Ухвала суду № 64824039, 14.02.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/2779/16-ц

Провадження № 22-ц/792/165/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Гриньова А.М.

з участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/2779/16-ц за апеляційною скаргою Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» про поновлення на роботі, оплату праці за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, який в подальшому уточнила, просила поновити їй строк на оскарження рішення про її звільнення, поновити її на посаді лаборанта в Державному навчальному закладі «Подільський центр професійно-технічної освіти», стягнути із Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до моменту поновлення її на роботі та стягнути моральну шкоду в сумі 1378 грн.. Зазначала, що 9 жовтня 1995 року її було прийнято на роботу на посаду лаборанта в Державному навчальному закладі «Подільський центр професійно-технічної освіти». 4 квітня 2016 року наказом № 25-к ДНЗ « Подільський центр професійно-технічної освіти» позивач була звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки на вказаному навчальному закладі пропрацювала більше 20 років, за цей час неодноразово за хорошу продуктивність праці заохочувалася, а в навчальному закладі працюють ще декілька лаборантів у яких менший стаж роботи на вказаній посаді, крім того, в позивача на утриманні перебуває неповнолітня дитина - син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого вона виховує одна, оскільки з чоловіком давно розлучилася. Зазначала, що під час звільнення з нею не було проведено повністю оплату, а повністю розрахувалися 19 квітня 2016 року. Незаконним звільненням їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в суму 1378 грн.,оскільки було порушено звичне життя, відчувала хвилювання та дискомфорт, втративши роботу, як засіб для існування.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лаборанта Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти». Стягнуто із _________________

Головуючий у першій інстанції - Вдовичинського А.В. Провадження № 22-ц/792/165/17

ДоповідачКостенко А.М. Категорія № 54

Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 5 квітня 2016 року по 14 листопада 2016 року включно в сумі 10 774,26 грн., з яких підлягають до стягнення податок на доходи фізичних осіб та обов'язкові платежі, та моральну шкоду в сумі 1378 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі Державний навчальний заклад «Подільський центр професійно-технічної освіти» з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову, оскільки його постановлено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначав, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що позивачу не було запропоновано інше місце роботи в зв'язку із її звільненням. Проте, дана обставина спростовується показами свідків та поясненнями позивача про те, що їй пропонували інше місце роботи, а тому висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи. Крім того, позивачем було пропущено строк для звернення до суду з позовом. Однак, ні позивач, ні її представник не змогли надати до суду першої інстанції доказів на пропущення строку звернення до суду з поважних причин після повернення судом позовної заяви.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 в липні 1995 році закінчила Кам'янець-Подільське Вище професійне училище № 14 за професією швачка.

З 9 жовтня 1995 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду лаборанта в Кам'янець-Подільське міське Професійно-технічне училище № 6. В послідуючому в зв'язку із реорганізацією Кам'янець-Подільського міського ПТУ № 6 у вище професійне училище автомобільного транспорту і будівництва переведена на посаду лаборанта Кам'янець-Подільського вищого професійного училища автомобільного транспорту і будівництва, в зв'язку із припиненням юридичної особи Кам'янець-Подільського вищого професійного училища автомобільного транспорту і будівництва переведена на посаду лаборанта в ДПТНЗ «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» який є правонаступником ВПУ АТБ, і після перейменування ДПТНЗ «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» на ДНЗ «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» в зв'язку із зміною типу ДНЗ «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» на ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» переведена на посаду лаборанта ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».

До 1 квітня 2016 року в штатному розписі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» було в наявності чотири штатних одиниці лаборанта.

Одну посаду займала позивач, дві посади були зайняті лаборантом ОСОБА_5, яка закінчила технікум, отримала кваліфікацію техніка-технолога, в послідуючому отримала базову вищу освіту та має стаж роботи на підприємстві понад 37 років, лаборантом ОСОБА_6, яка закінчила технікум, отримала кваліфікацію техніка-електрика та має стаж роботи на підприємстві понад 28 років.

Одна посада лаборанта була вакантною в зв'язку з перебуванням особи, яка займає цю посаду, у відпустці по догляду за дитиною.

Наказом директора ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» № 14 від 01.02.2016 «Про скорочення штату працівників» було внесено зміни в штатний розпис навчального закладу з 01.04.2016 р. із скороченням ряду штатних одиниць, в т.ч. одну штатну одиницю лаборанта.

На засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації навчального закладу 2 лютого 2016 року було надано згоду на скорочення запропонованих адміністрацією для скорочення посад, в т.ч. і однієї посади лаборанта.

3 лютого 2016 року директором навчального закладу був виданий наказ № 15 «Про попередження працівників щодо можливого скорочення», а саме з 3 квітня 2016 року, з яким ознайомлена позивач по справі, що підтверджується її підписом в Додатку № 1 до наказу.

На засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації навчального закладу 17 березня 2016 року було надано згоду на скорочення конкретних працівників, в тому числі і позивач.

4 квітні 2016 року позивачу було запропоновано адміністрацією навчального закладу в зв'язку із скороченням її посади посаду підсобного працівника, однак від переведення на цю посаду позивач відмовилася.

В той же час в період після попередження про звільнення та до звільнення позивача вакантна посада лаборанта, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_1 запропонована не була.

Наказом № 25-к від 04.04.2016 позивач була звільнена з роботи в зв'язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України із виплатою 1478,79 грн. вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку за 11 днів.

В той же час на вакантну посаду особи лаборанта, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, було прийнято за контрактом ОСОБА_7 на період декретної відпустки, яка до моменту скорочення працювала на посаді завідувача бібліотекою.

Склад сім'ї позивача складається з неповнолітнього сина ОСОБА_8 2002 року народження та непрацездатної бабусі 1937 року народження, інших працівників з самостійним заробітком в сім'ї позивача немає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У відповідності до ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі поряд з іншими підставами надається: особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

На підставі ч. ч.1,9 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Як вбачається з матеріалів справи лаборанти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають більш високу продуктивність праці та кваліфікацію, ніж ОСОБА_1,оскільки мають більш вищий рівень освіти, неодноразово заохочувались адміністрацією підприємства грамотами, подяками, а ОСОБА_1 заохочень не має, часто відсутня на роботі через перебування на лікарняному, При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають більш тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві, ніж ОСОБА_1

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали переважне право на залишення на роботі на посаді лаборанта.

Однак, при цьому колегія суддів вважає, що роботодавцем при звільненні ОСОБА_1 було порушено норми трудового законодавства.

Так, ОСОБА_1 було попереджений про подальше вивільнення після двох місяців з моменту вручення попередження, з яким позивач був ознайомлений того ж дня.

Відповідно до частини третьої статті 492КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, в тому числі і вакантні посади осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.

Проте, ні в день попередження, ні в наступні дні до дня звільнення власник не запропонував позивачу всіх вакантних на підприємстві посад, а саме посад осіб, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому такою вакантною посадою була саме посада лаборанта, і саме на такій же посаді працювала позивач до скорочення однієї посади лаборанта.

Отже, при звільненні працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, в тому числі і вакантні посади осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанов від 23 березня 2016 року № 6-2487цс15 прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

При цьому, підприємство на вакантну посаду лаборанта, яку займає особа, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, прийняло іншу особу, посада якої теж була скорочена, Однак, дана особа була прийнята на цю посаду за контрактом, без пропозиції позивачу продовжити працювати на даній вакантній посаді.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог трудового законодавства та правомірно задовольнив позов.

При цьому, суд правомірно у відповідності до вимог ст. ст. 235, 237-1 КЗпП, ст. 23 ЦК України стягнув на користь позивача 10774,26 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1378 грн. у відшкодування моральної шкоди.

З вищевказаних підстав доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції слід відхилити.

Твердження апелянта, що позивачу пропонувалась інша робота, від якої та відмовилась не заслуговують на увагу.

Так дійсно, позивачу пропонували роботу підсобного працівника, однак за нормами чинного законодавства їй мали бути запропоновані всі вакантні посади, в першу чергу за тією ж спеціальністю, за якою вона працювала, а підприємством ці вимоги трудового законодавства за наявності вакантної посади лаборанта виконані не були.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і твердження апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку на оскарження наказу про звільнення з тих підстав, що позивач пропустила даний строк з поважних причин, оскільки звернулась до суду з позовом у місячний строк з дня видання наказу, ця позовна заява була їй повернута, однак у місячний строк з дня повернення вона знову звернулась до суду з відповідним позовом про поновлення своїх прав.

Не спростовують рішення суду й інші доводи апеляційної скарги .

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

Згідно з оригіналом А.М. Костенко