Ухвала суду № 64826276, 16.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 322/547/16Головуючий у 1-й інстанції Гасанбеков С.С.Пр. № 22-ц/778/83/17Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Кочеткової І.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи Новомиколаївська селищна рада Новомиколаївського району Запорізької області, Новомиколаївська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила:

- встановити факт, що правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 15 грудня 1999 року на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради від 16.02.1999 № 31 на ім'я ОСОБА_2, належить ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 20.09.2001 року щодо земельної ділянки розміром 6,50 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданий 06.11.2001 року на ім'я ОСОБА_4.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області від 16.02.1999 № 31 вона отримала у приватну власність земельну ділянку площею 6,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради. На початку 2016 року працівниками Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області при призначенні пенсії позивачу було виявлено невідповідність її паспортних даних щодо імені записам у свідоцтві про народження, у зв'язку із чим вона звернулась із заявою про зміну паспорту. За твердженням позивача, під час судового розгляду справи за її заявою про встановлення факту належності вищезазначеного державного акта на право приватної власності на землю, вона дізналася про наявність спірного договору купівлі-продажу. Позивач зазначає, що у 2001 році вона домовлялась з відповідачем про передачу йому земельної ділянки в оренду та при цьому передала відповідачу копії правовстановлюючих документів на землю та копії особистих документів (паспорту та коду). Проте, з часу укладення, на думку позивача, договору оренди, відповідач жодного разу не здійснив орендної плати. Вищезазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки позивач вважає незаконним та таким, що суперечить нормам частин 1, 2 ст. 17 ЗК України в редакції, чинній на момент укладення договору, оскільки укладений до спливу 6 років з моменту отримання ним у власність земельної ділянки. Крім цього, позивач зазначає про те, що технічна документація на земельну ділянку, яка належить відповідачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, була виготовлена без цього державного акту.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року (а.с. 47-50) в задоволенні позову ОСОБА_2 у цій справі відмовлено у повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у розгляді цієї справи, із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, окрім позивача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 58-61) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області (а.с. 83) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 85).

Відповідач ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 подав апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу позивача (а.с. 94-96).

У судовому засіданні 01 листопада 2016 року розгляд цієї справи було розпочато апеляційним судом, заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, (а.с. 97-98), оголошено перерву у розгляді цієї справи у зв'язку із витребуванням у порядку задовлення клопотання представника позивача у Новомиколаївської державної нотаріальної контори фотокопії: - договору купівлі-продажу від 20 вересня 2001 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, відносно земельної ділянки розміром 6,50 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідченого державним нотаріусом Моргуновим О.В. 20 вересня 2001 року за р. № 1337, - та всіх документів, які стали підставою для посвідчення нотаріусом останнього, для долучення до матеріалів цієї справи (а.с. 99-100).

02 грудня 2016 року на адресу апеляційного суду поштою надійшла відповідь Новомиколаївської державної нотаріальної контори (а.с. 108-109), за змістом якої всі документи до 2012 року, були передані до Запорізького державного нотаріального архіву, тому надати фотокопії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.09.2001 року за р. № 1337 та всі документи, на підставі яких було посвідчено цей договір, немає можливості.

16 грудня 2016 року суддею Кочетковою І.В. замінено в автоматизованому порядку суддю ОСОБА_12. у складі колегії суддів апеляційного суду у цій справі у зв'язку з відставкою останнього (а.с.110-111).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 20.12.2016 року (а.с. 113) відкладено у зв'язку із витребуванням у Запорізькому державному нотаріальному архіві фотокопії: - договору купівлі-продажу від 20 вересня 2001 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, відносно земельної ділянки розміром 6,50 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідченого державним нотаріусом Моргуновим О.В. 20 вересня 2001 року за р. № 1337, - та всіх документів, які стали підставою для посвідчення нотаріусом останнього, для долучення до матеріалів цієї справи (а.с.116-117).

