увійти
УКР
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| "15" листопада 2006 р. | Справа № 15/338
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/ 319 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, м. Кіровоград до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Чкалова” м. Новомиргород, Кіровоградської області про стягнення 32172 грн. 77 коп.
Представники сторін : від позивача: участі не брав від відповідача: участі не брав
Про час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, вручення сторонам поштових відправлень про час та місце розгляду справи та про надання до суду необхідних документів підтверджується повідомленнями №НОМЕР_1 р.-відповідачу та №НОМЕР_2 року -позивачу. (а.с.16-17).
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення заборгованості в розмірі 19242 грн. оо коп. Основного боргу з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”ім. Чкалова” за поставлений товар, 9622 грн. 50 коп. штрафу, 3308грн. 27 коп. пені за прострочку платежу, та судових витрат в розмірі 440 грн на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 Доказів погашення заборгованості не представлено. Господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.75 ГПК України на підставі наявних в справі документів. Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши встановлені факти та відповідні до них правовідносини, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки насіння цукрових буряків , за яким позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача посівний матеріал насіння цукрових буряків, а відповідач зобов'язався прийняти насіння цукрового буряка та оплатити його на умовах даного договору На виконання умов договору позивачем відповідачеві постановлено насіння цукрового буряку в кількості 256,6 посадкових одиниць на загальну суму 19242,00 грн. Факт отримання насіння цукрового буряку відповідачем підтверджується довіреністю НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виданої відповідачем на ім'яОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4виданий Новомиргородським РВ УМВС ІНФОРМАЦІЯ_2 р.) (а.с.13) Однак, в порушення умов п.8.1 договору відповідач не провів оплату за отриманий товар в строк до 01.10.05 року. Станом на момент подання позовної заяви відповідачем не проведено розрахунок за поставлений товар. За приписом ст.265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України. Так, згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як вбачається із матеріалів справи відповідач прийняв поставлений позивачем товар та не вжив заходів для повернення товару позивачу. Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в договорі. На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в договорі про поставку товару про ціну з ПДВ. Позивач передав майно повністю в кількості, передбаченій умовами договору, а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов'язання. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права. Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату отриманого від позивача та використаного на власний розсуд товару. Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар. Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг в розмірі 19242грн. 00 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає 19242 грн. 50 коп. Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Аналізуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9622 грн. 50 коп. та пені в розмірі 3308 грн. 27 коп. на підставі п 11.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару господарський суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення виходячи з слідуючого. При розрахунку штрафу позивачем в позовній заяві була допущена арифметична помилка, тому що сума боргу складає 19242 грн. 00 коп., а позивачем була взята сума при розрахунку сума 19245 грн. 00 коп. Виходячи з цього розмір штрафу складає: 19242 Х 50 % = 9621 грн. Враховуючи це суд вважає що сума штрафу підлягає задоволенню в частині 9621 грн., а в частині 1 грн. 50 коп. слід відмовити в позові. За приписом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Фактично відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар не пізніше 01.10.2006 року. Таким чином починаючи з 02.10.06 року та по 05.09. 06 року включно відповідач не провів оплату поставленого товару та повинен сплатити пеню за 339 дні. Однак суд не погоджується з розміром заявленої до стягнення пені, оскільки її розрахунок проведено без врахування положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, щодо визначення періоду за який стягується пеня, в якій зазначено що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто період за який стягується пеня по даному зобов'язанню складає з 02.10.05 року по 02.04.06 року включно. Отже, розмір пені складає: 1822 грн.98 коп. виходячи зі слідуючого розрахунку : 19242 грн.(сума боргу)Х 9, 5%(облікова ставка НБУ) Х2 Х 182 (дні прострочки)= 1822 грн.98 коп. При проведенні розрахунку застосовано інформацію Постанови Національного банку України №275 від 09.08.2005 року , якою з10.08.2005 року розмір облікової ставки Національного Банку України встановлено 9,5% річних. Враховуючи це суд вважає що сума пені підлягає задоволенню в частині 1822 грн. 98 коп., а в частині 1485 грн. 29 коп. слід відмовити в позові Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та позивача повністю. При цьому господарський суд вважає за необхідне використати своє право та покласти на відповідача державне мито та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Господарським судом приймається до уваги, що спір виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що привело до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом свого законного права і він поніс додаткові витрат, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Такий висновок суду ґрунтується на п.7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/20 від 17.01.1995 року “Про деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за позовами прокурорів” та п.1 Роз'яснення від 04.03.1998 року №02-05/78 “Про деякі питання практики застосування розділу V1 Арбітражного процесуального кодексу України”.
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”ім. Чкалова” Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Сінельникова 48 р/р №260013300 в ТВ АППБ “Аваль” м. Новомиргород МФО 323583, код ЄДРПОУ 03757146 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_5 в КФ КБ “Приватбанк”, МФО НОМЕР_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_7заборгованість в розмірі 30325 грн. 98 коп., з яких вартість отриманого насіння цукрових буряків на суму 19242 грн. 00 коп., штрафу в розмірі 9261 грн. 00 коп.., пеню в розмірі 1822 грн. 98 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 322 грн. . та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. Наказ видати. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
|
