Рішення № 64825536, 19.01.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2926/16-ц

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М. ,

при секретарі Калашніковій Л.Д.,

за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача - адвоката Геруса Ю.М.,

представника відповідача та третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (надалі КП «Київреклама»), третя особа: ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до районного суду з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними дії відповідача та скасувати наказ № 35-к від 26.01.2016 р. та № 36-к від 26.01.2016 р. про звільнення позивача з посади інженера охорони праці апарату управління КП «Київреклама»; поновити позивача на вказані посаді з 26.01.2016 р.; стягнути з відповідача на користь позивача втрачений заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000,0 грн.

Мотивуючи свої вимоги мотивує тим, що працює в Комунальному підприємстві виконавчого органу Київради (КМДА) «КИЇВРЕКЛАМА» на посаді інженера з охорони праці апарату управління з 05.02.2013 року. В 2015-му році позивачу, згідно затвердженого графіку, адміністрація підприємства повинна була надати відпустку в лютому та липні місяці, проте, незважаючи на його звернення, відпустка так і не була надана. Оскільки керівництво не приймало заяву, то 30.10.2015 р. позивач направив відповідачу поштою заяву про надання відпустки з листопада 2015 року, яка була ним отримана 03.11.2015 р. Після отримання та розгляду його заяви директором КП «Київреклама» ОСОБА_5 було накладено резолюцію про заперечення, в зв'язку з чим 30.11.2015 р. позивач звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом про зобов'язання відповідача надати відпустку. Під час судового розгляду даного позову позивача було звільнено з посади інженера з охорони праці апарату управління КП «КИЇВРЕКЛАМА» відповідно до наказу № 35-к від 26.01.2016 року з 26.01.2016 р. за п.4 ст. 40 КЗпП України. Наголошує, що звільнення позивача з роботи відповідачем було проведено на підставі підтасованих заднім числом документів та абсолютно не відповідає дійсним обставинам відносин, що склалися між відповідачем та позивачем. Так, 13 січня 2016 року представник відповідача попросив перерву начебто для узгодження дати надання відпустки, 20 січня позивач подав відповідачу повторно заяву на відпустку для узгодження дати початку відпуски, 21 січня 2016 року представник відповідача просив відкласти розгляд справи, а вже 26 січня відповідач підготував подання на профком на предмет звільнення позивача з роботи за начебто прогул і того ж дня звільнив позивача за п.4 ст.40 КЗпП України, щоб встигнути до дати засідання 28.01.2016 року, яке було відкладено в зв'язку з хворобою головуючого. Позивач стверджує, що прогулу не вчинював знаходився на роботі постійно за період, що зазначається відповідачем, позивач перекручує факти та намагається в такий спосіб позбавитися від єдиного органу на підприємстві, покликаного захищати умови праці працівників. Робоче місце позивача знаходитися поза межами знаходження офісу - на території Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2 КП «Київпастранс» за адресою: м. Київ, вул.О.Довженко, 7, з яким укладено відповідний договір на предмет правомірності розміщення техніки та екіпірування КП «Київреклама», там же знаходиться і робоче місце інженера з охорони праці, так як саме звідти робочі бригади направлялися на роботи по демонтажу реклами і з ними необхідно було проводити інструктажі та випробування техніки та інструментарію. Таким чином, знаходження інженера з охорони праці за місцезнаходженням офісу: м.