Рішення № 64825650, 27.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28268/16-ц

Провадження № 2/761/1355/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі - 3 845,96 грн. та судовий збір.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07.08.2015 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «ЕВЕРІ» був укладений Договір добровільного страхування неземних транспортних засобів №015107/4002/0000288, предметом якого є страхування транспортного засобу «LEXUS LX 570» д.н.з. НОМЕР_1.

22.04.2015 року у м. Києві по вул. О.Теліги сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «LEXUS LX 570» д.н.з. НОМЕР_1 - під керуванням ОСОБА_3, автомобіля марки «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 - під керуванням відповідача ОСОБА_1. В результаті ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва відповідача ОСОБА_1 було визнано винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Потерпілій стороні в ДТП, було виплачено страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу, а тому на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1188 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу кошти страхового відшкодування в розмірі - 3 845,96 грн., а також сплачену суму судового збору.

До судового засідання сторона позивача подала на адресу суду заяву, в якій просила суд проводити розгляд справи за відсутності свого представника, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, про час і місце судового розгляду оповіщався у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем своєї реєстрації, у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив та не просив розглядати справу у її відсутність, свого представника до суду не направив, заперечення проти позову не подавав.

Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.08.2015 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «ЕВЕРІ» був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №015107/4002/0000288, предметом якого є страхування транспортного засобу «LEXUS LX 570» д.н.з. НОМЕР_1. (а.с 13).

22.04.2016 року по вул. О.Теліги в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «LEXUS LX 570» д.н.з. НОМЕР_1 - під керуванням ОСОБА_3, автомобіля марки «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 - під керуванням відповідача ОСОБА_1, що підтверджується Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №90599010, протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №469324, схемою місця ДТП (а.с. 11, 12, 17).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.37).

У відповідності з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

В результаті зазначеної дорожньої пригоди автомобіль марки «LEXUS LX 570» д.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження, в зв'язку з чим ОСОБА_3 звернуся до позивача із заявою №00191804 про подію, що має ознаки страхового випадку. (а.с. 9).

Так, сума страхового відшкодування, згідно страхового акту №00191804 склала 53 345,96 грн.

Відповідно до Наказу №00191804 від 19.05.2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» виплатило ТОВ «ЕВЕРІ» страхове відшкодування в розмірі 53 345,96 грн., (а.с. 3), що підтверджується копією платіжного доручення № 017529 від 20.05.2016 року (а.с. 38).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в обґрунтування заявлених вимог позивач покладає факт здійснення ним відшкодування шкоди на користь потерпілого/страхувальника за договором майнового страхування за пошкодження в результаті ДТП застрахованого майна транспортного засобу «LEXUS LX 570» д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до умов укладеного договору страхування.

При цьому, що з відповідача вимагається на підставі ст. 1194 ЦК України стягнення 3 845,96 грн. різниці між сумою сплаченого позивачем страхового відшкодування (53 345,96 грн.) та страховою сумою з урахуванням франшизи (50 000,00 грн. 500,00 грн. = 49 500,00 грн.), що припадає на відшкодування за страховим полісом № АЕ/8230356 (53 345,96 грн. - 49 500,00 грн. = 3 845,96 грн.).

Між тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його помилковим виходячи з наступного.

Так, автомобіль марки «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП було застраховано в АТ «СК «НОВА» та ліміт страхової суми за шкоду заподіяну майну згідно Полісу № АЕ/8230356 становив 100 000,00 гривень, франшиза 500,00 грн. Таким чином, позивачем помилково в основу розрахунку взято суму ліміт відповідальності за шкоду спричинену майну у розмірі 49 500,00 грн.

Отже, ліміт відповідальності страхувальника відповідача є достатнім для відшкодування матеріальної шкоди, завданої відповідачем страхувальнику позивача.

Отже оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов до висновку що твердження позивача у частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3 845,96 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В силу наведених норм, франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, а компенсується страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, якщо вона (франшиза) була передбачена договором.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати суму франшизи в розмірі 500,00 грн., яка передбачена договором (полісом) № АЕ/8230356.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, який був сплачений позивачем при подачі до суду даного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 33, 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 10, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 232, 293, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму франшизи за договором страхування в розмірі - 500,00 грн., а також судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: