Ухвала суду № 64826733, 16.02.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 677/1245/15-ц

Провадження № 22-ц/792/185/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Лапко Ю.В.

з участю : позивача, його представника, відповідачів

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 677/1245/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду від 2 грудня 2016 року по справі за позовом

ОСОБА_1 до відкритого інформаційного видання місцевої громади - газети «Красилівський замок», Красилівської районної ради Хмельницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, який в подальшому уточнив, просив визнати недостовірною, такою, що ганьбить його честь і гідність, опубліковану в газеті «Красилівський замок» НОМЕР_1) в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», наступну інформацію, яка була надіслана до редакції ОСОБА_3 «Дійсно, з появою мешканця ОСОБА_1 в село, прийшло хамство і брехня»; «А тут ні з того, ні з сього, почав обливати брудом, обзивати, погрожувати. Нічого святого: почав з могили діставати моїх батьків, всіх оббріхувати. Так і добився, неправдою, підписів сусідів на свою підтримку, а потім з тими ж сусідами і пересварився сам»; «На виконкомі сільради всі вислухали його брехню»; «…сам ОСОБА_1 дотримується санітарних вимог? Куди течуть його нечистоти? Зрозуміло куди у став, який від його обістя віддалений на 50 метрів. Про яку культуру можна говорити, коли він свою здохлу корову закопав в половині метра від річечки, яка тече в ставок? А там купаються діти, плаває риба. То хто тут порушує закон, хто приносить шкоду громаді та суспільству»; «….для ОСОБА_1 всі стали ворогами, він пересварися майже зі всіма жителями села, не обминув навіть святе - церкву», та зобов'язати газету «Красилівський замок», її засновника та редактора ОСОБА_4, спростувати дану інформацію шляхом опублікування рішення суду по даній справі. Зазначав, що газета «Красилівський замок» опублікувала статтю у якій поширена негативна інформація з метою принизити та ________________

Головуючий у першій інстанції - Вознюк Р.В. Провадження № 22-ц/792/185/17

ДоповідачКостенко А.М. Категорія № 42

образити його, а також сформувати у громадськості негативну думку про позивача. Вказаними діями йому заподіяна моральна шкода, яку просить стягнути з відповідачів. Вказує, що Красилівська районна рада Хмельницької області є засновником газети «Красилівський замок», а тому, має нести відповідальність за дії газети.

Рішенням Красилівського районного суду від 2 грудня 2016 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати в зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. Зазначав, що судом першої інстанції здійснювався затяжний та морально важкий розгляд справи. Не було застосовано в повній мірі норми чинного законодавства, які б підлягали застосуванню. Інформацією, яку було поширено відносно нього - ОСОБА_1 спричинено йому перешкоди на виборах до місцевої влади, а саме до Михайловецької сільської ради. Відповідачами не було доведено правдивість поширеної відносно нього -ОСОБА_1 інформації, в судовому засіданні звинувачували один одного, а відповідач ОСОБА_3 звинуватила його в тому, що він брехав, що вона забруднювала вулиці, а сама на себе написала «в 2013 році було багато снігу жовта вода витікала з нашого господарства». Така вода забруднювала вулицю.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що в позовній заяві позивач просив визнати недостовірною, такою, що ганьбить його честь і гідність, опубліковану в газеті «Красилівський замок» НОМЕР_1) в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», наступну інформацію, яка була надіслана до редакції ОСОБА_3 «Дійсно, з появою мешканця ОСОБА_1 в село, прийшло хамство і брехня»; «А тут ні з того, ні з сього, почав обливати брудом, обзивати, погрожувати. Нічого святого: почав з могили діставати моїх батьків, всіх оббріхувати. Так і добився, неправдою, підписів сусідів на свою підтримку, а потім з тими ж сусідами і пересварився сам»; «На виконкомі сільради всі вислухали його брехню»; «… сам ОСОБА_1 дотримується санітарних вимог? Куди течуть його нечистоти? Зрозуміло куди у став, який від його обістя віддалений на 50 метрів. Про яку культуру можна говорити, коли він свою здохлу корову закопав в половині метра від річечки, яка тече в ставок? А там купаються діти, плаває риба. То хто тут порушує закон, хто приносить шкоду громаді та суспільству»; «….для ОСОБА_1 всі стали ворогами, він пересварився майже зі всіма жителями села, не обминув навіть святе - церкву».

Відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Згідно ст. 277 Цивільного кодексу України виникнення спірних правовідносин фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За роз'ясненнями п. п. 15, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Проаналізувавши норми цивільного процесуального законодавства та роз'яснення Пленуму Верховного суду України, з врахуванням обставин справи та вимог позовної заяви слід прийти до висновку, що опублікована інформація в газеті «Красилівський замок» НОМЕР_1) в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1 2», є оціночним судженням, припущеннями відповідача, не містить фактичних даних щодо вчинення позивачем конкретних правопорушень, не висловлена в брутальній чи образливій формі, що принижує гідність, честь і ділову репутацію позивача, а отже не є недостовірною чи негативною інформацією відносно позивача, тому не підлягає спростуванню та доведенню на її правдивість.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позов ОСОБА_1 є безпідставним і не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, що в статті газети містяться фрагменти, в яких прямо вказується на вчинення ним правопорушень, порушення санітарного законодавства, допущення з його боку хамства та брехні, обвинувачення його в антисоціальній поведінці слід відхилити, оскільки у вищезазначеній статті немає прямих звинувачень у вчиненні позивачем якихось порушень законодавства, а лише ставиться питання чи дотримується позивач певних санітарних вимог без прямих його звинувачень чи доведеності факту порушень.

Інші вислови в газеті теж носять критичний характер з використанням мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, що по своїй суті та відповідно до вимог чинного законодавства не можуть бути витлумачені як такі, що містять певні фактичні дані.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_3 скористалась наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення опублікованої інформації в газеті «Красилівський замок» №4 (16) в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1 » за підписом ОСОБА_1.

Не спростовують рішення суду і інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красилівського районного суду від 2 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Р.С Гринчук

Л.М. Грох

Згідно з оригіналом А.М. Костенко