03 січня 2017 року Запорізький державний нотаріальний архів надав апеляційному суду поштою фотокопії всіх вищезазначених документів (а.с. 124-129) для долучення до матеріалів цієї справи на виконання ухвали апеляційного суду від 20 грудня 2016 року.

У судове засідання 16 лютого 2017 року належним чином повідомлені апеляційним судом (а.с. 121-123, 130) всі особи, які беруть участь у цій справі, окрім представників сторін - позивача ОСОБА_2 за дорученням (а.с. 65) ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 за довіреністю (а.с. 112) ОСОБА_6, не з'явились, про причини своєї неявки та неявки своїх представників апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Третя особа - Новомиколаївська державна нотаріальна контора подала апеляційному суду поштою заяву (а.с. 131-132), в якій просила розглядати дану справу апеляційним судом без участі її представника.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх нез'явившихся осіб, які беруть участь у справі, та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила заяву Новомиколаївської державної нотаріальної контори задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх нез'явившихся осіб, які беруть участь у справі, за присутністю представників сторін - позивача ОСОБА_2 за дорученням (а.с. 65) ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 за довіреністю (а.с. 112) ОСОБА_6

Ухвалою (протокольною) апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 за дорученням (а.с. 65) ОСОБА_3 задоволено частково, долучено до матеріалів цієї справи уточнення до апеляційної скарги позивача у цій справі від 16.02.2017 року із додатками на підтвердження перебування ОСОБА_2 у шлюбі із ОСОБА_8 на час укладення вищезазначеного договору, але відмовлено у прийнятті цих уточнень до апеляційної скарги до апеляційного розгляду.

Оскільки:

-по-перше, зазначені уточнення (зміни, доповнення) до апеляційної скарги від 16.02.2017 року подані апеляційному суду з порушенням строків для їх подачі, передбачених ст. 300 ч. 1 ЦПК України, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі;

-по-друге, ці уточнення до апеляційної скарги від 16.02.2017 року виходять за межі позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 у суді першої інстанції у цій справі, та які були предметом розгляду суду першої інстанції, а саме: позивач ОСОБА_2 у суді першої інстанції не просила визнати недійсним вищезазначений договір купівлі - продажу земельної ділянки, укладений із відповідачем, з підстав відсутності згоди на її відчуження на той час її чоловіка - ОСОБА_8 і не надавала суду першої інстанції доказів з приводу цього взагалі.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін - позивача ОСОБА_2 за дорученням (а.с. 65) ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 за довіреністю (а.с. 112) ОСОБА_6, які будь-яких інших клопотань не мали, у тому числі щодо призначення будь-якої експертизи у цій справі, вважали за можливе закінчити розгляд цієї справи апеляційним судом на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у задоволенні її позову у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі, із того, що обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із листом Управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області від 04.07.2016 № 31-28-0.5-4518/2-16 державний акт на право колективної власності на землю виданий КСП «Золотий колос» Новомиколаївського району Запорізької області 26.10.1993 за № 00036. До додатку 1 «Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» до зазначеного державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_2 включена за № 630 (а.с.32).

Рішенням Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області від 16.02.1999 № 31 «Про видачу державних актів на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» було погоджено і надано згоду на видачу державних актів на право приватної власності на землю членам КСП «Золотий колос» згідно з рішенням правління КСП. ОСОБА_2 включена до списку на виділення земельного паю вказаного КСП, що додається до протоколу загальних зборів № 1 від 12.02.1999, за № 25 (а.с. 33-36).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 15.12.1999 на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області від 16.02.1999 №31 (а.с.9), ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 6,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області.

20.09.2001 року між сторонами у цій справі - ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Новомиколаївської державної нотаріальної контори Запорізької області Моргуновим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1337 (а.с. 10), відповідно до якого:

- продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 6,50 га, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1);

- невід'ємною частиною цього договору є, зокрема державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий Новомиколаївською селищною радою народних депутатів 15.12.1999, на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради народних депутатів від 16.02.1999 № 31 (пп. 1 п. 5);

- цей договір і документ про сплату вартості землі є підставою для видачі власнику (новому власнику) державного акта на право приватної власності на землю (пп. 2 п. 5).

Відповідно до довідки Новомиколаївського районного сектора Управління Державної Міграційної служби України в Запорізькій області від 16.02.2016 позивач (а.с.8), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3, виданим 02.02.2016 Новомиколаївським РС УДМС України в Запорізькій області у зв'язку з неточністю запису імені по батькові «ОСОБА_2» замість «ОСОБА_2» на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданого 07.05.1975 Новомиколаївським РАЦС Запорізької області.

Вищезазначена обставина, а саме те, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу ім'я позивача за його паспортом було: «ОСОБА_2», сторонами у цій справі у суді першої інстанції не оспорювалось.

Відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.09.2001 № 1337 (а.с.11).

Ч. 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 48 ЦК УРСР 1963 року в редакції, що була чинною на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.09.2001 року, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Позивач, посилаючись в обґрунтування позову на ст. 48 ЦК УРСР 1963 року, зазначив про невідповідність спірного договору купівлі-продажу вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 17 ЗК України 1990 року.

Згідно із ч. 1 ст. 17 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Ч. 2 цієї статті визначено, що власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, за змістом ст. 17 ЗК України 1990 року, заборона на відчуження земельної ділянки протягом шести років з часу набуття права власності на неї розповсюджується на земельні ділянки, що були передані їх власникам виключно Радами народних депутатів.

Разом із цим, згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Ст. 23 ЗК України 1990 року визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» 14.02.1992 № 2114-ХІІ в редакції, що була чинною на момент отримання позивачем державного акту на право приватної власності на землю, суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Частиною першою статті 5 цього Закону у зазначеній редакції визначено, що підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності.

За правилами ст. 5 ЗК України 1990 року, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

З вищенаведених обставин справи, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач, як співвласник колективної власності на землю, набула право на землю з дня видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Золотий колос» Новомиколаївського району Запорізької області 26.10.1993 року № 00036.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки із відповідачем від 20.09.2001 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 06.11.2001 на ім'я ОСОБА_4, не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що правова підстава його видачі - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.09.2001 є чинним та не визнаний судом недійсним за результатами розгляду даної справи. Посилання позивача на порушення порядку видачі цього державного акту не були підтверджені жодними належними, допустимими доказами під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції правильно вважав, що позовна вимога позивача щодо встановлення факту належності позивачу правовстановлюючого документу - державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого 15 грудня 1999 року на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради від 16.02.1999 № 31 на ім'я ОСОБА_2, не підлягає задоволенню з огляду на відсутність у позивача оригіналу цього документу, відтак встановлення цього факту не тягне за собою жодних правових наслідків.

Таким чином, обставини, на які посилалась позивач в обґрунтування заявленого у цій справі у суді першої інстанції позову, не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду цієї справи судом першої інстанції, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно визнав позов позивача у цій справі таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача, висловлену нею в її позові у цій справі, та яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Судом першої інстанції правильно вважав, що права позивача ОСОБА_2 при укладенні вищезазначеного договору купівлі-продажу із ОСОБА_4 від 20.09.2001 року щодо земельної ділянки розміром 6,50 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не порушені; підстави для визнання цього договору недійсним з підстав ч.ч. 1, 2 ст. 17 ЗК України 1990 року відсутні.

За змістом ст. 17 ч. 1 ст. 17 ЗК України 1990 року власники земельних ділянок, переданих їм Радами народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати… земельну ділянку.

У цій статті також наведений перелік цільового призначення земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадян ОСОБА_9 народних депутатів: для ведення селянського (фермерського) господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва.

Земельна ділянка позивача ОСОБА_2 із цільовим призначенням згідно державного акту (а.с.9) - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - до цього переліку не входить.

Встановивши, що права позивача при укладенні вищезазначеного договору із відповідачем не порушені, суд першої інстанції правильно не застосував за заявою відповідача (а.с.30-31) строк позовної давності у цій справі в якості підстави для відмови у задоволенні позову позивача у цій справі.

У разі відмови у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 (про визнання недійсним договору купівлі-продажу із ОСОБА_4 від 20.09.2001 року щодо земельної ділянки розміром 6,50 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), похідні від них за своїм змістом позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 (про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданий 06.11.2001 року на ім'я ОСОБА_4) також не підлягали задоволенню судом першої інстанції у цій справі.

Той факт, що правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 15 грудня 1999 року на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради від 16.02.1999 № 31 на ім'я ОСОБА_2 (а.с.9), належав станом на час укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу із ОСОБА_4 від 20.09.2001 року позивачеві у цій справі ОСОБА_2 (а.с.8) сторонами у цій справі у суді першої інстанції не оспорювався, визнавався, а тому не підлягав доказуванню в силу вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно зазначав в якості відмови у задоволенні вимог позивача у цій справі про встановлення факту - відсутність у позивача на час розгляду цієї справи оригіналу цього документу - вищезазначеного державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 15 грудня 1999 року на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради від 16.02.1999 № 31 на ім'я ОСОБА_2 (а.с.9).

Право власності на вищезазначену земельну ділянку за позивачем ОСОБА_2 на підставі вищевказаного правовстановлюючого документу - державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 15 грудня 1999 року на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради від 16.02.1999 № 31 на ім'я ОСОБА_2 (а.с.9), припинилось у зв'язку із укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки із відповідачем 20.09.2001 року.

Тобто, вищезазначений правовстановлюючий документ - державний акт на ім'я ОСОБА_2 був вже нечинним на час розгляду цієї справи судом першої інстанції.

Не можна у судовому порядку у цій справі було встановлювати за рішенням суду факт належності позивачеві нечинного на час розгляду цієї справи судом першої інстанції правовстановлюючого документу - вищезазначеного державного акту на земельну ділянку.

Крім того, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення позивача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Оскільки, відповідач ОСОБА_4 у суді першої інстанції позов позивача у цій справі не визнав у повному обсязі (письмові заперечення а.с. 30-31).

Позивач ОСОБА_2 та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (у даному випадку це помогло б бути рішення суду про встановлення факту постійного проживання відповідачів із спадкодавцем на час відкриття спадщини тощо).

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, якім надав відповідну оцінку.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Доказами, передбаченими ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі є фотокопії: - договору купівлі-продажу від 20 вересня 2001 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, відносно земельної ділянки розміром 6,50 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідченого державним нотаріусом Моргуновим О.В. 20 вересня 2001 року за р. № 1337, - та всіх документів, які стали підставою для посвідчення нотаріусом останнього (довідка нотаріальної контори щодо відсутності заборон (арештів) відносно вищезазначеної земельної ділянки станом на 20.09.2001 року, довідка відділу земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_2 про визначення грошової оцінки земельної ділянки, фотокопія державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 а.с.116-117), витребувані апеляційним судом на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України та надані апеляційному суду для долучення до матеріалів цієї справи Запорізьким державним нотаріальним архівом на виконання ухвали апеляційного суду.

Зазначені фотокопії документів нотаріальної справи можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом у цій справі в силу вимог ст. 10 ч. 4, 303 ч.2 ЦПК України при повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги позивача, та останні підтверджують правильні висновки суду першої інстанції у цій справі щодо відсутності заявлених у цій справі у суді першої інстанції підстав для визнання недійсним вищезазначеного договору сторін.

Разом із тим, документи, надані стороною позивача апеляційному суду для долучення у матеріали цієї справи у судовому засіданні 16.02.2017 року (копія паспорту ОСОБА_8, копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_8, копії адвокатських запитів на ім'я Новомиколавського районного відділу ДРАЦС ГТУ УЮ Запорізької області із квитанцією на підтвердження направлення їх поштою, а.с.141-145), не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі, оскільки вони не є доказами, передбаченими ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі та взагалі не узгоджуються із правовими підставами позову позивача у цій справі, заявленими у суді першої інстанції.

Уточнені доводи апеляційної скарги позивача (а.с.133-140), які виходять за межі доводів апеляційної скарги позивача (а.с. 58-61), апеляційним судом у цій справі не розглядались, оскільки ухвалою (протокольною) апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 за дорученням (а.с. 65) ОСОБА_3 задоволено частково, долучено до матеріалів цієї справи уточнення до апеляційної скарги позивача у цій справі від 16.02.2017 року із додатками на підтвердження перебування ОСОБА_2 у шлюбі із ОСОБА_8 на час укладення вищезазначеного договору, але відмовлено у прийнятті цих уточнень до апеляційної скарги до апеляційного розгляду.

Оскільки:

-по-перше, зазначені уточнення (зміни, доповнення) до апеляційної скарги від 16.02.2017 року подані апеляційному суду з порушенням строків для їх подачі, передбачених ст. 300 ч. 1 ЦПК України, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі;

-по-друге, ці уточнення до апеляційної скарги від 16.02.2017 року виходять за межі позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 у суді першої інстанції у цій справі, та які були предметом розгляду суду першої інстанції, а саме: позивач ОСОБА_2 у суді першої інстанції не просила визнати недійсним вищезазначений договір купівлі - продажу земельної ділянки, укладений із відповідачем, з підстав відсутності згоди на її відчуження на той час її чоловіка - ОСОБА_8 і не надавала суду першої інстанції доказів з приводу цього взагалі.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Неявка у судове засідання до суду першої інстанції у цій справі представників третіх осіб - Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області та Новомиколаївської державної нотаріальної контори не була перешкодою для розгляду цієї справи по суті судом першої інстанції.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи.

У матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке оформлене з дотриманням вимог ст. 137 ЦПК України клопотання позивача чи її представника, в задоволенні якого суд першої інстанції необґрунтовано би відмовив.

Суд апеляційної інстанції також на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду цієї справи в межах доводів апеляційної скарги позивача у цій справі, поданої в межах строку на апеляційне оскарження.

Однак, позивач та її представник у суді апеляційної інстанції в апеляційній скарзі позивача чи окремо від неї у судовому засіданні не заявляли у цій справі будь-яких клопотань в порядку ст. 137 ЦПК України, у тому числі щодо призначення буд-якої почеркознавчої експертизи, окрім витребування фотокопій документів, які стали підставою для посвідчення нотаріусом вищезазначеного договору сторін, та, відповідно, останні апеляційним судом не розглядались у цій справі.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи позивача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, як особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Крім того, встановлено, що суд першої інстанції в оскаржуємому рішенні послався на ст. 88 ЦПК України, однак фактично судом першої інстанції оскаржуємим рішенням не вирішувалось питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат позивача у цій справі, пов'язаних із подачею нею вищезазначеного позову до суду першої інстанції у цій справі у вигляді судового збору 551,20 грн. та 275,60 грн. (а.с. 1-2), тому останнє також не було предметом апеляційного перегляду у цій справі апеляційним судом, та може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за заявою осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду в порядку, передбаченому ст. 220 ЦПК України.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови позивачу ОСОБА_2 у задоволенні її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_4 судових витрат у вигляді судового збору (а.с.56-57), понесених нею при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_2 її право у подальшому вирішувати окремо від цієї справи питання щодо визнання недійсним вищезазначеного договору з інших незаявлених у цій справі у суді першої інстанції правових підстав, у тому числі з підстав відсутності згоди її чоловіка на укладення даного договору тощо.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кухар С.В.Кочеткова І.В.