Ухвала суду № 64822111, 15.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у. №334/4381/15

Провадження № 22-ц/778/132/17 Головуючий у 1-й інстанції: Нікітенко Н.П.

Суддя-доповідач: Поляков О.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Спас О.В.,

Кухар С.В.,

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна»зветнулось до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просили звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 52, 67 кв. м.; кошти отримані від реалізації предмету іпотеки направити на погашення заборгованості за кредитним договором № ML - 200/316/2005 від 23.09.2005 року перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 2 362 486, 86 грн.; на час реалізації вищевказаного майна, передати його в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; надати ТОВ «ОТП Факторинг» права продавця; стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи 23.09.2005 року між АКБ «РайффайзенБанк Україна», правонаступником якого на теперішній час є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та громадянкою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML - 200/316/2005 від 23.09.2005 року, згідно із яким позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 36 550 доларів США, на придбання нерухомого майна, з кінцевим строком повернення кредиту 23.09.2025 року, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати відсотки за користування кредитом зі сплатою 6,5 % річних + FIDR, та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами, відповідно до п. 1.5 кредитного договору, а саме згідно графіку повернення кредиту рівними частинами (додаток № 1 до кредитного договору № ML - 200/316/2005 від 23.09.2005 року).

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, відповідачу було надано суму кредиту у розмірі 36 550 доларів США, що не заперечується відповідачкою.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у кредитному договорі.

Згідно з п. 1.5.1 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до кредитного договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням. Нараховані в порядку, передбаченому кредитним договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом і не виходить із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі і з договорів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. В свою чергу зобов'язання, згідно вимог ст ст. 525, 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В порушення умов кредитного договору щодо порядку та строків погашення кредитного зобов'язання, вимог ст.ст.525, 526 ЦК України відповідач не виконує умови договору, не погашає кредит. Станом на 27.05.2015 року загальна заборгованість по наданому відповідачу кредиту складає 2 362 486,86 грн., з них: залишок заборгованості за кредитом - 23 715,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.05.2015 р. становить 508 061,70 грн.; сума пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 27.05.2014 року по 27.05.2015 року - 86 560,44 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.05.2015 р. становить 1 854 425,16 грн.

Отже, відповідачка неналежним чином виконувала прийняті нею зобов'язання щодо погашення кредиту, передбачених умовами кредитного договору, внаслідок чого за нею утворилась прострочена заборгованість за кредитом та була нарахована пеня за прострочення виконання зобов'язань.

Станом на 27.05.2015 року загальна заборгованість по наданому відповідачу кредиту складає 2 362 486,86 грн., з них: залишок заборгованості за кредитом - 23 715,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.05.2015 р. становить 508 061,70 грн.; сума пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 27.05.2014 року по 27.05.2015 року - 86 560,44 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.05.2015 р. становить 1 854 425,16 грн.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором 23.09.2005 року між банком та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № РМL-200/316/2005, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,67 кв.м., житловою площею 33,22 кв.м., вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін,становить 217 150 грн. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. 23.09.2005 року, за реєстровим № 1-953 .

Відповідно до п. 2.1 іпотечного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором № ML - 200/316/2005 від 23.09.2005 року у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії., а саме: повернення боржником кредиту не пізніше 23.09.2025 року; сплати процентів за користування кредитом; сплати пені за прострочення повернення кредиту та процентів, а також сплати процентів та штрафу за нецільове використання кредиту; відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням кредитного договору.

Згідно з п. 6.1 іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання, не сплачені боржником, і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором.

27.05.2011 року між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н та договір відступлення права вимоги № б/н, згідно яких, у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № МL-200/316/2005 від 23.09.2005 року та іпотечним договором № РМL-200/316/2005 від 23.09.2005 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з укладенням між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н та договору відступлення права вимоги № б/н від 27.05.2011 року, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором та за іпотечним договором.

За матеріалами справи, досудова вимога про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором за вих. №22-2/345744 від 05.02.2010 року ОСОБА_3 не була виконана, внаслідок чого банк звернувся до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З урахуванням наведених норм початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України, викладеного в ухвалі суду від 06.11.2013 року під час розгляду справи № 6-116цс13, початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Отже, перебіг строку позовної давності за вимогою позивача про стягнення всієї суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за кредитним договором розпочався в 2010 році, з моменту направлення відповідачці досудової вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором за. вих. №22-2/345744 від 05.02.2010 року

Згідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст.3, 4 ЦПК України).

Отже, у зв'язку з тим, що основна та додаткова вимоги можуть подаватися одночасно, у випадку подання позову виключно за основною вимогою, без подання позову за додатковою вимогою, факт подання позову за основною вимогою не перериває перебіг строку позовної давності за додатковою вимогою.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 13 ст.1 1 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яку було надано відповідачем до суду першої інстанції, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності подана представником відповідача міститься в матералах справи.\а.с.71\

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо).

Отже, позивач мав реальну можливість звернутися до ОСОБА_3 протягом трьох років після отримання нею досудової вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором за вих. №№22-2/345744 від 05.02.2010 року, тобто до 05.02.2013 року.

Однак, під час використання свого права вибору способу судового захисту, передбаченого п. 1.9.1 кредитного договору, позивач протягом зазначеного строку до відповідача не звертався, що було підтверджено у судовому засіданні представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна»

Суд першої інстанції розглянувши справу, зробив обгрунтований виновок про те ,що звернувшись до суду з даним позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 29.05.2015 року, позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

Також правомірно районним судом не прийняти до уваги положення п. 9.1 договору іпотеки, відповідно до якого: договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань іпотекодавця за цим Договором, тому що дане положення не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (ч. 1 ст. 251, ст. 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України ,судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2016 року по цій справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: