Ухвала суду № 64823378, 09.01.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/9830/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/87/14 Доповідач - Кузьма Р.М.Категорія - 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Кузьми Р.М.

суддів - Жолудько Л. Д., Костіва О. З.,

при секретарі - Ханенко Т.І.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасуватита ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянти зазначають, що судом не враховано наведених позивачами доказів щодо неможливості спільного використання житлового будинку сторонами, неможливості виділу відповідачу його частки в натурі. Наголошують на тому, що попередньо внесли на депозитний рахунок суду суму ринкової вартості належної відповідачу 1/5 частину у праві спільної часткової власності на житловий будинок. Вказують на те, що правовий режим спільної часткової власності передбачає врахування інтересів усіх учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

У судовому засіданні апелянти та їх представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу, зіславшись на викладені в ній доводи, просять її задовольнити.

ОСОБА_4 та його представник просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Судом установлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул. Подільська, 21 в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області, зокрема:

ОСОБА_1 належить 2/5 частини будинковолодіння, згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2012 року, право власності зареєстроване в Тернопільському БТІ 22.10.2012 року;

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 належить по 1/5 частині, згідно свідоцтва про право власності серії САЕ № 761347 від 21.11.2012 року, виданого Буцнівською сільською радою Тернопільського району на підставі рішення виконкому № 119 від 31.10.2012 року, право власності на їх частки зареєстроване в Тернопільському БТІ 21.11.2012 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2012 року в справі № 1915/13173/2012 року встановлено, що вищезазначений будинок набутий позивачами та відповідачем у власність, як членами колишнього колгоспного двору.

ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який було розірвано 25.12.2007 року, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-ИД № 019216.

Від даного шлюбу в них народилися ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які на даний час є повнолітніми та фактично не користуються спірним будинковолодінням, що визнається сторонами спору, а тому дана обставина, в силу ст. 61 ЦПК України, не потребує доказування.

Відповідно до довідки Буцнівської сільської ради № 121 від 10.10.2013 року, за даними записів погосподарських книг ОСОБА_4 станом на 01.07.1990 року був одним із п'яти членів колгоспного двору по вул. Подільській, 21 в с. Буцнів Тернопільського району.

ОСОБА_4 має право на 1/5 частку спірного будинковолодіння як колишній член колгоспного двору.

В судовому засіданні із пояснень представника позивачів встановлено, що в будинку постійно проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які не в змозі дійти згоди щодо спільного володіння та користування житловим будинком.

Натомість із пояснень ОСОБА_4 вбачається, що іншого житла для проживання в нього немає. Жодного спору щодо користування будинком між ним та позивачем не існує, оскільки він зайняв одну кімнату з трьох житлових кімнат, в холодну пору року готує собі харчування в кухні, а в теплу пору року в літній кухні, допоміжними приміщеннями користуються спільно з позивачем.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 слід відхилити.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами у встановленому законом порядку не доведено наявність підстав для припинення права власності ОСОБА_4 на частку в спірному домоволодінні.

Колегія суддів апеляційного суду вважає висновок суду обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ст. 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 358 ч.1 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Згідно з ст. 365 ч.1 ЦКУ право на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

З урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року (справа № 6-81 цс 11) для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Судом установлено, що відповідач понад 40 років проживає в спірному будинку, який є його постійним місцем проживання, і іншого житла він не має, а тому припинення права на частку у цьому будинку завдасть істотної шкоди його інтересам, крім того, він не чинить позивачці перешкод у користуванні майном.

Оскільки така підстава як відсутність істотної шкоди інтересам співвласника насамперед спрямована на збереження його житлових прав, то позов про припинення права на частку в спільному майні (житлі) не може бути задоволений, якщо внаслідок припинення права спільної часткової власності колишній співвласник та члени його сім'ї будуть позбавлені житла.

Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Позивачами не надано, а судом не здобуто доказів неможливості спільного користування майном, яке перебуває у спільній власності; неподільності частки у спільному будинку та неможливості виділу її в натурі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність правових підстав щодо припинення права ОСОБА_4 на частку у спільному домоволодінні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7