Київ, Боричів узвіз, 8, по-перше, перешкоджало б здійсненню ним його обов'язків, а, по-друге, - це є нелогічним, оскільки навіть такого кабінету чи стола не передбачено в офісі КП «Київреклама». Тому вважає звільнення незаконним, а прогул недоведеним.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, вказавши, що на лікарняному він перебував з 16.11.2015 р. по 10.01.2016 р. включно. О 08.40 год. 11.01.2016 р. він прибув за місцезнаходженням відповідача: м.Київ, Боричів узвіз, 8, але до приміщення не потрапив, оскільки був заблокована його електронна перепустка, а тому він поїхав до приміщення ТРЕД. При цьому директора ОСОБА_5, якій він безпосередньо підпорядковується, її секретаря та кадрову службу про те, що він вийшов з лікарняного та не може потрапити до будівлі, він не повідомив. З 11.01.2016 р. по 16.01.2016 р. він був на робочому місці в ТРЕД за адресою: м. Київ, вул.О.Довженко, 7, звіти про роботу за цей період до офісу не передавав, ніхто з працівників КП «Київреклама» за цей період його не бачили. Лікарняні листки по виходи він сам не здавав, їх направив його адвокат. Крім того, подав додатково письмові пояснення, в яких послався на таке. 20.11.2015 року 3-ю особою по справі, ОСОБА_5 було прийняте рішення про відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків, оформлене наказом № 594-к від 20.11.2015 року, що передбачає недопущення працівника на певний термін до роботи, яку він зобов'язався виконувати відповідно до трудового договору. Згідно цього наказу відповідачем було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_2 від роботи без будь-яких видимих причин, а також збережено заробіток повністю. Власник, реалізовуючи своє нібито «право», сам відсторонив працівника від роботи, заблокував електронну перепустку до офісу Підприємства. Зміст цього наказу, а також факт проведення внутрішнього розслідування був доведений позивачу, працівниками відповідача при відвідуванні його за місцем проживання під час перебування на лікарняному в листопаді 2015 року. З огляду на цю поважну обставину, у ОСОБА_2 відпала необхідність оформлювати листок тимчасової непрацездатності в подальшому, оскільки роботодавець позбавив його можливості виконувати службові обов'язки, зберігши йому при цьому середній заробіток. За загальними правилами діловодства, відсторонення від роботи, проведене на підставі наказу, припиняється виданням іншого наказу про необхідність працівникові приступити до виконання ним посадових обов'язків. На сьогодні, такого наказу в КП «Київреклама» не видано, жодним чином про таку необхідність Позивач не повідомлявся, а отже й прогулу не вчиняв. Звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_2 є незаконним, документи на обґрунтування неповажності його відсутності на роботі є сфабрикованими, а будь яка відсутність на роботі з 20.11.2015 року по 26.01.2016р. є поважною, оскільки відповідач сам його відсторонив від виконання посадових обов'язків.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги за наведеними в позові обставинами, додавши, що позивач був відсторонений від роботи, а тому підприємство повинно було повідомити, що позивача знову допустили до роботи. Наполягає, що приміщення в ТРЕД - це також є робочим місцем позивача. По виходу з лікарняного позивач не повинен був повідомляти керівництво, що він вийшов на роботу. Лікарняні позивача він здав до загальної канцелярії підприємства 19.01.2016 р.

