Ухвала суду № 64824164, 10.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/358/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Кравченко Т. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівБабенка В. М., Карпенко О. В. при секретаріСиниці Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_6 на постанову головного державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Трембовецького М.М. про арешт майна боржника ,-

в с т а н о в и л а :

14 листопада 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою на постанову головного державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Трембовецького М.М. про арешт майна боржника.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_6 на постанову головного державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Трембовецького М.М. про арешт майна боржника з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку, направивши до суду апеляційну скаргу. Апелянт посилається на те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на розгляд його спору, а скаргу, подану ним, як боржником та стороною у виконавчому провадженні належить розглядати Звенигородським районним судом Черкаської області, як судом загальної юрисдикції, який видав виконавчий документ і лише в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного як зазначено в ухвалі суду. Просить скасувати ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року і ухвалити нове судове рішення про направлення справи до Звенигородського районного суду для продовження розгляду в порядку цивільного судочинства як судом першої інстанції, який видав виконавчий лист.

Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судове рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні ухвалюється не за нормами ЦПК, які лише субсидіарно можуть бути застосовані при його розгляді, а його примусове виконання здійснює державна виконавча служба, то оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосується вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції повністю не погоджується, оскільки судом порушено вимоги процесуального права, є невідповідність висновків суду обставинам справи, виходячи з наступного.

Питання про підсудність розгляду скарг вирішується згідно з ч. 2 статті 384 ЦПК, відповідно до якої скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до статей 383, 384 ЦПК та статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Така ж підсудність скарг визначається Законом України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" та Законом України від 04 листопада 2010 року N 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)".

Зокрема, згідно з ч. 4 статті 82 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, ЦПК, Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" визначають виключну підсудність даної категорії справ - скарга подається лише до суду, який видав виконавчий документ.

Як вбачається із матеріалів скарги скаржником ОСОБА_6 оскаржуються дії державного виконавця при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 47160007 від 25. 10 2016 року та скасування даної постанови, яка винесена державним виконавцем Трембовецьким М.М. під час примусового виконання виконавчого листа № 2305 / 1594 / 13 к, 1/694 / 7/ 13 , виданого на підставі вироку суду у кримінальній справі в частині щодо виконання вироку за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_8

Підстави, порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачено ст. 128 КПК України, де відповідно до ч. 4 та ч. 5 даної статті зазначено, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Отже, виходячи з вищевикладеного, інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, унормованим ЦПК .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення вимог процесуального законодавства, оскільки суд першої інстанції помилково дійшов невірного висновку, що подану скаржником скаргу на дії державного виконавця слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, всупереч вимогам ст. ст. 383, 384 ЦПК України.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а матеріали скарги підлягають поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права та порушено порядок, встановлений для його вирішення, тому ухвала судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а матеріали скарги поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 3 ч.1 ст. 312, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_6 на постанову головного державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Трембовецького М.М. про арешт майна боржника - скасувати, матеріали скарги направити до Звенигородського районного суду Черкаської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції .

Головуючий :

Судді :