Постанова № 64826814, 17.01.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р. Справа № 804/6529/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Сидоренко Д.В., при секретарі Шпота Я.С. розглянувши за участю:

представника позивача: Цибульник О.В.

представника позивача : Бейгул А.Г.

представника відповідача: Синявський І.Л.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Гойда»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Гойда» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2016 року № 0002982202 та № 0002972202 прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням чинного законодавства. Донарахування податкових зобов'язань зроблене відповідачем з урахуванням недійсних відомостей щодо відсутності фактичного здійснення правочинів між позивачем та його контрагентом . Здійснення угод між позивачем та контрагентом підтверджується відповідними документами, складеними за наслідками господарських операцій. Відомості по взаємовідносинам з контрагентом відображені позивачем в податковій звітності, подані у відповідний період, і з урахуванням цих відомостей здійснена оплата податків.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував. У запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що проведеним аналізом бази даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено, що ТОВ «Аргенто Україна» фактично не придбавав у контрагентів-постачальників ТМЦ та послуги, які в подальшому були реалізовані ТОВ «НВК «Гойда», таким чином не можливо встановити походження даних ТМЦ та послуг. Також зазначив, що всі всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються ТОВ «Аргенто Україна», складені з порушенням вимог ст. 3 Закон № 996, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток та з податку на додану вартість навіть за їх фактичної присутності. До перевірки надано товарно-транспорті накладні, в яких відсутнє найменування автомобільного перевізника. Проведеним аналізом товарно-транспортних накладних встановлено, що накладні на транспортування виписувались на один і той же транспортний засіб 2 рази на день. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач вказав на правомірність висновків перевірки відносно виявлених порушень законодавства з боку позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Гойда» знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.08.2016 року № 817 згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 пунктом 75.1 статті 75 та обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу Україну від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та у зв'язку із отриманням ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016 року «Про проведення документальної позапланової перевірки» ТОВ «Науково-виробнича компанія «Гойда»(код ЄДРПОУ 39143127) в рамках кримінального провадження № 12015000000000630 від 08.12.2015 року у період з 23.08.2016 року по 30.08.2016 року . проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Науково-виробнича компанія «Гойда» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аргенто Україна» ( повний перелік контрагентів у наказі № 817 від 19.08.2016 року) за період з 01.01.2014 по 29.07.2016 року.

Згідно з Актом перевірки № 2649/04-63-14-01/39143127 від 06.09.2016 року встановлено порушення:

1) п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму, що перевірявся, на загальну суму 841 060 грн., у тому числі в 2015 році на суму 841 060 грн.

2) п.198.1., п.198.2., п.198.3. п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 934 511 грн., у тому числі по періодам: в вересні 2015 року на суму 934 511 грн.

ТОВ «НВК «Гойда» не погоджуючись з висновками перевірки, звернулось до податкового органу із запереченням на Акт перевірки № 2649/04-63-14-01/39143127 від 06.09.2016.

Листом ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 30577/10/04-63-14-01 від 19.09.2016 року повідомлено, що за результатами розгляду заперечень від 12.09.2016 року висновки, на ведені в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВК «Гойда» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ « Аргенто Україна» (ЄДРПОУ 39621144) за період з 01.01.2014 по 29.07.2016 року правомірні, обґрунтовані та такі, що відповідають нормам чинного законодавства та залишаються ДПІ без змін.

22.09.2016 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002972202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 934 511,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 233627,75 грн.;

- №0002982202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 841060,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п.134.1 ст.134 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «НВК «Гойда» з контрагентом ТОВ «Аргенто Україна».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «НВК «Гойда» та ТОВ «Аргенто Україна» укладено Договори:

- № 01.09.15-5 від 01 вересня 2015 року на постачання товарів;

- № 01.09.15-6 від 01 вересня 2015 року на постачання послуг(договір підряду).

На виконання умов договору ТОВ «НВК «Гойда» отримано від ТОВ «Аргенто Україна» видаткові накладні : від 21.09.2015 № ПР000000117; від 22.09.2015 №ПР 000000094; від 22.09.2015 № ПР 000000095; від 23.09.2015 №ПР 00000098; від 24.09.2015 №ПР 000000101; від 24.09.2015 №ПР000000102; від 25.09.2015 №ПР 000000105; від 28.09.2015 №ПР000000108; від 29.09.2015 №ПР000000110; від 29.09.2015 №ПР000000111; від 30.09.2015 №ПР000000114; від 30.09.2015 №ПР000000115; від 30.09.2015 №ПР000000116.

На виконання умов договору ТОВ «НВК «Гойда» отримано від ТОВ «Аргенто Україна» акти здачі-приймання виконаних робіт: від 21.09.2015 №ПР000000091; від 21.09.2015 №ПР00000009; від 21.09.2015 № ПР000000089; від 22.09.2015 №ПР000000093; від 22.09.2015 №ПР000000092; від 23.09.2015 № ПР000000097; від 23.09.2015 №ПР000000096; від 24.09.2015 № ПР000000100; від 24.09.2015 №ПР000000099; від 25.09.2015 №ПР000000104; від 25.09.2015 №ПР000000103; від 28.09.2015 №ПР000000107;від 28.09.2015 №ПР000000106; від 29.09.2015 №ПР000000109; від 30.09.2015 №ПР000000112; від 30.09.2015 №ПР000000113.

На виконання умов договору ТОВ «НВК «Гойда» отримано від ТОВ «Аргенто Україна» податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 22.09.2015 №24, від 24.09.2015 №25, від 21.09.2015 №23, від 25.09.2015 №17, від 25.09.2015 № 17, від 25.09.2015 №17, від 25.09.2015 №17, від 25.09.2015 №17, від 25.09.2015 №17, від 25.09.2015 №17, від 25.09.2015 №14, від 29.09.2015 №19, від 29.09.2015 №19, від 29.09.2015 №19, від 29.09.2015 №19, від 29.09.2015 №19, від 29.09.2015 №19, від 29.09.2015 №19,від 24.09.2015 №36, від 25.09.2015 №16, , від 23.09.2015 №30, від 28.09.2015 №37, від 24.09.2015 №16, від 24.09.2015 №16, від 28.09.2015 №18, від 28.09.2015 №18, від 28.09.2015 №18, від 28.09.2015 №18, від 28.09.2015 №18, від 30.09.2015 № 21, від 21.09.2015 № 10, від 22.09.2015 № 12, від 29.09.2015 №20, від 22.09.2015 №29, від 28.09.2015 № 27, від 25.09.2015 №31, від 21.09.2015 № 34, від 23.09.2015 № 35, від 22.09.2015 №11, від 21.09.2015 №28, від 30.09. №32, від 29.09.2015 №33, від 30.09.2015 №38, від 30.09.2015 №15, від 30.09.2015 №22, від 30.09.2015 №22, від 30.09.2015 №22, від 30.09.2015 №22, від 30.09.2015 №22, від 30.09.2015 №22, від 30.09.2015 №22, від 23.09.2015 №13.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «НВК «Гойда» на розрахунковий рахунок ТОВ «Аргенто Україна» грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.09.2015, від 07.10.2015,від13.10.2015,від28.10.2015,від11.11.2015,від17.11.2015,від10.12.2015,від16.02.2016, від 11.03.2016.

Також, на підтвердження отримання товару ТОВ «НВК «Гойда» до перевірки було надано товарно-транспортні накладні. Податковий орган дійшов висновку про відсутність відображення в них найменування автомобільного перевізника, а отже неможливо встановити ким саме було здійснено транспортування ТМЦ та хто був платником за послуги перевезення.

Суд зазначає, що реальність операцій з придбання товарів (робіт, послуг) позивачем за договорами, укладеними з ТОВ «Аргенто Україна» підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства України, згідно яким здійснювалося постачання, отримання, оплата та оприбуткування товару (робіт, послуг).

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно неправильного заповнення товарно-транспортних документів, слід зазначити що зазначений факт не може свідчити про нереальність операції або про порушення податкового законодавства. Правилами ведення бухгалтерського податкового обліку не передбачено обов'язкове складання товарно-транспортних документів для підтвердження права на формування податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат підприємства при купівлі товарно-матеріальних цінностей. Більш того, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, так само як і помилки при їх складанні, може свідчити про дотримання або порушення лише правил перевозок автомобільним транспортом або порядку заповнення відповідних транспортних документів, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Посилання відповідача на інформацію з баз даних податкового органу по контрагенту ТОВ «Аргенто Україна», взагалі не мають ніякої юридичної сили оскільки базуються лише на підставі аналізу баз даних ДПІ без наявності відповідних актів перевірок контрагента з узгодженими податковими зобов'язаннями, а можливі порушення податкової дисципліни з боку контрагентів підприємства не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з ПДВ позивачу, оскільки статтею 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і на персональну відповідальність кожного платника податків за ведення податкового обліку. Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Однак , на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарський операцій, позивач під час розгляду справи, було надано інформацію про суми на, які було укладено договори, копії фотографій виробничих потужностей підприємства, а також податкові накладні по взаємовідносинам ТОВ «Аргенто Україна» та ТОВ «НВК «Гойда»

Таким чином, зазначене вище спростовує висновки перевірки в частині відсутності реального здійснення господарської операції між ТОВ «НВК «Гойда» та ТОВ «Аргенто Україна».

За таких умов, податкові повідомлення - рішення від 22.09.2016 року № 0002982202 та № 0002972202 прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області є такими, що прийняті податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

У судовому засіданні 17.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови

Повний текст постанови складено 23.01.2017 р.

Керуючись ст.ст.160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002982202 та № 0002972202 від 22.09.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.В. Сидоренко