Представник відповідача, який діє також і як представник 3 особи, в судовому засіданні проти позову заперечував та через канцелярію суду подав письмові заперечення, заперечення на позовну заяву, пояснив суду, що 26.01.2016 ОСОБА_2 звільнено з посади інженера з охорони праці апарату управління КП «Київреклама» на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. З зазначеним наказом позивач був ознайомлений 26.01.2016 р., про що його підпис на наказі. Відповідно до запису № 400 в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них КП «Київреклама» 26.01.2016 позивачу була видана трудова книжка серії НОМЕР_1, про що його підпис в зазначеній книзі. З вказаним позовом, позивач звернувся 04.03.2016 р., тобто з порушення строків передбачених ст.233 КЗпП України. Позивачем не зазначено жодної обставини, яка перешкоджала б своєчасній подачі позову. Щодо поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку, скасуванню наказів № 35 - к від 26.01.2016 року та № 36 - к від 26.01.2016 року, пояснив, що з 06.11.2015 року позивач був відсутній на роботі з невідомих відповідачу причин, про відсутність нікого не повідомляв. 29.12.2015 року представником позивача до канцелярії КП «Київрекрама» були надані три листи непрацездатності, які були видані позивачу різними лікарняними закладами. Позивач повинен був стати до роботи 11.01.2016 р., однак на роботу не з'явився. Тільки 19.01.2016 р. позивач став до робота та надав доповідну записку, про те що лікарняний лист знаходиться в його представника. З приводу відсутності на робочому місці з 11.01.2016 р. по 16.01.2016 р. пояснив, що не зміг потрапити на територію підприємства, оскільки не спрацювала картка контролю знаходження на робочому місці. Відповідач звернувся до Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, оскільки чотири лікарняні листи позивача йшли підряд. Отримали відповідь, що при звернення до лікувальних закладів позивачем, надавалася неправдива інформація, що вводило лікарів в оману. Позивачем не обґрунтована вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки ним не наведено які саме неправомірні дії відповідача завдали моральної шкоди позивачу. Крім того, через канцелярію суду подав додаткові заперечення на позовну заяву, обґрунтовуючи свою позицію в запереченнях таким. У відповідності до п. 4 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «Київреклама» облік робочого часу на КП «Київреклама» проводиться Відділом бухгалтерського обліку і звітності в Табелях обліку використання робочого часу, на підставі відомостей про відсутність працівників на робочому місці, які керівники підрозділів (відповідальні особи) надають до зазначеного відділу, що відповідає п.1.5. Наказу Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» саме Форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу". Основною функцією електронної системи пропуску, що діє на підприємстві, є забезпечення проходу працівників до робочого місця через турнікет. Якщо позивач дійсно не дістався до робочого місця через не спрацювання електронної картки пропуску, то у відповідності до п.2.5 зазначеного Порядку, він повинен був негайно повідомити про це кадрову службу підприємства, що не було зроблено ним. Таким чином, відсутність в електронній обліковій системі пропуску відміток про початок та закінчення роботи Позивача жодним чином не може свідчити про його відсутність в цей час в офісі КП «Київреклама», а не спрацювання електронної системи пропуску жодним чином не перешкоджає працівнику дістатися робочого місця. Позивач посилається на Наказ КП «Київреклама» № 18 від 11 квітня 2013 р., як на підставу необхідності його постійної присутності на території ТРЕД - 2. Зазначеним Наказом Позивач призначений відповідальним за безпечне проведення робіт автомобільним краном та автомобільним підйомником, а також за їх утриманням у справному стані. У відповідності до п.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «Київреклама» адміністрація підприємства може запроваджувати окремим працівникам або працівникам окремих підрозділів підприємства гнучкий режим робочого часу на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством України. Згідно розділу 4 Колективного договору КП «Київреклама» на 2015 - 2016 роки гнучкий режим робочого часу встановлений для працівників відділу з організації проведення демонтажних робіт. Позивач не є працівником відділу з організації проведення демонтажних робіт, гнучкий режим робочого часу для працівника на посаді Інженера з охорони праці апарату управління комунального підприємства «Київреклама» не встановлювався, а тому в робочий час (початок роботи - 9:00; закінчення роботи - 18:00; закінчення роботи в п'ятницю - 16 :45; перерва для відпочинку і харчування - з 13:00 до 13:45; субота, неділя - вихідні дні) Позивач повинен був знаходитись на робочому місці в офісі КП «Київреклама», який розташований за адресою:вул.Боричів узвіз, 8, м. Київ, як це передбачено п. 4.1. Колективного договору та п. 1. Правил внутрішнього трудового розпорядку. Виключення для цього правила встановлені Наказом № 110 від 12.11.2015 у відповідності до якого при виконанні посадових обов'язків за межами місцезнаходження підприємства, інженер з охорони праці ОСОБА_2 повинен надавати директору КП «Київреклама» письмовий звіт про виконану роботу, а також попередньо письмово повідомляти директора КП «Київреклама» про необхідність відсутності за місцезнаходженням підприємства для виконання запланованих робіт із зазначенням причини, місця перебування, передбачуваного часу для виконання робіт. Жодного повідомлення про необхідність виконання будь - яких робіт поза межами місцезнаходженням підприємства, а також звітів про виконану роботу в період з 11.01.2016 по 16.01.2016 Позивач не надав.

