Рішення № 64821442, 15.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/622/17 Головуючий 1 інст. Єрмак Н.В.

Справа № 643/10636/16-ц

Категорія: спадкові Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Котелевець А.В,

суддів - Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування за заповітом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року,

у с т а н о в и л а:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування за заповітом.

На обґрунтування позивач вказала, що після смерті її тітки ОСОБА_3, яка померла 07 лютого 2016 року, відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. За життя померла склала заповіт, згідно з яким це нерухоме майно заповідала двоюрідній сестрі ОСОБА_2

ОСОБА_1 вважала, що померла не могла скласти заповіт на відповідача, оскільки 16 грудня 2015 року вона передала тітці паспорт та ідентифікаційний код для складання заповіту на двох осіб, а саме на її імя та на імя ОСОБА_4 Крім того, тітка обіцяла відмовитись на її користь від ? частини житлового будинку в с. Олексіївка Первомайського району Харківської області, право власності на яку за нею було визнано на підставі рішення Первомайського районного суду Харківської області від 14 квітня 1995 року.

Посилаючись на вказані обставини, просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за заповітом після смерті померлої 07 лютого 2016 року ОСОБА_3

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі або направлення справи на новий розгляд до того ж суду. Зокрема зазначає, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_2

Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржила, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивач не довів того, що ОСОБА_3 склала заповіт на користь відповідача, та що ОСОБА_2 будь-яким чином впливала на спадкодавця при складанні заповіту. Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права.

За статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

Спадкування є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (статті 1216, 1217, частина 1 статті 1223 ЦК України).

За статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Матеріали справи свідчать, що після смерті ОСОБА_3, яка померла 07 лютого 2016 року, відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. За життя померла склала заповіт, згідно з яким це нерухоме майно заповідала ОСОБА_2 двоюрідній сестрі.

ОСОБА_5 є племінницею спадкодавця та в установлений законом строк звернулась до нотаріальної контри з заявою про прийняття спадщини, а саме іншого майна, яке не зазначено в заповіті.

Звертаючись у суд із позовом про усунення ОСОБА_2 від спадкування за заповітом, ОСОБА_1 обґрунтувала вимоги тим, що померла мала намір скласти заповіт на двох осіб, а саме на її імя та на імя ОСОБА_4 Крім того, тітка обіцяла відмовитись на користь позивача від ? частини житлового будинку в с. Олексіївка Первомайського району Харківської області, право власності на яку за нею було визнано на підставі рішення Первомайського районного суду Харківської області від 14 квітня 1995 року.

Згідно з частиною 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

В пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що правило частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобовязані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути предявлена особою, для якої таке усунення породжує повязані зі спадкуванням права та обовязки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині 2 статті 259 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, підстав для задоволення позову з урахуванням вимог частини 5 статті 1224 ЦК України, немає.

З позовом про визнання заповіту недійсним ОСОБА_1 не зверталась та не позбавлена такої можливості.

З огляду на це, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сама відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржила.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 1, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 рок скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування за заповітом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 606 грн. 32 коп. (шістьсот шість грн. 32 коп.).

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

ОСОБА_6