 року в сумі 128981,05 грн., внаслідок здійснення пенсійних виплат померлим особам, чим порушено п.1.3 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач не погоджується із висновками Держаудитслужби Донецької служби щодо порушення п. 1.3 ст. 49 Закону України № 1058-VI, що призвело до звернення із даним адміністративним позовом до суду.

З підставі викладеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону України, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 затверджений порядок проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами. Документальні перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами,

статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами,

розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням

і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського

обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи контролюючого органу керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об'єкта контролю посадовим особам контролюючого органу забезпечується керівником об'єкта чи його заступником; Документальна і фактична перевірки проводяться щодо дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів. Фактична перевірка здійснюється станом на дату її проведення незалежно від періоду, що підлягає ревізії. Для підтвердження результатів фактичної перевірки та фактів, що стосуються періоду, який підлягає ревізії, посадові особи контролюючого органу можуть перевіряти документи об'єкта контролю і за інші періоди фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.

Як вже зазначалось раніше, під час ревізії встановлено порушення позивачем п.1.3 ст. 49 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що призвело до зайвого нарахування та сплати пенсійних виплат 7 особам, які померли а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Згідно абз.2, абз.3 ч.1, ч.2, ч.4, ч.6 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; органів державної податкової служби; роботодавців; фізичних осіб; інших підприємств, установ, організацій.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.

Відомості про осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 Закону України № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється

у разі смерті пенсіонера.

Згідно Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, факт смерті підтверджується довідкою про смерть, яка видається у разі реєстрації смерті виконавчим органом міської, сільської, селищної ради.

У відповідності з п.5.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунків) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (із змінами), до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, подається довідка про смерть пенсіонера або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть. Виплата пенсії у зв'язку зі смертю припиняється на підставі документів про смерть, виданих на території України з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Суд також зазначає, що Згідно Правил державної реєстрації актів громадського стану в України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу) Міністерства юстиції від 24.12.2010 року № 3307/5) факт смерті підтверджується довідкою про смерть, яка видається у разі реєстрації смерті виконавчим органом міської, сільської, селищної ради.

Відповідно до п.16 розділу 5 глави ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністрертсва юстиції від 24.12.2010 за № 3307/5), зазначено, що органи державної реєстрації актів, цивільного стану протягом десяти робочих днів з дня державної реєстрації смерті особі подають відповідні відомості територіальним органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що державний орган реєстрації актів цивільного стану зі формою, встановленою відповідно до законодавства, протягом десяти робочих днів після реєстрації смерті особи подає відповідні відомості територіальному органу Пенсійного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростоване відповідачем, в управлінні Пенсійного фонду на момент перевірки була відсутня передбачена діючим законодавством означена інформація, що засвідчує смерть вищевказаних осіб, а саме:

- офіційні відомості органів ДРАЦСу про смерть громадян, оформлені згідно

і діючого законодавства;

- інші документи, що посвідчують смерть пенсіонера (довідка про смерть пенсіонера або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, тощо), які відповідають до п.5.1 Порядку подання та оформлення

документів для призначення (перерахунків) пенсій надаються родичами померлого для оформлення допомоги на поховання (лист ДРАЦСу від 07.11.2016 року № 242/03 .2-3 8).

Оскільки в УПФУ була відсутня документальна інформація щодо смерті громадян, тому і підстави для припинення нарахування та виплати пенсій у спірний період у зв'язку зі смертю були відсутні.

Однак, при цьому виплати по всіх пенсійних справах було призупинено самостійними діями УПФУ ще до початку ревізії, що підтверджується відповідними розпорядженнями про припинення виплати пенсій: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до з'ясування обставин.

Також суд зазначає, що на позивача не покладено обов'язок щодо самостійного збору такої інформації по кожному пенсіонеру.

Крім того, УПФУ заперечує щодо факту смерті вказаних пенсіонерів оскільки від органів ДРАЦСу відповідна інформація не надходила, а тому на час проведення перевірки були відсутні законні підстави для зупинення нарахування та виплати пенсій таким особам.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення (вимоги).

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70-72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги від 24.11.2016 № 04-05-04-15-05/148 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 24.11.2016 року № 04-05-04-45-05/148 управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.