Суд, встановивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що згідно наказу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» № 32-к від 05.02.2013 р. позивача у справі ОСОБА_2 було прийнято на посаду інженера з охорони праці апарату управління.

Наказом начальника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» ОСОБА_5 від 26.01.2016 р. за № 35-к ОСОБА_2, який працював на посаді інженера з охорони праці апарату управління, було звільнено на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається з вищевказаного наказу про звільнення, що оскаржується позивачем, підставою для ОСОБА_2 є його відсдуність на роботі з 11 по 16 січня 2016 року.

Вирішуючи питання щодо того, чи дійсно позивач ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці протягом періоду 11-16 січня 2016 року без поважної причини, як однієї з обставин, дійсність якої оспорюється позивачем, суд виходить з такого.

Копіями наданих листків непрацездатності на ім'я позивача (АГЧ № 513586, АГЧ № 972256, АГЧ 914925) в судовому засіданні підтверджено та не оспорюється сторонами у справі, що ОСОБА_2 перебував на лікарнянму з 16.11.2015 р. по 28.12.2015 р. включно. При цьому оригінали даних листків непрацездатності були передані представником позивача на підприємство вже 29.12.2015 р. та зареєстровано за вх.№ 10348 (т.1 арк.спр.44-47).

Судом достеменно встановлено, що згідно останнього листка непрацездатності АГЧ № 915811, виданого 28.12.2015 р. Центром ПМСД № 4 Дніпровського району м.Києва, стати позивачу до роботи необхідно було 07.01.2016 р. Враховуючи те, що 07.01.2016 р. був святковим днем, а відповідно до розпорядження КМУ від 11.11.2015 р. № 1155-р рабочий день з п'ятниці 08.11.2015 р. було перенесено на суботу 16.01.2016 р., то позивач фактично повинен був стати до роботи 11.01.2016 р. Позивач визнав той, факт, що до роботи він повинен був стати 11.01.2016 р.

Судом встановлено, що вказаний вище листок непрацездатності був переданий представником позивача до адміністрації відповідача лише 20.01.2016 р. (т.1 арк.спр.48-49), в зв'язку з чим адміністрацією підприємства була проведена перевірка щодо відсутності позивача на робочому місці з 11 по 16 січня 2016 р.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягав на тому, що 11.01.2016 р. він не зміг потрапити до свого робочого місця, розташованого за адресою місцезнаходження КП «Київреклама» за адресою: м.Київ, Боричів узвіз, 8, оскільки не спрацювала електронна картка пропуску, а тому з 11.01.2016 р. він перебував на робочому місці в ТРЕД № 2 КП «Київпастранс», розташованого за адресою: м.Київ, вул.О.Довженка, 7. Згідно наданої копії службової записки від 22.01.2016 р. т.1 арк.спр.82), саме про це повідомив позивач адміністрацію при проведенні підприємством факту його відсутності на роботі.

Як вбачається з наданих документів, працівники КП «Київреклама», які були задіяні в работах по демонтажу об'єктів зовнішньої реклами протягом 11-16 січня 2016 р. та перебували в цей час на ерриторії ТРЕД № 2, письмово підтвердили адміністрації підприємства про те, що за цей період не бачили інженера з охорони праці ОСОБА_2 (т.1 арк.спр.62-73, 110-160).

Згідно акту від 19.01.2016 р., складеного комсією КП «Київреклама»: менеджеру з персоналу ОСОБА_6, завідувача складу ОСОБА_7, начальника господарчого відділу ОСОБА_3, позивач у справі ОСОБА_8 був відстуній на роботі з 11 по 16 січня 2016 р.

Робоче місце працівника - це зона, яка закріплена за кожною окремою штатною одиницею підприємства.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що робочим місцем позивача, як інженера з охорони праці, було робоче місце, розташоване в кабінеті у приміщенні КП «Київреклама» за адресою: м.Київ, Боричів узвіз», 8.

Наданими представником відповідача документами підтверджено, що у КП «Київреклама» відстуні будь-які приміщення за адресою: м.Київ, вул.О.Довженка, 7.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_3, яка є начальником господарчого відділу КП «Київреклама», та ОСОБА_9, який є начальником відділу демонтажу КП «Київреклама» та виконував обов'язки інженера з охорони праці за період відсутності позивача, також підтвердили про наявність робочого місця позивача лише в кабінеті приміщення КП «Київреклама» за адресою: м.Київ, Боричів узвіз», 8.

Допитаний в судовому засіданні як свідок з боку позивача ОСОБА_10 суду показав, що не можу підтвердити роботу ОСОБА_2 в січні 2016 р., оскільки в травні 2015 р. звільнився з роботи.

Суд не приймає до уваги показання допитаних свідків з боку позивача працівників ТРЕД № 2 КП «Київпастранс» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на підтвердження наявності робочого місця інженера з охорони праці КП «Київреклама» на території їх підприємства, оскільки на підставі ст.59 ч.2 ЦПК України вони є неналежними та недопустимим для встановлення даної обставини.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що про вихід на роботу після лікарняного позивач не повідомив адміністрацію підприємства 11.01.2016 р., вказана обставина підтверджена і самим позивачем.

Згідно ст.139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Доводи позивача про те, що 11.01.2016 р. у нього не спрацювала картка доступу до приміщення КП «Київреклама», спростовані наданим суду Порядком доступу до приміщень, затверджених наказаом директора КП «Київреклама» від 08.07.2015 р. № 60, відповідно до п.2.5 якого працівник повинен негайно повідомити кадрову службу підприємства в разі не спрацювання картки, її пошкодження чи втрати. Позивач підтвердив судовому засіданні, що він не повідомляв про це кадрову службу.

Відповідно до наказу директора КП «Київреклама» від 12.11.2015 р. № 110, з яким під розписку був ознайомлений позивач 12.11.2015 р., при виконанні посадових обов'язків за межами місцезнаходження підприємства ОСОБА_2 зобов'язаний був надавати директору КП щоденний письмовий звіт про виконану роботу через секретаря КП та в обов'язкковому порядку повідомляти директора КП про необхідність відсутності за місцезнаходженням підприємства для викоання запланованих робіт із зананченням причин, місця перебування, передбачуваного часу для викоання робіт (т.1 арк.спр.79). В судовому засіданні позивач пояснив, що він за період 11-16 січня 2016 р. не подава таких звітів та не повідомляв секретаря про своє перебування в іншому місці.

На підставі п.4 ст.40 КЗпП України, власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. З урахуванням цього визначення в п.4 ст.40 КЗпП України того, що до поняття прогулу належить і відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, не містить будь-яких дефектів юридичного характеру. Для звільнення працівника за п.4 ст.40 КЗпП України важливо, щоб були докази, які підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня (зміни).

Звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду Україгт від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Суд не приймає до уваги твердження сторони позивача про те, що всаме відповідач повинен був повідомити позивача про те, що останній допущений до роботи після проведення службого розслідування при відстороненні позивача від роботи за наказом від 20.11.2015 р., оскільки ці обгрнутування виходять за межі підстав заявлених позивачем вимог та не ґрунтуються на законі, оскільки саме позивач зобов'язаний був повідомити 11.01.2016 р. адміністрацію підприємства про свій вихід з лікарняного та здати листок непрацездатності.

Отже, провівши розгляд справи в межах заявлених вимог, з урахуванням перебігу подій, що мали місце в даній ситуації, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 був відстуній на робочому місці після виходу з лікарняного з 11 по 16 січня 2016 р.

Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача призведено за попередньою згодою первинної профспілкової організації КП «Київреклама» від 26.01.2016 р. № 5 (т.1 арк.спр.86-87), про засідання якого позивач був повідомлений (т.1 арк.спр.8). А тому відповідачем дотримані вимоги ст.43 ч.1 КЗпП України при звільненні позивача наказом від 26.01.2016 р. за № 35-к про звільнення ОСОБА_2 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Копію наказу про звільнення та трудову книжу позивачем отримано 26.01.2016 р., до суду позивач звернувся 04.03.2016 р.

Згідно з наданих позивачем документів, він звертався з вимогами про скасуванні даного наказу в межах цивільної справи № 758/13491/15-ц, подаючи 11.02.2016 р. заяву про збільшення позовних вимог, яка не була прийнята. А відтак суд приходить до висновку про необхідність поновлення позивачеві строку для звернення до суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відповідачем відповідало закону, тому вимоги про визнання наказу про звільнення протиправним, його скасування та поновлення позивача на роботі не підлягають задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, тому не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкодит, які є похідними від вимог про поновлення на роботі.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та не засновані не законі, спростовані наданими відповідачем доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст.40 ч.1 п.4, 43, 139, 232, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 58-59, 60, 88, 208-209, 212, 213, 214-215, 218, 223 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», третя особа: ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова